версія для друку

Громадянська Освіта, 2001,  №27
Різне, Релігія і школа

Де ж ви поділися, справжні студенти?

05.12.2001
Відкритий лист до студентства

Написати цього листа мене змусила та безвихідь, яка панує зараз в студентському середовищі. Звичайно, проблеми – це невід’ємні супутники студентського життя. Молодій людині сьогодні важко задовольнити не лише свої духовні потреби (проблеми самореалізації, пошук власного призначення у житті), але часом – навіть й фізіологічні (їжа, житло, кошти на навчання...).

Життя – поза всяким сумнівом – важке, та в кожному негативному явищі (я в цьому переконалася на власному досвіді) винахідливі студенти при бажанні можуть віднайти свій позитив. Вирішуючи проблеми, студенти змушені шукати нестандартні шляхи їх розв’язання, тим самим змінюючи себе та суспільство, сприяючи суспільному поступу.

У Луганському будівельному технікумі транспортного будівництва (ЛБТТБ) на відділенні "Правознавство", де я зараз навчаюся, ми, студенти, через неможливість самореалізації та бажання набратись досвіду, вирішили створити Комітет захисту прав особи. Цей комітет надає безкоштовну юридичну допомогу населенню та зокрема студентству.

Нам дуже пощастило із друзями Комітету. Від початку було кому нас підтримати і допомогти. Допомагала нам і адміністрація рідного технікуму і наші колеги зі Студентського братства Луганщини [Про Студентське братство Луганської обл. див. публікацію у бюлетені №15 (235), травень 2001 р. – Прим.ред.].

Працюючів Комітеті, ми самі створили свою потрібність для суспільства, держави, людей, змогли самоствердитися. Звичайно, надаючи консультації, ми не зможемо змінити все суспільство і вирішити долю всієї країни, але все одно ми робимо світ кращім, чеснішим, добрішим.

Робота в Комітеті вчить нас дуже багатьом життєвим речам. Вже перший досвід спілкування з людьми показав, що багато з них юридично неосвічені; вони бояться судів, міліції, прокуратури. Часто люди готові мовчки терпіти до тих пір, аж поки життя не стане нестерпним. Лише тоді вони йдуть за допомогою, лише після цього намагаються щось змінити. Добре, коли є куди звернутися, але частіше буває навпаки. Мабуть, тому кожна зрушена з місця проблема надає нам впевненості у собі, а серце каже, що день пройшов не марно.

Зараз ми на четвертому курсі, багато з нас вже працює за фахом, та ми не пориваємо з Комітетом, який допоміг нам у професійному становленні. В умовах ринкових відносин конкуренція на роботі дуже жорстка. Якщо за радянських часів бути "молодим фахівцем" було майже модно, за кожним молодим працівником закріплювався досвідчений фахівець, то зараз навпаки; якщо прийшов на роботу – одразу покажи, на що ти здатен. Тому ми дуже цінуємо нашу громадську роботу. Хоча за неї ми не одержуємо платні, але вона, крім всього іншого, дає неоціненний досвід і "живі" знання.

Зараз тільки почався навчальний рік. Чимало студентів нещодавно прийшли на перші курси технікумів, коледжів, інститутів, тож хочу закликати їх не лишатись байдужими. Студентські роки – це найкращий час аби спробувати незабутній смак громадської роботи, а відтак – стати справжнім студентом.

Знайдіться справжні студенти: молоді, імпульсивні, талановиті, наполегливі та енергійні, здатні діяти, а не лише жалітися на життя!

Демьошкіна Марія,

cтудентка ЛБТТБ, група "4П-95",

Студентське братство Луганщини

Рекомендувати цей матеріал

X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль