05.12.2001
...Ми весь час пишемо та говоримо про порушення права, якого в нас, насправді, ще взагалі не існує. Бо називати юридичні директиви держави правом у цивілізованому світі вважається некоректним. Отже, замість торочити про право, ми маємо історичне завдання осмислити спочатку те, що йому передує: щирість, правдивість, вірність обіцянкам, відповідність слова та думки, вчинку та наміру.
На мій погляд, драма українського сьогодення не стільки політична або економічна, скільки морально-культурна, навіть просто культурна.
...Отже, проблема української влади, політичної системи країни в цілому є також проблемою відсутності громадянської та особистої гідності, браку особистої довіри, елементарної щирості людських стосунків, здатності "дивитися у вічі", говорити відверто, дотримуватися політичних зобов’язань, відповідати на персоніфіковані виклики... Всеволод Речицький ("Дзеркало тижня, №19(343), 19-25 травня, 2001 р., С. 14)
05.12.2001
"Діду, а що то є честь?" "Честь, дитинко, це цінність, найдорожча за саме життя." "Та хіба є щось дорожче за саме життя?" – дивуюся. "Ще старі люди казали, що так воно є, а їм це передали їхні батьки, а тим батькам, їх батьки..." І мені здається, що я бачу величезну чергу батьків, які шепочучи щось один одному на вушко, передають і мені у спадок оту автентичну часинку мого "Я", яка тепер захована глибоко у мене в серці...
Архів
Контакти
Поштова розсилка
