Громадянська Освіта, 2005, №24
Різне, Релігія і школа
Звернення учасників Восьмої щорічної міжнародної конференції „Інтелектуали і влада” Українського фулбрайтівського товариства
джерело:
Ми, учасники Восьмої щорічної міжнародної конференції „Інтелектуали і влада” Українського фулбрайтівського товариства звертаємось до українського суспільства і українського уряду із закликом провести глибокі і системні реформи у галузі освіти і науки нашої країни.
Наше переконання в необхідності реформ ґрунтується на усвідомленні того, що стан науки, освіти та інформатики в Україні знаходиться практично на рівні імітації їх відповідності сучасним вимогам. Україна має непропорційно низький до своїх потреб рівень наукового книговидавництва, книготоргівлі та доступу до засобів електронного зв”язку. Справжньою пустелею, з огляду на вимоги сучасного інформаційного обміну, виглядають українські університетські бібліотеки.
Ми також констатуємо відсутність в українських університетах справжньої академічної свободи. Не науковці, а чиновники вирішують в Україні питання: кому вчити, кого вчити, чому вчити та як вчити. Закордонні наукові стажування та відрядження професорів та викладачів українських вищих навчальних закладів навіть четвертого ступеня акредитації не мають гарантованої адміністративної підтримки. Відомим є приклад звільнення молодого доктора наук з роботи в столичному університеті тільки за те, що він скористався можливістю закордонного стажування. Визначення наукової кваліфікації здійснюється в Україні на основі застарілих і формалізованих Вищою атестаційною комісією (ВАК) критеріїв оцінки. Прикро, але Вищою атестаційною комісією стандартизується не тільки загальна форма (стиль) викладення наукових результатів. Панування шаблону сягає нині рівня методології наукових досліджень.
Скерування наукової та освітньої політики в напрямку до стандартів Болонського процесу здійснюється в Україні директивно-примусовими методами. При цьому очевидними є адміністративні намагання змінити форму української вищої освіти за умов збереження її застарілого змісту. Академічна свобода жодним чином не заохочується на українських науково-освітніх теренах.
Ми також мусимо визнати, що в Україні не створено ефективної системи розпізнавання, заохочення та винагородження наукових талантів. Здібні, щедро обдаровані студенти й молоді науковці в Україні існують, проте не існує результативних державних програм їх пошуку, виокремлення, надання їм можливості продовжити навчання в кращих українських і закордонних університетах. Попри існування громіздкої, адміністративно вибудованої національної експертизи наукових здобутків, культурний простір України продовжують заповнювати фіктивні кандидати і доктори наук.
На основі вищенаведеного ми висловлюємо своє переконання в тому, що реформа національної науки та освіти має відповідати високому духу Помаранчевої революції. Вона повинна унеможливити приниження гідності української інтелігенції, наукової еліти, покласти край авторитарним методам керівництва у відповідній сфері.
В переліку необхідних змін найважливішою ми вважаємо запровадження університетської автономії – однієї з історичних підвалин демократії в Європі. Університетська автономія сприятиме підвищенню стандартів інтелектуальної творчості, якості підготовки фахівців та їхньої відповідальності перед суспільством, реалізації курсу України на європейську інтеграцію. Сподіваємось, що український уряд якнайшвидше вступить у діалог з інтелектуальною громадою в Україні щодо питань системних реформ у науці та освіті.
Закликаємо членів української академічної спільноти своїми підписами підтримати нашу культурну ініціативу.
Рекомендувати цей матеріал