Літні табори та школи ІНФОРМАЦІЙНо-методичного центру „Дебати“

05.12.2000

„Країна молодіжного лідерства“. І.Сущенко (м. Чернігів). Літня школа за програмою „практичне право“. О.Фецяк (м.Борислав)

ТВОЇ ПРАВА. По сторінках Конвенції ООН про права дитини

05.12.2000

Світлана Проценко (Клугино-Башкирівська школа Чугуївського р-ну Харківської обл.)

05.12.2000

Каждое утро я переступаю порог своей школы, того самого места, где меня должны научить основам наук, любви и уважению к ближнему, „выпустить“ в жизнь гражданином... Я иду по школе, и с каждым своим шагом я чувствую, как становлюсь все меньше и меньше. Я превращаюсь в ничтожную букашку. Из Человека я превращаюсь в ученика, чаще всего без имени, не имеющего права голоса и, Боже упаси, своего собственного мнения...

Очень часто я достаю и смотрю свои детские рисунки. Они огромные и яркие, в них целый мир – радостный и счастливый. И мои рисунки сейчас... Моя рука, страница за страницей, исписывает школьную тетрадь монстрами, чудовищами и крестами... Они рождаются в моем сознании и выходят из под моей руки – черные и безобразные, как та атмосфера лжи и лицемерия, в которую я окунаюсь каждый день....

Мои мысли далеко-далеко. Я отключаюсь, я ничего не слышу. Я рисую, рисую, рисую... „Встать! Закрыли рты! Вы не имеете права... Вы не должны... Перед вами стоит... учитель!“ Нет! Перед нами стоит тиран, который не знает и ничего не хочет знать о наших правах, о достоинстве личности, о том, что я имею право жить без насилия и унижения, о том, что у каждого из нас есть право на индивидуальность и право на выражение взглядов.

„Закрыли рты...“ Боже! Почему люди не летают?

(Из работы, присланной на IV Всеукраинский конкурс ученических и студенческих сочинений-эссе по правам человека)

«Не розбийте мій ліхтарик!» (Замість автобіографії)

05.12.2000

Книга вибраних творів Ірини Жиленко вийшла у серії «Українська література ХХ століття» («Євангеліє від ластівки».– Харків: Фоліо, 1999.– 554 с., тир.1000 пр.). У книгу ввійшли вірші зі збірок «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна», «Останній вуличний шарманщик», «Вечірка у старій винарні» та інших. Пропонуємо увазі читачів трошки скорочене авторське «Замість автобіографії».

Звернення гімназистів - правозахисників до ректора

05.12.2000

«Недоцільне навантаження – знущання над дитиною»

Як порушуються і як захищаються права людини в школі?

05.12.2000

З творів четвертого конкурсу: О.Моцяк (м.львів), І.Ільченко (м.київ)

Проект «Українська мережа громадянської освіти»

05.12.2000

Програма малих інтернет-грантів

Факультативный курс «Права человека» (1-11 классы)

05.12.2000

Авторская программа

05.12.2000

 ...Мусить наступити у нас поворот до гідного, морального, опертого на законність життя. Такі слова щораз частіше чути на громадських зібраннях і в приватних розмовах. Відлітають, як мухи-одноденки, герої перехідного часу – демагоги, скоробагатьки, олігархи, за якими немає ніяких вартостей, окрім цифрових. Люди чекають на особу, якій можна вірити, на особу, сповнену віри і любові до людей. Люди дуже добре відчувають особу і вартості, що стоять за нею. Євген Сверстюк («День», 19.08.2000) ...По-перше, з усього відчувається, як в країні не одна управлінська ланка серйозно працює над тим, як би вже здобуту свободу непомітно в людей відібрати. По-друге, інші владні структури, бачиться, чимало працюють над тим, як би тією свободою – не відбираючи її – та легше маніпулювати. По-третє, чимало самих носіїв тієї свободи сьогодні надто легко її зрікаються. І це останнє мене дивує найбільше, бо ж хіба не очевидно, що наші нинішні суспільні хвороби прогресують саме тому, що ми не хочемо закріпити й реалізувати свою свободу?! Мирослав Маринович («День», 19.08.2000) ...Це насправді є, небезпека абсолютно реальна, коли без вдумливого знання, без урахування всіх складнощів, беруть якесь гасло дня і до нього прив’язують чи то Шевченка, чи то Лесю Українку, чи Стуса. Отака міфологізація порожня, її треба руйнувати. Адже, якщо скинути пам’ятник Леніну і натомість поставити пам’ят-ник Шевченкові – при всій моїй колосальній повазі до Кобзаря – це само по собі аж ніяк не означає кардинальної зміни масової свідомості. Високі, хай найсправедливіші слова, слова, бездумно повторювані «фразесовичами» (термін Стефаника), досягають критичної маси, яка просто вибухає, і вони вже просто перестають сприйматися... Треба відрізняти справжнє святе відчуття причетності до чогось великого – і «масні пальці» офіціозу... Втрата великих, простих, підставових істин, відчуття причетності до неминущих духовних Правд обертається вседозволеністю, моральним здичавінням, знелюдненням... І хто не відчуває сьогодні загрозливого подиху тих небезпек?! ...Потрібна велика культурна робота – неголосна і вдумлива. З реальними цінностями. Михайлина Коцюбинська («День», 23.08.2000)

Про п’ятий всеукраїнський конкурс творів-есе з прав людини

05.12.2000

Запрошуємо висловити пропозиції щодо тем

X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль