версія для друку

Громадянська Освіта, 2004,  №06
Різне, Релігія і школа

СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

12.05.2004

Эта статья написана как ответ на критическую заметку Владимира Щербаченко в отношении студенческого самоуправления экономико-правового факультета Мариупольского Гуманитарного Института, опубликованную в бюллетене "Громадянська освіта" в сентябре 2003 года. Позиция Владимира Щербаченко мне понятна, я благодарен за конструктивную критику, но не со всем согласен. Именно поэтому, как один из создателей самоуправления факультета и как избранный глава этого самоуправления, отвечаю на поставленные вопросы (те из них, которые непосредственно относятся к деятельности студенческого самоуправления).

В.Щ.(Владимир Щербаченко): "Неужели в этом ВУЗе студентам хватает стипендий, социальная помощь распределяется честно и непредвзято?".

Д.С.(Дмитрий Сосницкий): В отношении непредвзятости в распределении социальной помощи и достаточности стипендий необходимо заметить следующее.

К полномочиям Студенческого Совета экономико-правового факультета относится в том числе и распределение социальной помощи, премий, выработка рекомендаций по представлению студентов на присуждение им именных стипендий.

Механизм достаточно прост. В комиссию по социально-правовым вопросам Совета по должности включены профсоюзные представители всех академических групп факультета. В случае возникновения необходимости получения материальной помощи, студент может обратиться и в профсоюз, и в эту комиссию. В данном случае решение будет приниматься Советом по представлению комиссии, а оформляется оно как решение профсоюза. Это позволяет избежать противоречий между профсоюзом и Советом, так как, по сути, решение принимается одними и теми же людьми. Такое своеобразное взаимопроникновение профсоюза и одной из комиссий вызвано также наличием у профсоюза необходимых составляющих, таких как счет в банке, статус юридического лица, свой бюджет, которых у Студенческого Совета пока нет.

Председатель Студенческого Совета и Председатель комиссии по социально-правовым вопросам входят в состав Стипендиальной комиссии института, которая принимает решения о рекомендации студентов для назначения им именных стипендий.

Помимо этого в нашем институте практически ежемесячно ректором выделяются средства для финансовой поддержки и премирования студентов. Только в ноябре-декабре 2003 года было выделено 6 тысяч гривен на экономико-правовой факультет (около 400 студентов). В соответствии с Положением о студенческом самоуправлении факультета распределением этих средств занимается Студенческий Совет. В данном конкретном случае сумма полностью была поделена нами между студентами льготных категорий (чернобыльцы, инвалиды, сироты), активистами самоуправления и научной деятельности, отличниками. Документ, который Совет принял по итогам распределения средств, был подписан деканом и ректором без единой правки, деньги были выплачены. Замечу, что в данном вопросе были небольшие трения между Советом и деканом, но самоуправлению свою позицию удалось отстоять (в данном случае имеется ввиду моя позиция относительно необходимости премирования не просто отличников учебы, а только тех из них, которые активно участвуют в научной и общественной работе). В отношении выделения денег под конкретные цели и мероприятия, то институтом полностью была выделена сумма, запрошенная культурно-массовой комиссией Совета для проведения Дня факультета.

В.Щ.: "Какие проблемы реально волнуют студентов МГИ, и как самоуправление принимает участие в их решении (замечает ли оно эти проблемы вообще)?".

Д.С.: Не могу говорить за весь институт, но на экономико-правовом факультете проблемы есть, и Студенческий Совет вовсе не дистанцировался от их решения.

Для примера, сейчас Студенческий Совет по просьбам студентов занимается вопросами льготного проезда на транспорте. Стоимость проезда в маршрутках у нас 75 копеек, льгот для студентов нет. Можно использовать троллейбусы, трамваи-для этого приобретается льготный студенческий проездной на месяц. Проблема в том, что для этих видов транспорта естественны постоянные опоздания, загруженность, многие студенты живут в отдаленных районах города и чтобы успеть к 8 часам в институт нужно выезжать в половине седьмого утра, а то и раньше, что доставляет значительные неудобства. Студенческим Советом нашего факультета были предложены 2 способа решения этой проблемы. Первый - это пустить по основным маршрутам специальные автобусы только для студентов МГИ с льготной стоимостью проезда (2 раза в день - утром, до начала занятий, и днем, после их окончания). Этот способ был отвергнут-для перевозчика такой маршрут невыгоден, для студентов неудобен - для тех, кто задерживается в секциях, библиотеке, принимает участие в заседаниях Студенческого Совета, проходящих после пар. Второй способ - ввести льготную стоимость проезда в маршрутках по предъявлению студенческого билета. Было решено обратиться к городским властям с предложением решить проблему именно так. Уже сейчас ведется работа по подготовке такого обращения, решено, что студенты-юристы подготовят сам текст, органы самоуправления других факультетов поддержат обращение (проблема ещё и том, что не на всех факультетах созданы и действуют органы студенческого самоуправления). Руководство института и профсоюз к обращению присоединяются, сейчас ведутся переговоры о присоединении к обращению студентов (в лице органов студенческого самоуправления) другого крупнейшего ВУЗа нашего города - Приазовского Государственного Технического Университета. Я думаю, что решение данного вопроса не будет простым. Дело даже не в городских властях - они вполне могут принять такое решение, проблема в перевозчиках - не раз приходилось слышать о том, что с наступлением тех же летних каникул перевозчики теряют большие доходы, которые обычно получают от студентов. И даже если финансовые потери перевозчикам будут компенсироваться из городского бюджета (думаю, что власти в состоянии выделить соответствующие суммы), то трудно представить механизм расчета таких компенсаций-в городе множество небольших фирм, занимающихся пассажирскими перевозками, и определить степень их участия в перевозках студентов трудно, это влечет за собой множество неудобств и нареканий. Есть и ещё одна сторона этого вопроса-лично меня это очень волнует и обижает. Не раз приходилось видеть и слышать потоки нецензурщины от водителей и кондукторов маршруток в адрес льготных категорий граждан, тщательное изучение их удостоверений (проверка не просрочены ли они), иногда таких пассажиров просто выгоняют. Хоть это и не относится к теме статьи-замечу-очень обидно слышать фразы о том, что участники боевых действий едут бесплатно, а участники войны или платят, или выходят из маршрутки (по-моему, ужасный цинизм и неуважение). Подобные проблемы обязательно возникнут и в отношении студентов, а это может (в том числе и в силу возраста) породить конфликтные ситуации.

Ещё одна наша проблема - это информирование студентов о деятельности Студенческого Совета, о его функциях и планах. Результаты проведенного информационной комиссией анкетирования показали, что 90% студентов факультета знают о существовании Студенческого Совета, но почти 60% из них не представляют, чем Студенческий Совет занимается (кроме организации праздников и развлекательных мероприятий). Сейчас уже создан информативный стенд, силами Совета создано и действует радио на факультете (опять небольшая проблема - радио должно быть информативным или ещё и транслировать музыку на переменах, нет единодушия в этом вопросе ни в Совете, ни среди студентов).

На зимних каникулах силами членов информационной комиссии создан веб-сайт самоуправления, информирующий обо всех сторонах деятельности Студенческого Совета и сочетающий официальную и развлекательную информацию для студентов. Проблема состоит в отсутствии постоянных авторов публикаций на сайте, хотелось бы, чтобы наполнением сайта различной информацией занималась большая группа активистов.

Есть проблема и с печатными изданиями - общеинститутское издание дает самоуправлению экономико-правового факультета недостаточные, на наш взгляд, газетные площади, иногда просто не публикует подготовленные нами материалы. Думаю, данная ситуация потребует переговоров с редакцией этого издания, возможно, экономико-правовой факультет будет самостоятельно издавать газету (нужны деньги, постоянные авторы, технические средства) - для этого придется убеждать руководство факультета в целесообразности такой деятельности, искать добровольцев среди студентов.

Пока что нами не найдено решение вопроса с участием студентов 5 курсов в самоуправлении. Представители 5 (последнего у нас) курса ни разу не посетили заседания Студенческого Совета, и желания участвовать не проявляют вообще. Исключение их из Студенческого Совета или игнорирование их отсутствия на заседаниях приведет к одному - права пятикурсников не будут защищаться (например, в вопросе выделения премий, социальной помощи) - у Совета просто нет информации от самих студентов об их проблемах. К сожалению, пока что у нас нет приемлемых идей для решения ситуации.

Есть у нас и бытовые проблемы, характерные для каждого ВУЗа - функционирование библиотек, компьютерного класса, буфета, ксерокса - но тем не менее решать их тоже нужно Совету, выступая посредником между студентами и администрацией.

Я специально не говорю о проблемах с организацией праздников и развлекательных мероприятий, считаю, что Студенческий Совет не должен ассоциироваться у студентов главным образом как организатор таких мероприятий.

Не упоминаю я и о том, что до сих пор у нас нет постоянного помещения, своего компьютера, принтера, тем более постоянного бюджета, - я не считаю это главным, так как движущей силой деятельности Совета, на мой взгляд, должны выступать активность и инициативность студентов.

В.Щ.: "Как на экономико-правовом факультете удалось решить вопрос разделения полномочий между профсоюзом и самоуправлением?".

Д.С.: Выше я уже частично объяснял, как удалось решить это вопрос. Во-первых, со стороны профсоюза оказывается большая помощь и содействие. Так, было решено и заложено в Положение о студенческом самоуправлении, что профсоюзу остаются функции учета льготных категорий студентов, организация социально-правовой и материальной помощи, распределение путевок для оздоровления. Организация культурно-массовой и научной работы, информирование студентов, защита и представительство интересов студентов перед руководством института и факультета (этот пункт стоит последним среди полномочий Совета чисто технически, что не говорит о его малозначимости - отвечаю как автор Положения о самоуправлении) были отнесены к компетенции Студенческого Совета и соответствующих его комиссий. Члены профсоюза вошли в состав социально-правовой комиссии, что существенно облегчает её работу по выявлению и учету нуждающихся в материальной и правовой помощи лиц (признаю, из-за слияния в этой комиссии профсоюза и Совета происходит определенное дублирование функций, а вернее, совместное их исполнение - это потребует внесения изменений в Положение). В целом, разногласий с профсоюзом у Совета нет, в остальном они действуют самостоятельно, выборы в каждый из органов проходят отдельно, так же как и процесс отчетности.

Почему профсоюз добровольно отдал значительную часть своих полномочий Совету - это, во-первых добрая воля его членов, а во-вторых, профсоюзные активисты понимают, что Совет имеет больше возможностей привлекать студентов к различной деятельности, у него больше человеческих ресурсов (ввиду фиксированного членства в профсоюзе и необходимости платить взносы и свободного в самоуправлении); Совет из-за этого больше знает о проблемах студентов от них самих, имеет большее поле для деятельности (в том числе и благодаря отсутствию четкой законодательной регламентации своей деятельности и форм её осуществления, в отличие от профсоюза-хотя это вопрос дискуссионный).

Возможно, со временем необходимо будет создать здоровую конкуренцию между Советом и профсоюзом с целью активизации и оптимизации деятельности каждого из них, но на данном этапе приемлема для нас именно такая форма взаимодействия, так как самоуправление ещё не окрепло и не имеет большого опыта самостоятельной деятельности.

В.Щ.: "Почему самоуправление экономико-правового факультета МГИ отнесло к своим полномочиям контроль над учебной деятельности студентов, реагирование на нарушения учебной дисциплины? Разве это не личное дело каждого студента-как ему учиться и учиться ли вообще. И каким образом наказывать за нарушения?"

Д.С.: Сразу же замечу - это полномочие вызвало множество нареканий у студентов и исключено большинством голосов из Положения. Но косвенным образом Совет продолжает следить за учебой и иными проявлениями активности студентов. В корне не согласен с утверждением о том, что учиться или не учиться вообще - это личное дело студента. Такое рассуждение характерно и для нашего общества в целом, которое стало равнодушным к проблемам людей, а ведь известно, что не так страшны преступники, как равнодушные люди.

Обучение в институте - это обучение в коллективе, и каждое негативное проявление, будь то нарушение дисциплины или "заваленная" сессия, неизменно сказывается на других студентах-однокурсниках. Это проявляется и в общем отношении к курсу, и к его участию в общеинститутских соревнованиях (например, лучший курс или группа по итогам сессии дополнительно премируются). Не стоит забывать и том, что конкурс при поступлении на специальности нашего факультета не менее 3 человек на место, и это место мог бы занять другой человек - тот, кто стремится к знаниям и нормальному общению, а не рассуждающий, что это его личное дело и поэтому пренебрегающий и собственными знаниями, и интересами коллектива (извините, если эти высказывания покажутся Вам чересчур идеалистическими). А для таких студентов у нас наказание только одно - им отказывается в получении премий, дополнительного финансирования, естественно, что он никогда не получит рекомендации на участие в конкурсах либо поездке заграницу (благо, что таких студентов не так уж много и все они Совету известны).

Я не считаю, что такое полномочие следует заменить содействием и созданием дополнительных позитивных условий для учебы. Такое "содействие" попахивает советским очень неконкретным "углубить и расширить". Мы различаем случаи, когда неуспеваемость вызвана объективными причинами, и когда она проявляется от чрезмерной "независимости и опытности". Я не знаю, как тут нужно содействовать, при том, что все условия для учебы созданы (компьютеры, библиотеки, интернет, консультации с любым преподавателем, изучение многих иностранных языков в бесплатных секциях при институте) и учебно-научная комиссия Совета всегда готова помочь.

Подобная ситуация и с кураторством секций, объединений, кружков - нужно именно кураторство и контроль, а не только содействие. Имеются ввиду те секции и кружки, которые создаются при институте, более того, создаются Студенческим Советом. Совет имеет право контролировать их просто потому, что он перераспределяет деньги на функционирование этих объединений студентов, договаривается о содействии преподавателей и выделении помещений, и естественно, несет ответственность и перед студентами, и перед руководством за такую деятельность. Все то, что делают студенты института за его пределами и безотносительно к нему, компетенцией Совета не охватывается.

В.Щ.: "Как удалось провести выборы в условиях невысокой активности студентов факультета?"

Д.С.: Для этого в Положение была внесена норма о том, что Студенческий Совет избирается конференцией студентов факультета. Такая форма как конференция предусматривает делегирование полномочий групп студентов (в данном случае - академических групп и курсов) своим представителям, которые и выбирают членов Совета, принимают Положение о самоуправлении. Думаю, что в следующем учебном году, в условиях возрастающей сейчас активности студентов, возможен отказ от конференции и проведение общего собрания студентов факультета.

Думаю, что мне удалось дать исчерпывающие ответы на поставленные вопросы. Хочу отметить, что это позиция не только моя, но и большинства членов Студенческого Совета.

Приоритетом для нас является формирование такой ситуации, когда самоуправление самостоятельно будет решать максимальное количество студенческих проблем, без вмешательства деканата. При этом замечу, что во всех трениях между студентами и деканатом Совет однозначно принимал позицию студентов и выступал не как посредник и "сочувствующий наблюдатель", а именно как представитель студенчества.

Оптимистичные тона предыдущей моей статьи о самоуправлении объясняются простой радостью от завершения процесса создания Студенческого Совета, от объединения активных студентов-проблем же мы не избегаем, и у нас, как видите, появилось их достаточно.

На мой взгляд, по мере развития и укрепления самоуправления на факультете с него будут больше спрашивать и студенты, и администрация, и это заставляет нас интенсивнее и активнее развиваться сейчас, когда нам созданы наилучшие условия.

Студентське самоврядування у ВНЗ України: проблеми, що є на часі

- Володимир Щербаченко
Східноукраїнський центр громадських ініціатив "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії"
http://totalaction.iatp.org.ua
Е-пошта: eucci@ukrpost.net

Надзвичайно приємно, що стаття Дмитра Сосницького "Студентське самоврядування у Маріупольському Гуманітарному Інституті: від ініціативи до діяльності" дала привід для жвавого обміну думками з проблем розвитку студентського самоврядування. Важливим і цікавим є відверте обговорення різних аспектів становлення самоврядувань, їх успішний досвід (зокрема і у МГІ), з’ясування проблем, з якими живуть студентські громади різних куточків України, та того як намагаються їх вирішувати. Від так не можу не скористатись нагодою та з допомогою бюлетеню не висловити власний погляд на проблеми, що їх підіймає у своїй другій статті Дмитро Сосницький. Одразу зазначу, що приємно вражений тим ентузіазмом та готовністю вирішувати студентські проблеми, які аж нуртують у словах статті пана Дмитра, бажанням студентських лідерів дбати про розвиток власних громад та шукати шляхи їх активізації й розвитку. Водночас у власному відгуку зупинюсь на тих проблемах студентського життя, які не мають однозначних підходів до вирішення та потребують обговорення, в якому, як відомо, і народжується істина.

Корупція і демократія у ВНЗ. Друга стаття Дмитра Сосницького написана їм як відповідь на висловлені мною зауваження та думки щодо його першої публікації. Як у своїй першій статті, так і зараз, я з свого боку не бачу сенсу ані заперечувати ані підтримувати будь-які конкретні факти щодо різноманітних аспектів студентського життя Маріупольського Гуманітарного Інституту наведені у статтях лідера студентської ради економіко-правового факультету МГІ. Адже для мене єдине джерело інформації про МГІ та діяльність у ньому студентського самоврядування - саме статті пана Дмитра. Водночас понад вісім років роботи у студентському організованому русі дають мені можливість порівнювати наведені факти із власним досвідом. Думаю, що більшість читачів бюлетеня "Права людини. Громадянська освіта" теж мають певне уявлення про теперішні становище української вищої школи, ступінь поширення в ній корупції та "розгул" у державних університетах демократичних тенденцій. Від так читачі зможуть самостійно скласти думку, щодо реальності описуваної паном Дмитром ситуації, коли у ВНЗ відсутні прояви корупції та політичного примусу з боку адміністрації, а студентські структури (профспілки та самоврядування) діють ефективно і в межах демократичних процедур. Дуже хочу вірити, що такі ідеальні навчальні заклади в нашій країні є. Проте, нажаль, я за роки власного безпосереднього знайомства із вищою школою таких університетів чи інститутів в Україні ще не зустрічав.

Примусова робота в освітніх закладах. У своєму першому відгуку під "відпрацюваннями" я мав на увазі практику примушення студентів ВНЗ до різноманітних видів недобровільної праці з господарського обслуговування навчальних закладів. Обсяг та тема даної статті не дозволяють про це писати докладно. Проте зазначу, що, як правило, в Україні практика залучення громадян (в тому числі і студентів) до громадських робіт має саме ПРИМУСОВИЙ, а часом - і протизаконний характер. Примусовий характер такої праці (коли люди виконують роботу не з власної волі, не мають можливості вибору виду, місця і часу робіт) суперечить самому духу волонтерства, яким у протиріччя здоровому глузду намагаються показати ці недобровільні роботи чиновники різних мастей та рангів. Протизаконний характер такі роботи мають тоді, коли студентів у ВНЗ (чи школярів у школі) залучають до виконання важких робіт, до робіт із порушенням чинних в країні норм законодавства про охорону та оплату праці, санітарних норм тощо.

Відверто кажучи, не поділяю бажання Дмитра Сосницького в обов’язковому порядку щомісяця (та й навіть рідше) залучати студентів до прибирання території ВНЗ. Студенти вступають до ВНЗ з метою здобувати певних фах (як правило відмінний від фаху прибиральника), а не одержувати навички з підмітання, миття вікон, підлог та плінтусів чи вправного володіння лопатою. До того ж, як пише пан Дмитро, у ВНЗ існує для цих потреб технічний персонал. Якщо ж керівництво ВНЗ та лідери студентських громад прагнуть залученням студентів до громадських робіт виховати в молодих душах певні громадські почуття, то очевидно це необхідно робити в інший спосіб.

Так, в університетах західних країн, як правило, теж є обов’язковим відпрацювання певних годин волонтерської праці. Але при цьому студенти самі можуть визначити ту ділянку, в якій вони бажають реалізувати своє громадянське покликання. Молоді люди не обов’язково повинні працювати на території власного університету. Місцем їх роботи може бути неурядова організація, церковна громада тощо. Від так на Заході обов’язкова волонтерська робота не нагадує (як це часто буває у нас в країні) прагнення за словами про добровільну роботу приховати фізичну експлуатацію студентів із метою зекономити кошти на господарських роботах у конкретному ВНЗ. Якщо ж існує потреба залучити студентів до певних робіт на території їх навчального закладу, то обов’язковою умовою такого залучення мають бути: 1) СПРАВЖНЯ добровільність праці; 2) РЕАЛЬНА відсутність каральних санкцій за неучасть в громадських роботах. Система стимулів та заохочень як завжди у таких випадках тільки вітається.

Фінансування діяльності студентських самоврядувань. Питання фінансування самоврядувань на мою думку є одним з найбільш важливих і принципових з огляду на перспективу розвитку цих структур. Без матеріальної бази та сталого фінансування тривала ефективна діяльність ОСС, навіть за наявності ентузіастів з числа студентів, буде не можливою. Вважаю що для забезпечення сприятливих умов розвитку самоврядувань необхідно в Законі "Про вищу освіту" закріпити норму, згідно якої студентські самоврядування державних ВНЗ здобудуть обов’язкове фінансування у розмірі не меншому 0,5% від щорічного бюджету власного ВНЗ. Крім інших позитивних зрушень це зробить їх по справжньому незалежними у своїй діяльності. Маючи гарантоване фінансування лідери самоврядувань зможуть порушувати перед адміністрацією ВНЗ гострі питання, не побоюючись того, що їх структури за норовистість посадять "на хліб та воду". Робота самоврядування, яке має автономне обов’язкове фінансування, не буде поставлена у пряму залежність, від того наскільки уважними до студентських проблем та готовими до взаємовигідної співпраці із студентським громадами є представники адміністрації ВНЗ. Автоматично разом із гарантованим фінансуванням зникне ситуація, коли у самоврядувань "не має свого комп’ютера, принтера, тим більше постійного бюджету". Обов’язкове фінансування зробить виборні посади в ОСС набагато більш привабливими для студентських лідерів, дозволить мати штатних працівників, збільшить кількість бажаючих, які б хотіли спробувати себе у ролі лідерів-виразників студентських інтересів.

Профспілки та студентські самоврядування. Зі статті Дмитра Сосницького стає зрозуміло, що в його ВНЗ повноваження студентського самоврядування та профспілки були частково розмежовані за рахунок укладення певних домовленостей між лідерами цих структур та закріплення такого поділу у Положенні про студентське самоврядування. Напевно такий вихід насправді є досить ефективним, принаймні на рівні конкретного ВНЗ. Проте не думаю, що у такій спосіб вирішиться питання розмежування повноважень по всій Україні, особливо у тих ВНЗ, де студентські структури вже конфліктують між собою.

Найймовірніше, що із розвитком студентських самоврядувань у ВНЗ України профспілки та студентські уряди все таки досить чітко поділять сфери повноважень та відповідальності. Очевидно, профспілкам поступово доведеться відмовитись від того привілейованого становища, яке вони мали за радянських часів, автоматично представляючи всіх студентів ВНЗ. Місце основного репрезентанта студентів все-таки займуть студентські уряди. Студентським же профспілкам доведеться конкретними справами довести своїм теперішнім та потенційним членам необхідність власного існування. Благо закон "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" надає цим об’єднанням для цього чимало можливостей, в тому числі і захищаючі їх активістів від можливих репресій з боку академічного начальства.

Відсутність права у ОСС на втручання в особисте життя студентів. У своєму першому відгуку на статтю пана Дмитра я висловив думку про те, що інтенсивність та наполегливість навчання є приватною справою кожного конкретного студента. Подібний підхід пан Дмитро охарактеризував не інакше як байдужість до проблем оточуючих та ще й гіршу за "злочин". Оскільки тема про право громадських органів (зокрема самоврядувань) втручатись у приватне життя окремих осіб раніше на сторінках бюлетеню не обговорювалась, зупинюсь на ній детальніше.

Гадаю, для з’ясування суті проблеми маємо чітко розмежувати наше бажання і право (як окремих індивідуумів так і осіб об’єднаних певною організацією) допомагати іншим людям та право громадських органів втручатись в особисте життя людей. Я, як і пан Дмитро, вважаю, що ми не повинні бути байдужими до проблем тих, хто живе поруч із нами. Ми з власної волі якнайбільше маємо допомагати оточуючим. Такий підхід до життя дозволяє людям бути людьми не лише у біологічному розумінні, та створює сприятливе середовище навколо кожного з нас. Проте наше індивідуальне чи колективне бажання допомагати приватним особам не перетворюється у наше право втручатись у приватні справи цих людей (тим більше, коли вони цього не хочуть). Таке право на втручання та контроль за діяльністю індивіда не виникає у організацій навіть у тому випадку, коли ці люди є членами означених структур.

У демократичних країнах громадяни обирають депутатів та створюють уряди делегуючи частину своїх прав та повноважень лише для того, аби призначені (обрані) чиновники покращували життя людей, робили його більш комфортним та зручним. При цьому повноцінні люди не обирають собі уряди, для того аби новопризначені керівники вказували, в який спосіб людям будувати своє приватне життя. Так само і студенти обирають власні уряди (самоврядування) зовсім не для того, аби призначити над собою (на додаток до ректора, проректорів, деканів та їх заступників, завідувачів кафедр та викладачів) ще кількох осіб, вже з складу студентів, які б контролювали їх навчальну діяльність. Суть і призначення студентського самоврядування - зовсім інші. Це видно навіть з положення студентського самоврядування економіко-правового факультету МГІ. Тому і не має потреби відносити до повноважень студентського самоврядування контроль над навчальною діяльністю студентів, реагування на порушення ними навчальної дисципліни. Ці функції покладені на адміністрацію ВНЗ та викладачів. "Котроль та реагування" є частиною їх прямих функціональних обов’язків та роботою, за яку вони (викладачі та адміністратори) одержують зарплату. Звичайно адміністрація ВНЗ прагнутиме перекласти частину цієї своєї роботи на студентських "активістів" з ОСС. І далеко не у всіх студентських лідерів вистачить бажання та сміливості відмовитись від виконання наглядацьких функцій, тим більше, що фінансування для своїх структур вони наразі здобувають не у формі обов’язкових відрахувань, а скоріше у формі добровільних подань з університетського бюджету. З огляду на таку ситуацію не може не радувати той факт, що студенти економіко-правового факультету МГІ усвідомлюючи всю демократичну сутність свого права на самоврядування не дозволили перетворити власний ОСС на студентський додаток до системи адміністративного та навчального контролю у ВНЗ.

Наскільки ж глибоко може студентське самоврядування втручатись в особисте життя окремих студентів? В статті пана Дмитра ця проблема означена у кількох фразах, зокрема в тій, що "навчання в інституті - це навчання у колективі, і кожний негативний прояв, чи то порушення дисципліни чи "завалена" сесія, неодмінно вплине на інших студентів...". Беручи до уваги цей та деякі додаткові фактори, керівник студентського самоврядування економіко-правового факультету МГІ рішуче не погоджується з тезою про те "що вчиться чи не вчиться взагалі це приватна справа кожного студента", та, очевидно, вважає себе у праві активно втручатись у навчальну діяльність окремих студентів.

Власне, як випливає із статті, наразі особливих негативних наслідків для самих студентів така позиція керівника студентської ради не має, бо "покарання" студентів, які не вирізняються високими академічними показниками, з боку ОСС факультету обмежуються поки що лише відмовами у наданні премій, додаткового фінансування та не наданням рекомендацій. Треба сказати, що принцип, згідно із яким ледачім студентам відмовляють у певних заохоченнях, є абсолютно виправданим.

Проте сам підхід до проблеми права виборного громадського керівника (чи цілого органу) на втручання в особисті справи особистості, висловлений у статті Дмитром Сосницьким, викликає певне занепокоєння. Складається враження, що якби не нарікання з боку студентів, то лідер студентського самоврядування економіко-правового факультету МГІ не без ентузіазму вдався б до більш жорстких методів впливу на порушників навчальної дисципліни. Знаю, що є люди у студентських самоврядуваннях, які люблять це робити щиро і з натхненням. При цьому вони керуються благими намірами (насамперед бажанням зробити навчальні показники факультету кращими а студентське самоврядування - більш впливовим). Варто лише відкрити маленьке полювання на студентських відьом, як з’являться окремі активісти, що розпочнуть фіксувати тих, хто запізнюється на пари, писати доповідні записки на порушників дисципліни, складати списки "недбальців" та вивішувати їх на дошку студентського самоврядування, обговорювати їх поведінку на зборах ОСС тощо. Хочеться вірити, що керівник студентського самоврядування економіко-правового факультету МГІ сповідує все-таки більш ліберальні погляди на роль та функції самоврядування, аніж це може здатися після прочитання його статті.

Та повернемось до питання: чи є навчання приватною справою окремого студента? Пропоную наступну логічну схему. Студенти МГІ склали вступні іспити, пройшли відповідний конкурс, і вибороли своє місце з поміж тих двох інших претендентів, які цього конкурсу не пройшли. Ці молоді люди, сподіваюсь, у справедливому змаганні одержали свій шанс і право вчитись у ВНЗ. Це виключно право кожної окремої молодої людини на навчання у ВНЗ, а не право групи чи курсу, в якому вона вчитиметься. Ті, хто вступного конкурсу не пройшов, свій шанс втратили і право не реалізували. Надалі під час навчання студент так само індивідуально одержуватиме оцінки за свої знання, як правило, індивідуально відповідатиме на заняттях, писатиме індивідуальні наукові роботи і одержить індивідуальний диплом. Один диплом - на одну людину. Як відомо, випускники ВНЗ не одержують спільний диплом на групу чи курс. Так само в разі, якщо молода людина буде забагато байдикувати її теж виключно в індивідуальному порядку можуть виключити з ВНЗ. Від так кожний студент вільний самостійно розпоряджатися долею власного диплому, власною кар’єрою, власним знанням і зрештою власною долею.

Якщо ж адміністрація ВНЗ (в даному разі - адміністрація МГІ) вирішує заохочувати не тільки окремих студентів, а цілі групи чи курси, то право студента-індивіда розпоряджатися своїм життям не стає від цього меншим. Цілком зрозуміле бажання адміністрації МГІ задіяти в студентських групах додаткові психологічні механізми колективної відповідальності та змагальності. Але з факту такої ініціативи адміністрації університету у нормального демократичного ОСС аж ніяк не має випливти бажання вдатися до більш суворих форм впливу на студентів з метою покращити загальнофакультетську (загальногрупову) успішність. Ті форми впливу на навчальний процес студентів, що їх на сьогоднішній день практикує студентська рада економіко-правового факультету МГІ, видаються абсолютно адекватними і не потребують посилення.

Певно варто пам’ятати, що, як правило, таке посилення та робота за схемою: "ми вчимося (живемо) у колективі і органи обрані колективом відповідають за його членів у всьому" є досить небезпечною з огляду на подальші перспективи втручання в особисте життя індивідів. Кожна людина, де б вона не жила, де б не вчилась і де б не працювала завжди має певне коло прав, в яке не дозволено втручатись ані державі ані громадськості. Звичайно, право людини на свободу від катувань та свобода від втручання в індивідуальну навчальну діяльність діячів студентського самоврядування - це поняття різного порядку. Проте велике починається з маленького. І якщо сьогодні студенти не дозволили студентському уряду втручатись у власний навчальний процес, то є всі підстави думати, що завтра вони не дозволять дорослій владі вбивати журналістів, перлюструвати приватне листування та застосовувати адміністративний ресурс на виборах.

Отже лишається побажати успіхів студентському самоврядуванню МГІ та його лідерам у вихованні нового покоління свідомих громадян та у всіх інших аспектах такої цікавої і потрібної роботи студентського самоврядування. Хай щастить!

Рекомендувати цей матеріал

X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль