Толерантність. методична розробка для вчителів та учнів 7-8 класів

Тема. Толерантність (на два заняття).

Мета. Зацікавити учнів темою взаємовідносин між людьми, спонукати до творчого пошуку й ініціативи; дати загальне уявлення про багатоманітність людства і людської культури; допомогти учням зрозуміти причини негативного сприйняття та принизливого ставлення до окремих груп людей, виявляти стереотипи і упередження по відношенню до них; показати, що співпереживання є психологічною основою миролюбності і терпимого ставлення до інших.

Сформувати розуміння термінів „дискримінація“, „стереотипи“, „націоналізм“, „толерантність“, „терпимість“.

Розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, спостережливість, удосконалювати навички усних виступів, уміння робити самостійні висновки, застосовувати набуті знання на практиці, спокійно вислуховувати співрозмовника, зрозуміти точку зору іншого, критично оцінювати не лише чужі, а й свої аргументи, готовність безболісно відмовлятися від свого хибного погляду, оцінювати життєві ситуації з позицій терпимості, готовність знаходити у партнері те, що об’єднує, а не роз’єднує.

Формувати: моральні пріоритети, які визнають:

– людину найвищою цінністю незалежно від расової чи національної приналежності, статі чи віку, матеріального достатку, інтелектуального розвитку, політичних поглядів;

– толерантне ставлення до прав та інтересів всіх людей – першорядна умова недопущення конфліктів і мирного співіснування між людьми;

– людська особистість повинна спрямовуватися на підтримку і захист миру в широкому розумінні цього слова (мир із самим собою, з оточуючими людьми, в Отчому Домі, Батьківщині, Планеті).

Виховувати:

– доброту, чуйність, взаєморозуміння, неприйняття насильства;

– повагу до всіх груп людей, їх цінностей, традицій, переконань;

– розуміння того, що мирним шляхом без насильства можна вирішувати будь-які проблеми;

– громадянські, моральні, інтелектуальні, емоційно-вольові якості особистості.

„Усі люди і групи людей мають право відрізнятися одне від одного, розглядати себе як таких і вважатися такими“.

Декларація про раси і расові забобони (ЮНЕСКО, 1978 р.)

Заняття 1

I. Організаційний етап.

II. Повідомлення теми, мети вивчення нового матеріалу, показ його практичної значимості; постановка перед учнями навчальної проблеми, мотивація навчальної діяльності.

III. Реалізація мети і завдань уроку.

Учитель (можливо один із учнів) читає оповідання (див. „Сборник ООН для школьников младших классов“, с.24).

Завдання для учнів: прослухайте оповідання і поясніть головну думку автора твору.

„Спочатку у світі все було тихо і спокійно. Земля, здавалося, була засипана кольоровим камінням. Але, придивившись, можна було побачити, що це було не каміння, а маленькі люди, які зовсім не рухалися. Одного разу над Землею подув вітер. Він зігрів людей і вдихнув в них життя і любов. Вони стали рухатися... розглядати один одного... розмовляти один з одним... піклуватися один про одного.

Коли вони стали знайомитися зі світом навколо себе, то знайшли на Землі кольорові стрічки. Люди зраділи і почали їх збирати. Одні взяли червоні стрічки, інші – голубі, інші – зелені, а дехто – жовті. Люди радісно пов’язали один одному ці стрічки і сміялися, дивлячись на яскраві кольори.

Несподівано подув інший вітер. На цей раз він примусив їх затремтіти від холоду. Вони подивилися один на одного і усвідомили, що мають різний вигляд, і... перестали довіряти один одному.

Червоні зібралися разом і побігли в один бік.

Голубі зібралися разом і побігли в інший бік.

Зелені зібралися разом і побігли в третій бік.

Жовті зібралися разом і побігли в четвертий бік.

Всі вони забули про те, що були і піклувалися один про одного. Інші кольори здавалися їм незвичними і небезпечними. Люди побудували стіни, щоб відгородитися одним від інших. Але скоро вони з’ясували, що:

– у червоних є вода, але немає їжі;

– у голубих є їжа, але немає води;

– у зелених є дрова для вогнища, але немає житла;

– у жовтих є житло, але їм нічим зігрітися.

Несподівано з’явився незнайомець і став у самому центрі цієї землі. Від здивовано подивився на людей і на стіни, які їх розділяли, і сказав: „Виходьте! Чого ви боїтеся? Давайте поговоримо один з одним“.

Люди подивилися на нього і почали виходити із своїх кутків у центр. Незнайомець сказав: „А тепер скажіть один одному, чим ви можете поділися і що вам потрібно отримати“.

Голубі сказали: „Ми можемо поділися їжею, але нам потрібна вода“.

Червоні сказали: „Ми можемо поділися водою, але нам потрібна їжа“.

Зелені сказали: „Ми можемо поділитися дровами, але нам потрібне житло“.

Жовті сказали: „Ми можемо поділитися житлом, але нам нічим нагрітися“.

Тоді незнайомець сказав: „Чому б вам не зібрати все те, що у вас є, і не поділитися ним? Тоді б вам не бракувало води, їжі, тепла і житла.“

Люди розговорилися, і любов повернулася. Вони згадали, що колись були друзями, знищили стіни і привітали один одного як старі друзі. Коли люди зрозуміли, що їх розділяють кольори, їм захотілося знищити їх. Але люди знали, що їм буде не вистачати багатств яскравих фарб. Тоді вони змішали всі кольори і сплели красиву райдугу. Вони назвали себе людьми всіх кольорів райдуги. Райдужна стрічка стала їх символом миру.“

Бесіда по тексту. Діти висловлюють думки, що людей цього оповідання розділяло неістотне, але жити вони одні без інших не могли, тому що не мали всього достатнього для життя, але, втративши із-за дрібниць (колір стрічки) любов, почали не довіряти один одному, перестали спілкуватися. Діти говорять, що це фантастична історія, насправді люди не можуть вороже ставитися один до одного по подібних причинах. Більшість дітей задоволені тим, що з’явився незнайомець і повернув довіру і любов людям, і вони знову стали друзями, об’єдналися самі і об’єднали свої кольори в райдугу.

Учитель. Так, це дійсно фантастична історія, але вона не така уже далека від нашої реальної дійсності. Згадайте біблійне: людина створена по образу і подобі Бога. Але невже всі ми маємо одне лице, один колір шкіри, одну мову, одну релігію? Ні. Дуже часто перелічені ознаки стають перешкодою для нормального спілкування між людьми.

Робота в групах. Клас ділиться на три групи. Дітям дається рекомендація: думки всіх членів групи приймати, обговорювати і в ході обговорювання приймати рішення про їх включення або невключення до змісту відповідей групи. Завдання: необхідно протягом 3 хв. обговорити і назвати найбільше ознак, які відрізняють одних людей від інших.

Серед названих учнями ознак необхідно особливу увагу звернути на такі ознаки: національність, мова спілкування, колір шкіри, стать, віросповідання, політичні погляди, моральні переконання.

Відрізняють нас один від одного не лише колір шкіри, вік, статус у суспільстві, погляди, переконання, релігійні чи національні мотиви, а й наша реальна дійсність, в якій (це надзвичайно прикро) існують зло, жадібність і заздрісність; зрада і жорстокість. Багато хто нехтує життєвою заповіддю: „Люби і поважай ближнього, не бажай багатства його, життя його і будеш щасливим“.

Дискримінація – обмеження у правах за певною ознакою. Дискримінація за ознакою статі (сексизм) залишається досить поширеним джерелом соціальної несправедливості.

Завдання для учнів: Послухайте опис однієї ситуації. Поясніть, чи має все сказане сенс.

„Начальник цеху великого підприємства розмовляє із своїм директором:

– Як бути із працівником Н.? Як би Ви поступали, якби були на моєму місці?

– Розумієте, я не можу відповісти на це питання, – відповідає директор. – Річ не лише в тому, що його батько загинув на нашому підприємстві рік тому, а також в тому, що він – мій єдиний син“.

Як директор великого підприємства міг сказати „мій син“? (Адже батько згаданої людини помер.)

Чи передбачить хтось з учнів, що „директором великого підприємства“ може бути не чоловік, а жінка? Необхідно приділити увагу тим стереотипам, які у них сформувалися про можливість займати певне становище у суспільстві в залежності від статі. (Стереотип – це спрощений, схематизований образ, шаблон щодо сприйняття, думок, поведінки.)

Ви вже маєте достатньо розуму і досвіду, щоб зрозуміти, що думка про те, що стать людини може бути підставою для відбору чи надання переваги на роботі чи ще десь, безумовно, не відповідає принципам прав людини.

Кожна людина – це велетенський і неповторний світ. Ця неповторність, унікальність кожної людини роблять її незамінною. Але цінуючи і поважаючи власну унікальність, людина повинна бачити її також і в інших, боротися з власним егоїзмом, не допускати збіднення свого „Я“. Якщо ж вона не дотримується цих принципів, то проявляється нетерпимість. Серед причин нетерпимості можна назвати невігластво і брак розуміння. Тому освіта повинна „протидіяти впливам, які ведуть до боязні інших“. Ви, учні, повинні розвивати в собі здатність критично мислити та самостійно приймати рішення.

Нетерпимості протистоїть толерантність.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від лат. tolerantia – терпимість) – це терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань. Це один із основних принципів, нерозривно пов’язаний з категоріями справедливості, свободи і прав людини.

Ідея терпимості зароджується у Європі у зв’язку з протестантською Реформацією. Спочатку слово „терпимість“ мало негативний підтекст. Відомий гуманіст Еразм Роттердамський у 1530 році писав: „Якщо за певних обставин нам довелося б ставитися терпимо до сект, ...це було б, безумовно. злом – так, великим злом, але не настільки страшним, як війна“. Під кінець 18 ст. терпимість уже пов’язували зі свободою та рівністю. Це було виражено у формі законів та декларацій, таких, як відома Декларація прав людини і громадянина, створена 1789 року у Франції. Починаючи з 19 ст., ці документи стали впливати на ліберальне мислення і відтоді терпимість отримала поширення як позитивна категорія.

Терпимість, толерантність не означає, що всі повинні думати однаково. Люди часто не погоджуються один з одним. Дехто може бути цілком переконаним, що погляди іншої людини абсолютно неправильні. Багато людей вважають, що людина, яка впевнена у правильності власних переконань і поглядів, швидше всього не розглядатиме переконання інших як загрозу для себе, тобто, справжня терпимість може грунтуватися на непохитному переконанні. Людина може прилюдно і відкрито говорити про те, з чим не погоджується. Однак, доти, доки вона не розповсюджує брехні, щоб вселити у інших упередження, це не є нетерпимість. Нетерпимість виявляється тоді, коли якусь групу переслідують, створюють проти неї спеціальні закони, обмежують, забороняють або якось по-іншому перешкоджають жити згідно з власним переконанням. Коли нетерпимість досягає крайнього ступеня, деякі в ім’я своїх переконань стають вбивцями, а інші – з тієї ж причини – жертвами.

Запитання для активізації роботи учнів: Які приклади сексизму ви можете назвати? (Роздільне навчання хлопців і дівчаток у мусульманських країнах; обмеження для жінок щодо кар’єри, участі у громадському і політичному житті, управлінні державою...)

IV. Підведення підсумків заняття.

Основні поняття: відмінність одних людей від інших та їх схожість, дискримінація, сексизм, стереотип, толерантність та терпимість.

V. Домашнє завдання.

1. Опрацювати для вільного розуміння і користування терміни та основні поняття.

2. Опрацювати (якщо є можливість, то краще це зробити на уроці) витяг з Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

3. На основі спостережень у власній сім’ї, сім’ях знайомих та аналізу художньої літератури підготуйте таку інформацію:

а) чи поважають чоловіки і жінки один одного як рівні;

б) порівняйте роль чоловіків і жінок вдома, їх професійну і громадську активність;

в) спробуйте приблизно підрахувати час який витрачає жінка і чоловік на домашню роботу.

Заняття 2

I. Організаційний момент.

II. Бесіда по домашньому завданню попереднього заняття.

III. Повідомлення теми, мети вивчення нового матеріалу, показ його практичної значимості; постановка перед учнями навчальної проблеми; мотивація навчальної діяльності.

IV. Реалізація мети і завдань заняття.

Учитель. Чи існує в світі хоча б одна країна, де всі люди говорять однією мовою, належать до однієї національності, мають однакові культуру, переконання, традиції? Відповідь на це буде заперечною. У сучасному світі на території держав живуть різні народи. У більшості країн є переважаючі групи населення із своєю спільною історією й культурою та групи меншин, кожна з яких має свої характерні особливості.

Робота в групах (кожній групі дано зображення людини однієї із рас: малюнок чи фотографія). Завдання групам: розгляньте зображення, порадьтеся і назвіть відмінні риси людини – представника зображеної раси.

Учні називають, а учитель записує у три стовпчики.

Запитання учням: поясніть, під впливом яких факторів сформувалися ці відмінності? (Учні говорять про вплив клімату, особливості місцевості та рельєфу.)

Учитель пояснює, що різноманітність формувалася в ході еволюції у зв’язку з необхідністю пристосування до певного середовища.

Запитання учням: чи винні люди в тому, що вони не схожі один на одного? (Учні пояснюють, що вини людей в цьому немає.)

Учитель проводить серед учнів класу соціологічне дослідження. Учням пояснюють, що ті повинні бути абсолютно чесними, їх відповіді будуть анонімними, потрібно показати своє ставлення, а не намагатися „вгадати“ прагнення вчителя. Необхідно дати відповідь на питання, в кінці тексту:

„Уявіть, що ви прогулюєтеся міським парком (наприклад, у Черкасах). Вам захотілося поласувати морозивом. Коли ви вийшли на місце торгівлі, то побачили, що на однаковій відстані від вас продають морозиво два продавці: один – представник європейської раси, інший – чорношкірий. Чи вплине расова приналежність продавців на ваш вибір? Варіанти відповідей: так, ні, все рівно (головне якість, сорт і ціна морозива).

Учні на аркушах пишуть свої варіанти відповідей, а вчитель узагальнює результат відповідей всього класу, проводить (залежне від результату опитування) бесіду про причини прояву побутового расизму та націоналізму. Нам, можливо, важко зрозуміти тих, хто ненавидить цілі групи людей – людей, яких навіть не знають. У них можуть бути інший колір обличчя, ніші політичні погляди, інша релігія чи національність, але невже це означає що їх потрібне ненавидіти? Віра в те, що належність людини до певної раси робить її вищою (або не повноцінною) по відношенню до інших є расизмом. Націоналізмом же називають ставлення до представників інших націй як до нижчих, гірших, нездібних, прагнення утвердитися над ними і за їх рахунок. Історія знає чимало прикладів того, як ці ідеологічні схеми приводили до протистоянь, конфліктів і війн... У будь-якій країні мирне співіснування різних расових, національних, етнічних або релігійних груп є позитивним фактором, джерелом соціального і культурного збагачення. Багатьом державам вдається поєднати вищі цінності – рівність, відсутність дискримінації, національну безпеку, територіальну цілісність і політичну незалежність – з повагою до різних груп своїх громадян. Але у свідомості багатьох людей продовжує існувати неприязнь до інших, відмінних від себе за расовою, національною, мовною чи релігійною ознакою.

Запитання для активізації роботи учнів: як ви вважаєте, чому існує така неприязнь, у чому причини ненависті один до одного? (Учням важко відповісти на це питання, дехто може пояснити, що неприємно, коли інші на тебе не схожі. В цілому діти приходять до висновку, що причин для неприязні та ненависті взагалі немає.)

Учитель: Ми з вами живемо в Україні, а точніше в Черкаській області – центрі нашої держави, причому не лише географічному, а й історичному, – адже саме з нашим краєм тісно пов’язана вся історія нашої державності. На протязі тисячоліття на території нашого краю побували (ви це вивчали з історії) багато різних народів: половці і монголо-татари, литовці і поляки, молдавани і євреї, росіяни та ін.

Запитання для активізації учнів: а зараз представники яких народів (крім українців) проживають на Черкащині. (Діти називають представників тих національностей, з якими їм самим довелося спілкуватися або чули, що вони проживають поряд, – від батьків, старших товаришів, засобів масової інформації.)

Завдання учням: назвіть риси характеру, які притаманні, на вашу думку, представникам кожного народу – як позитивні, так і негативні. Учитель записує висловлювання учнів на дошці. Потім дає завдання назвати позитивні і негативні риси українського народу і теж записує все на класній дошці.

Після цього учитель проводить бесіду, в ході якої показує, що негативні риси, приписані якомусь народу, насправді належать лише його окремим представникам, з якими учні або люди, від яких це чули учні, мали контакти. Крім того, вчитель звертає увагу на те, що „чистокровного“ представника певної нації взагалі не існує. А деякі риси, які ми приписуємо певним народам, належать і нам. Адже серед усіх націй бувають люди добрі і злі, веселі і мовчазні, талановиті і не дуже, роботязі і ледарі.

А.Франс: „Не можна ненавидіти цілий народ, якщо він включає в себе всі протилежності – жінок і чоловіків, старих і дітей, багатіїв і бідняків, злодіїв і людей гідних.“

Ми уже говорили, що і расизм, і націоналізм, і дискримінація можуть проявлятися у вигляді залякування, експлуатації, певних обмежень чи стереотипних установок.

Запитання для активізації роботи учнів: хто із вас знає анекдоти про молдаван, чукчів, євреїв? (Ліс рук.)

Учитель: А хто ці анекдоти розповідав сам? (Більшість учнів класу.)

Учитель: Невже це не дискримінація? (Учні: Це просто жарти, в даному випадку відсутнє будь-яке насильство).

Учитель: Ні. Ви не праві. Є вислів „вбити словом“. Це якраз той випадок. Адже народ, над яким постійно сміються інші, не може щасливо розвиватися. Якщо представники цього народу будуть в меншості на території іншого народу, чи зможуть вони відчувати себе повноцінними громадянами?

Учитель пропонує учням послухати розповідь і спробувати дати моральну оцінку її героям: „Багатодітна мати, яка проживає в Російській Федерації, отримала направлення для лікування хворої на церебральний параліч дитини в одну із московських клінік. У Москві живе її колишній чоловік, який погодився бути з іншими дітьми, поки мати буде знаходитися у лікарні з хворою дитиною. Після прибуття в Москву мати попадає на перевірку паспортного режиму. З’ясувавши, що у жінки немає московської регістрації, начальник відділу міліції вимагає негайного виїзду з квартири: у батьків відбирають паспорти. Вони ховають дітей у знайомих, звільняють квартиру і просять повернути документи, тому що без них не приймуть у лікарню. Начальник відмовляє в цьому, вимагаючи виїзду із Москви“.

Як ви можете прокоментували ситуацію? (Учні не можуть зрозуміти, чому заважають лікуванню хворої дитини. Після повідомлення про те, що сім’я приїжджих – чеченці, а перевірка відбувається в період „зачисток“ після вибухів у російських містах, починають розуміти мотиви дій начальника відділу міліції, але не вважають ці дії виправданими, оскільки страдає хвора дитина та її сім’я.)

Крім названих видів дискримінації існують і інші. Це, наприклад, роздільне проживання чорних і білих у США, переслідування євреїв та масові знищення представників „неарійської“ раси у фашистській Німеччині, насильницьке переселення цілих народів у Радянському Союзі у 40-х роках, заборона приймати на роботу, до вищих навчальних закладів, переслідування і знищення людей з іншими політичними чи релігійними поглядами чи певного національного походження.

Дискримінація може проявлятися також і в тому, що, за певних умов, від Петренка і Петрова вимагають щось одне, а від Петерсона – зовсім інше, причому саме тому, що він Петерсон, а не Петренко чи Петров.

Якщо виключити релігію, то виявиться, що найбільше крові якраз пролите в ім’я вищості своєї власної нації, тобто в ім’я націоналізму. У ХХ ст. міжнаціональна нетерпимість і ворожість проявлялась у багатьох регіонах: у Північній Ірландії, Індії, Пакистані, Малайзії і Індонезії, на Близькому Сході (між арабами та євреями), у Югославії (між сербами та албанцями), у Закавказзі (між вірменами та азербайджанцями), на Північному Кавказі (між чеченцями і росіянами) та в багатьох інших місцях...

Причина міжнаціональних, міжетнічних та міжнародних конфліктів часто полягає у невмінні спілкуватися та знаходити мирні способи вирішення проблем, в упередженому відношенні до інших людей, у незнанні їх. У сучасній Німеччині, наприклад, у результаті соціологічних досліджень було встановлено, що 77% опитаних з упередженням відносяться до іноземців: або зовсім не спілкуються з ними, або спілкуються дуже мало.

Запитання для активізації роботи учнів: А може краще було б якби на нашій планеті не було різниці в расах та національностях? Щоб усі говорили однією мовою, мали б одну культуру? (Учні висловлюють свої думки. Думки різні. Серед них є й такі: стане все тоді одноманітне і нецікаве, а цікаво, коли ми різні і несхожі один на одного, із своїми національними звичаями, традиціями. Цікаво знайомитися і вивчати звичаї і традиції різних народів.)

Запитання учителя: А чи хотіли б ви, щоб у нас в Україні, в нашій області і селі жили лише українці? (Учні: ні, нехай такого не буде. У мене тато вірменин, то що, йому виїхати, а нам з мамою залишитися? Невже я можу сказати, що мова і культура мого тата для мене чужі?)

Учитель: легко уявити, яким би безбарвним і одноманітним став світ, якби всі земні материки вкрила рослинність лише з дубів чи лише з кактусів, або тільки пальм чи тільки верб, якби на ланах росли виключно пшениця чи кукурудза або рис, а водні артерії мали чітко визначені прямі лінії, без звивистих русел, бурхливих водоспадів.

Ні, все на світі не так. Усе різноманітне!

Так само і в людському середовищі не буває людей із зовсім однаковими вчинками, думками і відчуттями. Ми – різні, і тому цікаві один одному. Хтось захоплюється точними науками, хтось – мистецтвом, а хтось – спортом. Одні – великі і сильні, а інші – легкі і граційні. Одні люди добріші, а інші – жорстокіші чи байдужіші; одні більш розумні, а інші – не дуже; одні часто обманюють, а від інших ніколи не почуєш брехливого слова. Так, люди різні, але для кожної людини на планеті Земля повинно бути одне правило:

НЕПРИПУСТИМО ОДНИХ ЛЮДЕЙ ЧЕРЕЗ КОЛІР ШКІРИ, СТАТЬ, МОВУ, РЕЛІГІЮ, ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ, НАЦІОНАЛЬНЕ ЧИ СОЦІАЛЬНЕ ПОХОДЖЕННЯ ВВАЖАТИ КРАЩИМИ ЗА ІНШИХ.

V. Підведення підсумків

Основні поняття: раси, расові відмінності, мирне співіснування, расизм, націоналізм.

VI. Повідомлення і пояснення домашнього завдання.

Підберіть приклади дискримінації в минулому і сучасному.

Напишіть невеликий твір по темі: „Якби всі люди стали однаковими“.

Сформулюйте правила життя, які б ви хотіли, щоб були у суспільстві при тому, що ви не знаєте, ким ви будете у цьому суспільстві: чоловіком чи жінкою, багатим чи бідним, молодим чи старим, здоровим чи інвалідом; до якої раси, етнічної групи, культури чи релігії ви належатимете. (Якщо є час, то краще це завдання виконати в класі.)

Заключне слово вчителя (вірш з твору-есе Вікторії Страховой, див. „Права людини: моя власна думка“, С.133):

І християни, й мусульмани,
Будди прихильники, й кришнаїти,
Всі вони мусять і жити, й радіти.
Ліві і праві, й демократи,
Різні в них погляди – спільна лиш мати –
Мати-Земля, планета чудова,
Різнобарвна, різнокольорова.
Хай же усім їм зичить здоров’я,
Щастя й наснаги на многії літа,
Щоб їм і жити, й творити, й радіти!

Додаткові матеріали

Загальна декларація прав людини (витяги)

Ст.1. Усі люди народжуються вільними й рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один стосовно одного в дусі братерства.

Ст.2. Кожній людині надаються всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, соціального чи станового походження, майнового або іншого стану...

Ст.3. Кожна людина має право на життя, свободу, особисту недоторканність.

Ст.5. Ніхто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує людську гідність, ставлення чи покарання.

Ст.18. Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право передбачає свободу змінювати свою релігію чи переконання і свободу сповідувати свою релігію чи переконання як одноособово, так і спільно з іншими, прилюдно або приватним чином в ученні, богослужінні та здійсненні релігійних і ритуальних обрядів.

Ст.19. Кожна людина має право на свободу переконань і на вільний їх вияв; це право передбачає свободу безперешкодно дотримуватися власних переконань і свободу шукати, одержувати та поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Декларація прав людини очима дітей (Дрогобич, 1994 р. Витяги)

Ст.1. Гідність людини недоторкана! Під цим розуміємо, що кожна людина на Землі кожну іншу повинна зустрічати з повагою, по-братськи, з розумінням, справедливістю. Тому що кожна людина – цінність.

Ст.2. Кожна людина має однакові права. Незалежно від того, жінка вона чи чоловік. Хай навіть при цьому вона:

– розмовляє не Твоєю мовою;

– має не Твій колір шкіри;

– не так думає, як Ти;

– сповідує іншу релігію;

– є багатішою (біднішою), ніж Ти;

– походить з іншої країни.

Все одне вона має на Землі такі самі права, як і Ти.

Ст.3. Кожна людина має право на життя!

Ст.5. Ніхто не має права мучити Тебе, і Ти не маєш права робити це з ким-небудь.

Ст.18. Ти маєш право вільно вибирати релігію. Ти маєш право змінити свою релігію і сповідувати її сам або разом з іншими.

Ст.19. Ти маєш право думати і говорити, у що віриш, і ніхто не може Тобі цього заборонити...

Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (витяг)
Ст.9. Свобода думки, совісті і релігії.

1. Кожен має право на свободу думки, совісті і віросповідання; це право включає свободу змінювати свою релігію або свої переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і спільно з іншими, прилюдно чи приватно, в богослужінні, ученні, виконанні та дотриманні релігійних і ритуальних обрядів.
Ст.10. Свобода вираження поглядів.

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів...

Ст.14. Заборона дискримінації.

Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (витяги з цього та трьох наступних документів приводимо, обмежуючись лише вказівкою статей – Редакція): ст.ст. 2(2); 3.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: ст.ст. 2(1); 3; 8; 14; 18; 19; 24-27.

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: Преамбула; ст.ст. 1; 5; 15.

Конституція України: ст.ст. 15; 21; 23; 24; 26; 28; 34; 35.

Думки відомих людей

Щоб не мати потреби в тому, хто творить справедливість, будь справедливим сам. („Кабус-наме“)

Хто не здійснює несправедливості – славний, але більш ніж в два рази гідний слави той, хто і іншим не дозволяє її здійснювати. (Платон)

Перед тим як боротися з далекою, абстрактною до певної міри несправедливістю, необхідно боротися з несправедливістю, яка здійснюється поблизу, з тою, яка нас оточує і яку ми більш-менш відповідаємо. (Р.Ролан)

Справедливу людину цінуй більш, ніж рідну. (Антисфен)

Ми всі хрещені Духом і з’єднані в одне тіло, чи ми іудеї, чи греки, раби чи вільні, всі ми живимося від одного і того ж духу... Так, що частин багато, але складають вони одне ціле. (Апостол Павло „Перший лист корінфянам“)

Співчуття проявляється в тому, що стаєш нещасним із-за страждання інших. (Б.Рассел).

Вот и конец, мой друг...
Замкнулся круг.
К нам истина одна пришла не вдруг,
И в том она,
Что много разных истин,
Как и людей на этом свете, друг.
(Омар Хайям)

Чим більш гідна людина, тим більшій кількості людей вона співчуває. (Ф.Бекон).

Ідеал культурної людини є не що інше, як ідеал людини, яка в будь-яких умовах зберігає справжню людяність. (А.Швейцер)

Ніколи у цьому світі ненависть не припиняється ненавистю, але відсутність ненависті припиняє її. (Палійський канон буддистів).

Много есть чудес на свете,
Человек – их всех чудесней.
(Софокл)

Ввічливість – це звичка приносити в жертву маленькі зручності. (Т.Джеферсон)

Тактичність, делікатність полягає в тому, щоб не робити і не говорити того, що не дозволяє оточення. (Гегель).

Будь-яка грубість дивує не тільки своєю жорстокістю, але і безрозсудством. (М.Рерих)

І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивом:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими.
(Лина Костенко)

Терпимість – це чеснота людини, яка має власні переконання. (Ф.Майор, ген. директор ЮНЕСКО)

Рівність – це велика формула людей. (А.Барбюс)

Я такий, як і всі, і ні на кого несхожий. Я один такий. Я, як і кожен з нас, щохвилини створюю цілі світи власних почуттів, думок, поступків, пристрастей. Яким би не був величним чи жалюгідним, я – неповторний. (Ж.Ж. Руссо)

Бути – це значить відрізнятися. (В.Франкл)

Людина – міра всіх речей. (Протагор)

Люди, будьте людяними! Це ваш перший обов’язок. (Ж.Ж. Руссо)

Коли пригортаєш до грудей дитину – розумієш, що ніхто не народжується, належачи до якої-небудь касти. (Рабіндранат Тагор)

Насилля – звичай дикунів, ненасилля - звичай людей.(Махатма Ганді)

При підготовці даного матеріалу було використано:

Загальна декларація прав людини.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права.

Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини.

Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок.

Права людини. Права меншин. Виклад фактів. № 18.

Конституція України.

Современная западная философия: Словарь. М. 1991

Современная западная социология: Словарь. М. 1990

АБВ. Викладання прав людини. Практична діяльність у початковій і середній школі. ООН. Нью-Йорк, 1989.

Декларація прав людини очима дітей. Дрогобич. 1994.

Лихачев Д.С. Письма о добром и прекрасном. Симферополь: Таврия, 1990

Права людини: моя власна думка (Харківська правозахисна група.-Харків, Фоліо, 1999)

Права людини. Розробки уроків для вчителів 2-3 класів загальноосвітніх шкіл. Луцьк. 1998.

Вивчаємо права людини. Макіївка, 2000

Краковский К.П. Торн Т., Роу Д. Ты и твое право, Ростов-на -Дону, 1998.

Сборник ООН для школьников младших классов. 1995.

Сборник ООН для школьников среднего возраста. 1995.

Сборник ООН для старшеклассников. 1995.