З РОБІТ ТРЕТЬОГО ВСЕУКРАЇНСЬКОГО КОНКУРСУ (1998) ОЛЕКСІЙ ГОЛОЗУБОВ (М. ХАРКІВ), ОЛЕГ СЛАВІН (М. ДНІПРОПЕТРОВСЬК)

Чим пояснити виникнення конфліктів між людьми та чи може дотримання прав людини допомогти їх розв’язанню?

За останні п’ять з половиною тисяч років людство воювало чотирнадцять з половиною тисяч разів. Це не заколоти, роздори, сутички, це - зафіксовані війни. А загинуло в них понад три з половиною мільярди осіб...

Аналізуючи причини війн, я переконався, що майже завжди підґрунтям розв’язання військової кампанії є неповага до прав інших людей, бажання експлуатувати і принижувати їх, підвищуючи таким чином свій "авторитет".

Це - війни як прояв політики, на державному рівні. А скільки "війн", породжених грубістю і зневагою в житті конкретної людини. Добре, якщо після знущань жертва знайде в собі сили продовжувати життя, якщо ця подія не випече в її душі страшне тавро.

Щоб цього не сталося, треба, прочитавши юридичні документи про права людини, взяти за основу їх мету, і не просто суворо дотримуватися всіх статей, але й розуміти, що жодна конституція, жоден пакт не може передбачити всіх життєвих ситуацій, і додавати до їх виконання звичайну людську щирість, пам’ятаючи, що в деяких випадках навіть неуважність може бути причиною образи.

Мені знайомі ситуації, коли керівник не звертав уваги на старанного підлеглого, а той так жадав розуміння. Чудово про це сказав в своєму "Щоденнику" Олександр Довженко: "Він потребував зустрічного поруху душі, як людина, дійшовши до останньої стадії спраги, потребує краплини води. Але у начальника не було душі. А треба було сказати одне тихе слово: "Спасибі". Та для цього слова треба бути людиною".

В моєму житті також був випадок, який примусив мене замислитися над цими проблемами. Коли я ще не навчався у моїй теперішній школі, я відвідував російську гімназію, в якій було створено єдиний український негімназійний клас, в якому я і навчався. В той час моєю мрією була участь в олімпіаді. Але оскільки я навчався в "українському негімназійному" класі, а людина, що керувала в школі підготовкою до олімпіад, не сприймала все українське, і запрошувала, не зважаючи на знання предмету, лише учнів російських класів, моя мрія лишилася нездійсненою. На протести з боку нашого класу не зважали, а лише пропонували перейти навчатися у гімназійний клас, але з російською мовою навчання. Отже, виходило, що "національна меншина" - росіяни мали величезні переваги над українцями. Мені довелося змінити школу, але я надовго запам’ятав той страшний біль гніту й приниження. З того часу я зрозумів, як невимовне боляче пече дискримінація і зневага і намагався бути лояльним і відкритим до всіх.

Конфлікти, в основі яких жорстокість, небажання розуміти інших, можуть зробити людей такими ж. Скривджена людина прагне помститися своєму гнобителю. (В моєму випадку я знайшов інший вихід, але це було нелегко). Жада помсти штовхає до все нових і нових конфліктів. Це призводить до виснажливих моральних війн, що повністю спустошують людину. Інколи перемога над своїм гнобителем вже після звільнення або ж просто перемога тирана над жертвою стає головною метою життя людини. На мою думку тут можлива лише піррова перемога, на останку ж всі програють. Тому вважаю, що для панування в світі щастя й миру треба будувати своє власне життя за висловом: "Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини".

Олексій Голозубов, 11 клас української гімназії №6, м. Харків.

Що треба зробити в Україні для повної реалізації положень, викладених в Загальній Декларації прав людини.

Лишь тот достоин жизни и свободы, кто каждый день за них идет на бой. Гете

Загальна Декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 року, є одним з найперших і основних документів, закріпляючих права людини у міжнародному масштабі, вона являє собою якісний стрибок в розвитку їх забезпечення. Вперше проблема прав людини з проблеми суто теоретичної та дискусійної перетворилась в одну з ключових проблем практичної діяльності міжнародного співтовариства. Сьогодні можна вважати загальновизнаним положення про те, що саме дотримання прав людини лежить в основі формування правової, демократичної держави: не може бути держава правовою, не будучи демократичною, та навпаки, не може бути демократичною неправова держава. Таким чином, можна сказати: правова держава є ідеалом держави демократичної.

Тому, Україна, яка проголосила себе правовою демократичною соціальною державою, не може залишитись осторонь ідей та ідеалів Загальної Декларації прав людини. Слід зазначити, що вона вже зробила великі кроки до цієї мети - Конституція України є однією з найдемократичніших конституцій, в якій закріплені найсучасніші концепції прав людини.

Але попереду ще довгий і тернистий шлях. Як відомо, права людини залежать від рівня розвитку суспільства: економічного, соціального та культурного. В Україні зараз є досить багато проблем: це і відсутність належної економічної бази для забезпечення прав людини, і відсутність або недосконалість механізмів, здатних забезпечити вже гарантовані державою права людини, і низька правова культура громадян.

На мій погляд, перш за все необхідно створити відповідну економічну базу для забезпечення прав людини. Бо хоч які б не були б гарні наміри, але за умови економічних негараздів та браку матеріальних ресурсів, вони так і залишаться тільки ідеями, котрі не мають ніякого відношення до реального життя людини. Не дивлячись на таке велике значення зазначених факторів для вирішення проблеми забезпечення прав людини, вони не належать безпосередньо до сфери юридичного регулювання.

Другий блок проблем по забезпеченню прав людини пов’язаний з розробленням взаємопов’язаних законів та механізмів забезпечення прав людини. В зв’язку з цим, необхідні реформи в законодавчій та адміністративній сферах. Я б поділив заходи по забезпеченню прав людини на міжнародні та внутрішні. До міжнародних відносяться: інтеграція до міжнародних організацій (ООН, Ради Європи), їх механізмів захисту порушених прав (процедура 1503; Міжнародний та Європейський суд); ратифікація міжнародних документів з прав людини (законами України встановлено, що міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, є частиною національного законодавства і є пріоритетними щодо інших законів). Внутрішні - це систематизація законодавства, боротьба проти корупції (усунення причин). В цьому ракурсі необхідно вжити деяких заходів: прискорити темпи приватизації (бо коли людина розпоряджається не своїм майном, це може стимулювати корупцію); впровадити чіткий розподіл повноважень між центром та областями.

Але права - це лише можливості людини діяти певним чином, або утримуватися від дій. Але щоб потенційні можливості актуалізувались, тобто право втілювалося у життя, необхідні певні дії самої людини. Захищати та боротись за свої права людина повинна сама, застосовуючи всі можливі та надані їй державою права. Таким чином, третій блок проблем по забезпеченню прав людини пов’язаний з активністю та свідомою позицією самих людей, тобто з осмисленням особою своїх прав, з одного боку, та з бажанням особи захищати свої права, з другого. Тут йдеться про правову культуру у широкому розумінні. Особа набуває правову культуру не тільки і не стільки шляхом отримання знань про право, свої права та обов’язки, способи та методи їх захисту. Правова культура проявляється і формується насамперед в діях людини. Але в Україні, з огляду на те, що за часів Радянського Союзу пріоритетними були не закони, а доцільність в данний конкретний момент, правова культура громадян знаходиться на низькому рівні. Ми досить часто спостерігаємо, що ті права, які не тільки закріплені, а й існують механізми їх забезпечення, порушуються частково з вини громадян. Як приклад, можна привести право на справедливу і своєчасну оплату праці, бо звернень до суду з цього питання практично немає.

Досліджуючи проблему бажання відстоювати свої права, ми можемо виділити в ній ряд заходів. Перш за все, на мій погляд, в широких верствах населення необхідно сформувати впевненість, що за допомогою закону можна добитися правди та справедливості, відстояти свої інтереси. Тут особливо важливим є позитивний досвід. Треба підвищувати авторитет суду, широко пропагандувати позитивний досвід засобами масової інформації. Я вважаю, що необхідно сформувати впевненість, що особа сама є відповідальною за свою особисту долю та за долю усієї країни. Боротьба за свої права є справою кожного, ми повинні постійно боротися за свої права, бо немає демократії без постійної боротьби за неї.

Олег Славін, 10 клас школі №9 м. Дніпропетровськ