версія для друку

Громадянська Освіта, 1999,  №36
Різне, Релігія і школа

30.12.1999
...Багато наших вчителів - педагогів від Бога - й раніше вчили дітей людинолюбству, навчали розрізняти дивні плоди з дерева пізнання добра і зла. Чи ж і сьогодні не вчать наші вчителі своїх учнів любити людей, природу, звірят? Чи не вчать поважати іншу людину, толерантно ставитися до іншої думки - іншими словами, чи не вчать любити свого ближнього? Тут проблематика прав людини не буде оранкою запущеної цілини, не відкриє новий світ, а лише допоможе розширити його горизонт, знайти інший ракурс, осучаснити педагогічну методику. Сучасний вчитель повинен опанувати здобутки світової цивілізації з тим, щоб творчо переробити їх, адаптувати до української ментальності й традицій.

...Порівняно легко розпочати викладання лише суто теоретичної, інформативної частини такого курсу, тобто історії правозахисного руху, основних документів у галузі прав людини (декларацій, конвенцій, угод тощо). Значно складніше втілити в життя морально-психологічну частину курсу, яка покликана виробити в дитині засади гуманізму, толерантності й цивілізованого співжиття. Таке завдання, по-перше, потребує відповідної підготовки самого вчителя, який сьогодні є плоттю від плоті нашого суспільства й не готовий бути прикладом декларованих засад. По-друге, це завдання вимагає також певної реформи системи освіти в Україні, яка сьогодні все ще несе в собі командно-адміністративні ознаки. Курс прав людини, поданий старою методикою викладання і непідготовленим учителем, може викликати результат, цілком протилежний до сподіваного.

Мирослав Маринович ("Права людини", К., 1996, 44 с.)

Рекомендувати цей матеріал

X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль