Урок 38 Чого американські громадяни можуть навчитися в інших країн щодо конституціоналізму?

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета уроку

Ми часто розглядаємо конституціоналізм головно на тлі американського досвіду. Ця точка зору як така занадто вузька, особливо у сучасному світі. У цьому уроці ви розглянете інші традиції конституційного правління і численні експерименти з конституціоналізму, що відбуваються у світі сьогодні. Ви розглянете історичний вплив американського конституціоналізму на інші країни. Урок зосереджує увагу на темі прав людини та її чимбільшого значення для поточних міжнародних справ.

По закінченні цього уроку ви повинні вміти пояснити, чому окремі виміри Конституції США були сприйняті новоствореними демократіями, а решта ні. Ви повинні вміти пояснити відмінності між формою конституційного правління у Сполучених Штатах та іншими формами конституційного правління, як-от парламентськими системами. Нарешті, ви повинні вміти пояснити відмінності між американським розумінням конституційних прав і гарантіями цих прав в інших частинах світу.

Терміни, які треба знати
громадянські і політичні права
Європейська конвенція прав людини
федералізм
„Чотири свободи“, 1941 рік
права людини
незалежна судова система
негативні і позитивні права
парламентське правління
прем’єр-міністр
право солідарності
соціальні та економічні права
Статут ООН, 1945 року
Загальна декларація прав людини 1948 року

Який вплив справили американські ідеали правління і прав людини на решту світу?

Конституційні ідеали Америки, мабуть, є найбільшим внеском нашої країни у світовий розвиток. Небагато було в історії документів, що мали такий вплив, як Декларація незалежності і Конституція США, слова з яких повторювали і перефразовували у численних інших хартіях свободи.

Американська республіка, витвір першої у світі демократичної революції, вплинула на чимало інших країн вже протягом перших десятиліть свого існування. Французьку революцію 1789 року надихала американська революція, а французька конституція 1791 року рясніє запозиченнями з перших конституцій американських штатів. Друга за віком у світі писана конституція, польська конституція 1791 року, також зазнала впливу американського взірця. Коли латиноамериканські країни на початку ХІХ століття вибороли незалежність від Іспанії, вони звернулися до Конституції США як до моделі республіканського правління. У 1825 році американські ідеали надихнули перші, бодай невдалі, вимоги конституційного правління в Росії.

У цьому столітті вплив американського конституціоналізму ширився завдяки становищу США як світової держави. Під час американської окупації Японії і Німеччини після Другої світової війни комісія американських експертів склала японську конституцію 1947 року; нова німецька конституція 1949 року так само інкорпорувала окремі частини американської моделі.

Коли Сполучені Штати святкували у 1987-1991 роках двохсотріччя своєї конституції, інші народи вписували нові розділи в історію конституційного правління. У 1980-х і на початку 1990-х років ми стали свідками краху радянського комунізму і постання демократичних урядів у Східній Європі. У 1989 році виклик тоталітарному правлінню кинули китайські студенти. Ці драматичні події провістили початок нової доби конституціоналізму з важливими наслідками для американських громадян.

Після „холодної війни“ інтерес до спадщини американських ідеалів поновився, бо чимало колишніх комуністичних держав заходилися коло пошуків власних форм конституціоналізму. Деякі найкрасномовніші подяки під час святкування двохсотріччя нашої Конституції висловили керівники цих нових незалежних держав. Президент Чехословаччини, Вацлав Гавел, зазначив 1990 року у своїй промові перед Конгресом США:

Хіба не кращі уми вашої країни... написали славетну Декларацію незалежності, Білль про права і Конституцію?.. Ці великі документи надихають усіх нас. Вони надихають нас попри те, що їм вже понад 200 років. Вони надихають нас бути громадянами.

Які складники американського конституціоналізму дістали найбільшого поширення в інших країнах?

Як перший у світі писаний статут центрального уряду американська конституція становила важливий прецедент. Сьогодні майже всі країни мають писані конституції або ж складають їх. Тоталітарні режими також відчували конечність створення писаних конституцій, хоча ті ніяк не обмежували фактичне свавілля. Процес складання і схвалення американської конституції також становив прецедент - скликання установчих конвентів і ратифікація громадянами.

Основні принципи американської конституції ширилися у світі завдяки „Федералістові“ - найвагомішому внеску Америки в політичну думку. Чимало з цих принципів відтоді було сприйнято в інших конституціях.

Можливо, положенням американської конституції, яким найбільше захоплюються і якого найчастіше наслідують, стало, після Білю про права, встановлення незалежної судової системи. Непорушна, убезпечена від зовнішніх впливів судова влада діє як вартовий Конституції і запобігає нехтуванню нею з боку виконавчої і законодавчої влади. Судова влада допомагає забезпечити додержання урядом змісту Конституції.

Другим важливим виміром американського конституціоналізму, що викликає сьогодні великий інтерес у світі, є федералізм. Завдяки поєднанню центрального уряду з великою автономією штатів батьки конституції спромоглися розв’язати проблему встановлення дійових федерального і місцевих урядів у великій країні. Федеративний устрій Америки зацікавив колишні комуністичні держави Східної Європи, де десятиліття централізованого контролю не винищили таки місцеве самоврядування. Федералізм справив вплив і на демократії Західної Європи, що створили Європейський союз.

Як ви вважаєте?

1. Які обов’язки, коли так, мають американці щодо сприяння представницькій демократії і конституційному правлінню в інших країнах? Поясніть свою позицію.

2. Які обов’язки, коли так, мають американці щодо сприяння повазі до прав людини в інших країнах? Поясніть свою позицію.

Чим відрізняються від американського взірця інші конституційні демократії?

Втім, американська конституція не єдине у світі джерело ідей конституційної демократії. Різні нації зверталися до інших традицій і з огляду на власні конкретні обставини та історичну спадщину шукали прийнятної собі форми конституціоналізму. Як не високо ми цінуємо власні політичні ідеали та інститути, треба усвідомити, що не завжди їх можна перенести на інший грунт.

Деякі складники американської конституції інші країни приймають хіба що з істотними поправками. Деякі складники відкидаються геть заради інших конституційних взірців. Наприклад, посада президента була одним з великих винаходів батьків конституції. Цим вони задовольняли потребу в сильній виконавчій владі замість монархії. Президент, який обирався незалежно від законодавчого органу, мав широкі повноваження, зазначені у Конституції.

Відтоді титул „президент“ для найменування конституційного глави виконавчої влади дістав значного поширення, хоча зазвичай президенти мають відмінні від американського права та обов’язки. На підставі власного історичного досвіду у багатьох країнах побоюються сильної виконавчої влади. Звільнені від комуністичної диктатури країни колишнього радянського блоку запровадили у своїх нових конституційних угодах слабку виконавчу владу, що доволі нагадує перші конституції штатів у нашій країні.

Можливо, найвидатнішою ознакою американської форми правління є розподіл і поділ повноважень поміж трьома рівними гілками влади. Проте сьогодні цю систему використовує хіба що декілька інших конституційних демократій. Критики вважають запровадження системи розділених повноважень неефективним і недемократичним. Натомість більшість демократій у світі прийняли певну форму парламентського правління.

Чим відрізняється парламентська форма правління від конституційної системи на засадах поділу повноважень?

Британська конституція справляла на батьків конституції неабиякий вплив, бодай вона у багатьох важливих вимірах відрізнялася від тієї системи, яку вони, зрештою, прийняли. Британська конституція окреслювала систему взаємного контролю, але не відокремлювала виконавчої, законодавчої і судової гілок влади. Парламент, наприклад, вважався радше знаряддям Корони, ніж незалежною гілкою уряду.

Протягом останніх 200 років система правління за взірцем британської конституції дістала широкого наслідування, не лише у колишніх британських колоніях, а й у багатьох інших країнах. За парламентської системи міністри є водночас членами законодавчого органу. Главу виконавчої влади, якого зазвичай називають прем’єр-міністром, визначає партія чи коаліція партій, яка наразі має більшість депутатів у парламенті чи в іншому законодавчому органі.

На відміну від американської системи, за парламентської форми правління угода більшості у законодавчій владі вирішує, хто саме очолить владу виконавчу. Чимало держав віддали перевагу парламентській системі, бо вони вбачають у щільному зв’язку між виконавчою і законодавчою владами дійовішу форму правління, і то таку, що краще відображає волю народу.

Який вплив справив американський Біль про права на конституційне правління інде?

Можливо, найбільшим внеском американського конституціоналізму в світовий розвиток став приклад включення основних гарантій особистих прав у писану конституцію. Конституції майже усіх держав, ухвалені відтоді, містять подібні гарантії. Натхненний взірець американського Біллю про права набув особливої значущості в другій половині цього століття, коли в цілому світі зріс інтерес до основних прав. Як зауважив у 1977 році президент Джимі Картер:

Основні зрушення у справах людства пов’язані з загальною вимогою основних прав людини.

До початку цього століття особисті права взагалі вважалися внутрішньою справою, яку мала вирішувати на власний розсуд кожна держава. Всесвітня економічна криза 30-х років і нечувані злочини проти людяності, скоєні тоталітарними режимами до і під час Другої світової війни, надали нового значення і проблемі прав людини.

Саме американський президент, Франклін Д.Рузвельт, провістив нову добу в історії основних прав. У своєму посланні Конгресу 1941 року президент визначив Чотири свободи, за які варто боротися: свободу слова і вираження думок; свободу релігії; свободу від злиднів і свободу від страху. Статут, згідно з яким було засновано в 1945 році Організацію Об’єднаних Націй, а потім ухвалено Загальну декларацію прав людини 1948 року, наслідував прикладу президента Рузвельта. Декларація і статут проголошували універсальні стандарти основних прав, що дістали назву прав людини, бо саме їх вважали істотними для гідності кожної людини.

Протягом наступних десятиліть турбота про права людини стала важливою проблемою у міждержавних відносинах. Регіональні угоди розширювали засяг Загальної декларації ООН. Наприклад, 1950 року країни Західної Європи погодилися на Європейську декларацію прав людини. Вони встановили Європейський суд, до якого можуть апелювати громадяни цих країн, якщо вони вважають, нібито їхні права було порушено.

Захист прав людини також стає дедалі важливішим дипломатичним питанням у міжнародних відносинах. Скажімо, Сполучені Штати кілька разів обмежували торгівлю з країнами, які начебто порушували права людини. Останніми роками на наші відносини з Південноафриканською Республікою великою мірою впливала проблема порушення прав людини в цій країні.

Як відрізняються гарантії прав в інших державах від американського Біллю про права?

Тривкий і фундаментальний, як і викладені в ньому основні гарантії, американський Білль про права є документом XVIII століття, який відображає проблеми і турботи часу свого написання. Права, гарантовані ним американцям, є громадянськими і політичними правами. Вони відображають острах перед владою уряду. Вони захищають особу від незаконних дій уряду і надають кожному громадянинові змогу брати участь у суспільних справах.

Інші національні гарантії прав відображають культуру, в якій вони виникли. Цінності і пріоритети у багатьох культурах відмінні від наших. Наприклад, у багатьох країнах Азії особисті права похідні щодо інтересів цілої громади. Мусульманські країни виводять свої кодекси з догматів Корану - святого письма, яке мусульмани вважають за одкровення Бога своєму пророкові Могамеду.

В окремих країнах свобода вірувань вважається менш значущою, ніж у Сполучених Штатах та інших західних демократіях. Дуже відмінне у різних країнах, залежно від їхньої специфічної історії і культури, розуміння незвичайних чи жорстоких покарань, заборонених Восьмою поправкою.

Сучасні хартії основних прав також відображають зміни, що сталися в уряді і суспільстві протягом останніх 200 років. Чимало гарантій прав, ухвалених після Другої світової війни, наслідують Загальну декларацію прав людини ООН. Вони містять чимало громадянських і політичних прав, описаних у нашому Біллі про права. Більшість йде далі і вміщує також соціальні та економічні права.

Прикладами соціальних та економічних прав можуть бути права на вибір праці, забезпечення зайнятості, охорону здоров’я та освіту. Це можуть бути інші суспільні права, як-от право на відповідальне управління невідтворними ресурсами або на чисте довкілля. Включення подібних положень у список гарантованих прав відображає зміну ролі, яку відіграє уряд у суспільстві, та очікувань громадян щодо уряду.

Батьки-засновники вважали, що роль уряду в житті народу має бути дуже обмеженою, якою вона насправді була у XVIII столітті. Сьогодні уряди відіграють далеко більшу роль, і ця роль розширює зміст основних прав людини у більшості країн. Народи колишніх комуністичних держав Європи, наприклад, можуть високо цінувати поновлені громадянські і політичні права, але чимало людей не мають охоти зрікатися економічної безпеки і соціальних прав, гарантованих їм колишніми комуністичними урядами.

У чому полягає відмінність між негативними і позитивними правами?

Традиційно у філософії природного права, на якій грунтується американська Конституція, права розглядають як запобіжники владі уряду. Іноді їх називають негативними правами, бо вони заважають уряду діяти у певний спосіб. Назагал Білль про права вимагає від уряду бездіяльності. Наприклад, у Першій поправці твердиться: „Конгрес не має права видавати закони...“

Соціальні та економічні права і права солідарності, вміщені в Загальній декларації прав людини ООН та у багатьох законодавчих гарантіях прав, ухвалених відтоді національними державами, іноді називають позитивними правами. Замість запобігати діям уряду, вони вимагають від нього вжиття заходів до забезпечення, скажімо, економічної безпеки, охорони здоров’я і чистого довкілля для своїх громадян.

Існують також інші відмінності між негативними і позитивними правами. Негативні права заважають урядам позбавляти громадян того, що вже їм належить, як-от свободи вираження думок. З іншого боку, чимало позитивних прав передбачають певні вигоди, які мають одержати громадяни. Ці права окреслюють цілі, гідні досягнення у будь-якому справедливому суспільстві.

Вправа на розвиток критичного мислення

РОЗГЛЯД ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ

Розгляньте Загальну декларацію прав людини, текст якої міститься у довідковому розділі, і дайте відповіді на такі запитання:

1. Які права, проголошені Загальною декларацією прав людини, вміщено в американській Конституції і Біллі про права?

2. Які права, згадані у нашій Конституції і Біллі про права, не вміщено у текст Загальної декларації прав людини? Чому, на вашу думку, їх туди не вмістили?

3. Що видається метою прав, згаданих у Загальній декларації прав людини, але не захищених нашою Конституцією чи Біллем про права?

4. Розгляньте кожне з прав, згаданих у Загальній декларації прав людини, які не захищаються окремо нашою Конституцією. Чи захищається визначене вами право у Сполучених Штатах інакше, як-от законодавством про громадянські права, цивільно- чи кримінально-правовими договорами між приватними сторонами, колективними договорами, звичаями і традиціями, або іншими способами, не зазначеними вище?

5. Які права, коли так, у Загальній декларації прав людини гідні запровадження у США? Як вони мають запроваджуватися? Поясніть свою позицію.

6. Як права, перелічені у Загальній декларації прав людини, начебто відображають історію і досвід часу, коли її було написано?

Перевірка і використання уроку

1. Які виміри американської конституційної демократії мали найбільший вплив на інші країни?

2. Як ви опишете істотні ознаки парламентської форми правління?

3. У чому полягає відмінність між громадянськими і політичними правами, з одного боку, і соціальними та економічними права, з іншого боку? Як вона стосується відмінності між „негативними правами“ і „позитивними правами“?

4. Наведіть приклади істотних відмінностей між Біллем про права і Загальною декларацією прав людини.

5. Розгляньте твір Елінор Рузвельт, написаний нею з приводу ухвалення Загальної декларації прав людини ООН.