Урок 27 Як поширювалися виборчі права після ухвалення Конституції?

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета уроку

Виборчі права завжди викликали суперечки у перебігу нашої історії. У колоніальну добу і в перші роки незалежності виборчі права зазвичай належали лише білим чоловікам, які мали певну власність. Хоча більшість білих чоловіків мала виборчі права, інші люди, як-от жінки, негри, індіанці і члени окремих релігійних громад, як правило, цих прав не мали. У цьому уроці ви довідаєтеся, як виборчі права протягом останніх 200 років поширилися майже на всіх громадян старших 18 років.

По закінченні цього уроку ви повинні вміти описати поширення виборчих прав внаслідок змін законів про вибори у різних штатах, поправок до Конституції і присудів Верховного Суду. Ви також повинні вміти описати співвідношення розширення виборчих прав з деякими основними ідеалами і принципами конституційного правління, які ви досліджували раніше.

Терміни, які треба знати
П’ятнадцята поправка
виборчі права
Дев’ятнадцята поправка
референдум
рух за виборчі права
Двадцять четверта поправка
Двадцять шоста поправка

У чому полягає відмінність між громадянськими і політичними правами?

Іноді розрізняють громадянські і політичні права у вільному суспільстві. Зазвичай громадянськими називають права, належні нам як приватним особам, що захищають нас від безпідставного втручання з боку уряду. Більшість положень у Біллі про права стосується саме громадянських прав, серед них права на законну процедуру.

Політичні права дають нам змогу впливати на дії уряду і самостійно брати участь в урядуванні. Конституція надає нам право голосувати та обіймати державні посади. Права на захист свободи нашого приватного життя, гарантовані Першою поправкою, уможливлюють також наш вплив на уряд завдяки свободі слова, друку, зборів і подання петицій про усунення кривд. Отже, ці свободи, гарантовані Першою поправкою, є водночас і громадянськими, і політичними правами.

Америка є однією з найдавніших демократій у світі, але протягом нашої історії ця демократія набувала різного змісту. Наша конституційна демократія грунтується на суверенітеті народу, але кількість громадян, які мають право здійснювати цю суверенну владу, була колись далеко меншою, ніж зараз. Поширення виборчих прав на всіх громадян становить одну з великих подій нашої історії, у деяких вимірах навіть найважливішу подію. Як понад сто років тому оголосив Верховний Суд, виборчі права є „основним правом, адже воно є гарантом решти прав“.

Як виборчі права охоплювали ширші групи громадян за статками, статтю і віком?

На Філадельфійському конвенті батьки конституції не дійшли згоди про те, кому треба надати виборчі права. Тому в Конституції просто твердиться, що члени Палати представників мають обиратися у кожному штаті особами, яким за законами штату належить право обирати нижчу палату законодавчого органу відповідного штату.

Цим Конституція залишила кожному штату повноваження вирішувати, хто може голосувати. Внаслідок цього спочатку більшість змагань за виборчі права точилася на рівні штатів.

Поширення виборчих прав на всіх білих чоловіків. Білі чоловіки мали право голосувати і брати участь в урядуванні від часів заснування країни, але зазвичай вони мали задовольняти певним вимогам. У деяких штатах від виборців вимагали належності до певної релігійної групи. Але на початок Громадянської війни виборчі права одержала переважна більшість білих чоловіків.

Під час Війни за незалежність уряди шести штатів скасували всі майнові цензи і надали виборчі права усім білим чоловікам, заможним і нужденним. Водночас уряди трьох інших штатів підвищили майнові цензи, чим обмежили виборчі права.

Томас Пейн у наведеному далі уривку чітко окреслив проблему, порушену пов’язанням виборчих прав з володінням власністю.

Від людини вимагають мати власність варту 60 доларів, інакше вона не матиме права голосувати. Чудово, подивіться, як воно буде. Ось чоловік, який сьогодні має віслюка, і той віслюк вартий 60 доларів. Сьогодні чоловік є виборцем, тож він йде до виборчої дільниці і подає свій голос. Назавтра віслюк сконав. Наступного дня чоловік приходить на вибори без віслюка - і взагалі не може голосувати. Тепер скажіть мені, хто ж був виборцем - чоловік чи віслюк?

Після обрання президентом Томаса Джеферсона у 1800 році чимало штатів скасовували майнові цензи для виборців. У 1812-1821 роках шість нових західних штатів приєдналися до союзу і надали виборчі права усім білим чоловікам. Саме тоді скасували майнові цензи чотири старі штати.

1828 року на президента США балотувався Ендрю Джексон. Його підтримали чимало людей, які щойно здобули виборчі права. У цих виборах взяли участь втричі більше американців, ніж будь-коли раніше. Обрання Джексона відкрило нову добу в американській політиці, коли дух демократії і рівності почав впливати на політичні інститути держави. Виборчі права надавалися дедалі більшій кількості білих чоловіків.

Коли нові штати на Заході вступали до союзу, виборчі права там належали майже усім білим чоловікам. Первісні штати чергою вносили поправки до законів про вибори, скасовуючи майнові цензи. У більшості випадків ці реформи відбувалися мирно. У Род-Айленді, одному з останніх штатів, які надали виборчі права усім білим чоловікам, ця проблема призвела до невеличкої громадянської війни. У 1841 році провідник руху за виборчі права в Род-Айленді, Томас Дорр, повів своїх прибічників у збройний наступ на конгрес штату. На час Громадянської війни майже скрізь у Сполучених Штатах білі чоловіки одержали виборчі права.

Поширення виборчих прав на чорних чоловіків. П’ятнадцяту поправку було додано до Конституції 1870 року, відразу після Громадянської війни. Хоча П’ятнадцята поправка гарантувала виборчі права чорношкірим чоловікам, чимало південних штатів ухвалили закони, які практично унеможливлювали здійснення цими новими виборцями своїх прав.

Внаслідок руху за громадянські права у 1950-і і 1960-і роки федеральний уряд почав вдаватися до своїх повноважень для захисту прав афроамериканців від політичної дискримінації. У 1964 році до Конституції додано Двадцять четверту поправку, яка заборонила використовувати виборчі податки для позбавлення виборчих прав на федеральних виборах. Наступного року Конгрес ухвалив Закон про виборчі права. Цей закон надавав додаткові гарантії завдяки наданню федеральному уряду права наглядати за реєстрацією виборців у тих округах, де урядовці штату постійно заважали реєстрації чорношкірих виборців. У присуді Верховного Суду в справі Гарпер проти Виборчої комісії штату Віргінія (1966) зазначено, що використання виборчих податків на виборах у штатах порушує положення Чотирнадцятої поправки про рівний захист законом. Отже, на половину 60-х років досягнуто великого поступу в забезпеченні можливості афроамериканців скористатися з виборчих прав, гарантованих Чотирнадцятою поправкою майже століття тому.

Поширення виборчих прав на жінок. Боротьба за права жінок була щільно пов’язана з боротьбою афроамериканців за свободу і рівність. Жінкам довелося виборювати дійсні виборчі права навіть довше, ніж чорношкірим чоловікам.

Протягом переважної частини історії США жінки не мали права голосувати або брати участь в урядуванні. Жінки становили найбільшу групу, яку будь-коли позбавляли виборчих прав у нашій країні. Боротьба за здобуття цього права була тривалою і складною, бо вона суперечила міцно укоріненим традиційним уявленням про роль жінок у суспільстві. Під час розгляду Конгресом так званих поправок Громадянської війни провідниці жіночого руху просили поширити виборчі права і на жіноцтво. Ці лідери, зокрема Сьюзен Б.Ентоні, сподівалися на віддяку за давню підтримку справи звільнення рабів. Проте їхні звернення було відкинуто. Чоловіки, які очолювали рух за скасування рабства, відмовилися поширити виборчі права на жінок. Натомість вони умисно вперше включили в текст Конституції термін „громадянин чоловічої статі“. Чотирнадцята поправка забороняє будь-якому штату позбавляти чоловіків виборчих прав.

Виключення жінок з положень Чотирнадцятої поправки не завадило штатам надавати жінкам виборчі права. У 1874 році прибічники виборчих прав жінок обстоювали у Верховному Суді, що наступне положення Чотирнадцятої поправки надає жінкам виборчі права:

Всі особи, які народжені чи натуралізовані в Сполучених Штатах і підлягають їхній юрисдикції, є громадянами Сполучених Штатів і штату, де вони мешкають.

Верховний Суд відкинув цю вимогу. В присуді у справі Майнор проти Гаперсета (1875) твердилося, що громадянство як таке не надає особі виборчих прав. Заперечення штатами виборчим правам жінок не є неконституційними.

У 1876 році Сьюзен Б.Ентоні очолила делегацію жінок на святкуванні сотої річниці підписання Декларації незалежності у Філадельфії. Хоча жодну жінку не запросили взяти участь у святах, Ентоні виступила з протестом і зачитала Декларацію прав жінок:

Ми не повинні забувати, навіть у цю радісну годину, що коли всім чоловікам будь-якої раси... належить повноправне громадянство під нашим гостинним прапором, всі жінки досі потерпають від принижень, спричинених браком виборчих прав.

Штат Вайомінг надав жінкам виборчі права, ще маючи статус території. Розповідають, що коли деякі члени Конгресу висловилися проти „жіночого застереження“, законодавчий орган Вайомінгу відповів, що краще залишиться поза союзом ще 100 років, ніж приєднається, не дозволяючи жінкам голосувати. Зрештою, Вайомінг приєднався до союзу.

Наслідуючи Вайомінг, інші західні штати швидко поширили виборчі права на жінок. На кінець Першої світової війни понад половину штатів надали жінкам виборчі права.

1875 року Верховний Суд присудив, що громадянство як таке не надає особі виборчих прав. Штати могли заперечувати цим правам жінок, якщо того бажали. І тільки 1920 року, через 50 років після надання виборчих прав чорношкірим чоловікам, жінкам було гарантовано такі саме права на підставі Дев’ятнадцятої поправки.

Тиск за ухвалення поправки про виборчі права жінок невпинно зростав під час Першої світової війни, коли нечувана раніше кількість жінок стала до праці. Непевність і повільність перемог в окремих штатах надихала жінок рішуче домагатися ухвалення поправки до Конституції про надання їм виборчих прав. 1918 року президент Вудро Вілсон заявив про свою підтримку запропонованої поправки. В 1920 році, навіть попри значний опір наданню жінкам виборчих прав, Дев’ятнадцяту поправку було, нарешті, ратифіковано. Жінки здобули виборчі права після понад 130-річних заперечень. Дев’ятнадцята поправка твердить:

Розділ 1. Виборчі права громадян Сполучених Штатів не повинні відбиратися чи обмежуватися Сполученими Штатами або окремими штатами на підставі належності до певної статі.

Розділ 2. Конгрес має право забезпечувати виконання цієї поправки відповідним законодавством.

Поширення виборчих прав на індіанців. У первісному тексті Конституції про індіанців було згадано двічі. Згідно зі Статтею І, „індіанців, які не оподатковуються“ виключали з людності штатів при розкладці прямих податків і підрахунку кількості представників у Конгресі. Також за Статтею І, Конгрес має право „регулювати торгівлю з іншими державами, між окремими штатами, а також з індіанськими племенами“.

Наслідки цих положень, як їх тлумачив Верховний Суд, були двоякі:

* індіанці не визнавалися громадянами Сполучених Штатів або штатів, де вони мешкали, і

* індіанські племена являли собою окремі політичні утворення, зносини яких у межах і поза межами США мав регулювати федеральний уряд.

Такі стосунки з федеральним урядом глибоко вплинули на громадянські права індіанців. Найочевиднішим наслідком було те, що індіанці як громадяни окремих політичних утворень не мали жодного з конституційних прав, застережених за громадянами.

Згідно з законом Снайдера 1924 року, всі індіанці стали громадянами США, хоча деякі з них здобули громадянство раніше на підставі інших законів. Засадою такої політики уряду було припущення, ніби племена, зрештою, зникнуть і всі індіанці будуть громадянами США і відповідних штатів. Коли це припущення виявилося хибним, а племена не зникли, це призвело до того стану подвійного громадянства, яке мають індіанці сьогодні.

Проте окремі штати надалі дискримінували індіанців щодо участі у виборах, виконання обов’язків присяжних і свідчень у суді. Закон про виборчі права 1965 року і поправки до нього намагалися розв’язати проблему дискримінації усіх меншин.

Поширення виборчих прав на вісімнадцятирічних осіб. До 1971 року тільки Аляска, Джорджія, Гаваї і Кентукі дозволяли особам молодшим за 21 рік брати участь у виборах.

В 1970 році Конгрес вмістив у поправку до Закону про виборчі права розділ, згідно з яким нікого не можна позбавити виборчих прав на підставі віку, якщо ця особа має 18 років або старша. Цей закон було оскаржено у справі штат Орегон проти Мітчелла (1970), і думки членів Верховного Суду поділилися. Чотири судді вважали, що Конгрес мав право знизити нижчий вік виборців до 18 років, інші чотири судді дійшли висновку, що Конгресу таке право не належало. Вирішальний голос подав суддя Г’юго Блек. Він зазначив, що Конгрес може визначати вік виборців на федеральних виборах, а не на виборах штату. Він твердив, що Конституція залишає штатам право регулювати вибори своїх урядовців. Проте Конгрес має право знизити вік виборців щодо федеральних виборів.

Протягом шести місяців після присуду Верховного Суду потрібна більшість штатів ратифікувала Двадцять шосту поправку. В цій поправці твердиться:

Розділ 1. Право громадян Сполучених Штатів, які досягли 18 років, голосувати не повинне заперечуватися чи обмежуватися Сполученими Штатами або окремими штатами на підставі віку.

Розділ 2. Конгрес має право забезпечувати виконання цієї статті відповідним законодавством.

Як ви вважаєте?

1. Чому конституційна демократія залежить від обізнаних, свідомих і відповідальних громадян більше за будь-яку іншу форму правління?

2. Чи вважаєте ви, що невисока активність виборців становить важливу загальнодержавну проблему? Чому так або чому ні?

3. Чи треба вимагати від усіх громадян, які мають виборчі права, голосувати або сплатити великий штраф? Чому так або чому ні?

4. Якщо урядування доручено представникам, чому громадяни мають бажати чи потребувати участі у політичному житті країни?

5. Що треба робити, якщо ви не задоволені жодним із кандидатів, маючи сумнів, що він буде добрим представником? Поясніть.

6. Молодь у віці 18-25 років голосує менш активно, ніж будь-яка інша вікова група. У чому, на вашу думку, полягає причина? Чи вважаєте ви це за важливу проблему? Чому так або чому ні? Коли так, поясніть, що, на вашу думку, треба зробити, щоб виправити ситуацію?

Чи є сьогодні Сполучені Штати більш або менш демократичними?

Протягом двох століть ми використовуємо Конституцію для надання виборчих прав майже всім дорослим особам. Від частки людності країни у 1789 році „Ми, Народ“ зріс до майже всіх повнолітніх американців. У більшості вимірів Сполучені Штати є найдемократичнішою державою у світі. Американці можуть здійснювати свою владу у виборчій кабінці для обрання більшої кількості урядовців на численніших щаблях урядування, ніж виборці у будь-якій іншій демократичній країні. Завдяки спеціальним референдумам ми можемо подати свої голоси навіть для ухвалення законів.

Хоча демократичні можливості народу розширилися, бажання американських громадян брати участь у виборах, навпаки, занепадало. Останніми роками активність виборців невпинно знижується. Менше ніж 50% виборців беруть сьогодні участь у непрезидентських виборах або „проміжних“ виборах у Конгрес. Сто років тому на виборчі дільниці постійно приходили понад 70% виборців. Тепер Сполучені Штати посідають лише одинадцяте місце серед демократичних держав світу за відсотком виборців, які здійснюють свої права.

Однією з причин такого занепаду є важкі та ускладнені процедури реєстрації виборців у багатьох штатах. В більшості інших демократичних країн громадянам легше зареєструватися як виборцям. Нещодавні зміни у законах про реєстрацію виборців дещо спростили її для потенційних виборців у нашій країні. Менш активна явка на вибори відображає й занепад впливу політичних партій, особливо на місцевому рівні. У минулому партії могли розраховувати на „здобуття голосів“.

Які не є причини, сьогодні чимало людей стурбовані неохотою аж стількох американців скористатися цим основним правом, що належить громадянам. Вони побоюються, що це відображає занепад громадянської настанови і поглиблення відчуття відчуженості від уряду - переконання, нібито „мій голос нічого не важить“. Доручивши цілу справу урядування бюрократам і лобістам, „Ми, Народ“ може стати менше представленим і менше представницьким, ніж 200 років тому. Майбутнє демократії становитиме одну з основних проблем, яка спіткає молодих громадян Америки напередодні вступу держави в третє століття свого існування.

Вправа на розвиток критичного мислення

РОЗГЛЯД ПРИЧИН, З ЯКИХ МОЛОДІ АМЕРИКАНЦІ НЕ ГОЛОСУЮТЬ

На явку виборців дуже впливає їхні соціально-економічний стан та освіта. Назагал заможніші та освіченіші американські громадяни користуються своїми виборчими правами далеко більше, ніж нужденні і неосвічені. Той, хто розуміє та аналізує громадські справи, очевидно, більше цікавиться ними. Після закінчення навчального курсу за цим підручником, ви, можливо, братимете активнішу участь у демократичному процесі протягом наступних років.

Участь у голосуванні залежить також від віку. Частка виборців серед старших американців, середнього віку і пенсіонерів, майже вдвічі більша, ніж серед молодих американців 18-20 років. Так, у 1992 році, хоч 80% зареєстрованих молодих виборців насправді голосували, це становило тільки 40% молоді, яка має виборчі права. Деякі експерти вважають, що серед старших громадян голосує більша частка, бо вони вбачають щільніший зв’язок між політикою уряду і турботами свого приватного життя.

1. Чому ви вважаєте, що старших американців можуть більше цікавити дії уряду, ніж молодих?

2. Які обставини можуть змусити молодих громадян більше цікавитися справами уряду? Наведіть приклади.

3. Якщо ви зареєструвалися як виборець і проголосували або збираєтеся голосувати, які мотиви спонукають вас до цього?

4. У деяких європейських країнах вибори призначають на неділю і скасували процедуру офіційної реєстрації виборців. Чи вважаєте ви, що подібні заходи підвищать активність молодих виборців у Сполучених Штатах? Які інші зміни підвищать їхню активність?

Перевірка і використання уроку

1. Як ви поясните відмінність між громадянськими і політичними правами?

2. Як визначено у Конституції виборчі права? Як поправки до Конституції змінили це визначення?

3. Чому боротьба за надання виборчих прав жінкам була такою тяжкою?

4. Які чинники впливають на активність виборців у Сполучених Штатах?

5. Підготуйте усну доповідь, у якій порівняно цінності, інтереси та цілі Декларації незалежності і Декларації прав жінок, написаної і представленої Елізабет Кейді Стентон на конвенті у місті Сенека-Фолс в 1848 році.