Урок 19 Які права захищала Конституція? Як до Конституції було додано Білль про права?

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета уроку

Федералісти твердили, що поділ влади, взаємний контроль гілок уряду, федеративний устрій, а також великий розмір і розмаїття держави забезпечують найкращий захист особистих прав. Зокрема, вони посилалися на ті положення нової Конституції, які забороняли федеральному урядові та урядам штатів порушувати основні права.

Під час цього уроку ви розглянете, які права батьки Конституції включили до її тексту, та обговорите їхню значущість. Крім того, ви дізнаєтеся про боротьбу за додавання до Конституції Біллю про права, відгуки на Білль про права, а також з яких причин він забезпечив тільки обмежений захист особистих прав.

По закінченні цього уроку ви повинні вміти перелічити права, які батьки Конституції вмістили в її текст. Ви повинні вміти описати ці права, пояснити, чому виділено саме їх, і пояснити їхню значущість. Ви повинні також вміти пояснити зміст конфлікту щодо додавання до Конституції Біллю про права, наслідки цього конфлікту і чому Білль про права не мав великого впливу на життя тогочасних американців.

Терміни, які треба знати
законопроект про покарання без суду
перелік
закони із зворотною чинністю
Чотирнадцята поправка
закон про недоторканість особи
імпічмент
Дев’ята поправка
положення
доказ релігійної належності

Які права дістали окремого захисту в тексті Конституції?

Батьки Конституції вмістили в її текст чимало положень на захист особистих прав. Ці положення захищали права окремих громадян і федеральних урядовців. Кожне положення мало запобігати певному зловживанню, яке батьки Конституції спостерігали в британській історії, урядах власних колоній або штатів чи у федеральному уряді під час дії Статей конфедерації.

Ці права поділяють на три групи, щоб полегшити розуміння їх функцій і значення. Конституція забезпечує захист:

* політичної незалежності та інших прав державних службовців

* особистих прав від порушення урядами штатів

* особистих прав від порушення федеральним урядом

Захист політичної незалежності та інших прав державних службовців

* Свобода слова членів Конгресу захищається - їх не можна заарештувати за будь-що сказане у Конгресі.

* Їх не можна заарештувати за скоєні ними під час сесій Конгресу злочини, які не є тяжкими.

* Конгресові заборонено вимагати доказів релігійної належності федеральних урядовців. Це означає, що їх не можна примушувати до сповідування певних релігійних переконань як передумови обіймання посади.

* Якщо представників виконавчої чи судової влади обвинуватили у посадових зловживаннях, застереження про імпічмент захищають їхнє право на справедливий судовий розгляд справи.

Захист особистих прав від порушення урядами штатів

* В одному з цих положень твердиться, що жоден штат не може ухвалювати будь-які закони, що порушують договірні зобов’язання. Це означає, зокрема, що законодавчий орган штату не може ухвалювати закон, який звільняє людей від обов’язку сплатити свої борги.

* В іншому положенні Конституція захищає право власності громадян, які мають рабів. Чорношкірі раби вважалися особистим майном свого володаря. Це положення вимагало від урядів штатів повертати володареві будь-якого раба, який втік з іншого штату; пізніше це положення було скасовано Чотирнадцятою поправкою.

* Конституція забороняє федеральному урядові та урядам штатів ухвалювати закони із зворотною чинністю і законопроекти про покарання без суду. Закон із зворотною чинністю оголошує вчинок злочином, бодай він не був злочином на час його скоєння. Законопроект про покарання без суду являє собою покарання, до якого присуджує законодавчий орган, а не суд.

Захист особистих прав від порушень федеральним урядом

* Прикладами таких прав є закон про недоторканість особи і суд присяжних у кримінальних справах.

* Конституція надає захист від обвинувачень у державній зраді завдяки дуже обмеженому і вузькому визначенню складу цього злочину. Це визначення не може бути змінено Конгресом, його можна змінити лише на підставі поправки до Конституції.

Вправа на розвиток критичного мислення

РОЗГЛЯД ЗНАЧУЩОСТІ ПРАВ, ГАРАНТОВАНИХ У КОНСТИТУЦІЇ

Для виконання цієї вправи працюйте малими групами. Кожна група має розглянути один із наступних уривків, де йдеться про права, гарантовані Конституцією. Обговоріть свої відповіді на наведені запитання. Потім оберіть речника, який висловить думку вашої групи решті класу.

Група 1. „Не можна ухвалювати законопроектів про покарання без суду“. Стаття І, розділ 9, положення 3, і розділ 10, положення 1.

Законопроект про покарання без суду є актом, ухваленим законодавчим органом, що вимагає арешту і покарання певної особи чи групи осіб без судового розгляду. Парламентські засуди вперше було застосовано в Англії 1459 року. Вони надавали уряду право ув’язнювати людей, вилучати їхнє майно ба навіть страчувати їх без суду. Оскільки парламентські засуди давали уряду змогу нехтувати судовою системою і законною процедурою, вони були небезпечним знаряддям тиранії.

Проти вас висунуто парламентський засуд. Якщо його ухвалить законодавчий орган штату Віргінія, вам накажуть повинитися перед урядом або заарештують. Законопроект ухвалено, але ви відмовляєтеся повинитися. Вас заарештували, а всі ваші статки конфіскують.

1. Чи надали б ви урядові право ухвалювати законопроекти про покарання без суду? Чому так або чому ні?

2. Чому законодавчий орган може забажати повноважень ухвалювати такі законопроекти? Проти кого вони можуть застосовуватися?

3. Які обмеження накладено на уряд забороною законопроектів про покарання без суду?

4. Як заборона парламентських засудів може стосуватися поділу влади і взаємного контролю її гілок?

5. Які інші права, коли так, ви бажаєте вмістити у текст Конституції для кращого захисту від подібних дій уряду?

Група 2. „Не можна видавати законів із зворотною чинністю“. Стаття І, розділ 9, положення 3, і розділ 10, положення 1.

Закон із зворотною чинністю оголошує вчинок злочином після того, як вчинок вже було скоєно. Він карає людей за вчинки, що на час їх скоєння не були протизаконними. Ця заборона не дозволяє також уряду ухвалювати закони, які:

* оголошують злочином те, що не було злочином на час скоєння;

* оголошують злочин більш або менш тяжким після його скоєння

* застосовують суворіші покарання за злочин після його скоєння

* змінюють процесуальні норми після скоєння злочину, щоб полегшити засудження особи.

Ви згодні з критичними зауваженнями Александера Гамілтона, нібито закони із зворотною чинністю „відвіку“ були одним з „найулюбленіших і найжахливіших знарядь тиранії“. Ви знаєте, що політичні лідери застосовували їх для запобігання виникненню опозиції чи для ув’язнення опонентів.

1. Які аргументи ви можете навести на користь заборони законів із зворотною чинністю?

2. Чому законодавчий орган може забажати повноважень ухвалювати закони із зворотною чинністю? Проти кого їх можуть застосовувати?

3. Які обмеження накладаються на уряд завдяки забороні законів із зворотною чинністю?

4. Як закони із зворотною чинністю можуть стосуватися поділу влади і взаємного контролю її гілок?

5. Які інші права, коли так, ви бажаєте вмістити у текст Конституції для кращого захисту від подібних дій уряду?

Група 3. „Державна зрада проти Сполучених Штатів полягає тільки у спричиненні війни проти них, приєднанні до ворога, поданні ворогові допомоги і підтримки. Ніхто не може бути засуджений за зраду, доки такий його вчинок не засвідчать два свідки або сам обвинувачений не визнає вину на відкритому засіданні суду“.

Стаття ІІІ, розділ 3, положення 1.

Новий уряд Сполучених Штатів обвинуватив вас у державній зраді. Ви бажаєте пересвідчитися, що люди з іншими політичними поглядами не зазнають переслідувань згідно з новою Конституцією. Ви прагнете дуже вузького визначення складу злочину державної зради у новій Конституції задля захисту осіб, які можуть просто висловлювати свою незгоду з урядом. На вашу думку, обвинувачувати в державній зраді можна лише громадян, які воюють проти Сполучених Штатів або надають допомогу і підтримку їхнім ворогам. Нарешті, ви бажаєте встановлення Конституцією дуже прискіпливих процедур доказування скоєння особою державної зради.

1. В який спосіб нечітке визначення складу злочину державної зради може призвести до заперечення правам?

2. Як можна обмежити владу уряду завдяки дуже вузькому визначенню складу державної зради і вимозі судового розгляду подібних обвинувачень?

3. Які аргументи ви можете навести на користь вміщення в текст Конституції гарантій, які ви щойно обговорювали?

4. Які інші права, коли так, ви бажаєте вмістити туди задля кращого захисту від безпідставних обвинувачень у державній зраді?

Група 4. „Щоб обіймати певну посаду або виконувати громадські обов’язки у Сполучених Штатах не вимагається жодного доказу релігійної належності“.

Стаття VI, розділ 3.

Ви вважаєте, що іміграція до держави, що пишається своєю релігійною терпимістю і свободою, варта втрат, яких завдає розрив з родиною і друзями. Проте ви вважаєте несправедливим, що декотрі конституції нових штатів забороняють вірним певних релігій обіймати державні посади.

Ви сподіваєтеся, що в Конституцію буде вміщено положення, яке дозволить усім управненим на це особам балотуватися на політичні посади у новій державі. Ви вважаєте, що для обіймання державних посад не потрібні жодні докази релігійної належності.

1. Чому уряд може вимагати доказів релігійної належності для обіймання державної посади?

2. Як можна поєднувати вимогу доказів релігійної належності для обіймання державної посади з ідеями класичного республіканізму? З філософією природного права?

3. Чи надасте ви урядові право вимагати від вас доказів належності до певної релігії або складання релігійної присяги як передумови обіймання державної посади? Чому так або чому ні?

4. Які інші права, коли так, ви бажаєте вмістити у текст Конституції задля кращого захисту від дискримінації на підставі своєї релігійної належності?

Які поправки до Конституції пропонував Медисон?

Коли Конгрес зібрався на свою першу сесію 8 червня 1789 року, Джеймс Медисон подав на обговорення Палати представників поправки до Конституції. У промові він намагався запевнити федералістів, що його поправки не призведуть до докорінних змін Конституції, яку вони підтримали. Він прагнув переконати й антифедералістів, що ці поправки сприятимуть захисту особистих свобод.

Медисон пропонував додати до Конституції преамбулу. Така передмова мала містити основні ідеї щодо форми правління, висловлені в Декларації незалежності:

* метою уряду є захист прав народу;

* народ є верховним джерелом влади уряду.

Подібні заяви часто зачинали конституції штатів на підтвердження принципу народного суверенітету.

Медисон був переконаний, що найбільша небезпека особистим правам походить з боку груп, здатних використати уряд для задоволення власних інтересів коштом інших. Він вважав, що фракціям простіше використовувати уряди штатів, ніж федеральний уряд. Тому він побоювався, що уряди штатів становитимуть більшу загрозу для особистих прав, ніж федеральний уряд. Він запропонував те, що вважав за „найціннішу поправку в цілому списку“. У цій пропозиції твердилося:

Жоден штат не повинен порушувати рівні права свободи сумління, або свободи друку, або суду присяжних у кримінальних справах.

Медисон вмістив у свої пропозиції і поправку-відповідь на закиди, нібито цей перелік прав наражає на небезпеку права, не зазначені у ньому. Після ухвалення вона стала Дев’ятою поправкою. У Дев’ятій поправці чітко зазначено, що Білль про права є лише частковим переліком прав народу. Вона твердить, що:

Перелік у Конституції певних прав не повинен тлумачитися як заперечення чи обмеження інших прав, які належать народові.

Це означає, що конкретний перелік прав народу не має тлумачитися на користь заперечення чи приниження значущості інших прав, носієм яких є народ. Нарешті, Медисон твердив, що складені ним поправки треба вмістити в текст Конституції. Він не вважав доцільним додавати їх окремим списком наприкінці Конституції.

Як відповів Конгрес на пропозиції Медисона?

Попри красномовність Медисона, його пропозиції начебто ніяк не зворушили членів Палати представників. Кожен наступний промовець заперечував Біллю про права або твердив, що Палата має далеко важливіші справи. Через шість тижнів Медисон знову просив Палату поставити його поправки на голосування, але та замість обговорення спрямувала їх до одного з комітетів.

Зрештою, у серпні Палата представників погодилася розглянути поправки Медисона. Вона внесла до поправок деякі зміни і передала проект Медисона Сенатові. На вимогу Роджера Шермана поправки мали додаватися окремо наприкінці Конституції, а не міститися в тексті документу, як пропонував Медисон. Шерман доводив, що занадто рано переписувати власне Конституцію. Якщо поправки перелічити окремо, буде зрозуміло, які положення містилися в первісному тексті Конституції, а які було додано пізніше. Він побоювався також, що коли додати поправки до тексту власне Конституції, цілий документ потребуватиме повторної ратифікації.

Оскільки обговорення в Сенаті не було відкрито загалові, про те, що там відбувалося, відомо небагато. Ми знаємо напевно, що Сенат вніс значні зміни у редакцію, запропоновану Палатою представників. Сенатори виключили також поправку, яка забороняла урядам штатів порушувати право на свободу сумління, слова, друку і суд присяжних у кримінальних справах.

Після ратифікації Віргінією, дев’ятим штатом, який схвалив Білль про права, 15 грудня 1791 року він став частиною Конституції.

Як ви вважаєте?

1. Звідки, на думку Медисона, походить найбільша небезпека для особистих прав? Чому він так вважав? Які резони можна наводити на користь чи як спростування його позиції?

2. Як могла змінитися історія нашого конституційного процесу, якби ухвалили запропоновану Медисоном поправку, яка гарантувала права на свободу сумління, друку і суд присяжних від порушень з боку штатів?

3. Що, на вашу думку, є найкращим аргументом „за“ і „проти“ федерального Біллю про права?

4. Чи видається сьогодні Білль про права більш або менш важливим, ніж на час його ухвалення і ратифікації?

Якою була думка народу щодо Біллю про права 1791 року?

Сприйняття Біллю про права більшістю американців було досить прохолодним. Його ухвалення майже не вплинуло на пересічних громадян. Верховний Суд 1833 року присудив, що Білль про права надається лише до федерального уряду. Внаслідок цього після ухвалення Чотирнадцятої поправки, майже через 150 років після Біллю про права, громадяни дістали таки конституційний захист і від порушень своїх прав з боку урядів штатів.

Антифедералісти, які обгрунтовували більшість своїх заперечень Конституції браком Біллю про права, не надто вітали його ухвалення. На їхню думку, це позбавляло їх нагоди переписати Конституцію наново. Вони казали, що ці поправки „ні до чого“. Сенатор від штату Віргінія, Вільям Грейсон, казав: „Я вважаю, як і багато інших, що вони спричинять більше шкоди, ніж добра“.

Водночас чимало федералістів обурилися на Медисона за лобіювання у Конгресі Біллю про права. У кращому випадку, вважали вони, він не матиме великого значення. Навіть Медисон, стомлений всілякими суперечками і непорозуміннями, пристав на думку, що ціла справа була „нудотним прожектом“.

Вправа на розвиток критичного мислення

ОПРАЦЮВАННЯ ТА ОБСТОЮВАННЯ ПОЗИЦІЇ СТОСОВНО ДРУГОЇ ПОПРАВКИ

Через те, що для безпеки вільної держави конечна добре організована міліція, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися.

Друга поправка

Однією із засад класичного республіканізму було переконання, що постійна професійна армія є ворогом свободи. Тільки громадянська міліція, у якій мав служити кожен член громади, могла надати безпеку, не загрожуючи свободам народу.

Цей острах постійних армій і віра у громадянську міліцію живилися і політичними теоріями, і історичним досвідом. Наприклад, коли американські колоністи почали опиратися британській політиці, Парламент ухвалив закон про заборону довозу до колоній зброї. Першим збройним повстанням у колоніях став наліт патріотів на британський форт Вільяма і Мері. Саме там захопили чимало зброї і спорядження, які таємно розподілили по колоніях - потім постріли з цієї зброї, „які почув цілий світ“, пролунали під Лексингтоном і Конкордом.

Джеймс Медисон під час дебатів про ратифікацію твердив, що американцям не треба боятися влади нового федерального уряду також тому, що громадяни мають „перевагу озброєності, яка вирізняє їх поміж народів майже цілої решти держав... У кількох європейських монархіях... уряди не наважуються довірити народові зброю“. Антифедералісти рішуче обстоювали право громадян носити зброю. Патрик Генрі стверджував, що „принцип, згідно з яким кожен чоловік має бути озброєним, справді великий. Кожен, хто здатний на це, може мати рушницю“. Ричард Генрі Лі твердив, що „для збереження свободи доконечно, щоб цілий народ завжди володів зброєю та, зокрема, замолоду вправлявся з неї“.

Саме з такою настановою написано Другу поправку. Її було ухвалено одностайно, без жодних застережень, і затверджено Сенатом. Народ ратифікував її без особливих дебатів.

Опрацюйте в малих групах думки з наступних питань. Потім підготуйтеся подати та обстоювати свої позиції.

1. Чи вважаєте ви Другу поправку не менш важливою сьогодні, ніж у XVIII столітті? Поясніть свою відповідь.

2. Які аргументи ви можете навести сьогодні на підтримку права громадян носити зброю? Чим цей аргумент може відрізнятися від наведених американцями 1790-х років?

3. Які обмеження, коли треба, на вашу думку, варто накласти на право носити зброю? Як ви виправдаєте ці обмеження?

Чи усвідомлювали батьки конституції інші загрози правам народу?

Дехто твердить, нібито батьки конституції не надто усвідомлювали важливі загрози правам народу з інших джерел, окрім уряду. Вони не передбачали загроз, що виникли, скажімо, внаслідок економічної влади чи релігійних і расових упереджень. Отже, лунають твердження, нібито батьки конституції не розуміли, що владу уряду можна використати для захисту особистих прав від небезпеки з боку інших осіб, груп чи організацій.

У ХХ столітті Білль про права набув геть іншого змісту порівняно з XVIII століттям. Він являє собою, можливо, найважливіший окремий документ про захист особистих прав. Проте боротьба за поширення його гарантій на всіх американців тривала понад 200 років і триває досі.

Перевірка і використання уроку

1. Які права вмістили батьки конституції в її текст? Чому вони вирішили захищати саме ці права? Чому ці права важливі?

2. Як ви поясните значення Дев’ятої поправки?

3.Чому Медисон побоювався можливих порушень особистих прав з боку урядів штатів? Які поправки він запропонував для розв’язання цієї проблеми?

4. Чому Білль про права під час його ухвалення справив невеликий вплив на життя пересічного громадянина?

5. Які загрози особистим правам не усунуто Біллем про права? Що можна вчинити, щоб запобігти таким загрозам?

6. Уявіть, що вас обрано делегатом першої сесії Конгресу і ви складаєте бюлетень для своїх виборців. Доповісте у ньому про досягнення першої сесії Конгресу.