Правозахисний рух України: у світлі глобальних викликів та внутрішніх проблем

У XX столітті ідея універсальності прав людини та міжнародної солідарності була утверджена в самій архітектурі системи міжнародного миру та безпеки. Але переорієнтація пріоритетів глобальних інституцій на боротьбу з корупцією, зміну клімату та мінімізацію безпекових ризиків поступово витісняє правозахисну діяльність на периферію суспільних інтересів.

Усі ті ж самі тенденції спостерігаються і на рівні національних держав. В умовах конкуренції ідей голос правозахисної спільноти стає все менш виразний з огляду на цілу низку об’єктивних причин - зламаного стереотипу про взаємозалежність між свободою та економічним розвитком, привабливістю дискурсу “пошуку кінцевого винного” як у випадку боротьби з корупцією, складністю побудови широкої комунікації із суспільством про цінності прав людини.

До всього всередині українського правозахисного руху наростає чимало проблем. Конкуренція, ресурси та визнання часто переважає над спільними цілями та завданнями. Робота у вузькому замкненому колі збільшує відрив правозахисних організацій від звичайних людей. Заміна довгострокової стратегії на проектний підхід та тимчасові проектні коаліції унеможливлює стратегічні зміни на рівні поведінки і ставлення суспільства, а також структури і якості державного апарату.

Що має запропонувати український правозахисний рух Україні та світу, щоб просувати ідеї прав людини в конкурентний спосіб? Яка роль правозахисної спільноти під час транзиту України у сторону розвиненої демократії та в умовах розірваного внутрішніми суперечностями та війною українського суспільства? Що мало би посилити ефективність правозахисних організацій на рівні підходів, інструментів та форм діяльності? Як подолати проблему зміщення ціннісного ядра у середині самого правозахисного руху та чим правозахисники мають відрізнятися від громадських активістів?

На ці та інші питання спробуємо знайти відповідь під час правозахисного клубу.
Учасники дискусійної панелі: Валерія Лутковська, засновниця Українського інституту з прав людини; Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини; Роман Романов, директор програми "Права людини та правосуддя" МФ“Відродження”; Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод; Володимир Яворський, експерт Центру громадянських свобод.