Акцесорні зобов`язання як спосіб забезпечення зобов`язання

Акцесорні зобов`язання як спосіб
забезпечення зобов`язання[1]

Юлія Удачіна

учениця 11-А класу Харківської спеціалізованої

школи І-ІІІ ступенів №85 м. Харкова

Науковий керівник: Антонюк Тетяна Петрівна,

вчитель історії та правознавства

В наш час коли у всьому світі триває економічна криза дуже високий рівень безробіття люди часто звертаються до фінансових установ. З метою отримання певних коштів, але не всі знають законодавство з цього питання, а якщо і знають, то не вміють користуватись своїми знаннями.

Укладання договорів з метою отримання коштів супроводжуються акцесорними зобов’язаннями, які є похідними, залежними від головного зобов`язання.

Акцесорні зобов`язання встановлюються як правило з метою виконання головного зобов` язання. Вони не мають самостійного значення й автоматично припиняються з припиненням дії головного зобов` язання. Римські юристи зазначали: «Pacta sunt servanda» договори повинні виконуватися. В більшості випадків контрагенти сумлінно виконують взяті на себе за договором зобов’язання.

Досить часто ми можемо бачити об’яву: "Візьму кредит. Гарантії: великі відсотки, нотаріальне посвідчення договору". На жаль, ні "великі відсотки", ні "нотаріальне посвідчення договору" не гарантують повернення кредитору грошей, в чому вже пересвідчилося багато наших співвітчизників. Водночас цивільне законодавство передбачає певні правові важелі, що дозволяють впливати на несправного боржника, який не виконує своїх зобов’язань, і отримати свої кошти, незважаючи на його заперечення.

Акцептант – особа, яка зобов’язалася сплатити за поданим рахунком.

У римському праві договір застави укладався паралельно з якимось іншим основним договором як доповнення до нього і мав назву акцесорний (додатковий). Акцесорний характер договору застави полягає в тому, що він вступає в дію лише за умови невиконання основного договору. Це є договір з відкладною умовою - якщо умова не настала, він не діяв. Акцесорні зобов`язання докладно вивчає І.Пучковська, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1 (Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»), особливо багато уваги вона приділяє опрацюванню питання про відповідальність поручителя. Також цю тему вивчають: Л.Новосьолова, Н.Рассказова, В.Бєлов, Є.Павлодський, Т.Боднар, О.Латинцев, Б.Гонгало. Вцілому тема знайшла своє відображення в сучасній літературі.

Мета роботи: вивчення законодавчої бази та досвіду фінансових установ, які повинні керуватися виключно нормативними документами, дослідження практики виконання судових рішень.

Основними завданнями роботи є дослідження українського і закордонного законодавства, аналіз спеціальної та наукової літератури, відвідування та спілкування з керівництвом банків з приводу умов надання кредитів, огляд виконання судових рішень.

На мою думку, це питання є досить складним, але й досить актуальним і важливим для людей, які користуються послугами банків. Щоб населення знало значення цього питання, необхідно проводити роз`яснювальну роботу в суспільстві, тому що більшість людей просто не знають, що являють собою акцесорні зобов`язання. Робота певною мірою має озброїти суспільство новими знаннями і, можливо, попередити помилки людей під час їх співпраці з фінансовими установами, особливо в момент підписання кредитного договору.

ВИСНОВКИ

 В житті трапляються різні ситуації, іноді людині доводиться позичати певні суми грошей, якісь речі.

Закон чітко визначає порядок вкладання цих договорів і встановлює порядок захисту прав кредиторів та позивачів.

У цих випадках йдеться про договори позики, які повинні супроводжуватись прийняттям акцесорних зобов`язань. За договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, а остання зобов`язується повернути першій таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей тих же роду та якості.

Форма договору позики залежить від двох факторів, а саме:

1)      від того, який суб`єкт виступає позикодавцем (наприклад, якщо позику надає юридична особа, договір укладається у письмовій формі);

2)      від розміру позики (так, якщо сума договору позики у 10 чи більше разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, договір позики також має бути оформлений письмово).

Види забезпечення виконання зобов’язань можна поділити на: 1)заходи цивільно-правової відповідальності; 2) міри оперативного впливу.

Вони поєднують в собі стимулюючу та захисну функції, які є способами захисту прав кредитора. Шляхи реалізації можуть реалізовуватися кредитором самостійно, у разі порушення боржником договору, а також надають кредитору захист у найбільш бажаний для нього спосіб-шляхом одержання виконання за рахунок спеціально встановленого для цього забезпечення, і дозволяє пояснити життєздатність забезпечень з часів римського права і до сьогодні.

Населення не має уявлення про акцесорні зобов`язання, - є своєрідний гарант для позивачів, які не дозволяють залишитись наодинці кредитора і боржника.