Школа вільних людей

Замість того, щоб вчити винахідників, ми продукуємо конформістів

Для чого існує система освіти?

Традиційна інтерпретація, що походить з часів Просвітництва, каже, що найважливішою метою людини є ставити запитання, створювати та шукати у минулому такі знання, які допомагають краще зрозуміти світ. Метою освіти є, отже, допомогти людям навчитися того, як вони самі повинні вчитися. Це ти, учню, повинен чогось досягти під час здобуття освіти. І це від тебе залежить, чого ти навчишся і чи створиш щось нове і незвичайне.

Друга модель освіти полягає в індоктринації людини від самого дитинства. Молодих людей вчать бути слухняними, погоджуватися з чинним ладом і не кидати викликів. Після періоду соціальної активності у 60-х роках ХХ століття, багатьох освічених людей стало турбувати те, що молодь має забагато свободи і незалежності, а країна стає занадто демократичною. Провели були навіть дослідження кризи демократії, яка начебто була результатом її надлишку. Були зробили висновок, що, оскільки інституції, відповідальні за індоктринацію молодих людей, такі як школи, університети і церкви, не в стані належним чином виконувати свої обов’язки, ці інституції треба змінити - щоб вони могли ефективніше індоктринувати та контролювати.

І дійсно, у системі освіти з’явилося більше контролю, зросла роль індоктринації та професійної освіти. Залежність від кредитів затягла молодих людей у пастку конформізму. Нині у європейських школах та університетах триває суперечка щодо того, чи нинішня модель навчання орієнтована лише на складання тестів, чи, може, ми вчимо задля того, аби викликати в людей творчий імпульс, будити в них інтереси, навчати співпраці.

Ці дві моделі освіти є двома різними способами сприйняття світу. Університети не могли б досягти поступу, якби не спиралися на прагнення людей кидати виклики, не вчили ставити під сумнів доктрини, шукати альтернативні шляхи, користуватися власною уявою, вільно діяти на підставі власних імпульсів та співпрацювати з іншими.

Але у суспільстві існують потужні сили, які воліли б, аби людей індоктринували, аби вони були конформістами, не ставили надто багато питань, були слухняними, грали визначені їм ролі, не намагалися похитнути владу і ставити під сумнів авторитети.

Технології є нейтральними, але освіта - ні

Розвиток нових технологій змінив суспільство і культуру. Проте технологічні зміни, що відбуваються нині, справляють на людей набагато менший вплив, ніж технічний поступ століття тому. Перехід від друкарської машинки до комп’ютера або від телефону до електронної пошти є дуже важливим. Проте, це не можна порівняти з переходом від вітрильника або воза до телеграфу, тому що власне він найрадикальніше скоротив та прискорив комунікацію. Те саме стосується й інших технологій. Поширення каналізації у містах мало величезний вплив на стан здоров’я населення. Набагато більший, ніж винайдення антибіотиків.

На відміну від освіти, технології, по суті, є нейтральними. Це як молоток: молотку байдуже, чи використаєте ви його, щоб збудувати будинок, чи для тортур. Молотком можна робити і перше, і друге. Те саме стосується сучасних технологій, таких як інтернет. Інтернет є дуже цінним, якщо ти знаєш, чого шукаєш. У дослідженнях, коли ти знаєш, чого шукаєш, маєш певну систему координат, яка допоможе знайти певні речі та дасть змогу оминути багато інших, - тоді це може бути дуже цінним інструментом. Не можна чекати, що хтось стане біологом лише тому, що йому відкриють доступ до біологічної бібліотеки Гарвардського університету та скажуть: "Просто переглянь її".

Так само є з інтернетом, лише у набагато більших масштабах. Якщо ти не розумієш або не знаєш, чого шукаєш, якщо не маєш уявлення про те, що є важливим, то прочісування інтернету буде лише збиранням випадкової інформації.

Треба знати, як оцінювати, інтерпретувати, розуміти. Людина, який отримала Нобелівську премію, наприклад, у галузі біології - це не та, що прочитала найбільше загальних статей у цій сфері та розмістила на них найбільше рецензій, а та, що знала, чого шукати. В освіті має бути важливим розвиток здатності знайти те, що є важливим, постійна готовність ставити запитання до себе, чи ти стоїш на правильному шляху. А не питання про те, чи використовуєш ти комп’ютери та інтернет або ж папір і книжки.

Ціна або які люди нам потрібні

Про освіту дискутують з тої точки зору, чи вона є економічно ефективною інвестицією, чи створює можливий для використання в економічному розвитку людський капітал. Це помилковий підхід до справи. Чи хочемо ми мати суспільство, що складається з вільних, творчих, незалежних людей? Чи нам потрібні люди, які зможуть оцінити досягнення культури, які зможуть користуватися цими досягненнями та множити їх?

А може ми хочемо людей, які зможуть лише збільшувати валовий внутрішній продукт? Освіта, про яку говорять Бертран Рассел і Джон Д’юї, має цінність сама по собі, незалежно від свого впливу на суспільство. Адже вона допомагає формувати кращих людей, а власне цьому повинна служити система освіти.

Якщо ми вже, проте, хочемо на цю систему подивитися з точки зору переваг та витрат, то варто звернутися до прикладу з новими технологіями. Звідки вони взялися? Що ж, багато в чому вони були розроблені у провідних лабораторіях у 50-і роки ХХ ст. вченими, інженерами і навіть філософами, які готували базові технологічні інструменти, які тепер використовують, зокрема, у комп’ютерах та в інтернеті. Ці фахівці проводили дослідження переважно у наукових центрах, фінансованих бюджетними грошима. Деякі з цих нових інструментів працювали, інші - ні. Ті, що працювали, були пізніше трансформовані і люди можуть ними користуватися нині.

У такий спосіб відбувається поступ і в точних науках, і в культурі. Якщо немає живої культурної та освітньої системи, орієнтованої на заохочення до творчих пошуків, до незалежності думки, до виходу за межі, до кидання викликів усталеним переконанням - то немає поступу.

Тести важливіші, ніж відкриття?

Сучасна освіта дедалі більше орієнтується на підготовку дітей до складання іспитів. Так, тести можуть бути корисними як для того, хто складає іспит (я знаю, у якому місці знаходжуся, чого досяг, а чого - ні), так і для вчителя (він дізнається, що слід було б змінити та покращити у розробці навчальної програми). Але окрім цього вони мало що нам кажуть.

Протягом багатьох років я був членом приймальної комісії в аспірантурі і, звичайно, ми дещо звертали увагу на результати тестів. Дещо, бо хтось може отримати відмінні результати на кожному тесті, і дуже мало насправді розуміти. Тебе можуть зобов’язати вчити предмет, який тебе цілком не цікавить. Від тебе вимагають, щоб ти склав тест. Тож ти старанно вчишся, користуєшся відповідними ідіомами і чудово його складаєш, а через кілька тижнів про все забуваєш.

Тест може бути корисним інструментом, якщо він робить свій внесок у досягнення конструктивних цілях освіти. Проте, якщо він є лише набором бар’єрів, які треба подолати, то він може бути не лише позбавлений сенсу: він може відволікати тебе від речей, які ти повинен робити.

Після одного з моїх виступів перед вчителями, жінка, що вчить десяти- чи дванадцятирічних дітей, розповіла мені про те, що трапилося у її класі. Після уроку одна з дівчат, дуже зацікавлена цією темою, запитала її, де б вона могла більше про це дізнатися. Вчительці довелося їй сказати: "Пробач, але ти не можеш зараз цим зайнятися; тобі треба вчитися, щоб скласти близький загальнонаціональний іспит, тому що від цього залежить твоє майбутнє". Проте, вона не додала, що і її власне майбутнє залежить від результатів цього іспиту.

Замість того, щоб навчити дітей вчитися, розуміти і поглиблено досліджувати питання, система орієнтована на те, як навчити їх долати перешкоди. Було б краще для цієї дівчини, якби їй дозволили поглиблено вивчити те, що її зацікавило - хоча, можливо, вона досягла б гірших результатів у тесті, який її не цікавив.

Я не кажу, що слід позбутися тестів. Вони можуть бути корисним інструментом, але лише допоміжним. Вони можуть бути тим, що лише допомагає нам, вчителям, поліпшити те, що ми робимо. І тим, що підказує нам, які в нас успіхи. Але не можна порівнювати складання тестів з пошуками, з дослідженнями у сферах, які нас цікавлять та захоплюють. Ці пошуки мають набагато більше значення, ніж складання тестів. Якщо людина обере таку освітню кар’єру, то пам’ятатиме те, що відкрила.

У Массачусетському технологічному інституті був всесвітньо відомий фізик, який читав лекції для студентів першого курсу. Студенти часто запитували його, який матеріал вони засвоять протягом семестру. А він відповідав: "Не має значення, що ми будемо засвоювати. Важливе те, що ви відкриєте".

Викладання - це власне надихання до самостійних відкриттів, до ставлення під сумнів того, з чим учні чи студенти не погоджуються, до пошуків альтернативних рішень, до знаходження кращого способу, до пізнання великих досягнень минулого і прагнення опанувати їх самостійно. Якщо у такий спосіб людина буде вчитися, учні та студенти не лише запам’ятають те, про що дізналися, але й це стане для них підставою для дій у майбутньому.

Тому що власне для того існує освіта. Вона повинна лише допомогти людині дістатися до точки, у якій вона сама вже зможе почати вчитися.

Ноам Хомскі - професор лінгвістики Массачусетського технологічного інституту, лінгвіст, філософ, активіст і критик вільного ринку, пацифіст і гуру антиглобалістів. У 1950-х роках заявив, що мови формуються з простих виразів та речень, а не примітивних звуків, як вважали структуралісти (свою нову граматику він назвав трансформаційно-генеративною).

Автор: Ноам Хомскі [Noam Chomsky]
Джерело: Szkoła wolnych ludzi, Gazeta Wyborcza, 07.04.2012
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група