Жорстокість і ластівки у французькій шкільній системі

Люк Шатель, жорстокість і ластівки

Le Figaro

 Ідея "планової жорстокості" повертається з сонячними днями, як ластівки навесні. Давайте без прикрас: Люк Шатель [Luc Chatel – політичний діяч, міністр освіти Франції – Z] абсолютно правий, що, як і його учні, концентрує свою працю на "основному", а саме – боротьбі з малограмотністю і неввічливістю. Давно пора, зокрема після двох років, які згаяно на хибні шляхи та погані реформи. Якщо він хоче досягти більшого успіху, ніж його попередники, – чого я йому палко бажаю, – йому все-таки слід було б діяти по-новому. Створення контрольного пристрою або скасування сімейних виплат батькам дітей-прогульників, боюся, на ділі не матиме жодного результату. Це тільки створить нові порушення або додасть ще більше лиха, все-таки не вирішивши проблеми цих підлітків, про яких "Останній урок" [La Journée de la jupe] – гарний фільм Лілієнфельда (Lilienfeld), що показує, як вони тримають дорослих у руках методом залякувань.

Якщо ми хочемо рухатися в правильному напрямку, треба зробити так, щоб учні, всі учні, могли чогось досягти під час свого навчання у школі. Байдуже чого, аби їм удалося здобути або відновити мінімум самоповаги. Для досягнення цієї мети є тільки одне рішення: підтримуючи якомога довше ідеал загальної освіти для всіх, нарешті слід урізноманітнити траєкторії так, щоб ті, хто псують процес, більше не опинялися в цій ситуації нескінченних невдач, що, врешті-решт, роблять їх агресивними та жорстокими.

Я не припиняв казати це відтоді, як почав активно реалізовувати ці заходи, які, на жаль, відмінили відразу після мого від’їзду: необхідно в терміновому порядку (щоб не сказати – в життєво важливому) переглянути не лише на словах професійний шлях і розмістити із цією метою класи по черзі від віку 14 років, залишаючи при цьому учнів у коледжі. Паралельно з цим необхідно терміново створити сектори передового досвіду, рівноцінні Вищій політехнічній школі або Вищій нормальній школі в Ульмі для практичної підготовки до професії. Саме так і тільки так удасться домогтися, щоб професійний шлях вибрали не тільки типово, а спираючись на досвід.

Тоді і тільки тоді знизиться рівень хронічних прогулів цих близько 100 000 учнів, які безсоромно приносять жертву культу Фердінанда Бюїссона [Ferdinand Buisson – французький педагог і громадський діяч – Z]. Словом, у цьому питанні батіг буде більш ефективним, ніж пряник, застосований до нещасних батьків, які самі є жертвами лиха, що не зовсім корисно ускладнювати. Професійне навчання може запропонувати реальні можливості для всіх, якщо тільки міністри перестануть вважати його провінційним кузеном.

А втім, питання про ввічливість повинні врегульовувати насамперед у сім’ях, а не в школі, де вчителі не мають заміняти батьків. Не біймося наполягати на корінній відмінності між навчанням (яке збирає вчителів і учнів у громадському просторі шкільного закладу) та вихованням (яке є і має залишитися справою батьків і дітей усередині сім’ї): слова мають певне значення, і не слід плутати, як до цього, на жаль, схиляє сама назва міністерства, виховання і "державну освіту".

Ми, європейці, загалом керуємося трьома основними принципами: любов, закон і творчість, або, якщо хочете, християнське, єврейське та грецьке начало. Без любові дитина не матиме цієї здатності опам’ятатися, стикаючись із труднощами життя, що психологи називають "гнучкістю". Без Мойсеєвих законів вона не досягне всесвіту "символічності" в суспільному і колективному просторі міста. Але без творчості (саме в античності з’являються літературні жанри водночас із першими великими філософами) дитині не вдасться зрозуміти саму себе, ані збагнути оточуючий світ. Вона буде позбавлена найпотужніших інтелектуальних схем, тих, що дають можливість орієнтуватися в соціальному й емоційному світі, а також на ще більш глибокому рівні – стати гуманною.

Любов, закон і творчість: ось що виховання і навчання повинні передати якомога більше, доповнюючи одне одного. Тільки працюючи разом, допомагаючи сім’ям підготуватися до школи і, навпаки, допомагаючи школі їх доповнити (переважно на третьому рівні), ми виберемося із сьогоднішнього занепаду. А не протиставляючи їх.

Автор: Люк Феррі [Luc Ferry]
Джерело: Luc Chatel, la violence et les hirondelles, Le Figaro, 08.04.2010
Зреферувала: Ірина Кузик, Західна аналітична група