Втрачена мудрість трьох мудреців

Майже випадково нещодавно довелося бути свідком двох схожих сцен: 15-річна дівчина занурилася у книжку з репродукціями живопису, і двоє 15-річних хлопців були в захопленні від відвідин Лувру.

Батьки усіх трьох були невіруючими, і підлітки виросли у світських країнах; відсутність релігійних знань очевидно впливала на їхню здатність оцінити твори мистецтва, які вони роздивлялися.

Підлітки могли зрозуміти, що бідолашні на картині Теодора Жеріко "Пліт Медузи" щойно уникли катастрофи. І вони могли розпізнати коханців у героях, яких Фраческо Аєца зобразив на картині "Поцілунок".

Але їм важко втямити, чому у "Благовіщенні" Фра Анджеліко намалював співрозмовникові дівчини крила, або чому на картині Рембрандта "Мойсей, що ламає скрижалі із заповідями" пан у доволі зношеному одязі з променями легкого сяйва від ріжок на його голові біжить донизу з гори, несучи дві важкі кам’яні скрижалі.

Декотрі з картин, що на яких зображено народження Ісуса, були знайомі цим підліткам, тому що вони бачили схожі сцени в минулому, але не мали жодного уявлення, ким є троє чоловіків у плащах і з коронами на голові й чому вони біля ясел.

Ви не зрозумієте приблизно три чверті західного мистецтва, якщо не знаєте подій Старого та Нового Заповітів й історій святих. Ким є дівчина, очі якої лежать на тарілці? [Cвята Луція – Z]. Героїнею фільму "Ніч живих мерців"?

У багатьох країнах школярі вчать усе про смерть Гектора, але нічого – про святого Себастьяна, можливо, вчать усе про шлюб Кадма та Гармонії, але нічого – про весілля в Кані Галілейській [коли Ісус перетворив воду на вино – Z]. В інших країнах голови студентів забивають хресною дорогою, але вони цілком необізнані з "жінкою, зодягненею в сонце", яка з’являється у книзі Об’явлення св. Івана Богослова.

Найгірше трапляються, коли мешканці Заходу (і не тільки 15-річні) зустрічають символи релігій інших культур – що стається нині все частіше, коли вони подорожують до віддалених країн і люди із цих країн осідають на Заході.

Я не кажу про спантеличені відгуки мешканців Заходу, коли вони стикаються з африканською маскою або сміються, побачивши надзвичайно товстого Будду. Річ у тому, що багато хто недовірливо хитає головою, коли дізнається, що індуси вшановують божество з головою слона, але не знаходить нічого дивного в тому, що в християнстві голуб уособлює божественність.

Більшості випадків здивування можна було б уникнути, якби школи надавали учням базову інформацію про вчення і традиції різних релігій. Казати, що це не є потрібним, рівноцінне думці, що ми не повинні вчити дітей, хто такі Зевс і Афіна, тому що вони є лише символами з міфів, призначених для дітей Давньої Греції.

Релігійну освіту небезпечно обмежувати поглядами єдиної віри (наприклад, як це трапляється в Італії). Невіруючі учні (або діти невіруючих) відмовляться від таких уроків, а тому не зможуть вивчити мінімум базових культурних елементів. І зазвичай під час уроків уникають будь-якої корисної згадки про інші релігійні традиції.

В італійських державних школах щотижневу годину факультативної релігійної освіти проводять учителі-католики, яких фінансує держава. Цю годину можна було б використати для етичних дискусій на серйозні теми, як, наприклад, наші обов’язки щодо інших людей або природа віри, хоча й не варто ігнорувати інформацію, яка допомогла б учням відрізнити "Форнаріну" Рафаеля від Марії Магдалени, що кається.

Моє покоління в Італії вчило дуже багато про Гомера і нічого – про П’ятикнижжя (перші книги Тори). У старшій школі уроки з історії мистецтва були жахливими, і на уроках літератури нам викладали флорентійського поета Бурк’єлло [Domenico di Giovanni [Burchiello]] і нічого не розповідали про Шекспіра. Але незважаючи на це, ми змогли чогось навчитися, тому що люди і культура дозволяли частині цієї інформації дійти до нас.

Усе це, разом із сумним становищем тих 15-річних, про яких я згадував і які не впізнали трьох мудреців, наштовхує мене на думку, що наша величезна інформаційна мережа повідомляє дедалі менше по-справжньому корисних фактів і дедалі більше цілком пустих.

Зреферував: Омелян Радимський
Західна аналітична група
Автор: Умберто Еко [Umberto Eco] – письменник, його останній твір "Про потворність"
Назва оригіналу: The Lost Wisdom of the Three Wise Men
Джерело: International Herald Tribune, 24.12.2009