Дотримання прав дитини в Україні

У 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини. Україною також підписано ряд Факультативних протоколів, в тому числі Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Відтак, наша країна взяла на себе серйозні зобов’язання щодо забезпечення громадянських прав і свобод дитини. Висновки щодо їх дотримання робляться міжнародною спільнотою на підставі періодичних державних та альтернативних доповідей про реалізацію Конвенції ООН про права дитини

Періодично, один раз на чотири роки, Україна звітує перед Комітетом ООН з прав дитини про дотримання положень згаданої Конвенції. Державна доповідь ґрунтується на статистично-аналітичних матеріалах, якими оперують ключові міністерства та відомства. Проте доволі часто ця загальнонаціональна інформація не повною мірою відображає регіональні особливості. Так, наприклад, питаннями захисту прав дітей в Україні опікуються різні органи державної влади. Часто вони демонструють відмінні погляди на одні і ті ж самі проблеми, застосовують підходи до їх вирішення, які не узгоджуються між собою

У 2008 році Україна підготувала і подала свою чергову доповідь щодо стану реалізації Конвенції ООН про права дитини. Вона містила узагальнену офіційну інформацію із зазначеного питання. Водночас, згідно з процедурою подання звітів до Комітету ООН про права дитини, громадські організації ініціювали проведення кампанії, спрямованої на збір та узагальнення незаангажованої інформації про стан дотримання прав дітей в Україні. Така діяльність має сприяти відстоюванню прав дитини в Україні, розробці пропозицій щодо змін у чинному законодавстві з подальшим їх лобіюванням у державних структурах, виконанню рекомендацій та усуненню зауважень, викладених Комітетом ООН з прав дитини у відповідь на доповідь України.

Інформація, зібрана та узагальнена громадськими організаціями, часто відрізняється від інформації, поданої у державному звіті. Вона закцентована на соціальних, економічних та політичних негараздах, які негативно позначаються на правах дітей.

Альтернативний звіт узагальнює масштабну роботу 14 громадських організацій України і окреслює чимало проблем:
• в Україні дотепер відсутній єдиний орган, який би опікувався формуванням дитячої політики на державному рівні, координував би роботу з усіх питань, які стосуються розвитку дітей і захисту їх прав;
• перевірка стану утримання дітей у державних закладах залишається поверховою і незадовільною, бо здійснюється не незалежними експертами, а інспекторами тих самих відомств, яким вони підпорядковані;
• фактично відсутній механізм реалізації права дітей висловлювати власну думку з усіх питань, які їх безпосередньо стосуються, що, у свою чергу, негативно позначається на реальній участі дітей у прийнятті рішень;
• відсутній ефективний механізм координації та моніторингу, який дозволив би здійснювати систематичний та всебічний збір даних щодо дотримання Україною всіх положень Конвенції ООН про права дитини та по відношенню до всіх груп дітей;
• про проблему захисту прав дітей українська громадськість обізнана слабко;
• ЗМІ не приділяють достатньої уваги висвітленню проблем дітей та дитинства;
• здебільшого журналісти не мають належної професійної підготовки, достатньої для повноцінного висвітлення дитячої тематики;
• журналістські розслідування у питаннях захисту прав дітей є поодинокими і не мають характеру завершеності.
Презентація Альтернативного звіту приурочена до 20-річчя ухвалення Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй Конвенції про права дитини.


Автор : Жіночий консорціум України 
Додатки : Факт-лист - doc-file (49.664 kb)

Повний текст Альтернативного звіту -