Громадянська Освіта, 2008, №30
Історія правозахисного руху в обличчях
Пам’ятний знак Валерієві Марченку
16 вересня з ініціативи Християнсько-Демократичного Союзу в день народження перекладача, публіциста, педагога Валерія Марченка (1947 – 1984) на будинку, де він мешкав у 1963 – 1983 роках, на вулиці Щербакова, 72, було відкрито меморіальну дошку.
В.Марченко прожив лише 37 років. „Не відбувши і року, як у дивному сні, він вернувся в цинковій труні” (Євген Сверстюк)
Ніна Марченко, мати Валерія, згадала найкращі синові риси, велич його душі: „У житті Валерія все було сповнене великої любові і все відбувалося з Божої волі”.
З допиту Валерія Марченка ( нарис „Звичайний страх” ):
Я запитав (слідчого), чи відомо йому злочини партії, розголошені самою партією на XX та XXII з’їздах?
Він пояснив: то - трагічні помилки часів культу особи Сталіна, зрештою, викриті й засуджені.
Я сказав, що його тлумачення сталінізму не оригінальне, бо, переказують, одразу по з’їздові до мавзолею поклали вінок з посвятою: "Посмертно репресованому - від посмертно реабілітованих".
Похил злісно глянув на мене:
- А я вам кажу, в цьому нема підстав звинувачувати всю партію!
- А кого ж звинувачувати, що силоміць позабирали харчі й заморили голодом 9 мільйонів, у той самий час продаючи за кордон зерно за ціною, нижчою від собівартості!? Нічого собі викриті помилки, про які ані словом самі не згадують те ще й судять інших за згадку!
На це Похил не мав чим крити, і гонор слідчого заграв бурхливо. Він почервонів і ляснув долонею по столі:
- Ну, досить цих теревенів! У вас маніякальність із цим голодом!! Ви усвідомлюєте, що обстоюєте твердження, яке суперечить давно і загальновизнаному? Та ви просто соціально-небезпечний, і вас слід направляти до психіатричної лікарні!
У мене всередині все похололо. Вони запроторять мене до божевільні!..
(Газета "Наша віра" №10 (246). жовтень 2008)
Рекомендувати цей матеріал