16 вересня 2007 Валерію Марченку (1947-1984) виповнилося б шістдесят років

16 вересня 2007 р. друзі та родичі українського правозахисника Валерія Марченка зібралися на його могилі у селі Гатне на Київщині. В цей день йому могло би виповнитися шістдесят. Але прожив він усього 37 років. Із них більше 10-ти літературознавець і перекладач провів по в’язницях і таборах.

Ті, хто знав Валерія ще студентом, запам’ятали його безшабашну дотепність і витончене почуття гумору. Йому подобалося, коли дівчата казали, що він схожий на французького актора Бельмондо. Здібний студент-філолог, перекладач з азербайджанської та англійської. Журналіст популярної газети та шкільний учитель. Він устиг чимало до першого арешту. У 73-му його взяли за поширення націоналістичних ідей. Пермський табір став для нього ще одним університетом.

Наталя Пуряєва, старший науковий співробітник Інституту української мови АН України: "Він зустрівся з людьми, яких би не побачив на волі. Це були вояки УПА, священики, дисиденти. Він до мами писав: Я на волі ніколи не прочитав би тих книжок, не мав би тих дискусій".

Причина арешту - гострі статті, які не друкували в Радянському Союзі. Він намагався передати у закордонні видання свої роздуми про пробудження національної свідомості. Утім, однодумці свідчать - по-справжньому цей талант викристалізувався за ґратами.

Євген Пронюк, голова Товариства політв’язнів і репресованих: "Потрібно було стерегти, щоб Валерія не піймали, коли він пише. Микола Горбаль дрібно це переписував. Потім треба було це далі передавати. Все це вдалося зробити тільки завдяки організованості".

Валерія вже було не зупинити. Після виходу на волю він продовжував писати і боротися. У 83-му його знову засудили. Десять років таборів і п’ятнадцять заслання. Це був майже смертний вирок. На той час у Валерія Марченка була важка хвороба нирок. І менш ніж за рік він помер у Ленінградській тюремній лікарні. А вже у 90-му Верховний суд УРСР вирок скасував, а справу припинив за відсутністю складу злочину.  А у школі, де колись вчився політв’язень, створили його музей. Учителі розповідають – і в шкільні роки Валерій вирізнявся з-поміж інших.

Наталя Кривошей, вчителька київської школи №175: "Вчителі, які його знають, кажуть, що це була особлива дитина. Комсосолом не захоплювався, мав власну думку. Більше мовчав, аніж говорив".

Увесь важкий життєвий шлях із сином пройшла його мама Ніна Михайлівна. Заради короткочасних побачень вона долала відстані на Урал, у Казахстан. Дефіцитні ліки, теплий одяг, книжки а, головне її листи допомагали йому триматися. Частину пам’ятних речей Ніна Марченко передала до шкільного музею. В його приміщенні щороку журналістам-правозахисникам вручають премію імені Валерія Марченка.

Наталія Жижко, Дмитро Большаков, 5 канал

Завантажити відеосюжет на сайті 5 каналу  (7.87 Мб) – http://5.ua/newsline/184/0/44061/ 

Див. також:

Стенограма інтерв’ю Ніни Михайлівни Марченко, матері Валерія Марченко (1947-1984). – http://khpg.org/index.php?id=1151063752

Валерій Марченко. „Звичайний страх” – автобіографічний нарис, написаний у таборі в 1976 р.: про свій перший арешт, слідство і суд у 1973 р.– http://khpg.org/index.php?id=946569588&s=1999&n=30 –”

Валерій Марченко. – Листи з Володимирської, 33. (З книги „Листи до матері з неволі”) – http://khpg.org/index.php?id=976003390&s=2000&n=27

Валерій Марченко Другий арешт (1983). З протоколів допитів.
„Дорогою свободи” (Павло Проценко про В.Марченка) – http://khpg.org/index.php?id=1007570592&s=2001&n=24

Суд над Валерієм Марченко. Заява Держдепартаменту США про загибель В.М. Заява з нагоди вручення Премії імені Валерія Марченка за кращу публікацію на правозахисну тему в українській пресі – http://khpg.org/index.php?id=978193483&s=2000&n=3

Мирослав Маринович. П’ять портретів Валерія Марченко – http://khpg.org/index.php?id=946569215&s=1999&n=27 

Василь Овсієнко. Похорон Валерія Марченка – http://archive.khpg.org.ua/index.php?id=1121787953

Юрій Луканов. ХТО ВИ Є, МІСТЕР ДЖЕКІ? Сценарій телевізійного документального фільму. – http://www.geocities.com/yuriylukanov/start_files/dorobok/dorobok02.htm

Інна Філіппова. Університети Валерія Марченка (газета  „День”, 14 грудня 2000) – http://www.day.kiev.ua/53571/