ЩО ТАКЕ ПРАВА ЛЮДИНИ

Введення учнів в тематику прав людини, ознайомлення з тим, що це поняття означає і які відносини відносяться до прав людини.

ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

Знання:

В результаті заняття учні будуть знати:

– Що таке права людини;

– Що є джерелом прав людини;

– Які відносини можно віднести до прав людини.

Навички:

В результаті заняття учні будуть вміти:

– Розділяти права людини на 3 групи і пояснювати,
звідки взявся саме такий поділ.

Цінності:

В результаті заняття учні будуть розуміти:

– Що права людини виникають з нашої людської гідності і ми маємо ці права тільки тому що ми люди.

МАТЕРІАЛИ:

– Вирізані казуси і фрагменти законодавства;

– Ватмани, фломастери або маркери.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Поняття права людини (pобота з правовим актом)
– 10 хв.

2. Вертикальна дія прав людини – відносини між державою і громадянином (казуси) – 10 хв.

3. Які права людини у нас є і як ми ці права можемо розділити (плакати) – 15 хв.

4. Що таке гідність (міні-дискусія) – 5 хв.

5. Підведення висновків заняття – 5 хв.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Поняття прав людини (робота з правовим актом)

Метою даної частини заняття є встановити, що таке права людини.

Викладач може роздати учням фрагменти преамбули Загальної декларації прав людини (дивись нижче) і просить вибрати з тексту найбільш важливі з точки зору учнів елементи, які складають поняття прав людини.

Загальна декларація прав людини. Преамбула

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всімчленам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основоюсвободи, справедливості та загального миру: і

беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і

беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії ігноблення; і

беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і

беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і

беручи до уваги, що держави-члени зобов’язались сприяти у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання;

Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Всі елементи обрані учнями є важливими і можуть входити до складу поняття прав людини. Однак є 4 елементи, без яких не можливо говорити про права людини:

– Належать кожній людині тільки тому, що вони є людьми;

– Права людини виникають з гідності людини – ми володіємо гідністю протягом всього життя і не можемо її позбавитись;

– Права людини стосуються тільки відносин між державою (владою) і громадянином – тільки держава (влада) може порушити права людини. Цього не може зробити інший громадянин;

– Ці права є невід’ємними – громадянин не може відмовитись від прав людини – може не користуватися ними, але відмовитись або зректися не може ніколи. Те що права людини є невід’ємними не означає, що їх неможливо обмежити – в деяких особливих випадках права людини можуть бути обмежені, але також це стосується не всіх прав.

2. Вертикальна дія прав людини – відносини між громадянином і державою (казуси)

Найбільш важливою річчю, яку нам необхідно зрозуміти, коли ми говоримо про права людини – це їх вертикальний характер. Метою даної частини заняття заключається в з’ясуванні вертикального характеру дії прав людини і розумінні учнями, хто є представником держави (директор школи, службова особа, суддя, міліціонер). Звертаємо особливу увагу на ситуації, які не пов’язані з порушенням прав людини (наприклад, злочин одного громадянина проти іншого, відносини між дітьми і батьками і т.д.).

Роздаємо учням казуси, які знаходяться нижче, і просимо їх висловлюватись з приводу того чи порушені в них права людини і чому.

1. Двоє хлопців побилися в школі. В результаті бійки один з них зломав руку.

2. Дирекція школи заборонила видання однієї з шкільних газет, які видавались самими учнями, в зв’язку з тим, що статті, які публікувались в ній, критикували вчителів.

3. Мама відкривала листи, які приходили до її 14-ти річної дочки Ганни і читала їх, бажаючи дізнатися з ким і про що переписується її дочка.

4. Вчителька перехватила лист, який Олег передав Юлії і прочитала його перед всім класом.

5. Світлана прийшла до суду для того, щоб подати документи на розлучення. Але вона не знала точно як це правильно зробити. В зв’язку з цим Світлана запитала співробітницю, яка приймала документи, чи правильно вона заповнила необхідні форми документів. Співробітниця образила Світлану, розірвала заяву і сказала прийти наступного разу, після того як Світлана навчиться правильно заповнювати формуляри.

6. Галина була продавщицею на базарі, де продавала цибулю. Одній з клієнток, вона випадково неправильно дала здачу. Виявивши недостачу грошей клієнтка назвала Галину злочинницею.

7. Михайло був "гарячим" міліціонером. Він не міг зтерпіти, коли один з підозрілих очевидно обманює під час надання свідчень. В кінці кінців Михайло вдарив його з усієї своєї сили в обличчя.

8. Батько Ігоря заборонив йому користуватись інтернетом, так як він дивився сторінки для дорослих.

Відповіді на казуси: Права людини були порушені в казусах № 2, 4, 5 і 7. Так як в цих казусах однією з сторін були державні службові особи (вчитель, міліціонер, робітниця суду, директор школи). Вони як держава (влада) можуть порушити права людини. В казусах № 1 і 6 також були порушені права, однак це було не порушення прав людини, так як тут з обох сторін виступали громадяни. В казусах № 3 і 8 також не було порушення прав людини – батьки можуть виховувати дітей згідно з власними переконаннями.

3. Поділ прав людини на категорії (робота з плакатами) – 15 хв.

Права людини можна поділити на 3 основні групи. Метою даної частини заняття є ознайомлення учнів з основними правами людини і їх змістом, а також поділом їх на групи.

Розділяємо учнів на малі групи по 3-4 в кожній. Кожна з цих груп отримує одне з прав людини (особисті, політичні або економічні, соціальні або культурні), витяги з Конвенції прав людини, а також міжнародних пактів.

а) Право на життя

Cтаття 2 Конвенції про захист прав людини і основних свобод

1. Право кожної особи на життя охороняється законом. Ніхто не може бути навмисно позбавлений життя інакше як в результаті виконання смертного вироку, винесеного судом за здійснення злочину, у відношенні якого законом передбачено таке покарання.

2. Позбавлення життя не розглядається як порушення дійсної статті, коли воно є результатом абсолютно необхідного застосування сили:

а. для захисту будь-якої особи від протиправного насилля;

b. для здійснення законного затримання або запобігання втечі особи, яка заключена під сторожу на законних підставах;

с. для подавлення, згідно з законом, бунту або м’ятежу.

б) Право на особисту свободу

Стаття 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права

1. Кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Ніхто не може підлягати свавільному арешту або утриманню під вартою. Ніхто не повинен бути позбавлений свободи інакше як на таких підставах і згідно з такою процедурою, які встановлені законом.

2. Кожному заарештованому повідомляються при арешті причини його арешту і в терміновому порядку повідомляється будь-яке пред’явлене йому обвинувачення.

3. Кожна заарештована або затримана по кримінальному обвинуваченню особа в терміновому порядку доставляється до судді або до іншої посадової особи, якій належить по закону право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення. Зміст під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може ставитись в залежність від надання гарантій явки на суд, явки на судовий розгляд в будь-якій іншій його стадії і, у випадку необхідності, явки для виконання вироку.

в) Право на справедливий судовий розгляд

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод

1. Кожен у випадку суперечки про його громадянські права та обов’язки або при пред’явленні йому будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безпристрасним судом, який діє на основі закону. Судове рішення оголошується публічно, однак преса та публіка можуть не допускатись на судові засідання протягом всього процесу або його частини з моральних міркувань, суспільного порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, а також коли того вимагають інтереси неповнолітніх або для захисту приватного життя сторін, або – в тій мірі, в якій це, на думку суду, суворо необхідно – за особливих обставин, коли гласність порушувала б інтереси правосуддя.

2. Кожен обвинувачений в здійсненні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його провина не буде встановлена законним порядком.

г) Свобода висловлення думки (свобода слова)

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод

1. Кожен має право вільно висловлювати свою думку. Це право включає свободу додержуватися своєї думки і свободу отримувати та поширювати інформацію та ідеї без будь-якого втручання з боку публічної влади і незалежно від державних кордонів. Дійсна стаття не перешкоджає державам здійснювати ліцензування радіовіщувальних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

д) Право на вільні вибори

Стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права

Кожен громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, яка згадується в статті 2, і без необгрунтованих обмежень право і можливість:

a) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і через посередництво вільно обраних представників;

b) голосувати і бути обраним на дійсних періодичних виборах, які проводяться на основі всезагального виборчого права при таємному голосуванні і які забезпечують вільне волевиявлення виборців;

е) Право на свободу зібрань та об’єднань

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

Стаття 21

Визнається право на мирні зібрання. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються згідно з законом і які необхідні демократичному суспільстві в інтересах державної або суспільної безпеки, суспільного порядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 22

1. Кожна людина має право на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профсоюзи і вступати в такі для захисту своїх інтересів.

ж) Право на працю

Стаття 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права

1. Держави, які беруть участь в дійсному Пакті визнають право на працю, яке включає право кожної людини на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і застосують належні кроки до забезпечення цього права.

2. Засоби, які повинні бути прийняті державами, які беруть участь в дійсному Пакті з метою повного здійснення цього права, включають програми професіонально-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення неухильного економічного, соціального і культурного розвитку і повної продуктивної зайнятості в умовах, які гарантують основні політичні і економічні свободи людини.

Стаття 7

Держави, які беруть участь в дійсному Пакті, визнають право кожного на справедливі та благоприємні умови праці, включаючи, зокрема:

a) винагородження, яке забезпечує, як мінімум, всім працюючим:

i) справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівною цінністю без будь-якого розрізнення, при чому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці не гірше тих, якими користуються чоловіки, з рівною платнею за рівну працю;

ii) задовільне існування для них самих та їх сімей згідно з постановами дійсного Пакту;

b) умови роботи, які відповідають вимогам безпеки та гігієни;

c) однакову для всіх можливість просування в роботі на відповідні більш високі ступені виключно на основі трудового стажу та кваліфікації;

d) відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу та оплачувана періодична відпустка, рівно як і винагорода за святкові дні.

з) Право на освіту

Стаття 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права

1. Держави, які беруть участь в дійсному Пакті визнають право кожної людини на освіту. Вони погоджуються, що освіта повинна бути направлена на повний розвиток людської особистості та усвідомлення її гідності і повинно закріплювати повагу до прав людини і основним свободам. Вони далі погоджуються в тому, що освіта повинна дати можливість всім бути корисними учасниками вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між всіма націями і всіма расовими, етнічними і релігійними групами і сприяти роботі Організації Об’єднаних Націй з підтримки миру.

2. Держави, які беруть участь в дійсному Пакті, визнають, що для повного здійснення цього права:

a) початкова освіта повинна бути обов’язковою і безкоштовною для всіх;

b) середня освіта в її різних формах, включаючи професіонально-технічну середню освіту, повинна бути відкрита і зроблена доступною для всіх шляхом прийняття всіх необхідних засобів і, зокрема, поступового введення безкоштовної освіти;

c) вища освіта повинна бути зроблена однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного шляхом прийняття всіх необхідних засобів і, зокрема, поступового введення безкоштовної освіти;

d) елементарна освіта повинна заохочуватись або інтенсифікуватись, по можливості, для тих, хто не проходив або не закінчив повний курс своєї початкової освіти;

e) повинен активно проводитись розвиток мережі шкіл всіх ступенів, повинна бути встановлена достатня система стипендій і повинні постійно поліпшуватись матеріальні умови викладацького персоналу.

и) Право на захист здоров’я

Стаття 24 Конвенції про права дитини

1. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я і засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці прагнуть забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я .

2. Держави-учасниці добиваються повного здійснення даного права, і зокрема приймають необхідні засоби для:

a) зниження рівней смертності немовлят і дитячої смертності;

b) забезпечення представлення необхідної медичної допомоги і охорони здоров’я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги;

с) боротьби з хворобами і недоїданням, в тому числі в рамках первинної медико-санітарної допомоги, шляхом, крім іншого, застосування легкодоступної технології і представлення достатньо поживного продовольства і чистої питної води, приймаючи до уваги небезпеку і ризик забруднення навколишнього середовища;

d) представлення матерям належних послуг з охорони здоров’я в допологовий і післяпологовий періоди;

е) забезпечення поінформованості всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, про здоров’я і харчування дітей, про перевагу грудного харчування, гігієну, санітарію середовища проживання дитини і попередження нещасних випадків, а також їх доступу до освіти і їх підтримки в використанні таких знань;

f) розвитку просвітницької роботи і послуг в області профілактичної медичної допомоги і планування розміру сім’ї.

Задачою кожної групи є намалювати плакат, який проілюстрував би окремі права людини, які вони отримали, а далі презентація плакату на стіні у вказаному вчителем місці. Вчитель може попросити, щоб учні повісили плакати в трьох частинах класу – окремо плакати з особистих прав, політичних або економічних, соціальних і культурних (вчитель не повинен говорити учням про причини такого поділу, а також вчителю в даний момент не потрібно пояснювати учням до якої групи прав людини відноситься право з яким вони працювали).

Запитуємо, чому плакати були розвішені саме по таким групам, які існують з точки зору учнів подібності і відмінності між ними. Вчитель говорить, як називаються ці групи, чому ми виділяємо саме такі 3 групи і які існують різниці в охороні цих прав.

Права людини необхідно розділяти на особисті, політичні і економічні, соціальні і культурні. Особисті права є найбільш загальними, універсальними і стосуються всіх людей навіть не дивлячись на їх вік або рівень розумового розвитку. Серед інших, до них відносяться: право на життя, свободу, справедливий судовий розгляд або свободу совісті і віросповідання. Політичні права, в основному стосуються суспільних відносин і іноді пов’язуються з віком (наприклад право на участь в виборах), право на свободу слова і зібрань. Останню групу прав складають економічні, соціальні і культурні права, метою яких є гарантування нам відповідного рівня життя. До даної групи наприклад відносяться право на освіту, охорону здоров’я або чисте навколишнє середовище. Окремі групи прав формувались в різні історичні періоди. Вже Хартія Вільностей (Magna Charta Libertatum) 1215 року гарантувала право на свободу. Французька Декларація прав людини і громадянина з 1789 року внесла політичні права, але до речі необхідно пам’ятати, що ці права поширювались не на всіх людей, а тільки на деяких чоловіків. Економічні, соціальні і культурні права з’являються у другій половині ХХ століття і постійно знаходяться в розвитку (наприклад відносно новим правом є право на чисте навколишнє середовище).

Нижче (див. стор. 12) даний поділ на права особисті, політичні, економічні, соціальні і культурні є незвичайно важливим. Основна різниця полягає в тому, що права громадянські і політичні є правами більш "твердими" – якщо держава їх порушує, у нас є спеціальні засоби, механізми і можливість написання скарги в міжнародний суд. Також ми можемо звертатись за захистом в суди нашої країни. Права економічні, соціальні і культурні є свого роду деклараціями. Держава повинна прагнути до їх повної реалізації відносно своїх грлмадян. Держава може це робити в залежності від рівня свого економічного розвитку. Однак, якщо держава з нашої точки зору не в достатній мірі прагне до реалізації економічних, соціальних і культурних прав, то в принципі, ми не маємо можливості відстоювати ці права.

З цього виходить, що наскільки права особисті і політичні будуть однакові у всьому світі, настільки ж права економічні, соціальні і культурні будуть різнитись в різних державах. Інакше, наприклад, буде виглядати право на охорону здоров’я у Франції, інакше в Польщі, інакше на Україні. Кожна країна прагне створити умови реалізації цих прав іншим способом і на іншому рівні.

4. Гідність (міні-дискусія)

Запитуємо учнів, який зв’язок існує між намальованими ними правами людини і гідністю людини. Метою даної частини заняття є усвідомлення учнями, факту що не існує людей з більшою або меншою гідністю. Таку ж гідність мають президент, міліціонер, учень, вчитель, а також заарештований.

Належні нам права людини виникають з гідності. Кожна людина має гідність з народження, і як людська істота не може підлягати приниженню, побиттю, катуванням або позбавленню життя. Гідність є у кожної людини тільки тому що вона людина. Неважливо хто вона: дитина або доросла, багата або бідна, ідеал моральності або злочинець – саме тому ми говоримо про всезагальність прав людини. Особиста гідність не потрібно однак плутати з честю, яка залежить тільки від нашої поведінки, від того чи поводимо ми себе по- джентельменськи, чи поводимося несправедливо.

5. Підведення результатів заняття

Кожна група учнів отримує один з уривків різних правових документів (законів, конвенцій, конституції), але без визначення з якого правового документу взято даний уривок. Завданням учнів є визначити, даний витяг з права відноситься до прав людини або ні і чому.

1. Право на життя є невід’ємне право кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

2. Вбивство, а саме навмисне заподіяння смерті іншій людині, – карається позбавленням свободи строком від шести до п’ятнадцяти років.

3. Кожна фізична особа або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

4. Власнику належать права володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

5. Кожен має право на повагу його особистого і сімейного життя, його оселі і його кореспонденції.

6. Особа, без уповноваження, яка отримує не призначену йому інформацію, відкриваючи закритого листа (...),підлягає грошовому штрафу, покаранню обмеженню волі або позбавленню волі на строк до 2 років.

7. Кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в наступних випадках і в порядку, встановленому законом: (...)

8. Особа, яка лишає людину свободи, підлягає покаранню позбавленням волі на строк від 3 місяців до 5 років.

9. Держави-учасниці забезпечують дитині, яка здатна сформувати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, які стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється достатня увага відповідно з віком і зрілістю дитини.

додаток. Класифікація прав людини

***

Книга "Азбука прав людини" видана за проектом  "По-іншому про права людини”,
що підтриманий Міжнародним Фондом "Відродження"  та Фондом Стефана Баторія (Польща) за програмою Схід-Схід

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ  "ЦЕНТР – РОЗВИТОК ДЕМОКРАТІЇ"
01023 м.Київ, вул. Мечнікова, б.16, кв.5
tel/fax (044)2466617, 2209085
www.debatecent.kiev.ua 

ПОЛЬСЬКА АСОЦІАЦІЯ ПРАВОВОЇ ОСВІТИ
pseppsep.pl, www.psep.pl

ГРОДНЕНСЬКЕ ОБЛАСНЕ ГРОМАДСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ "ВІТ"

Редакція: Вітольд Клаус
Автори: Наталія Волчецька, Дагмара Возняковська, Ірина Гейко, Олена Гейко, Вітольд Клаус, Ігар Кузьмініч, Раїса Євтушенко, Елла Ламах, Людмила Лоха
Малюнки: Ігар Кузьмініч, Наталія Климчук