ХЕРСОНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ФОНД МИЛОСЕРДЯ ТА ЗДОРОВ’Я

Алла Тютюнник - президент Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я, шеф-редактор громадсько-політичної щотижневої газети "Вгору", експерт із громадського лобіювання Національного Демократичного Інституту (США). Член правління Херсонської міської асоціації журналістів "Південь". Член редколегії інтернет-журналу UAPravo (www.uapravo.org), член редколегії бюлетеня "ПРАВОбережжя". Співавтор навчального посібника "Права людини для "міцних горішків", виданого ХОФМЗ та ХМАЖП у 2001 році. Професійний журналіст, кінодраматург, автор 9 книг, сценаріїв 4-х кінофільмів.

Інтерв’ю брала Інна Підлуська (Матеріали щоквартального видання "Світ громадянського представництва / Advocacy World", №1, осінь 2003., Електронна версія (у форматі Acrobat Reader) - за адресою: http://www.advocacy.org.ua  )

"Світ громадянського представництва": У вас підвищили ціни на воду.

Алла Тютюнник: Мер підвищив ціни на воду своїм розпорядженням, яке прокурор визнав незаконним, однак мер мало зважає на прокурора, а робить, що хоче. Але при цьому жодних обґрунтувань. Нікому не пояснювали, що покращиться, коли підвищаться ціни. До того їх вже підвищували тричі. Коли опозиційні депутати почали розслідувати, то виявилося, що на ці гроші керівники водоканалу просто каталися за кордон. Сама ж мережа водоканалу - вона не поліпшувалась ніяким чином. Вона в нас занедбана, від неї взагалі в середині майже нічого не залишилось. І от - нове підвищення.

Хто у нас в депутатському корпусі? Це директори шкіл, вчителі, лікарі - люди абсолютно залежні від міської влади, вони будуть голосувати так, як скаже мер. І вони проголосували за підвищення. Наша коаліція разом із профспілками створила робочу групу, яка вирішила дослідити, чи обґрунтоване підвищення цін. Це в нас перший досвід роботи з профспілками. Я, наприклад, хоч і займаюся громадською роботою багато років, не знала, що профспілки можуть зупинити це - вони можуть написати протест і зупинити підвищення цін, якщо вважають його необґрунтованим. У них є тристороння угода - профспілки, влада, роботодавці. Але нашій мерії наплювати на угоду. У нас невігласи прийшли до влади, особливо в сфері прав людини.

Ми спробували щось зробити навіть у такій ситуації. У нас є коаліція громадських організацій Херсонщини "Партнерство за прозоре суспільство", в яку увійшло 9 НУО. Ми об’єдналися з обласною міжрегіональною радою профспілок і створили робочу групу для контролю за тарифами на комунальні послуги. Наша робоча група дослідила, що у цьому підвищені немає жодного сенсу, просто чиновникам хочеться ще грошей. Тоді ми провели велику інформаційну кампанію.

"СГП": Розкажіть детальніше, що за інформаційна кампанія?

А.Т.: Ми зібрали всіх журналістів, які є в місті, й провели засідання прес-клубу реформ. Наш прес-клуб -теж член коаліції, ми можемо інформувати через нього журналістів, коли нам потрібно. Робоча група оприлюднила результати. І всі ЗМІ це надрукували, телебачення й радіо оголосили про результати нашої роботи. А наша газета "Вгору" взагалі матеріали засідань робочої групи друкує постійно.

ЗМІ послали інформаційні запити: "От ви, шановний водоканал, збираєтесь підвищити ціни, а робоча група громадських організацій і профспілок дослідила, що це необґрунтовано, то скажіть, чому споживачі повинні вам платити і яка від того буде користь громаді?". І їм доводиться відповідати, нікуди не дінешся - інформаційний запит!

Ми дуже любимо посилати інформаційні запити. Тепер я шукаю людину на роботу, яка буде по кожній нашій статі розсилати інформаційні запити. Газета вийшла - п’ять, шість, дев’ять інформаційних запитів ми розсилаємо. Це дуже гарна тактика. По-перше, ми не просто так "вистрілили" публікацією, ми ще хочемо добитися змін. По-друге, коли ми отримуємо відповідь і друкуємо її, то люди бачать, що ми не просто так щось прокричали, а вимагаємо від влади щось зробити, вони бачать, що гуртом владу можна "дотиснути". Коли є відповідь на інформаційний запит, незалежно від того, чи по суті, чи просто відписка з купою помилок, ми їх друкуємо саме так, як чиновники напишуть,- народ дуже веселиться. І коли люди бачать все це, весь цей процес наших взаємин з владою, їх легше підняти на якісь дії.

Ось приклад. З приводу підвищення тарифів на воду під мерією через день збиралися натовпи людей з плакатами, пікетували, мітингували. Наша коаліція й профспілки звернулися до голови облдержадміністрації, аби не стояв осторонь і щось теж робив. Голова створив свою робочу групу, яка теж провела розслідування й дійшла тих самих висновків, що й ми. Ця створена держадміністрацією робоча група доповіла на сесії міської ради, що підвищення цін на воду необґрунтоване, більшість депутатів вирішила відкласти остаточне рішення по тарифах до того часу, поки водоканал обґрунтує свої нові ціни.

Тоді ми надрукували в своїй газеті статтю, у якій звернулися до виборців: досить ходити з плакатами під мерією, у кожного з вас є свій депутат, перевірте, як він проголосував. Якщо він проголосував не так, як вам хочеться, ви можете зібрати виборців, викликати вашого депутата, вислухати його і дати йому наказ. Цей наказ він повинен виконати. Якщо ви не можете зібрати збори - збирайте підписи. Ми розповіли в газеті про права виборців і техніки впливу на депутата. Ми не дуже сподівалися на негайний результат.

Але знайшовся виборець, який цього всього начитався, і почав усім розказувати, що треба зробити так, як у нашій газеті написано, і тоді депутат, якого ми вибрали, проголосує так, як нам треба. Він і закони вивчив, на які ми послалися в статті. Результат: в тому окрузі, де він живе, і де його депутат головний лікар однієї з районних лікарень, - вони зібрали 200 з чимось підписів і вручили своєму депутату наказ. І ще вчотирьох районах такі самі групи працюють і збирають підписи, щоб дати свої накази виборців міським депутатам. І ми це все друкуємо в кожному номері: зібрали стільки-то підписів і от такі були проблеми, потім починаємо роботу в наступному районі… Ми так полюбили цього виборця. Просто виборець, начитавшись про свої права, пішов і почав робити, що потрібно. І ще й статті нам почав писати.

У нас в п’ятницю буде сесія міської ради і туди прийдуть люди, які зібрали підписи, і туди прийдемо ми як робоча група, і ми будемо дивитися як будуть поводитися депутати, яким вручили накази.

Позитивним результатом можна вважати те, що вперше за всі роки ми примусили наш водоканал написати програму розвитку, тобто водоканальці спробували обґрунтувати, чому потрібно підвищити ціни. Це обґрунтування проаналізувала наша група й дійшла висновку, що воно недоказове. Група доповіла про це на сесії, міські депутати примусили водоканал переробляти програму розвитку. Наша робоча група продовжує працювати, ми контролюємо хід комунальної реформи, на засідання робочої групи викликаємо чиновників з мерії й самого мера. Іще один позитивний результат: наших людей із коаліції чиновники тепер включають у свої контролюючі комісії - зрозуміли, що це додатковий достатньо професійний і відповідальний ресурс.

"СГП": Як ви називаєте "едвокасі" українською мовою, коли пояснюєте, що це? І, по-друге, робоче визначення.

А.Т.: Я називаю це громадське лобіювання. Не бізнесове, не заради конкретної групи людей - це громадське лобіювання.

"СГП": Що, по-вашому, робить це громадське лобіювання?

А.Т.: Громадське лобіювання примушує владу приймати такі регламентувальні документи, які будуть на користь громаді. І перерозподіляти ресурси таким чином, щоб це було на користь громаді, а не окремій маленькій групці.

"СГП": в журналі "Світ громадянського представництва" однією з рубрик буде "Наші люди" В цій рубриці будуть публікуватися приклади кампаній громадянського представництва: як, хто і що робить. Розкажіть нам для першого номера щось із останнього.

А.Т.: Дуже важко розмежувати едвокасі й захист прав людини. Через те історія, яку можу розказати -вона й те, й інше.

У нас під Херсоном є селище Киндійка. Там живе багато людей похилого віку, наших підопічних, бо ми благодійний Фонд милосердя та здоров’я, який опікується, крім того, сиротами, інвалідами. Восени там на вулицях місиво страшне, і старі люди не можуть йти до магазину, дуже велика проблема. Магазин - один на все селище…. Двоє молодих підприємців, чоловік і жінка - теж із бідних людей - вирішили, що вони будуть брати замовлення у цих бабусь, дідусів і привозити їм додому хліб, олію, крупу, молоко. У підприємців розбита стара машина, на ній вони й розвозили продукти. Старим це дуже сподобалось. Замість того, щоб іти три години туди і назад по багнюці, вони докладали 15-20 копійок і все отримували вдома. І це вигідно було молодому подружжю, яке трохи заробляло собі на прожиття. Підприємці брали продукти на оптовій базі, а хліб на хлібозаводі й ціни у них були не вищі, ніж у магазині. Через те незабаром їм мало не все село почало замовляти, бо це було вигідніше й асортимент більший, ніж у магазині.

Доходи в магазині почали падати. Директор та власник магазину - колишній дільничний міліціонер, я не буду казати, що він щось нашіптував новому дільничному, в мене немає таких фактів, але скоро новий дільничний почав чіплятися до підприємців. Він настерігав, коли товар розвозила жінка, й двічі конфісковував усе - 42 найменування, по півдня тримав підприємницю в опорному пункті міліції й розказував, що він їй може зробити, якщо не припинить торгівлю, кричав, тупав ногами. Якщо б вона була просто бізнесменка, то, може, почала б йому давати хабарі, так часто буває, або відмовилася б від бізнесу. Але від наших підопічних бабусь вона знала про Фонд, знала, чим ми займаємось, окрім благодійництва, через те, я думаю, так стійко трималась. Якось дільничний міліціонер її знову затримав, сів за кермо її машини, наказав їй сісти поруч і на цій машині разом з товаром віз її на штрафмайданчик. Він так гнав, що по дорозі відірвалася вихлопна труба. Потім зажадав від даішників, щоб вони поставили машину на штрафмайданчик. Даішники розібралися, в чому справа і сказали, що для того немає жодних підстав, що вони не мають права цього робити. Врешті-решт він знову конфіскував товар і склав десь там у себе. Ця підприємниця Наташа була тоді просто сільська безграмотна людина. Вона скаржилася нам, але заяву писати не хотіла, казала: я сама владнаю. Ну - владнай. Багато ще людей у нас бояться писати заяви. Врешті-решт виявилося, що міліціонер склав неправдивий протокол про адміністративне порушення і навіть не дав Наталі з ним ознайомитися. А ще через два тижні вона отримала виклик до суду.

Тоді Наталя й Сергій Бойки прийшли у громадську приймальню коаліції НДО Херсонщини "Партнерство за прозоре суспільство". Тут Наталя й Сергій пройшли свій перший правовий лікбез.

Прямо з приймальні вони пішли до суду й там із подивом виявили, що у справі, окрім протоколів, є ще й "пояснювальна записка", написана нібито самою Наталею: у ній підприємниця повністю визнавала свою вину й просила розглядати справу в суді без її участі. Хоча насправді Наталя нічого подібного не писала, а почерк був дуже схожий на почерк дільничного міліціонера. І була його примітка про те, що нібито Наталя відмовилася підписати цей "документ".

Юрист Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я Наталя Козаренко склала клопотання до суду, допомогла написати промову Наталі Бойко для виступу в суді, постійно консультувала її. Включилися в роботу наші партнери. Спеціаліст Херсонської обласної організації Спілки аудиторів України Володимир Заболотний зробив експертизу наявних у Наталі документів, необхідних для ведення бізнесу. Херсонська міська асоціація журналістів "Південь" запросила на судове засідання кореспондентів газет "Вгору" і "Такі справи". Усе це справило на суддю сильне враження, він поводився надзвичайно чемно й чітко дотримувався процедур, що доволі рідко трапляється в херсонських судах.

Суд виніс рішення закрити провадження у зв’язку з відсутністю складу правопорушення з боку Наталі. Місцеві газети надрукували статті про справу Бойків з коментарями юристів. Спеціалісти Громадської приймальні коаліції "Партнерство за прозоре суспільство "написали скарги до УМВС в Херсонській області, до прокуратури, допомогли Наталі скласти заяву в суд з метою притягти до відповідальності дільничного міліціонера за протизаконне затримання, вилучення товару та підробку документів. Заява була прийнята до розгляду, але суд справу відкладав доти, доки міліціонер не умовив Наталю забрати заяву. Це взагалі велика проблема всієї правозахисної діяльності- люди, які звертаються за допомогою, рідко доводять справу до кінця. Зате міліціонер за власний рахунок відремонтував вихлопну трубу в її автомобілі й відтоді поводиться дуже чемно й навіть запобігливо.

Чому ми не призначили Наталі Бойко громадського представника у суді? Адже у неї не було адвоката, молода сільська жінка (Наталі 27 років) могла розгубитися, виглядати непереконливою. Ми зробили це цілком свідомо. Ми працюємо для того, щоб активність громадян Херсонської області у відстоюванні своїх прав та інтересів постійно зростала. Людина навряд чи навчиться себе захищати, якщо це увесь час робитиме за неї хтось інший. Через те наші юристи та правозахисники консультують, навчають, але йдуть у суд лише як спостерігачі. Ще у 2001 році клієнти, які зверталися за допомогою в Громадську приймальню, самі не наважувалися відстоювати свої права в суді, їхні інтереси представляли наші юристи та студенти-стажисти і виграли 32 судові справи. А вже в 2002 році 36 клієнтів без адвокатів самостійно захистили свої права в судах, а наші юристи представляли інтереси всього 4-х клієнтів.

"СГП": розкажіть що-небудь життєствердне, для початківців з галузі едвокасі.

А.Т.: Ця історія, що ми почали працювати з профспілками, вона якраз дуже оптимістична. До того ми навіть не знали, які права у профспілок. Це ж, по суті, громадська організація. Ми її не враховували, профспілки мають право звільнити директора, якщо він не виплачує регулярно зарплату робітникам. І в нас це зробили, уже двох зняли з роботи за клопотанням профспілок. З ними потрібно працювати, це дуже розширює наші можливості, збільшує наш вплив. А вони шукають у нас підтримки, бо одна організація, навіть така потужна, як профспілки, не може змінити ситуацію. І така організація, як моя, одна не може змінити ситуацію. А коли нас багато, і коли в нас налагоджені механізми взаємодії, і ми знаємо всі техніки тиску й використовуємо їх, це дуже впливає на місцеву владу. А тепер ми ще маємо свою газету - це теж потужний інструмент.

"СГП": Тобто кампанії не мали б такого впливу, якщо б ви їх не поширювали?

А.Т.: Так. Можна провести блискучу кампанію, можна захистити права людей, інтереси цілої групи людей, можна навіть добитися від органів влади нових документів, які змінять ситуацію. Але це нічого не міняє, якщо не поширювати інформацію про те, як саме ми це робили. Весь сенс наших правозахисних кампаній і цієї величезної роботи не в тому, щоб захисти одного чи двох підприємців, чи навіть групу людей, а сенс у тому, щоб мати історію успіху, яку ми можемо розказати всім і надихнути людей, щоб вони самі робили що-небудь, щоб вони самі використовували техніки едвокасі або громадського лобіювання, щоб вони самі вчилися. Люди починають створювати нові організації, начитавшись, подивившись, як ми це робимо, хочуть об’єднатися і створити організацію, яка буде діяти в тій галузі, яку ми не здатні охопити, бо ресурсів завжди не вистачає на все.

Наприклад, півтора роки тому до нас прийшов один чоловік, який сказав: от у вас є коаліція і ви займаєтесь такими проблемами, але ж ви не займаєтесь місцевим самоврядуванням. Так, ми не займаємось, у нас не вистачає ресурсів. Він сказав: "А я хочу займатися місцевим самоврядуванням і хочу бути в вашій коаліції". І ми прийняли його. Він зареєстрував організацію, знайшов партнерів. Вони тепер роблять просто фантастичні справи. Він, здається, єдиний в Україні став членом виконкому від громадських організацій. Громадські організації написали йому рекомендацію в члени виконкому. Він прийшов і сказав: я хочу бути членом виконкому. Спочатку був шок у наших чиновників. Але їм довелося це винести на сесію, сесія проголосувала "за" й Ігор Житченко - член виконкому. І нам добре, і йому добре. Ми маємо всю інформацію, що там робиться. Ми можемо в будь-який момент проконсультуватися з ним, що там планується. Які рішення прийняті, які - ні. І він доносить туди нашу думку, тобто, якщо нам треба, щоб нас почули, не треба стояти з плакатами під мерією, в нас для цього є Ігор Житченко, організація якого називається "Громадський інститут розвитку місцевого самоврядування". Приклад того, що він робить. Він прийшов у міськвиконком і сказав (він взагалі небайдужий чоловік), що у нашому місті дуже багато приміщень, взагалі ніяк не врахованих, вони ще з тих давніх часів значаться за артілями, за кимось і чимось, чого вже на світі немає, і місто навіть не знає, чим володіє. Починаючи з 1990 року, в Херсоні не було точного реєстру об’єктів комунальної власності і прозорої процедури отримання їх в оренду. Це призвело до того, що правила й розцінки для орендарів встановлювали чиновники відділу оренди на власний розсуд. На практиці вигідні приміщення надавалися підприємцям, які могли "зацікавити" чиновників. Ця сфера була стовідсотково корумпована

Він запропонував: давайте ми зробимо ревізію, що є у міста, а чого у міста немає. Він взяв волонтерів, які ходили й перевіряли, кому належать приміщення в історичному центрі міста, кому здані в оренду, чи всі документи в порядку.

На перше серпня громадські активісти коаліції виявили та встановили незаконність використання 9 приміщень в історичній частині міста підприємствами різних форм власності та приватними підприємствами загальною площею 907 квадратних метрів. Тобто підприємці документів на оренду цих приміщень не мали, громада міста не отримувала від них жодної оплати. Хто й коли дозволив їм зайняти ці приміщення, встановити не вдалося.

Інформація про незаконно зайняті та вільні площі, що належать громаді міста, надана управлінню комунальної власності херсонського міського виконавчого комітету для обліку та внесення у реєстр виявлених площ. Приміщення в історичному центрі міста Херсона пропонуватимуться підприємцям, громадським організаціям та приватним підприємцям для оренди на конкурсній основі.

Такими шляхами можна знаходити різні можливості активізувати людей, створювати нові організації, розробляти плани і діяти іншими методами, ніж ми діяли10 років тому.

"СГП": а чим відрізняються методи?

А.Т.: Тоді було як? Ми говорили: це погано, ми цього не хочемо, нас це не влаштовує. Ми збирали багатотисячні мітинги з плакатами й протестували, але ми нічого не пропонували, ніякого рішення. Зараз ті методи - малоефективні. І чи далеко ми заїдемо з ними? Ну, помітингуємо, ну, знімемо якогось начальника, ну, що від цього кардинально зміниться? Ми почали займатися аналітикою, почали шукати якісь вирішення проблем, щоб пропонувати їх місцевій владі. Крім того - репутація. Зараз одні прийшли до влади, через чотири роки їх переобрали, прийшли інші, а ми - все мітингуємо й мітингуємо. Так можна заробити репутацію несерйозних крикунів, яким подобається ходити з плакатами і які нічого не пропонують. У нашому місті є організації, які досі ходять з плакатами - це не справляє враження. У громадського лобіювання повинна бути чітка мета, стратегічний план, робочий графік виконання, щоденний аналіз ситуації й вибір адекватних технік. Тоді можна сподіватися на результати. А якщо сильно захотіти, то можна об’єднатися з подібними організаціями в інших містах, в інших регіонах, і змінювати щось на рівні держави. Як це зробила, наприклад, правозахисна жіноча організація "Чайка" в Луганську, вона зібрала кілька організацій, гуртом вони розробили план, за рік провели кампанію й примусили Міністерство праці й соціального захисту відмінити інструкцію, яка дискримінувала гірників, що працюють під землею. Тобто через ту інструкцію час страйку їм не зараховувався у стаж - мовляв, гірники ж не були в той час під землею. Ця інструкція була протизаконна, суперечила Конституції, але чиновники користувалися нею роками й сотні гірників через те постраждали - їм не зарахували пільговий стаж, вони отримали мізерні пенсії. Луганська коаліція НУО розробила стратегію, тактику, провела ряд лобістських заходів, кілька інформаційних кампаній, відкрила громадську приймальню для потерпілих, зібрала велику кількість скарг, зробила аналіз законодавства, аналіз хибної практики, виявила, що цей механізм застосовується владою, щоб перешкоджати страйкам, а отже, це порушення прав людини, коаліція застосувала різні методи тиску - були листи до влади, журналістські розслідування, безперервні публікації в ЗМІ. Окрім обласних депутатів вони залучили до кампанії 4 депутата Верховної Ради, самі їздили до Верховної Ради, вони працювали з комітетами, з окремими депутатами, з виборцями. Одночасно в Луганську були круглі столи, переговори з владою, були судові позови. Тобто громадське лобіювання по повній програмі. І за рік вони досягли мети.

Мене радує, що таких коаліцій в Україні вже не так і мало, у них є конкретні й дуже переконливі успіхи, які можна тиражувати, щоб інші НУО й коаліції навчалися - тільки тоді третій сектор стане насправді сильним.

* * *

Загальна інформація про ХОФМЗ

Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров’я

Адреса: 73000, Херсон, вул. Фрунзе, 2, оф. 24.

Телефон, факс: 38 (0552) 24360303.

Email: [email protected], [email protected]

www.uapravo.org , www.u21.org.ua

Основною метою Фонду є максимальне залучення усіх ресурсів суспільства для надання безкоштовної соціальної, медичної, правової та іншої всебічної допомоги самотнім людям похилого віку, хворим, ветеранам війни та праці, інвалідам, дітям-сиротам, багатодітним сім’ям, іншим категоріям населення, які потребують посиленої турботи суспільства про них, налагодження співпраці з аналогічними міжнародними, всеукраїнськими та обласними організаціями для розробки та запровадження програм, які сприяють досягненню мети Фонду.

* * *

Короткий опис історії становлення та розвитку організації.

Організація була створена за часів тоталітарної системи, до правління входило 56 керівників великих промислових підприємств, колгоспів і радгоспів.

Виконавчим органом Фонду була президія з 15 членів правління. У штаті було 4 одиниці.

Незважаючи на доволі громіздку конструкцію, Фонд успішно працював, проводив аукціони, ярмарки, телемарафони, здійснював виробничу діяльність.

У 1995-96 роках великі підприємства, колгоспи і радгоспи занепали, реорганізувалися або взагалі перестали існувати, їхні колишні керівники - члени правління ХОФМЗ - перестали брати жодну участь у роботі Фонду. Змінилися закони, стало неможливо формувати кошти Фонду старими методами. Ні президія Фонду, ні голова правління, ні штатні працівники не змогли адаптуватися до нових умов. Наприкінці 1996-го року коштів на рахунку Фонду не було, заборгованість за оренду приміщення та комунальні послуги була еквівалентна сумі близько 800 доларів США. Провести засідання правління було неможливо- члени правління не відгукувалися на запрошення, багато хто виїхав за межі області. Останні штатні працівники Фонду - голова правління і бухгалтер -написали заяви про звільнення у березні 1997 року й полишили Фонд, нікому не передавши справи. ХОФМЗ опинився на межі закриття.

Відродження Фонду відбулося завдяки 4-м волонтерам-ентузіастам, які розробили нові програми діяльності, знайшли й залучили до роботи нових добровольців і нових спонсорів. Велику допомогу у цьому надала керівник програм для громадських організацій NDI (США) Кейті Фокс, яка провела в Херсоні кілька семінарів-тренінгів і постійно консультувала активістів ХОФМЗ по стратегічному плануванню, фандрейзингу, створенню коаліцій, громадському лобіюванню, розвитку лідерства та забезпечувала необхідною літературою. Впродовж 1997-1998 років ХОФМЗ був повністю реорганізований, а в березні 2000 року переєстрований згідно нового законодавства України. У 1999 році бюджет ХОФМЗ складав суму, еквівалентну 78000 доларів США, у 2002 році - близько 160000 доларів США, в тому числі понад 38000 доларів США залучено на місцевому рівні.

Керівні органи: обласна конференція, правління, виконавчий комітет, контроль здійснює Наглядова Рада. На сьогоднішній день з різною частотою і мірою участі в програмах Фонду працюють понад 400 добровольців. Управління поточною діяльністю здійснює виконавчий комітет на чолі з головою. Стратегічне планування здійснює правління Фонду та президент. Найвищим керівним органом Фонду є обласна конференція, яка збирається 1 раз на 4 роки. За станом на жовтень 2003 року у Фонді 24 оплачуваних працівників.

Фонд здійснює наступні проекти

1. Проект "Чисте море для дітей України". У 1989-1992 рр. ХОФМЗ разом з екологічним товариством "Зелений світ" активісти Фонду добилися рішення уряду про заборону скидати отруєні гербіцидами й пестицидами води з рисових полів у Джарилгацьку затоку Чорного моря. Унікальний дитячий курорт в м.Скадовську було врятовано. З того часу екологічна група ХОФМЗ здійснює постійний контроль за станом Джарилгацької затоки та узбережжя курортної зони.

2. Проект "Банк потрібних речей". Започаткований у 1990 році. Види діяльності: збір у населення одягу, предметів побуту, книг і роздача малозабезпеченим громадянам. Створений Банк дитячого одягу, куди мами здають речі, з яких дитина виросла, і обмінюють їх на більші.

3. Проект "Добра справа". Започаткований у 1997 році. Цілі: сприяння розвитку медицини, поліпшення якості медичних послуг малозабезпеченим верствам населення, боротьба з епідемією туберкульозу в Херсонській області. Види діяльності: збір коштів для придбання та ремонту діагностичного та лікувального обладнання, підвищення кваліфікації лікарів, забезпечення ліками найбідніших верств населення, інформування населення про право на отримання якісної безкоштовної медичної допомоги та практична допомога у захисті прав пацієнта, розробка програм для покращення організації надання послуг в лікувальних закладах м. Херсона.

4. Проект "Клуб "Нова сім’я" (1998 р.). У Херсоні створений перший і єдиний в Україні координаційний пункт безкоштовного обміну послугами людей похилого віку та молоді, проведений перший в Україні конкурс волонтерів, що допомагають людям похилого віку.

5. Інформаційний проект "Дитяче право". Започаткований у 1998 році. Види діяльності: безкоштовні юридичні консультації для неповнолітніх; тренінги "Вчимося жити за законом" для підлітків, лідерів дитячих та молодіжних НДО, студентів педагогічного університету, педагогів; Школи права у дитячих навчальних закладах та вузах; рубрики "Дитяче право" в ЗМІ. Розробка та запровадження експериментального майданчика дитячого самоврядування у літньому таборі "Сонячний". Розробка та запровадження курсу "Дитяче право" в учбову програму Південноукраїнського інституту післядипломної освіти вчителів. Телепрограма "Діти як діти".

6. Центр громадського правозахисту. Спільний проект з Херсонським міськвиконкомом. Започаткований у 2000 році. Мета - покращення юридичних послуг та забезпечення доступу до правосуддя соціально вразливим верствам населення Херсонської області. У Центрі громадського правозахисту діють:

- інформаційно-довідкова служба;

- служба правової допомоги;

- школа громадського правозахисту для лідерів НДО та студентів-юристів;

- програма стажування для лідерів НДО, студентів-юристів, студентів-психологів: прийом громадян, усне та письмове консультування, підготовка заяв, клопотань та інших документів, представлення інтересів і прав у суді;

- програма психологічної допомоги клієнтам, що перебувають у стресовому стані;

- програма вирішення конфліктів у досудовому порядку (медіація);

- програма правової просвіти громадян через ЗМІ Херсонської області.

7. Дослідницько-просвітницький проект "Едвокасі для НДО". Започаткований у 2000 році. Види діяльності: круглі столи, семінари, відеотренінги з громадського лобіювання для лідерів НДО малих і середніх міст різних регіонів України, випуск бюлетеня "ПРАВОбережжя", щотижневого 20-хвилинного телевізійного журналу "ПРАВОбережжя", веб-сайту "PRAVO" (www.uapravo.org). Веб-сайт "Юрист-ХХІ" (www.u21.org.ua ) започаткований у 2001 році в рамках інформаційного порталу "UAPravo" (www.uapravo.org ) з ініціативи групи студентів-юристів, здійснюється за участі фахівців Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я.

8. Проект "Мережа громадських організацій, що займаються захистом громадських інтересів та прав людини". Проект започаткований у 2000 році. Нині до мережі входить 120 НДО з різних регіонів України.

9. Газета "Вгору". Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров’я спільно з Херсонською міською асоціацією журналістів "Південь" та приватною фірмою "ВавілонХХІ" у жовтні 2002 року започаткували проект "Незалежний громадсько-політичний тижневик "Вгору" для розвитку громадянського суспільства в Херсонській області".

Автори проекту одночасно видають 2 газети різних форм власності з однаковою назвою та логотипом. Газети мають різних засновників, різні рахунки в банках, різні редакції та редакційні колективи, але розповсюджуються разом як одне ціле:

1) газета "Вгору" некомерційна, заснована ХОФМЗ та ХМАЖП, регіон поширення - Україна, формат А3, 8 сторінок, наклад 5000.

2) газета "Вгору" комерційна, заснована приватною фірмою "Вавілон-ХХІ", регіон поширення - Херсонська область, формат А4, 24 сторінки, наклад 5000.

Проектом передбачається, що кошти, зароблені ПФ "Вавілон-ХХІ" через комерційну газету "Вгору", згодом забезпечуватимуть видання обох газет. У випадку, якщо влада у якийсь спосіб спробує закрити одну з газет "Вгору", інша газета "Вгору" відразу збільшить об’єм і друкуватиме матеріали, що надходитимуть до обох редакцій. Для більшої життєздатності й убезпеченості проекту планується реєстрація додатків та іще однієї приватної газети із назвою "Вгору плюс".

10. Коаліція Херсонських НУО "Партнерство за прозоре суспільство". 21 січня 2002 року 9 недержавних організацій Херсонщини приєдналися до всеукраїнської програми "Партнерство за прозоре суспільство". Мета програми - сприяння розбудові демократичного громадянського суспільства, утвердження верховенства права, поліпшення суспільного клімату та підвищення участі громадян у виробленні політичних та економічних рішень. При ХОФМЗ працює приймальня і гаряча лінія для консультацій особам, що постраждали від корупції. Силами 9 НДО проводяться кампанії на захист громадян від проявів корупції. Інформаційну підтримку проекту надають Херсонська міська асоціація журналістів "Південь" та Херсонський міський прес-клуб.

11. Видання навчальної та довідкової літератури.

1) "Вчимося жити по закону". Навчальний посібник для підлітків. 1999 р.

2) "Права людини для "Міцних горішків". Навчальний посібник для лідерів громадських організаій та активних громадян. 2001 р.

3) "Буквар скаржника". Брошура. 2002 р.

4) "Із досвіду право-просвітньої та правовиховної роботи в навчально-виховних закладах м. Херсона". Інформаційний збірник. 2002 р.

5) Довідники "Херсон - дітям", "Херсон - молоді", "Херсон - пенсіонерам". 2003 р.

* * *

Історії успіху

1. Інформаційна кампанія як метод боротьби з хабарництвом - Наталя Бімбірайте, голова виконавчого комітету ХОФМЗ, координатор коаліції НДО Херсонщини "Партнерство за прозоре суспільство"

Приватний підприємець - реалізатор одного з Херсонських ринків - N. звернулася до громадської приймальні коаліції НДО Херсонщини "Партнерство за прозоре суспільство" зі скаргою на адміністрацію ринку. Вона просила, щоб її звернення до приймальні лишилося анонімним. Це типово для Херсона: підприємці, які працюють на ринках, не знають своїх прав і бояться скаржитися на начальство. Вони звикли всі проблеми залагоджувати за хабар, законний шлях обирають лише одиниці. З тими ж, хто наважується протестувати або скаржитися, хабарники розправляються різноманітними способами. Найчастіше - чинять перешкоди для торгівлі або й зовсім проганяють із ринку.

За правилами, підприємець повинен оформити з адміністрацією договір броні свого місця на ринку, а також сплачувати щоденний ринковий збір. N. працює на цьому ринку декілька років і на серпень, як завжди, оформила договір броні. Але двадцятого серпня вона захворіла. N. попередила про це адміністрацію ринку, а 25 серпня її дочка понесла гроші для оплати броні на вересень. У бухгалтерії в неї відмовилися взяти гроші, мотивуючи це тим, що місце N. вже продано іншій особі. Жодних документів при цьому надано не було. N. була переконана, що таким чином адміністрація ринку вирішила розквитатися з нею, бо вона разом з іншими вісьмома підприємцями підписала скаргу в прокуратуру з приводу хабарництва, що процвітає на ринку. За дозвіл на оренду місця, наприклад, хабарники вимагають 600 доларів США.

У даному випадку адміністрація ринку порушила правила надання торгівлі на ринках та договір оренди, який був укладений між ринком та N., а також "Правил торгівлі на ринках м. Херсона", затверджені рішенням сесії Херсонської міської ради № 133 від 30.10.2002 р.

Юрист громадської приймальні коаліції Наталя Козаренко разом з N. була на прийомі у директора ринку, щоб з’ясувати, на якій підставі порушуються права підприємця. Директор запевнив, що цей випадок - непорозуміння, і він негайно все владнає. N. переконана, що без втручання громадської приймальні коаліції "Партнерство за прозоре суспільство" директор продовжував би переслідування.

Вже після розмови з директором, в коридорі, інспектор ринку просив N. відмовитися від заяви, поданої до прокуратури. N. відмовила інспектору. Заяву восьми підприємців про хабарництво нині розглядає обласна прокуратура.

Під час роботи з іншими підприємцями ринку з’ясувалося, що вони зовсім не знають своїх прав. У 2002 році завдяки регуляторній програмі BIZPRO було прийняте рішення сесії міської ради № 133 від 30.10.2002 "Про затвердження "Правил торгівлі на ринках м. Херсона". Сесія також затвердила типовий договір про надання послуг ринку. Але більшість підприємців нічого не знали про ці документи, а адміністрації ринків не поспішають підписувати договори, бо їм вигідніше мати справу з безграмотними й необізнаними підприємцями.

Працівники приймальні коаліції розповсюдили текст "Правил торгівлі на ринках м. Херсона" та зразок типового договору серед підприємців, які працюють на ринку, а також пояснили, що вони можуть скористатися консультаціями юристів приймальні, а в разі порушення їхніх прав - підтримкою громадських активістів дев’яти НДО, що входять до коаліції. Історію успіху N. знають усі підприємці на цьому ринку. Консультанти громадської приймальні розповідають її усім іншим підприємцям, які звертаються до нас. Сподіваємося, ця історія стане прикладом для інших - менш рішучих підприємців, переконає їх у тому, що захищати свої права можливо.

Завдяки цій акції підприємці, які працюють на ринку, отримали можливість будувати стосунки з адміністрацією ринку в правовому полі. Адміністрація ринку також поінформована про діяльність коаліції НДО Херсонщини "Партнерство за прозоре суспільство". Відтоді нових скарг на хабарництво працівників адміністрації ринку в приймальню не надходило.

2. ...І плюс моральна шкода 1000 гривень - Поліна Михайлова, консультант громадської приймальні ХОФМЗ

У Херсоні в старому будинку було дві квартири. В одній жила пенсіонерка, а іншу купив заможний молодик і - розпочав євроремонт. За задумом сусіда ремонтники повинні були усе перепланувати - старі стіни прибрати і нові спорудити. Про Марію Анатоліївну ніхто і не згадував, доки спільна із сусідом стіна майже звалилася в її квартиру. Отут і почалися поневіряння старої жінки.

Спочатку сусід чемно обіцяв відремонтувати стіну, тим більше що це було не так і клопітно: робітники є, матеріалів потрібно небагато. Але час спливав, а обіцянки так і залишилися обіцянками. А потім робітники пішли, Марія Анатоліївна просила дати їй трохи грошей, щоб вона сама відремонтувала нещасливу стіну. Але сусід взагалі "перестав впізнавати" її.

Звернення пенсіонерки до ЖЕКу не дали жодного результату. Майстер ЖЕКу поспівчувала їй і порадила звернутися до громадської приймальні Фонду милосердя і здоров’я. Там юристи підготували позовну заяву до суду про стягнення із сусіда матеріальних витрат на ремонт, а також моральної шкоди, тому що нахвилювалася і наплакалася Марія Анатоліївна за цей час достатньо.

Марія Анатоліївна спочатку суду боялася, тому приходила з бойовими подругами (у молодості вони були фронтовими медсестрами). Жінки похилого віку на засіданнях суду сідали бік о бік, як на фронті. Так Марії Анатоліївні легше було терпіти грізні образливі викрики судді, якому явно більше імпонував молодий бізнесмен, ніж незаможна бабуся. Згодом засідання траплялися усе рідше, вони раз у раз відкладалися з якихось причин, і подругам доводилося довго вмовляти стомлену від переживань Марію Анатоліївну, щоб не відступала. Юристи громадської приймальні підтримували пенсіонерку по-своєму - написали скаргу на брутальність судді. І нарешті стійкість фронтовички була винагороджена: змінився суддя, і новий служитель Феміди не гаючись виніс рішення на її користь. Із сусіда стягли суму на ремонт квартири (утричі більшу за ту, яку просила в нього Марія Анатоліївна). Стягнули і моральну шкоду в сумі 1000 гривень.

Така от дивна історія: дотепер так ніхто і не зрозумів, що заважало сусідові-бізнесмену мирно поставити бабусину стінку на місце і заощадити гроші і дорогоцінний час, витрачений на суди.

Від цієї історії усім користь: Марія Анатоліївна відремонтувала стіну і перестала боятися судів; її молодий сусід одержав урок і, мабуть, навіть запам’ятав, що не завжди "крутість" і дружні взаємини із суддею допомагають виграти неправу справу; відсторонений від ведення справи суддя одержав уявлення про силу і впливовість громадських організацій; а Фонд милосердя і здоров’я став ще більш популярною і шанованою організацією в м. Херсоні.