Тренінг "Права людини".

Сергій Куксенко, с. Мала Бурімка, Чорнобаївський район Черкаської обл.

МЕТА:

Визначити рівень побутового ставлення до прав людини та порівняти із положеннями Загальної декларації прав людини, ознайомити з поняттям "права людини", основними правами. Розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, спостережливість, удосконалювати навички усних виступів, уміння працювати з документами, робити самостійні висновки, переосмислюючи отриману інформацію, застосовувати набуті знання на практиці. Сприяти вихованню доброзичливості, людяності, тактовності, відповідальності та обов’язку, формуванню самосвідомості підлітків, уміння спокійно вислуховувати співрозмовника, зрозуміти точку зору іншого, критично оцінювати не лише чужі, а й свої аргументи, спрямовувати пізнавальну активність старшокласників на самовдосконалення. Формувати моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю. Виховувати взаєморозуміння, неприйняття насильства, громадянські, моральні, інтелектуальні, емоційно-вольові якості особистості.

1. ГРА "ЯК ВИ ВВАЖАЄТЕ?"

Навчальний момент: Учні обговорюють положення, записані в картках, не знаючи ще, що це твердження Загальної декларації прав людини.

Картка 1: Не можна вбивати

Картка 2: Не можна знущатися

Картка 3: Ніхто не може утримувати рабів

Картка 4: Нікого не можна безпідставно заарештувати

Картка 5: До всіх людей потрібно ставитися однаково, незалежно від їх статі, віку, зовнішності

Картка 6: Люди можуть мандрувати і залишати свою країну, якщо захочуть

Картка 7. Чужі листи не можна читати, а розмови - підслуховувати

Картка 8. Досягнувши певного віку, можна одружуватись за власним вибором

Картка 9. Люди можуть мати релігійні переконання або не мати їх

Картка 10: Люди можуть говорити і писати, що хочуть

Картка 11: Кожен має право управляти своєю країною

Картка 12: Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якого об’єднання.

(Положення статей Загальної декларації прав людини, які відповідають номерам карток: Картка ?1 - ст.3, ?2 - ст.5, ?3 - ст.4, ?4 - ст.9, ?5 - ст.2, ?6 - ст.13, ?7 - ст.12, ?8 - ст.16,?9 - ст.18, ?10 - ст.19, ?11 - ст.21, ?12 - ст.20.)

ОСНАЩЕННЯ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ:

Для цієї гри клас ділиться на групи по 4-5 учнів у кожній. Для кожної групи потрібно заздалегідь підготувати набір карток та аркуш паперу, розкреслений таким чином:

(у деяких випадках (у більшості випадків (завжди) ) )

Такий же аркуш потрібно мати для узагальнення усвідомлення учнями всього класу окремих положень прав людини.

Групи отримують однакові набори карток. Учні читають кожну картку і за спільною згодою усіх (не більшості!) членів групи, розкладають картки на те поле розкресленого аркушу паперу, де вони, на їхню думку, повинні знаходитися. (Наприклад, якщо всі члени групи вважають, що твердження "Не можна вбивати" повинно діяти ЗАВЖДИ, то кладуть картку на центральне поле, якщо воно вірне У БІЛЬШОСТІ ВИПАДКІВ, - кладуть на середнє поле, якщо ж лише У ДЕЯКИХ ВИПАДКАХ - на крайнє поле.

Запропонуйте групам методом "кола ідей" обговорити результати роботи в групах, представник кожної групи пояснює мотиви та аргументи, чому ту чи іншу картку було поміщено на те чи інше поле. На загальнокласному табло записуються на відповідному полі номера карток. Увага учнів акцентується на тих твердженнях, погляди по яких співпали.

Учням можна запропонувати змінити твердження тих карток, які не попали на поле "Завжди" так, щоб їх можна було на ньому розмістити.

Після цього вчитель повідомляє, що дані твердження взято із Загальної декларації прав людини, і пропонує знайти статті, які їх містять.

Презентацію роботи груп проведіть методом "кола ідей".

Учням можна також дати завдання:

Знайдіть у статті 1 Загальної декларації прав людини слова, які спростовують відомий вислів "Людина людині - вовк".

(Усі люди ... повинні ставитися один одного в дусі братерства.)

2. ІСТОРІЯ УТВЕРДЖЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Права людини - це ті основні стандарти, без яких люди не можуть жити з відчуттям власної гідності. Права людини є підвалинами свободи, справедливості та миру. Права людини випливають із властивої людині гідності. Гідність - це моральна риса, унікальна неперевершена цінність людської особистості. Усвідомлення людиною власної гідності - важлива запорука поваги до неї з боку інших людей, визнання її рівності. Моральна природа прав людини зумовлюється й тим, що вони вважаються виправданими, обґрунтованими саме з точки зору загальнолюдської моралі. Права людини не можна купувати, заробити чи успадкувати.

Формування уявлень і понять про права людини почалося з найдавніших часів людської історії - з того часу, як розпалися родинні зв’язки, виникла приватна власність і окрема людина почала усвідомлювати себе як особистість. Стародавні цивілізації (греків, римлян, євреїв...) залишили нам письмові пам’ятки, в яких містяться ідеї про цінність і недоторканість людського життя, рівність людей. Ідеї вроджених, природних прав людини набули поширення в добу становлення і утвердження капіталізму. Всі люди оголошувалися рівними і вільними від природи, а нерівність і привілеї розглядались як такі, що суперечать природі, і тому повинні бути знищені. Перше ж закріплення ряду ідей щодо прав людини у законодавстві пов’язується з англійською Великою хартією вільностей (1215р.). Хартія справила значний вплив на розвиток ідеї прав людини не тільки в Англії, але й у світовій думці в цілому. Цей розвиток знаходить свій прояв у Литовських статутах (Річ Посполита, 16ст.), "Біллі про права" (Англія, 1689р.), українській "Конституції П.Орлика" (1710р.), Декларації незалежності США (1776р.), французькій Декларації прав людини і громадянина (1789р.), Конституції США та десяти поправках-доповненнях до неї ("Білль про права", 1791р.). Ці документи стали взірцем для законодавчого закріплення прав людини у конституціях різних країн. У 19 ст. у Європі з’являються юридичні документи, які містять не лише "класичні" - особисті й політичні права, але й включають статті, що стосувалися прав соціально-економічних, урядові зобов’язання у сфері зайнятості, освіти, громадського здоров’я тощо.

ХХ століття стає особливим етапом у розвитку і поширенні прав людини - визнання прав людини стає не лише принципом національного конституційного права, але і нормою права міжнародного. Лише, переживши дві криваві світові війни, більшість країн визнала права людини однією з найвагоміших цінностей на землі. Організація Обґєднаних Націй (ООН) - нині найавторитетніша міжнародна організація, створена після другої світової війни, - одне із своїх завдань вбачає в утвердженні прав людини.

10 грудня 1948 році в паризькому палаці Шано Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Загальну декларацію прав людини. Обговорення документа було тривалим - відбулося майже сто засідань, на яких близько 1200 разів голосували щодо різних поправок. Декларація проголосила мету - створити такий міжнародний правопорядок, в якому будуть поважатися права і свободи людини, і визначила політичну волю держав - побудувати правову систему визнання і захисту прав людини. Міжнародно-правове закріплення прав людини не відповідало інтересам тоталітарних режимів, які повсякчас їх брутально порушували. Декларацію було ухвалено 48 голосами при 8, що утрималися. Не голосували за прийняття Загальної декларації прав людини такі держави: СРСР, Українська РСР, Білоруська РСР, Чехословаччина, Польща, Югославія, Саудівська Аравія, Південно-Африканська республіка. Згідно зі статутом ООН, Загальна декларація прав людини вважається прийнятою одностайно. З її прийняттям вперше в історії міжнародних відносин були визначені головні права і свободи. Права людини не даруються державою, а належать кожному від народження. Всі права людини - громадянські, політичні, економічні, соціальні - універсальні, неподільні, взаємозалежні та взаємопов`язані. Вони є основою людського існування та розвитку. Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини не є внутрішньою справою тієї чи іншої країни: права людини не мають кордонів.

Необхідно зазначити, що Декларація має рекомендаційний характер і не є законом, але її положення мають величезне морально-політичне значення. Вони отримали визнання у всьому світі як певні зразки, до яких повинні прагнути усі держави, впливають на вироблення більш гуманних і справедливих національних законодавств.

У подальші роки міжнародною спільнотою було укладено, прийнято міжнародні пакти, конвенції, які мають уже не декларативний, а обов`язковий характер. Найбільш значними серед них є Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і факультативний протокол до нього. Ці документи, прийняті ООН у грудні 1966 року, разом із Загальною декларацією прав людини складають МІЖНАРОДНИЙ БІЛЛЬ ПРАВ ЛЮДИНИ. Крім того, світова спільнота прийняла ряд інших документів у сфері захисту прав людини.

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ. ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Права людини поділяють на групи. Виділяють "покоління" людських прав:

* перше покоління - особисті (громадянські) та політичні;

* друге покоління - соціально-економічні;

* третє покоління - солідаристські.

ОСОБИСТІ (ГРОМАДЯНСЬКІ) ПРАВА покликані забезпечити людині її особисті потреби, особисте життя; до них належать: право на життя, на повагу гідності людини, недоторканість особи і її житла, невтручання в особисте життя...

ПОЛІТИЧНІ ПРАВА дають можливість брати участь в управлінні державою і суспільними справами; до них, зокрема, належать: право на інформацію, на створення асоціацій, на участь в управлінні державними і громадськими справами...

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА дають можливість брати участь у сфері виробництва і розподілу матеріальних благ. Це, зокрема, право на працю, на справедливі і сприятливі її умови, на власність, на матеріальне забезпечення у разі хвороби; право користуватися надбаннями культури..

СОЛІДАРИСТСЬКІ права потребують спільних зусиль держав і народів. Наприклад, на мир, на розвиток, на безпечне довкілля...

Іноді права поділяють на ІНДИВІДУАЛЬНІ та КОЛЕКТИВНІ.

З правами людини тісно пов’язане ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, яке базується на абсолютному пріоритеті людини і її прав. Людина з її потребами й інтересами, правами й свободами - центральний суб’єкт суспільства, а права людини визнаються тим абсолютним, універсальним кордоном, переступати через який не може ніхто: ні інші люди, ні громадські об’єднання, організації, ні, тим більше, держава. Таким чином, громадянське суспільство - це таке суспільство, в якому права і свободи людини визнаються найвищою цінністю, в якому існує різноманітність думок і поглядів.

З правами людини також пов’язані, проте не ототожнюються, ПРАВА ГРОМАДЯНИНА. Останні торкаються лише тих осіб, на яких поширюється ГРОМАДЯНСТВО, тобто особливий зв’язок між людиною і державою. Він полягає у специфічній взаємній відповідальності між ними: держава зобов’язана піклуватися про своїх громадян, а громадяни мають дотримуватися встановлених державою законів, відстоювати державні інтереси, діяти заради всього суспільства.