Звернення гімназистів - правозахисників до ректора

Ми, члени молодіжної правозахисної групи, звертаємося до Вас з проханням вирішити проблему, яка існує в нашій школі.

На протязі шкільного життя існує обставина, яка на наш погляд, впливає негативно на здоров’я учнів. Існування кабінетної системи змушує учнів на протязі всього робочого дня переносити з місця на місце, з класу в клас свої портфелі. Приведене дослідження показало, що середня вага портфеля учнів 5-8-х класів – 3,5 кг.

Іноді вага досягає 5 і 6 кг. Ми вбачаємо у цьому порушення законодавства про граничні норми навантаження неповнолітніх.

У законодавстві про працю сказано, що неповнолітні під час короткочасної роботи можуть піднімати та переміщати вантажі не більше:
– в 14 років 5 кг – юнаки, 2,5 кг – дівчата;
– в 15 років 12 кг – юнаки, 6 кг – дівчата.

Під час тривалої роботи (а навчальний рік – тривала робота) вантаж у 14 років взагалі піднімати заборонено, тільки в 15 років – юнакам до 8 кг, а дівчатам до 4-х кг. Наші ж учні в 10-13 років мають навантаження значно більше того, що передбачено законом.

Багато вчителів знають і говорять про порушення осанки учнів. Вчителі хореографії говорили нам, що їм доводиться виправляти на своїх уроках ці порушення. Зібрана в медичному кабінеті статистика захворювань говорить, що порушення осанки, сколіоз та тому подібне збільшується з віком:
5-ті класи – 8%;
6-ті класи – 12%;
7-мі класи – 15%;
8-мі класи – 22%,
а це означає, що у кожного 5-го учня порушено право на безпечне для здоров’я життя і діяльність.

Ми бачимо шлях до вирішення цієї проблеми у зміні режиму роботи гімназії, відмови від кабінетної системи. Звертаємося до Вас із проханням вирішити цю проблему.

З повагою, члени МПО «ЗОНТ»

* * *

Лист Михайла Жукотського (відповідь на деякі наші запитання) не призначався до друку. Та за згодою автора наводимо з нього маленький фрагмент, що стосується болючих шкільних проблем...

...Про що йдеться в ст.53 Конституції України: про право відвідувати заклад освіти чи про право отримати якісну, грунтовну підготовку до життєдіяльності в сучасному суспільстві?.. Учню з 1-го класу і до 11-го нав’я-зується навантаження, доцільність якого зрозуміти важко при найупереднішому бажанні. Чому, наприклад, дитина, яка має математичний склад мислення повинна вчити на загальних підставах ще десяток предметів, в розрізі заучування понять, термінів, визначень, стандартних відповідей на стандартні питання? Кажуть деякі фахівці, що така структура навчального плану і зміст предметів забезпечують загальний розвиток дитини. Хотів би я отримати грунтовне пояснення, як може розвивати дитину діяльність, яка їй не подобається, до якої в неї немає хисту і, відповідно, від неї ніякого задоволення...

А що говорити про характер стосунків «вчитель – учень» і навпаки? Відомо, що це стосунки примусу. Для того, щоб це зрозуміти, потрібно взяти, наприклад, 11-й клас звичайної школи чи ліцею; покласти перед собою навчальний план, програми з кожного предмету та підручники. Щоб ви собі не уявляли, але картина буде жахлива: це говорить про знущання над дитиною, позбавлення дітей дитинства. Ніякого демократизму і спів-робітництва тут і бути не може: якщо вчитель вимушений примушувати дитину вчити те, що йому не цікаво і доцільність чого незрозуміла – це викликає взаємне невдоволення. ...Питання анкети формальні, вони не зачіпають причин проблематики в освіті, охоплюють лише наслідки. Ліквідувати наслідки, залишивши невирішеними причини, неможливо.

Стаття Є.Дніпрова один до одного актуальна і для України: ті ж складові кризи, той же абсурд .