Біографічні дані

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Адамс, Абігейл (1744-1818). Дружина президента Джона Адамса. Помічниця чоловіка у революційній боротьбі. Добре відома через свої листи, які становлять багате документальне джерело суспільної історії.

Адамс, Джон (1735-1826). Другий президент Сполучених Штатів. Правник, керманич війни за незалежність, один з провідних федералістів. Як депутат Континентального конгресу брав участь у роботі редакційної комісії зі складання Декларації незалежності. Був послом у Нідерландах і Великій Британії. Обраний віце-президентом 1789 року і президентом у 1796 році.

Бассет, Ричард (1745-1815). Народився у Меріленді. Вивчав право у Філадельфії та адвокатував у Делавері. Мав також маєток, три будинки у Делавері і Меріленді. Був депутатом законодавчих зборів штату Джорджія, Континентального конгресу, Філадельфійського конвенту, Палати представників і Сенату США. На Філадельфійському конвенті з промовами не виступав. Потім був сенатором США, суддею і губернатором Делаверу.

Батлер, Пірс (1744-1822). Народився в Ірландії, син члена Палати лордів. До 1771 року служив у британській армії, потім одружився з американкою і пішов у відставку. Під час війни за незалежність служив у міліції Південної Кароліни, втратив переважну частину статків. Батлер часто промовляв на Філадельфійському конвенті як прибічник сильного федерального уряду та інтересів рабовласників Півдня. Хоча пізніше він був сенатором, більшу частину часу приділяв управлінню власною плантацією.

Бедфорд, Ганнінг (1747-1812). Як і чимало інших батьків Конституції, Бедфорд народився у великій родині. Сусід Джеймса Медисона у гуртожитку Коледжу Нью-Джерсі, пізніше вивчав право у Філадельфії. Переїхав до Делаверу, де адвокатував, обирався конгресменом штату, депутатом Континентального конгресу і генеральним прокурором. Був членом редакційної комісії, яка опрацювала Великий компроміс, представляв точку зору малих штатів. Після Конвенту багато років працював суддею федерального окружного суду.

Бергер, Воррен (1907-). Голова Верховного Суду США у 1969-1986 роках. Призначений президентом Ніксоном. Висувався на посаду заступника міністра юстиції у 1953 році; через три роки був призначений суддею федерального апеляційного суду в окрузі Колумбія. Пішов у відставку 1986 року на посаду голови комісії зі святкування 200-ї річниці Конституції Сполучених Штатів.

Берр, Аарон (1756-1836). Урядовець і політичний лідер. Служив у Континентальній армії, був обраний до законодавчих зборів штату Нью-Йорк, сенату США. Обраний віце-президентом США у 1800 році.

Блаунт, Вільям (1749-1800). Старший син у заможній родині з Північної Кароліни. Служив у Континентальній армії, уряді штату Північна Кароліна, був делегатом Континентального конгресу. На Філадельфійський конвент запізнився на місяць і рідко промовляв під час перебування делегатом. У 1790 році переїхав на територію сучасного штату Теннесі і став одним із перших сенаторів США від цього штату.

Блек, Г’юго (1886-1971). Суддя Верховного Суду у 1937-1971 роках. Був сенатором, до Верховного Суду призначений президентом Рузвельтом.

Блер, Джон (1732-1800). Народився у відомій віргінській родині. Закінчив коледж Вільяма і Мері і вивчав право у Лондоні. Брав активну участь у русі за відокремлення від Великої Британії. Після проголошення незалежності обіймав різні посади в уряді штату Віргінія. У Філадельфії Блер не промовляв, зазвичай брав сторону делегації Віргінії. Пізніше був членом Верховного Суду.

Болдвін, Абрагам (1745-1815). Народився у Конектикуті. Відвідував Єйльський університет, де вивчав право і класичну літературу. У 1784 році переїхав до штату Джорджія. Був депутатом законодавчого органу штату, делегатом Континентального конгресу і Філадельфійського конвенту, членом Палати представників і Сенату США. Заснував університет штату Джорджія. У Конгресі США обстоював права штатів, хоча під час Філадельфійського конвенту був прибічником сильного федерального уряду.

Брерлі, Девід (1745-1790). Народився і виріс у Нью-Джерсі. Хоча коледж не закінчив, адвокатував у Нью-Джерсі. Завзятий патріот. Заарештованого британцями за державну зраду Брерлі звільнила група патріотів. Брав участь у війні за незалежність. У 1779-1789 роках був головою Верховного суду штату Нью-Джерсі. На Філадельфійському конвенті обстоював інтереси малих штатів. Головував на ратифікаційному конвенті у Нью-Джерсі. Призначений окружним федеральним суддею 1789 року, Брерлі помер наступного року в віці 45 років.

Брум, Джейкоб (1752-1810). Народився у Делавері. Працював за різними фахами, був фермером, топографом і картографом, судновласником, гендлярем нерухомістю і довізними товарами, членом міської управи. Був присутній на кожному засіданні Філадельфійського конвенту.

Вайт, Джордж (1726-1806). Народився у віргінському маєтку. Відвідував коледж Вільяма і Мері, вивчав право. Брав участь у політичному житті, був конгресменом штату Віргінія і мером міста Вільямсберг. Підписав Декларацію незалежності і брав активну участь у війні за незалежність. 1779 року призначений першим професором права в американському коледжі. Хоча його дуже шанували за обізнаність і високі моральні якості, Вайт не дуже прислужився Філадельфійському конвенту, бо рано залишив його через інші свої обов’язки. Конституцію не підписав.

Вашингтон, Джордж (1732-1799). Народився у Віргінії. Виріс у кількох маєтках вздовж рік Потомак і Рапаганок. Не надто добре освічений, але навчався топографії. 1753 року почав служіння Батьківщині, яке тривало довіку, попри бажання вести приватне життя. Добре відомі діяння Вашингтона як командувача Континентальної армії. Після підписання Паризького договору 1783 року повернувся до свого маєтку у Маунт-Вернон. Спочатку він не бажав їхати на Філадельфійський конгрес, але друзі переконали Вашингтона, що його присутність там конечна. Обраний головуючим конвенту, але промовляв рідко. Проте його присутність і схвалення проекту Конституції відіграли важливу роль. Майже всі вважали, що Вашингтон стане першим президентом Сполучених Штатів, і він, як відомо, став ним, залишаючись на цій посаді у 1789-1797 роках.

Вілсон, Джеймс (1741-1798). Народився і здобув освіту у Шотландії. 1765 року переїхав до Америки, де викладав і досліджував право. Адвокатував у Пенсильванії. Брав активну участь у війні за незалежність, голосував за Декларацію незалежності і підписав її. Після війни захищав лоялістів та їхніх симпатиків. Його перехід на консервативні позиції обурив багатьох пенсильванців, проте у 1780-і роки Вілсона знов обрали до Континентального конгресу. Був впливовим делегатом Філадельфійського конвенту, на якому промовляв частіше навіть за Медисона. Очолив прибічників ратифікації у Пенсильванії. В 1789 році призначений членом Верховного Суду США.

Вільям, Завойовник (1027-1087). Перший норманський король Англії. Запровадив феодальний лад до старої англосаксонської системи правління.

Вільямсон, Г’ю (1735-1819). Народився у Пенсильванії, старший син у великій родині. Навчався на священика, натомість вирушив до Європи навчатися медицини. На початку війни за незалежність перебував у Європі, де написав памфлет, у якому закликав англійців підтримати справу американців. Після повернення до Америки осів у Північній Кароліні, де лікарював, був головним хірургом міліції штату. Активний учасник Філадельфійського конвенту, брав участь у діяльності п’яти комісій і вправно дебатував. Сприяв ратифікації Конституції і двічі обирався до Палати представників США.

Воррен, Ерл (1891-1974). Голова Верховного Суду США у 1953-1969 роках. Призначений президентом Ейзенгавером. Був генеральним прокурором і губернатором Каліфорнії. 1954 року оголосив знаменний присуд у справі Браун проти Ради у справах освіти.

Воррен, Мерсі Отис (1728-1814). Письменниця, антифедералістка, була особисто знайома з більшістю лідерів війни за незалежність і переважну частину життя провела в осерді історичних подій. Зручне становище разом з літературними здібностями обернуло її на відомого історика і поета. Написала кілька вистав і тритомну історію революції.

Гамілтон, Александер (1755-1804). Один з найвидатніших мислителів на Філадельфійському конвенті. Простого походження, народжений батьками, які мешкали поза шлюбом на островах Британської Вест-Індії. Завдяки шанувальникам свого таланту молодиком переїхав до Нью-Йорка. Відвідував коледж, доки війна за незалежність, у якій він брав дуже активну участь, не урвала його студій. Після війни вивчав право та адвокатував. Був делегатом Континентального конгресу та одним з організаторів скликання установчого конвенту. Як делегат Філадельфійського конвенту відіграв доволі незначну роль, почасти тому, що був відсутній на багатьох засіданнях через свою адвокатську практику, почасти тому, що бажав далеко сильнішого федерального уряду, ніж більшість делегатів, а також тому, що не надто порозумівся з рештою делегатів від штату Нью-Йорк. Був одним з авторів „Федераліста“, активно сприяв ратифікації Конституції у штаті Нью-Йорк. Обіймав в уряді Вашингтона посаду міністра фінансів та очолював партію федералістів. 1804 року загинув під час дуелі з Аароном Берром.

Гарлан, Джон Маршалл (1899-1971). Член Верховного Суду в 1955-1971 роках. Призначений президентом Ейзенгавером.

Гаролд, король Англії (1022?-1066). Обраний 6 січня 1066 року. Зазнав поразки від Вільяма, герцога норманського, у битві при Гастингсі 14 жовтня 1066 року.

Генрих ІІІ (1207-1272). Король Англії у 1216-1272 роках. Спровокував заколот аристократії, яка змусила його погодитися на низку реформ, що становили важливий крок до конституційної монархії. Під час правління Генриха ІІІ Палата громад стала частиною Парламенту.

Генрі, Патрик (1736-1799). Політичний лідер. Прибічник справи революції. Супротивник Філадельфійського конвенту, відмовився брати у ньому участь. Очолив опір ратифікації Конституції у штаті Віргінія. Вимагав вміщення Біллю про права у текст Конституції.

Геррі, Елбридж (1744-1814). Народився у заможній родині крамаря у Масачусетсі. Закінчив Гарвардський університет, був ревним прибічником Семуеля Адамса. Брав активну участь у протестах проти британської політики, підписав Декларацію незалежності. Часто змінював свої думки з політичних питань. Наприклад, після повстання Шейса виступав проти надання надмірної влади поспільству, водночас обстоював щорічні вибори і заперечував наданню надмірних повноважень непідзвітному народові Сенату.

Гілмен, Ніколас (1755-1814). Народився у заможній і відомій родині у Нью-Гемпширі. Служив у Континентальній армії, після війни повернувся додому, працював у батьківській крамниці і брав участь у політичному житті штату. Був делегатом Континентального конгресу, хоча відвідував мало засідань. На Філадельфійський конвент запізнився і з промовами не виступав. Сприяв ратифікації Конституції штатом Нью-Гемпшир. Обирався до Палати представників як федераліст, а потім до Сенату як республіканець.

Голмс, Олівер Венделл, молодший (1841-1935). Член Верховного Суду в 1902-1932 роках. Призначений президентом Теодором Рузвельтом. 19 років служив суддею Верховного Суду штату Масачусетс.

Горем, Натанієл (1738-1796). Народився у Масачусетсі. Формальної освіти не дістав, у 15 років став учнем крамаря. Брав активну участь у політичному житті штату і підтримував справу патріотів. Був делегатом Континентального конгресу і відіграв важливу роль на Філадельфійському конвенті, де часто промовляв і працював у численних комісіях. Сприяв ратифікації Конституції штатом Масачусетс. Один із небагатьох делегатів, які не дістали жодної посади у новому уряді.

Гукер, Томас (1586-1647). Релігійний лідер. Пуританин. Народився і навчався в Англії. Втік до Голандії, а звідти до Масачусетсу. 1636 року увів групу своїх послідовників до Конектикуту, щоб скористатися там з релігійної свободи.

Давес, Вільям (1745-1799). Крамар, активний учасник революційного руху у Бостоні. Разом з Полем Ревіром оповіщав колоністів перед битвами при Конкорді і Лексингтоні. Вступив до Континентальної армії.

Даєр, Мері (?-1660). Релігійна мучениця. Народилася в Англії, у 1635 році переїхала до Бостона. Їй, квакерці, котра проповідувала неприйнятні для пуританської верхівки Бостона ідеї, заборонили повертатися до міста під загрозою смерті. Коли ж вона повернулася, її заарештували і привселюдно повісили 1 червня 1660 року.

Дейві, Вільям (1756-1820). Народився в Англії, 1763 року переїхав до Південної Кароліни. Відвідував коледжі у Північній Кароліні і Нью-Джерсі, закінчив їх з відзнакою. Вивчав право у Північній Кароліні, де адвокатував до 1787 року. У 1780-і роки служив у війську, де зробив кар’єру. Обстоював Великий компроміс, непрямі вибори сенаторів і президента, право представництва рабів як майна. Не підписав Конституцію, але сприяв її ратифікації. Після Конвенту був, зокрема, губернатором Північної Кароліни, депутатом конгресу штату, учасником мирної делегації на переговорах із Францією.

Дейтон, Джонатан (1760-1824). Уродженець Нью-Джерсі, наймолодший з тих, хто підписав Конституцію. По закінченні Коледжу Нью-Джерсі вступив до Континентальної армії. Після війни вивчав право та адвокатував. Служив у законодавчому органі Нью-Джерсі. Дейтона обрали делегатом на Філадельфійський конвент через те, що його батько та інший кандидат вирішили туди не їхати. Брав участь у дебатах і підписав Конституцію, попри несприйняття окремих статей. Пізніше обирався до Палати представників і Сенату

Джей, Джон (1745-1829). Перший голова Верховного Суду США у 1789-1795 роках. Автор першої конституції штату Нью-Йорк. Голова Континентального конгресу. Був послом в Іспанії та Англії. Рішучий прибічник Конституції та один з авторів „Федераліста“. Призначений головою Верховного Суду президентом Вашингтоном, але 1795 року, коли його обрали губернатором штату Нью-Йорк, подав у відставку.

Джексон, Ендрю (1767-1845). Сьомий президент Сполучених Штатів. Генерал, герой війни 1812 року. Обирався до Палати представників і Сенату США. Походив з порубіжної родини, вважався представником зміцнілого демократичного настрою на Півдні і Заході. Обраний президентом у 1828 році і переобраний 1832 року.

Дженіфер, Денієл із Сент Томас (1723-1790). Народився у Меріленді. Про його молоді роки відомо небагато. Зрілого віку був володарем великого маєтку поблизу Аннаполіса. Підтримував війну за незалежність, обирався до Континентального конгресу і конгресу Меріленду. Обстоював сильний федеральний уряд. Хоча на Філадельфійському конвенті промовляв нечасто, назагал підтримував позиції Джеймса Медисона. Помер вже через три роки після конвенту.

Джонсон, Ліндон (1908-1973). Тридцять шостий президент США. Обирався до Палати представників і до Сенату. 1955 року обраний лідером більшості у сенаті. 1960 обраний віце-президентом. Заступив на посаду президента у 1963 році, після замаху на президента Кеннеді. Обраний президентом 1964 року.

Джонсон, Вільям Семуел (1727-1819). Народився у Конектикуті. Закінчив Єйльський університет, став адвокатом. До війни за незалежність обіймав у рідному штаті різні посади. Вагався, на який бік пристати. Нарешті, вирішив стати миротворцем, що й намагався зробити під час війни. Потім був впливовим делегатом Континентального конгресу. Відіграв важливу роль і на Філадельфійському конвенті як голова редакційної комісії, яка склала остаточний текст документа. Сприяв ратифікації Конституції у Конектикуті, який пізніше представляв у Сенаті. Залишив політичне життя і став президентом Колумбійського університету.

Дикінсон, Джон (1732-1808). Народився у Меріленді, син заможного фермера. Навчався з репетиторами, пізніше вивчав право у Філадельфії і Лондоні. Спочатку адвокатував у Філадельфії, потім обирався до конгресу Пенсильванії. Уславився у колоніях боротьбою проти британських податків. Втім, 1776 року голосував проти незалежності і не підписав Декларацію незалежності. Вступив до Континентальної армії. Очолив редакційну комісію зі Статей конфедерації, але на 1786 рік дійшов висновку, що їх треба змінити. Тішився зі слави вченого і глибокої пошани. Зробив значний внесок у діяльність Філадельфійського конвенту, проте незабаром залишив його через хворобу. Останні роки життя присвятив політичній публіцистиці.

Ейзенгавер, Двайт (1890-1969). Тридцять четвертий президент США. Командувач збройними силами США в Європі під час Другої світової війни, пізніше став головнокомандувачем всіма союзними силами. Обраний президентом 1952 року і переобраний через чотири роки. У 1957 році наказав федеральному війську навести порядок і забезпечити расову інтеграцію у місті Літл-Рок.

Елсворт, Олівер (1745-1807). Походив із заможної конектикутської родини. Закінчив Коледж Нью-Джерсі, вчителював у школі і був священиком, потім адвокатував. Незабаром зажив слави одного з найкращих адвокатів Конектикуту. Обирався делегатом Континентального конгресу і Філадельфійського конвенту. На конвенті відіграв важливу роль і був одним з авторів Великого компромісу. Як сенатор США був автором Закону про судоустрій 1789 року. В 1796 році призначений головою Верховного Суду США.

Ентоні, Сьюзен (1820-1906). Громадська діячка, учасниця рухів за скасування рабства і за надання виборчих прав жінкам. Голова Національної асоціації американок за виборчі права. Писала і читала лекції у Сполучених Штатах і Європі, обстоюючи надання жінкам виборчих прав.

Єйтс, Роберт (1738-1801). Народився і навчався у Нью-Йорку. Адвокатував в Олбані. Тривалий час був членом Верховного суду штату Нью-Йорк, а вісім років його головою. Залишив Філадельфійський конвент, бо той начебто перевищив надані йому повноваження. Ревний антифедераліст, агітував проти ратифікації Конституції, написав кілька творів з критикою цього документа. Вів нотатки про засідання конвенту, які прислужилися історикам.

Зенгер, Джон Пітер (1697-1746). Друкар і редактор. Як редактор опозиційної газети був заарештований 1733 року за підривні пасквілі. Його адвокатом був Ендрю Гамілтон, який вказав присяжним на конечність розгляду правдивості заяв Зенгера. Присяжні так і вчинили, тому Зенгера виправдали, а його ім’я стало символом свободи друку.

Іаков І (1566-1625). Король Шотландії та Англії. Син Марії Стюарт. Прагнув утвердити Божествене право королів.

Іаков ІІ (1633-1701). Король Англії, Шотландії та Ірландії. Син короля Карла І. Віддавав перевагу римо-католикам, внаслідок чого був змушений втекти до Франції. Англійська аристократія запропонувала трон його зятеві, Вільгельму Оранському.

Інгерсол, Джейред (1749-1822). Народився у Конектикуті, син британського колоніального чиновника. Закінчив Єйльський університет, потім керував батьківськими підприємствами. Разом із батьком переїхав до Філадельфії, де вивчав право. Відвідував усі засідання Філадельфійського конвенту, хоча промовляв рідко. Після конвенту змінив чимало посад, серед них генерального прокурора штату Пенсильванія і головуючого судді окружного суду в Філадельфії. Балотувався на посаду віце-президента, але зазнав поразки. Проте успішно адвокатував і виграв кілька важливих справ у Верховному Суді.

Іоанн, король Англії (1167?-1216). Був змушений баронами підписати Велику хартію свобод.

Карл І (1600-1649). Король Англії у 1625-1649 роках. Вірив у Божественне право королів та абсолютну владу монарха. Увійшов у конфлікт із Палатою громад і сім років правив без Парламенту. Був змушений дати згоду на Петицію про права 1628 року. Боротьба з Парламентом призвела до громадянської війни і страти Карла І за державну зраду.

Карл ІІ (1630-1685). Король Англії. Син Карла І, відтворив монархію 1660 року, проте не уникнув конфліктів з Парламентом. Дав згоду на Закон про недоторканість особи у 1678 році.

Кеннеді, Джон (1917-1963). Тридцять п’ятий президент Сполучених Штатів. Обраний до Палати представників 1946 року; через 6 років обраний до Сенату. В 1960 році став наймолодшим президентом і першим католиком, обраним на цю посаду. Загинув під час замаху в 1963 році.

Керрол, Денієл (1730-1796). Один з двох католиків, які підписали Конституцію. Походив із відомої у Меріленді родини. Навчався у Європі, повернувся до Сполучених Штатів вести життя плантатора. 1781 року обраний до Континентального конгресу. Обирався до сенату штату Меріленд. На Філадельфійський конвент запізнився, але потім відвідував усі засідання. Брав участь у дебатах та агітував у Меріленді за ратифікацію Конституції. Обирався до Палати представників і став одним із перших представників округи Колумбія.

Кінг, Мартин Лютер, молодший (1929-1968). Релігійний і громадський діяч. Найвідоміший лідер руху за громадянські права 60-х років, речник тактики ненасильства. У 1957 році створив Південну конференцію християнського керівництва та обраний її президентом. Нагороджений Нобелівською премією миру 1964 року. Загинув під час замаху в 1968 році.

Кінг, Руфус (1755-1827). Народився на території сучасного штату Мейн. Старший син заможного фермера і крамаря, закінчив Гарвардський університет. Вивчав право та адвокатував у Масачусетсі. Блискучий промовець, один із перших борців проти рабства, обирався до конгресу штату Масачусетс і Континентального конгресу. Один з наймолодших делегатів Філадельфійського конвенту. Один з найкращих речників сильного федерального уряду. Його нотатки про події на конвенті стали у пригоді історикам. 1788 року переїхав до Нью-Йорка, де брав активну участь у політичному житті; кілька разів обирався до Сенату. Був директором Першого банку Сполучених Штатів і послом у Великій Британії. Двічі балотувався на посаду віце-президента, одного разу на президента, але всі три рази зазнав поразки.

Клаймер, Олівер (1739-1813). Успадкував підприємство свого дядька, що зазнало збитків внаслідок британських обмежень на торгівлю з колоніями. Але залишався патріотом, який невтомно змагався за незалежність. Був обраний до конгресу Пенсильванії і Континентального конгресу. Хоча на Філадельфійському конвенті нечасто брав слово, його добре продумані промови справляли належний вплив. Обирався на першу сесію Палати представників, потім служив членом комісії, що вела мирні переговори з індіанцями у Джорджії.

Клінтон, Джордж (1739-1812). Учасник війни за незалежність та урядовець. Делегат Континентального конгресу, губернатор штату Нью-Йорк, генерал Континентальної армії. До централізованого правління ставився з глибокою недовірою, тому опирався ратифікації Конституції. Прибічник Джеферсона, обирався віце-президентом у 1804 і 1808 роках

Кромвель, Олівер (1599-1658). Лорд-протектор Англії в 1653-1658 роках. Пуританин. Військовий керівник громадянської війни в Англії, прибічник парламентаризму, організатор військової перемоги Парламенту. Об’єднав королівство, розпустив Парламент та оголосив себе довічним правителем.

Ленгдон, Джон (1741-1819). Народився у Нью-Гемпширі. Навчання не закінчив, працював учнем крамаря. Збагатів через інвестиції у торгівлю. Ревно підтримав війну за незалежність, очолив наліт колоністів на британські порохові склади. Обіймав державні посади, поручався за фінансування численних військових кампаній. Оплатив подорожні до Філадельфійського конвенту собі та іншому делегатові від Нью-Гемпширу. На конвенті відіграв важливу роль, попри запізнення. Обстоював ширші повноваження федерального уряду і сприяв ратифікації Конституції у Нью-Гемпширі. Пізніше, зокрема, був губернатором свого рідного штату і сенатором США.

Ленсинг, Джон (1754-1829). Народився в Олбані, штат Нью-Йорк, у родині, що осіла в Америці у 1600-і роки. Адвокатував у Нью-Йорку, обирався до конгресу штату і до Континентального конгресу. У липні залишив Філадельфійський конвент разом з іншим делегатом від Нью-Йорку, бо опирався створенню цілковито нового уряду. Вважав, що треба просто внести поправки до Статей конфедерації. Агітував проти ратифікації Конституції у Нью-Йорку. Після конвенту чимало років обіймав різні урядові посади у штаті Нью-Йорк.

Лівінгстон, Вільям (1723-1790). Виховувався бабусею в Олбані, штат Нью-Йорк. Підлітком один рік служив місіонером серед індіанців-могавків. Закінчив Єйльський університет, багато років адвокатував і займався політикою у Нью-Йорку. Близько 1770 року втратив інтерес до адвокатування і посаду конгресмена штату, і переїхав до Нью-Джерсі. Замірявся до спокійного життя, натомість його заскочила війна за незалежність. Обирався до Континентального конгресу, служив у міліції, був губернатором штату. На Філадельфійському конвенті очолював комісію, яка дійшла компромісу щодо рабства (особисто був противником рабства). Сприяв ратифікації Конституції у Нью-Джерсі, використовуючи для цього повноваження губернатора. Обіймав посаду губернатора з 1776 року.

Локк, Джон (1632-1704). Англійський філософ. Написав „Два трактати про правління“, „Листи про терпимість“, а також „Твір про людське розуміння“. Справив величезний вплив на американських політичних мислителів доби війни за незалежність і становлення нової держави.

Макгенрі, Джеймс (1723-1816). Другий делегат, який народився в Ірландії. Переїхав до Америки в 1771 році, наступного року умовив переїхати свою родину. Вивчав поезію і медицину, під час війни за незалежність працював хірургом. В 1781 році залишив військову службу і був обраний до сенату Меріленду. Обирався також до Континентального конгресу. Залишав Філадельфійський конвент через хвороби родичів, тому був відсутній на всіх засіданнях у червні і липні. Після конвенту був конгресменом у штаті Меріленд і міністром оборони. Після відставки у 1800 році присвятив себе переважно літературній діяльності.

Макклюрг, Джеймс (1746-1823). Народився у Віргінії, пізніше представляв цей штат на Філадельфійському конвенті. Переїхав до Шотландії вивчати медицину. По одержанні диплома у 1770 році навчався у Парижі й Лондоні. В 1773 році повернувся до Віргінії, де працював головним лікарем і начальником шпиталів під час війни за незалежність. Висувався на делегата до конвенту після відмови Патрика Генрі і Ричарда Генрі Лі їхати до Філадельфії. Не підписав Конституцію, бо та всупереч його сподіванням не містила положень про довічне обрання президента і право федерального уряду накладати вето на закони штатів. Після конвенту майже не брав участі у політичному житті, присвятив себе лікарюванню.

Мартин, Александер (1740-1807). Народився у Нью-Джерсі близько 1740 року. По закінченні Коледжу Нью-Джерсі переїхав до Північної Кароліни. Обіймав різні посади в органах місцевого самоврядування і в уряді штату. Два роки служив у війську. Потім повернувся до Північної Кароліни і знов обіймав різні посади в уряді штату. Брав участь у Філадельфійському конвенті, але рано залишив його і не підписав Конституцію. Після конвенту обіймав посади губернатора, сенатора США і сенатора штату.

Маршалл, Джон (1755-1835). Голова Верховного Суду США у 1801-1835 роках. Підтримував ратифікацію Конституції та очолював партію федералістів у Віргінії. Член Палати представників. 34 роки прослужив головою Верховного Суду, тлумачив Конституцію у спосіб, який відображав його віру в сильний та ефективний федеральний уряд.

Маршалл, Тургуд (1908-1993). Член Верховного Суду США, призначений 1967 року президентом Джонсоном. Правнук раба, учасник руху за громадянські права. Як адвокат ААПНЛ виграв справу Браун проти Ради у справах освіти в 1954 році. Перший афроамериканець, який став членом Верховного Суду США.

Медисон, Джеймс (1751-1836). „Батько Конституції“ народився у заможній віргінській родині. Навчався вдома і в приватних школах, потім закінчив Коледж Нью-Джерсі. У думках, ставати адвокатом чи священиком, Медисон залучився до війни за незалежність, а отже, до політичного життя у громаді і штаті. Погане здоров’я завадило йому служити у війську. 1780 року обраний делегатом Континентального конгресу, де він відіграв важливу роль. Був одним з найвпливовіших прибічників скликання установчого конвенту. Приїхав до Філадельфії з проектом нового уряду, вів докладні записи засідань, понад 150 разів брав слово і безупинно працював у різних комісіях. Як один з авторів „Федераліста“ був провідною постаттю і у змаганнях за ратифікацію Конституції. Після конвенту був обраний до Палати представників, допоміг скласти Білль про права і організувати діяльність федерального уряду. За часів Джеферсона служив державним секретарем. Потім заступив Джеферсона на посаді президента. У відставці надалі висловлювався з політичних питань.

Мейсон, Джордж (1725-1792). Народився у заможній віргінській родині. Вивчав право і керував власним великим маєтком поблизу домівки Джорджа Вашингтона. Майже завжди віддавав перевагу приватному життю, хоч обирався до конгресу штату Віргінія. Часто промовляв на Філадельфійському конвенті. Опирався наданню президентові надмірних повноважень і визнанню рабства (хоч сам наприкінці життя володів понад 300 рабами), обстоював Білль про права. Не підписав Конституції та агітував проти її ратифікації. Помер незабаром після ратифікації Біллю про права.

Мііфлін, Томас (1744-1800). Квакер із Пенсильванії, син заможного крамаря і політика. Навчався у Філадельфії, але до закінчення коледжу зайнявся бізнесом. Брав участь у політиці, набору війська і сам служив у Континентальній армії. Був виключений за це з квакерської церкви. Обирався до конгресу штату і Континентального конгресу. Відвідував засідання Філадельфійського конвенту, але не брав слова. Потім знов обирався до конгресу Пенсильванії, 10 років був губернатором штату.

Монтеск’є (1689-1755). Французький правник, письменник і політичний мислитель. Написав твір „Дух законів“ (1748), що справив величезний вплив на політичну думку в Європі та Америці. Виклав теорію розподілу влади в уряді.

Морріс, Говернер (1752-1816). Народився у Нью-Йорку в заможній родині, представники якої обіймали державні посади. Малюком втратив ногу під час зіткнення карет. Закінчив Королівський коледж у Нью-Йорку і вивчав право. Більшість його родичів і друзів були лоялістами, проте Морріс узяв сторону патріотів. Він служив у міліції, обирався до конгресу штату і Континентального конгресу. Після поразки на виборах до Палати представників у 1779 році переїхав до Філадельфії, де адвокатував. На Філадельфійському конвенті брав слово частіше за будь-кого. Обстоював сильний федеральний уряд, яким керуватиме заможна еліта. Працював у різних комісіях і був основним автором остаточного тексту Конституції. Після конвенту 10 років жив у Європі. Деякий час обіймав посаду сенатора, але незабаром пішов у відставку.

Морріс, Роберт (1734-1806). Народився в Англії. Переїхав до Америки у 13-річному віці. Навчався у Філадельфії і працював там у компанії, що займалася судноплавством і банківською справою. На Континентальному конгресі голосував проти незалежності, проте активно працював на користь новоствореної держави. Під час дії Статей конфедерації обіймав надзвичайно тяжку посаду міністра фінансів. На Філадельфійському конвенті промовляв рідко, хоча був відомим симпатиком сильного федерального уряду.

Нокс, Генрі (1750-1806). Воєначальник війни за незалежність. Генерал Континентальної армії, довірений радник Вашингтона. Обраний міністром оборони під час дії Статей конфедерації і залишився на цій посаді, коли Вашингтон сформував новий уряд.

Патерсон, Вільям (1745-1806). Народився в Ірландії, потрапив до колоній у дворічному віці. Його родина часто переїжджала - з Делаверу до Конектикуту, а звідти до Нью-Джерсі, де зрештою й осіла. Патерсон закінчив Коледж Нью-Джерсі і вивчав право. Підтримав патріотів під час війни за незалежність. Був генеральним прокурором Нью-Джерсі у 1776-1783 роках. На Філадельфійському конвенті рішуче обстоював права малих штатів, запропонував Нью-джерсійський план замість Віргінського плану Медисона. Хоча він залишив конвент у липні, повернувся, щоб підписати Конституцію. Пізніше був сенатором США, губернатором Нью-Джерсі і членом Верховного Суду.

Пейн, Томас (1737-1809). Письменник і політичний філософ. Народився в Англії, переїхав до Америки у листопаді 1774 року. На початку 1776 року видав памфлет „Здоровий глузд“, який заохотив багатьох американців підтримати війну за незалежність. Під час війни його памфлет „Криза“ сприяв підтримці революції і надихав вояків Континентальної армії.

Пінкні, Чарлз (1757-1824). Народився у Південній Кароліні, син багатого адвоката і плантатора. Навчався на юриста. Під час війни за незалежність служив у міліції, потрапив у полон до англійців і залишався бранцем до 1781 року. Обирався до Континентального конгресу і конгресу Південної Кароліни. Часто промовляв на Філадельфійському конвенті. Був здібним речником, який прислужився багатьом компромісам, що уможливили прийняття Конституції. Після конвенту обіймав різноманітні посади, зокрема, губернатора і сенатора США. Починав свою політичну кар’єру як федераліст, але потім перейшов до Республіканської партії і домагався надання виборчих прав усім білим чоловікам. Остання державна посада, яку він обіймав, було місце члена Палати представників.

Пінкні, Чарлз Котсворт (1746-1825). Брат у перших молодшого Пінкні, також народився у Південній Кароліні. Навчався в Англії, де його батько представляв Південну Кароліну. В 1769 році повернувся додому та адвокатував. Служив у війську під час війни за незалежність і два роки був бранцем англійців. Після війни адвокатував та обирався до конгресу Південної Кароліни. Відвідував усі засідання Філадельфійського конвенту, обстоював сильний федеральний уряд.

Пірс, Вільям (1740-1789). Вважають, що Пірс народився у Джорджії, штаті, який він представляв на Філадельфійському конвенті, хоча сам він часто називав себе віргінцем. Під час війни за незалежність служив у війську, у 1783 році повернувся до Джорджії і зайнявся власним бізнесом. На Філадельфійському конвенті тричі брав слово, рано залишив конвент. Хоча не підписав остаточний текст, невідомо, чи справді він заперечував Конституції. Найбільш відомий, либонь, своїми нотатками про конвент, у яких описав особи інших делегатів.

Ратледж, Джон (1739-1800). Народився у Південній Кароліні, навчався вдома у батька і репетитора. Потім вивчав право у Лондоні і повернувся до Південної Кароліни, де адвокатував і збагатів. Брав активну участь у політичному житті Південної Кароліни 1760-х і 1770-х років, обирався до Континентального конгресу і на посаду губернатора. Коли британці захопили Чарлстон, мусив тікати до Північної Кароліни, де згуртував сили для відвоювання Південної Кароліни. Залишався політично активним і в 1780-і роки. На Філадельфійському конвенті відіграв важливу роль, промовляв часто і вдало. Рішуче обстоював інтереси південних штатів. Вашингтон призначив його членом Верховного Суду, де він працював недовгий час, а потім повернувся до Південної Кароліни на посаду члена Верховного суду штату. 1795 року Вашингтон знов призначив його членом Верховного Суду США, цього разу на посаду голови, але Сенат не затвердив це призначення.

Ревір, Пол (1735-1818). Срібляр і революційний патріот. Очолював „Синів свободи“ в Бостоні. Головний вісник Бостонського комітету безпеки, оповіщав про події війни за незалежність, зокрема, здійснив верхи славетний рейд 18 квітня 1775 року, попереджаючи про очікувану навалу британських військ.

Рендолф, Едмунд (1753-1813). Народився у відомій віргінській родині правників. За сімейною традицією навчався у коледжі Вільяма і Мері, а потім навчався права у свого батька. Революція поділила родину, адже батьки та обидві сестри залишилися лоялістами, а Едмунд та його дядько пристали до патріотів. Обирався делегатом Континентального конгресу і губернатором Віргінії. Оголосив першу важливу промову на Філадельфійському конвенті, у якій піддав критиці Статті конфедерації. Як голова віргінської делегації на конвенті представив Віргінський план, закликав до зміцнення федерального уряду і пропорційного представництва у Конгресі. Хоча зрештою Конституція вмістила чимало положень, близьких до Віргінського плану, не підписав її. Проте Вашингтон переконав його підтримати ратифікацію. В уряді Вашингтона обіймав посади міністра юстиції і закордонних справ.

Рид, Джордж (1733-1798). Народився у Меріленді, але незабаром після цього родина переїхала до Делаверу. Навчався у Пенсильванії, вивчав право у Філадельфії. З 1754 року адвокатував у Делавері. Підтримав „величні“ протести проти дій британського уряду, 1776 року голосував проти незалежності, проте підписав Декларацію. Під час війни за незалежність займався політикою у межах штату. Поганий стан здоров’я змусив його піти у відставку в 1779 році, проте 1782 року він повернувся на посаду. На Філадельфійському конвенті обстоював права малих штатів і сильну виконавчу владу. Очолив кампанію за ратифікацію Конституції у Делавері. Чотири роки був сенатором США, потім пішов у відставку, щоб стати головою Верховного суду Делаверу, на цій посаді перебував до самої смерті.

Сократ (470?-399 до Р.Х.). Грецький філософ. Застосовував для навчання своїх учнів, поміж яких найславетнішим був Платон, оригінальний метод запитань-відповідей. Волів випити отруту у в’язниці, ніж зректися свого вчення на вимогу можновладців.

Спейт, Ричард Добс, старший (1758-1802). Народився у Північній Кароліні, але у віці 8 років, після смерті батьків, потрапив до Ірландії. Навчався там і в Шотландії, в 1778 році. повернувся до Північної Кароліни. Служив у міліції і в конгресі штату. Після війни за незалежність був делегатом Континентального конгресу. На Філадельфійському конвенті відвідував усі засідання і кілька разів брав слово. Сприяв ратифікації Конституції Північною Кароліною. Зазнав поразки на виборах до Сенату США і на посаду губернатора, але 1802 року був обраний до Палати представників.

Стронг, Кейлеб (1745-1819). Народився у Масачусетсі. Закінчив Гарвардський університет з відзнакою. У 22 роки захворів на віспу, яка ушкодила йому зір. Став правником, обіймав різні посади в органах місцевого самоврядування та уряду штату Масачусетс. Відмовився брати участь у Континентальному конгресі. На Філадельфійському конвенті був присутній до серпня, а потім залишив його через хворобу в родині. Не підписав Конституцію. Обраний до Сенату 1789 року, але в 1795 році пішов у відставку і повернувся до адвокатування. Був губернатором Масачусетсу в 1800-1807 і 1812-1816 роках

Торо, Генрі (1817-1862). Природознавець, філософ, письменник. Два роки прожив біля ставку Волден, щоб навести приклад простого і самодостатнього трибу життя. 1849 року видав есе „Про обов’язок громадянської непокори“. В 1846 році був ув’язнений на один день за відмову сплатити податок на підтримку війни проти Мексики, проти якої він виступав.

Трумен, Гаррі (1884-1972). Тридцять третій президент Сполучених Штатів. Обраний сенатором США від штату Міссурі в 1934 році. Обраний віце-президентом 1944 року, заступив Франкліна Рузвельта на посаді президента після смерті останнього у квітні 1945 року і був переобраний в 1948 році. Запровадив расову інтеграцію у збройних силах.

Фітцсимонс, Томас (1741-1811). Народився в Ірландії, переїхав до Америки близько 1760 року. Жив у Філадельфії, де став провідним бізнесменом. Брав участь у війні за незалежність, жертвував гроші на патріотичну справу. Був делегатом Континентального конгресу і депутатом конгресу Пенсильванії. На Філадельфійському конвенті промовляв рідко, але постійно відвідував його засідання і підтримував сильний федеральний уряд. Тричі обирався до Палати представників, але решту життя присвятив переважно власному бізнесу.

Франклін, Бенджамін (1706-1790). Найстаріший делегат Філадельфійського конвенту. За винятком, можливо, Джорджа Вашингтона, найвідоміша людина в Америці. Народився у незаможній родині, став винахідником, науковцем, дипломатом і видавцем. Його „Альманах бідака Річарда“ читали в цілому краї. Кар’єра на державній службі була тривалою і мінливою, він був, зокрема, послом у Великій Британії і Франції, а також губернатором Пенсильванії. На Філадельфійському конвенті схилявся до компромісів, дотепно заохочуючи делегатів до єдності. Відіграв важливу роль в укладенні Великого компромісу. Був прибічником сильного федерального уряду і твердив, що батьки конституції мають покластися на волю народу. Попри поганий стан здоров’я у 1787 році, не був присутній лише на кількох засіданнях, куди його носили на спеціальному кріслі. Хоча він не погоджувався з деякими положеннями Конституції, але вважав, що жоден інший конвент не створить кращого документа.

Ф’ю, Вільям (1748-1828). Народився у Меріленді, але переїхав до Північної Кароліни у віці 10 років. В 1771 році разом із батьком і братом приєднався до групи мешканців порубіжжя, які опиралися королівському губернаторові Північної Кароліни. Внаслідок цього брата повісили, а родина мусила тікати до Джорджії. Обирався до конгресу Джорджії і Континентального конгресу. Був відсутній на багатьох засіданнях конвенту через справи у Конгресі США. Став одним із перших сенаторів США від Джорджії. В 1799 році. Переїхав до Нью-Йорка, де брав активну участь у політичному житті штату і банківській справі.

Шейс, Денієл (1747?-1825). Вояк часів війни за незалежність і заколотник після неї. Один із керманичів заколоту проти уряду штату у західному Масачусетсі. В 1786 році очолив наліт озброєних фермерів на арсенал у Спрингфілді. Втік до Вермонту, коли його ватага зазнала поразки, а потім осів у Нью-Йорку.

Шерман, Роджер (1721-1793). Народився у Масачусетсі, у дитинстві допомагав батькові на фермі і в чоботарні. Проте на дозвіллі читав усі книжки, які міг знайти в окрузі. В 1743 році переїхав до Конектикуту, купив крамничку та обіймав численні посади в органах місцевого самоврядування. Попри брак юридичної освіти, адвокатував. Зробив добру кар’єру, обіймав посади конгресмена штату і судді. Припинивши адвокатувати 1761 року, продовжив політичну діяльність і став делегатом Континентального конгресу. Був членом комісії, що склала Декларацію незалежності і Статті конфедерації. Відвідав майже всі засідання Філадельфійського конвенту і дуже прислужився укладенню Великого компромісу. Активно сприяв ратифікації Конституції Конектикутом. Потім обирався до Палати представників і Сенату.