http://osvita.khpg.org/index.php?id=946555604
(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )
Мета уроку
У цьому уроці ви зосередите увагу на деяких конституційних проблемах, пов`язаних зі зміною нашої ролі як громадян та особливостями розвитку сучасного суспільства. Ви дізнаєтеся, як через це змінюється наше розуміння групових прав, прав на життя недоторканість приватного життя, а також конфлікт між особистими правами і загальним добром.
По закінченні цього уроку ви повинні вміти описувати і наводити приклади того, як зміни у нашому суспільстві породжують нові конституційні проблеми. Ви повинні вміти оцінювати, обирати та обстоювати позиції щодо різних доктрин тлумачення Конституції судами.
Терміни, які треба знати
розширене тлумачення
прояви
активність судової влади
пасивність судової влади
сутінки
звужене тлумачення
неперелічені права
Чому Конституція змінювалася так рідко?
Деякі критики вважають, що система правління, створена батьками конституції для умов XVIII століття, виявилася непридатною для складнішого і динамічнішого світу XXI століття. Проте інші відповідають на це зауваженням, що будь-яка система, спроможна пристосовуватися до змін протягом 200 років, не заслуговує на такі сумніви. На думку останніх, не слід вдаватися до легковажних експериментів з Конституцією.
Американці завжди неохоче вносили зміни в Конституцію. Проектів конституційних поправок подавалося понад десять тисяч, але тільки 33 Конгрес ухвалив і подав на ратифікацію штатам, і лише 27 таких поправок було зрештою схвалено. Змінити Конституцію виявилося важко, чого й прагнули батьки конституції, коли окреслювали в Статті V вимоги до відповідних поправок. Зрештою, процес ухвалення Двадцять сьомої поправки до Конституції тривав двісті років.
Батьки конституції бажали, щоб цей документ залишався основним законом держави, а не уподібнювався внаслідок частих змін звичайним законам і наказам. А що Конституцію виявилося тяжко змінювати, вона залишається однією з найстаріших і найстисліших писаних конституцій, адже містить загалом 7591 слово.
Які проблеми щодо окремих конституційних прав постають внаслідок змін в американському суспільстві?
Поступ і зміни створюють нові проблеми перед Конституцією. Їхня складність випробовує традиційну відданість нашої держави розвязанню власних проблем конституційними засобами. Серед проблем, які ймовірно будуть важливими протягом ближчих років, є такі:
* групові права
* право на життя і смерть
* право на недоторканість приватного життя
* особисті права і забезпечення загального добра
* права громадян і права резидентів-іноземців
Групові права. Дедалі більший плюралізм американського суспільства і непохитна відданість нації ідеалам рівності спонукають американців визнавати відмінності, наявні між окремими групами. Як далеко мають заходити конституційні гарантії, скажімо, у забезпеченні привілеїв для історично скривджених груп? Якою мірою уряд у багатомовному суспільстві зобовязаний надавати громадянам виборчі бюлетені, податкові декларації та інші офіційні документи іншими мовами, ніж англійською?
Право на життя і смерть. Досягнення сучасної науки в підтриманні життя до закінчення нормальної вагітності і в похилому віці змусили наше суспільство переглянути юридичний і моральний зміст самого поняття життя. Дехто розрізняє життя та існування завдяки новітнім технічним системам підтримання життєдіяльності. Коли починається життя? Коли закінчується? Чи має людина право вкоротити собі віку? Чи має людина право допомогти комусь іншому вчинити самогубство?
Право на недоторканість приватного життя. Електронні засоби комунікацій завдають нових потенційних загроз недоторканості приватного життя. Сьогодні федеральний уряд, уряди штатів та органи місцевого самоврядування мають величезні компютерні бази даних про окремих громадян. Якою мірою в нашу компютерну добу на ці урядові досьє поширюється конституційний захист „особистих паперів і майна“, наданий Четвертою поправкою, поза мури чиєїсь домівки? Хто має доступ до цих записів і з якою метою?
До того, гарантії Четвертої поправки не поширені на дії приватного сектору. Корпорації, лікарні та інші приватні установи також ведуть компютерні досьє. Приватні і державні інститути можуть втручатися в особисте життя завдяки „електронному стеженню“: використанню відеокамер, засобів підслухування і мікрохвильової технології для шпигування за громадянами. Конституційні обмеження на такі дії ще потребують свого розвитку.
Особисті права і забезпечення загального добра. Тривале тертя між цими суперечливими цінностями конституційної демократії знов зазнає випробовувань через екологічні та інші проблеми сучасного суспільства. Як наші конституційні угоди врівноважать особисті права на власність і прагнення щастя з обовязком забезпечити загальне добро суспільства завдяки гарантуванню таких цінностей, як чисте повітря і заховання природного довкілля? Прикладами такого тертя є суперечки навколо захисту пралісів, збереження плямистого пугача і наслідків паління цигарок.
Права громадян і права резидентів-іноземців. Зростання міграції людей через національні кордони напевно порушить нові конституційні проблеми щодо змісту громадянства і статусу іноземців у Сполучених Штатах. Іноземці користуються багатьма громадянськими правами, які Конституція надає „особам“ на відміну від громадян. Серед них більшість положень Біллю про права і свобода від самоправної дискримінації. Іноземці повинні коритися законам Сполучених Штатів і сплачувати податки. Якщо іміграція триватиме, протягом ближчих років можуть бути порушені нові проблеми щодо прав громадян та іноземців згідно з нашою Конституцією.
Що таке неперелічені права?
Складні конституційні проблеми сучасного життя сприяють не лише новим тлумаченням давно усталених прав, а й надають нової ваги не надто дослідженому порубіжжю нашої Конституції: непереліченим правам. Неперелічені права належні кожному американцю, але не зазначені окремо чи не перелічені у Конституції. Це права неспецифічні.
Одним з головних закидів федеральному Біллю про права було те, що цей документ напевно не спроможеться перелічити усі права народу. Якщо окремі права залишити незазначеними або непереліченими, це можна розцінити як заперечення їхньої наявності. Опущення цих прав можна витлумачити і так, нібито подібні права, навіть якщо вони існують, не є важливими.
Можливо, внаслідок подібних побоювань у Білль про права вмістили Девяту поправку. У ній твердиться:
Перелік у Конституції певних прав не повинен тлумачитися як заперечення чи обмеження інших прав, які належать народові.
Девята поправка втілює той великий принцип, який в історії конституційного правління можна простежити аж до Великої хартії свобод, а саме: що існують певні основні права, які ми маємо за надані, а не просто такі, яким судилося бути зазначеними в окремому документі. Суддя Воррен О. Дуглас заявляв:
Цілком можливо, що писані гарантії менш убезпечені, ніж ті, що викарбовані у людських серцях і не мають потреби бути писаними.
Як ви вважаєте?
1. Які зміни поміж тими, що відбуваються в сучасному американському суспільстві, на вашу думку, можуть становити найбільший виклик конституційним правам у ближчі роки?
2. Які зміни, на вашу думку, можуть вимагати ухвалення поправки до Конституції? Поясніть свою позицію.
Хто повинен мати повноваження визначати неперелічені права?
Хто має вирішувати, що є непереліченим правом, яке захищається Конституцією? Є різні думки про те, як треба відповісти на це запитання. Йдеться про основний принцип конституційного правління, який вимагає, щоб повноваження усіх державних органів було обмежено законом.
Згідно з принципом конституційного контролю, Верховний Суд правомочний вирішувати, чи порушує законодавчий акт або виконавчий наказ якесь право, гарантоване Конституцією. Це завдання доволі складне щодо проблем, які зачіпають явно перелічені у Конституції права, як-от право на судовий наказ про забезпечення недоторканості особи чи на захист від незаконного входу урядовців у домівку. Але завдання навіть ускладнюється, коли йдеться про неперелічені права. Які норми, коли так, можуть застосовувати судді, аби не знаходити у тексті Конституції підтвердження власних упереджень?
Критики судової влади закидають, що завдяки субєктивному тлумаченню Конституції кожен має змогу знайти там будь-яке бажане собі право. Ці критики часто посилаються на текст висновку більшості в справі Грисволд проти штату Конектикут (1965), написаного суддею Дугласом. Справа стосувалася закону штату Конектикут, що забороняв використання протизаплідних засобів за будь-яких обставин. Лікаря було заарештовано за те, що він поінформував одне подружжя про використання таких засобів.
У висновку Дугласа твердилося, що закон штату Конектикут порушував право подружжя на приватне життя. Це право жодного разу не згадано в Конституції. Проте в своєму висновку Дуглас доводив, що це право захищають „сутінки“ інших, перелічених прав, зокрема, згаданих у Першій, Третій, Четвертій і Пятій поправках. Цим він мав на увазі, що деякі положення Білю про права передбачали право подружжя на приватне життя. За його красномовною метафорою, неперелічені права треба шукати в тіні, яку відкидає світло перелічених прав.
Чи треба надавати суддям свободу вирішувати, які саме права треба знаходити в сутінках від проявів Конституції? На думку деяких критиків, подібний далекосяжний дозвіл надасть Верховному Суду майже необмежену владу не лише тлумачити закон, а й творити на її підставі нові закони.
Нема і надалі не буде згоди щодо ролі, яку мають відігравати судді в конституційній демократії. Так саме сперечаються і щодо належного тлумачення Конституції: дехто вірить у її звужене тлумачення, якомога ближче до первісного наміру батьків Конституції; інші вірять у розширене тлумачення, що надає суддям значної свободи в застосуванні тексту Конституції до обставин нашого мінливого світу.
Нема згоди й щодо міри, якою судді можуть заступати діяльність законодавчої і виконавчої влади. Є прибічники філософії пасивності судової влади, що накидає суворі обмеження на дискреційні повноваження суддів і покладається натомість на політичний процес задля впливу на законодавців з метою ухвалити закони на захист прав. За словами колишнього голови Верховного Суду, Воррена Бергера,
У демократичному суспільстві саме законодавчі органи, а не суди, покликані відповідати волі, а отже, і моральним цінностям народу.
Інші обстоюють активність судової влади, підкреслюючи, що федеральні суди як гаранти Конституції завжди відігравали особливу роль у встановленні, визначенні й захисті особистих прав.
Саме оборонець активності судової системи і розширеного тлумачення, член Верховного Суду, Вільям Дж. Бреннан, заявляв:
Ми, сьогоденні судді, читаємо Конституцію в єдиний доступний нам спосіб, як американці ХХ століття. Ми дивимося на історію часів її створення і на бурхливу історію її тлумачення. Нашим кінцевим питанням має бути: що означають слова цього тексту для нашого часу? Дух Конституції живий не в якомусь статичному розумінні, яке він міг мати у мертвому вже минулому, а в здатності цих великих принципів долати сучасні проблеми і задовольняти сучасні потреби.
У певному розумінні слова судді Бреннана закликають кожного громадянина осмислювати Конституцію, адже нам ніяк уникнути подій і перспектив власного часу. Проблему, як завжди, становитиме застосування конституційних принципів до мінливих обставин, не втрачаючи у цьому процесі самих основних принципів.
Перевірка і використання уроку
1. Як ви поясните той факт, що пропонувалися тисячі поправок до Конституції, проте було ухвалено тільки 27?
2. Що таке „перелічені права“? Чому присуди Верховного Суду на захист неперелічених прав викликають суперечки?
3. Як ви опишете „звужене тлумачення“ і „розширене тлумачення“ Конституції?
4. Що означає „пасивність судової влади“? Що означає „активність судової влади“? Які аргументи наводили на підтримку обох підходів до виконання обовязків судді?
5. Розгляньте присуди Верховного Суду в наступних справах щодо права подорожувати у Сполучених Штатах і за кордоном: Крендол проти штату Невада (1869), Кент проти Даллеса (1958), Аптекер проти Державного секретаря США (1964), а також Ріган проти Волда (1984).
Рекомендувати цей матеріал