Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946555372


Урок 35 Що означає бути громадянином?

30.12.1999

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

РОЗДІЛ ШОСТИЙ: ЯКУ РОЛЬ ВІДІГРАЄ ГРОМАДЯНИН В АМЕРИКАНСЬКІЙ ДЕМОКРАТІЇ?

Мета розділу

Член Верховного Суду Луїс Брандейс називав громадянство „найважливішою посадою“ в країні. Брандейс визнавав його за один з найдавніших принципів американської демократії, частину національної спадщини класичного республіканізму. Експеримент нашої держави у самоврядуванні залежить насамперед не від президентів, конгресменів або суддів, а від кожного з нас як „громадян“. Цей розділ починається обговоренням впливу класичного республіканізму і філософії природного права на американські ідеали громадянства. А на закінчення ви матимете змогу обговорити деякі з найважливіших питань громадянства.

УРОК 35

Що означає бути громадянином?

Мета уроку

У попередніх розділах ви мали зосередити увагу на історії і суті нашої спадщини - конституційної демократії. У цьому уроці ви розглянете, що означає ця спадщина для нас як для окремих громадян.

По закінченні цього уроку ви повинні вміти пояснити, як американці уявляли громадянство, права та обов’язки громадян. Ви також повинні вміти розрізняти громадянина від резидента-іноземця. Нарешті, ви повинні вміти пояснити, чому ідея громадянства має особливу значущість для США як країни імігрантів з багатьох держав.

Терміни, які треба знати
штат
просвічене себелюбство
тигель
народ народів
натуралізований громадянин
ортодоксія
резидент-іноземець
дух співпраці

Як американці уявляють громадянство?

На Америку сильний вплив звіку справляли ідеали класичного республіканізму. Перші американські колонії XVII століття були політичними громадами, в яких можна було вправлятися в громадянській чесноті. Чимало таких колоній називалися штатами: це слово означає дещо подібне до республіки, тобто самоврядної громади рівних, від членів якої очікують служіння загальному добру. У договорі на „Мейфлавері“ переселенці оголосили своє прагнення „домовитися і поєднатися у цивільну політичну спільноту“.

Батьки-засновники захоплювалися громадянською чеснотою античності і класичними моделями республіканського правління. На них впливала й філософія природного права Джона Локка. Філософія природного права у багатьох важливих вимірах суперечила ідеалам класичного республіканізму. Замість загального добра вона наголошувала на значущості особистих прав і себелюбства. За Локком, суспільство та уряд встановлені для захисту прав особи. Людські спільноти існують не окремо, а заради захисту своїх членів, і кожній особі вільно прагнути власних інтересів, допоки вони не порушують інтересів інших.

Батьки-засновники зазнали впливу обох теорій правління. Їм довелося шукати компромісів для пристосування цієї теоретичної спадщини до умов Америки. Вони встановили обмежене правління із взаємним контролем різних гілок влади, що уможливило розквіт громадянської чесноти, проте могло також запобігати зловживанням власними інтересами, коли чесноти бракувало.

Батьки-засновники усвідомлювали, що класичний республіканізм античних міст-держав не легко пристосувати до такого великого і розмаїтого краю, як Америка. Вони визнавали, що республіканське самоврядування потребує більшого ступеня громадянської чесноти, ніж інші форми правління. Отже, громадянська чеснота доконечна. Але як ця нова спроба республіканського самоврядування може сприяти розвитку громадянської чесноти?

Взагалі, батьки-засновники розглядали дві розв’язки цієї проблеми: релігію та освіту. Самі батьки-засновники сповідували різні релігійні вірування. Чимало з них побоювалися загроз, на які наражала особисту свободу релігійна ортодоксія. Але водночас вони визнавали й цінність організованої релігії у сприянні розвитку чесноти. Чесна поведінка, що допомагає людям панувати над власними пристрастями, породжує чесних, відповідальних громадян.

Друга розв’язка, яку обмірковували батьки-засновники, була пов`язана із значущістю освіти для доброго громадянства. Щоб американська спроба республіканського самоврядування досягла успіху, кожен громадянин повинен бути обізнаним з ідеалами і принципами, на яких грунтувався цей експеримент. Державна освіта разом з вільною пресою стала першорядною метою у перші роки існування нової республіки. Державні або „громадські школи“ швидко призвичаїлися готувати американців не лише як працівників для динамічної економіки, а й як громадян відданих принципам самоврядування. Як зауважив американський освітянин ХІХ століття, Горейс Менн, „шкільні споруди є бастіонами республіки“.

Як Токвіль пов’язував добре громадянство з себелюбством в американській демократії?

Алексис де Токвіль був молодим французьким аристократом, який відвідав Сполучені Штати у 1830-х роках, саме коли дух Джексонівської демократії спричинився до більшої рівності і ширшої участі у національному політичному житті. Його цікавив і вражав американський досвід демократії та його ефективність. По закінченні мандрівок Сполученими Штатами він записав на основі своїх вражень славетну книжку „Демократія в Америці“.

Під час мандрувань новим краєм Токвіль пізнав там чимало гідного захоплення та осуду. Як не вражений рівністю можливостей за американської демократії, він питав себе, як може суспільство, так віддане матеріалізму й себелюбству, творити потрібний для самоврядування громадянський дух.

Він вважав, що відповідь треба шукати в якостях, котрими він захоплювався в американській демократії: традиціях місцевого самоврядування та навичках вільного об’єднання.

Містечка Нової Англії були крихітними зразками класичного республіканізму, де вдосконалювалися навички громадянства. Токвіль зауважив, що громадянин одного з цих американських містечок

Бере участь у кожній місцевій справі:він урядує у невеличкій царині в доступних собі межах... і дістає чіткі практичні уявлення про зміст своїх обов’язків та обсяг своїх прав.

Ця традиція місцевого самоврядування надихала й добровільні об’єднання. Ніщо не вражало де Токвіля в Америці так сильно, як готовність американських громадян входити у спілки для розв’язання загальних проблем. Якщо європейці радше залишали урядові перейматися усіма суспільними проблемами, то американці зазвичай робили це самі як громадяни. Дух спілки й досі залишається визначною рисою американського суспільства.

Подібна традиція місцевого самоврядування і навички вільного об’єднання у спілки, дійшов висновку де Токвіль, дає змогу навчати громадянства в американській демократії. Він писав:

Найпотужнішим і, либонь, єдиним засобом, яким досі можна заінтересувати людей добробутом власної країни, є примусити їх брати участь в урядуванні. Зараз громадянський запал видається нерозривним зі здійсненням політичних прав.

Як і батьки-засновники, де Токвіль розумів, що антична громадянська чеснота у Сполучених Штатах ні до чого. Демократичне громадянство, на його думку, мало залежати від чогось іншого. Він не вірив у неминучу суперечність між себелюбством і громадянською настановою. У краю рівності і широкої участі в політичному житті кожен громадянин може вбачити зв’язок між себелюбством і загальним добром. Американські громадяни, на думку Токвіля, схильні присвятитися громадським цілям, бо вони свідомі неабиякої залежності здійснення своїх приватних прагнень від успіху демократичного суспільства. Отже, добре громадянство для Токвіля було якраз просвіченим себелюбством.

Як ви вважаєте?

1. Дехто твердить, що найкращий спосіб досягнення загального добра - працювати кожному для себе. Ви згодні з цим? Чому так або чому ні?

2. Загальне добро є принципом, який колись втілювався у відносно невеликих та однорідних суспільствах. Чи вважаєте ви, що існує загальне добро у такій великій і розмаїтій країні, як Сполучені Штати Америки? Чому так або чому ні?

3. Що мають робити виборці, якщо їхній представник голосує за законопроект, добрий для цілої країни, але шкідливий для їхніх приватних інтересів?

Хто такий громадянин?

У нашій країні громадянином є кожен народжений у Сполучених Штатах або громадянами Сполучених Штатів. Стосовно негромадян, які на законних підставах мешкають у Сполучених Штатах, вживають термін резиденти-іноземці. Якщо резиденти-іноземці задовольняють певним вимогам, то вони можуть стати натуралізованими громадянами.

І резиденти-іноземці, і громадяни, які мешкають у Сполучених Штатах, повинні коритися американським законам. Вони також дістають захист законом. Резидентам-іноземцям гарантовано більшість прав, які мають громадяни. Якщо вони, наприклад, позиваються у суді, то їм гарантовано такі самі права на законну процедуру, які забезпечено громадянам США.

Проте існує два важливих права, які належать громадянам і не належать негромадянам: права голосувати та обіймати державні посади. Саме належність цих прав, твердять чимало людей, і відрізняє громадян від негромадян. Дехто також твердить, що належність цих важливих прав накладає на громадян і додаткові обов’язки перед батьківщиною, яких не мають негромадяни.

Вправа на розвиток критичного мислення

ОЦІНКА, ОБРАННЯ ТА ОБСТОЮВАННЯ ПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОШИРЕННЯ ПРАВА ОБИРАТИ ЧЛЕНІВ ШКІЛЬНОЇ РАДИ НА РЕЗИДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ

Клас треба поділити на чотири групи: дві групи прибічників позитивної відповіді і дві групи противників. Кожна група має обрати речника, який висловить погляди групи класові. Групи з однаковими завданнями мають порівнювати думки, а не повторювати певні погляди. Після чотирьох виступів клас має проголосувати, чи треба ухвалити запропонований законопроект.

У деяких громадах нашої країни зростає настанова поширити на резидентів-іноземців право голосувати на виборах до місцевих шкільних рад. Прибічники такого закону твердять, що резиденти-іноземці сплачують штатні і місцеві податки на підтримку державної освіти, а всі платники податків повинні мати представництво, щоб справляти вплив на заходи влади, які прямо зачіпають їх або їхніх дітей. Крім того, резиденти-іноземці задовольняють усім критеріям законного перебування у країні. Опоненти твердять, що резиденти-іноземці не є громадянами, тому їм бракує довгострокової заінтересованості у добробуті громади, а тому надання їм виборчих прав на виборах до шкільних рад скасовує відмінність між громадянами і негромадянами. Це стане першим кроком, на їхню думку, до зречення будь-якого змістовного громадянства.

1. Чи вважаєте ви, що резиденти-іноземці, які зобов’язані сплачувати податки і коритися законам нашого уряду, повинні мати ухвальний голос у місцевому самоврядуванні завдяки дозволу голосувати? Чому так або чому ні?

2. Чи вважаєте ви, що резиденти-іноземці повинні мати право обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування?

3. Які політичні зобов’язання чи обов’язки повинні мати резиденти-іноземці або негромадяни? Поясніть свою позицію.

Як американський ідеал громадянства пристосовується до дедалі розмаїтішого суспільства?

Америка звіку була, за словами поета Волта Вітмена, „народом народів“, залюднена мільйонами імігрантів різних рас, релігій, мов та етнічного походження. Одним із найбільших викликів американській спробі республіканського правління було творення загального зв’язку на основі цього розмаїття. Цей загальний зв’язок забезпечували ідеал американського громадянства і відданість Конституції та її принципам. Хоча батьки-засновники не могли передбачити, якою розмаїтою стане іміграція в нашу країну, чимало з них усвідомлювали, що нова країна й надалі прийматиме людей різноманітного походження. Для них перетворення на американця було головно справою відданості політичним ідеалам нового краю. На початку ХІХ століття Конгрес установив для імігрантів п’ятирічний мінімальний реченець, протягом якого вони могли перейнятися цими ідеалами і стати натуралізованими громадянами.

Як казав 1790 року Джордж Вашингтон вірним синагоги Туро в Ньюпорті, штат Род-Айленд:

На щастя, уряд Сполучених Штатів, який не дає жодної санкції на фанатизм, жодної допомоги утискам, вимагає тільки, щоб ті, хто перебуває під його захистом, поводилися як добрі громадяни у наданні йому дійової допомоги.

Для Вашингтона та інших батьків-засновників добре громадянство означало відповідальну поведінку і сприйняття політичних принципів держави.

Протягом мало не всієї нашої історії стати американцем означало дещо більше. Це означало новий старт, новий початок, залишаючи позаду кривди та упередження старого світу.

„Що ж воно за американець, ця нова людина?“ питав Кревкер, француз, який імігрував до Америки у XVIII столітті. Американці, на думку Кревкера, зреклися цінностей і способів життя своїх історичних батьківщин, щоб стати „новою породою людей“. Можливо, найвідомішу метафору цього ідеалу американізації висловив Ізраель Зангвел 1908 року у виставі, на назву „Тигель“: „Америка є тиглем, великим Божим тиглем, де відбувається переплавлення всіх порід людей“.

Чи була Америка тиглем? Не зовсім так. Протягом нашої історії асиміляція різних людей в нову американську спільноту досягла хіба часткового успіху у втіленні класичного республіканського ідеалу спільної культури. Чимало імігрантів до нового краю неохоче зрікалися привезених із собою спадків. Вони пишалися і своєю „американськістю“, і культурною спадщиною, яку принесли у Новий світ.

Як нація імігрантів ми зрештою почали цінувати вигоди величезної мішанини спадків, прищеплених Америці. У багатьох вимірах вони збагатили американське життя. Розмаїття культурної спадщини нації накладає й тяжкі обов’язки на наш ідеал громадянства. Єдність американського суспільства залежить від здатності цього ідеалу - громадянської культури, яка, попри різноманітність походження, є загальною для всіх американців - зв’язувати нас у єдину націю. Протягом історії давалося взнаки тертя між розмаїтим походженням і загальним ідеалом громадянства. Потреба врівноважувати єдність і розмаїття залишиться складною метою для вашого покоління.

Вправа на розвиток критичного мислення

ОЦІНКА ВІДНОШЕННЯ МІЖ ІДЕАЛАМИ КЛАСИЧНОГО РЕСПУБЛІКАНІЗМУ І СУЧАСНИМ АМЕРИКАНСЬКИМ ГРОМАДЯНСТВОМ

Сьогодні деяких спостерігачів американського суспільства бентежить майбутнє здоров’я американського експерименту з самоврядування. Вони вважають, що ми успадкували з філософії природного права забагато себелюбства і замало громадянського духу з класичного республіканізму. Ці критики вбачають у сучасній Америці фрагментоване суспільство, в якому людей обходять тільки себелюбні прагнення збагачення.

Дехто відчуває відчуженість уряду від життя людей. Американці вбачають дедалі менше можливостей виконувати свої громадянські обов’язки, ніж у минулому.

Деякі критики вбачають розв’язання цієї проблеми у поверненні до принципів класичного республіканізму. Державні школи, на їхню думку, мають удосконалити освіту з громадянських прав, а наші демократичні інститути повинні знайти нові способи залучити громадян до суспільних справ.

Працюйте невеликими групами для обговорення позицій з наступних питань. Підготуйтеся викласти та обстоювати свої думки перед класом.

1. Чи вважаєте ви точними спостереження сучасного американського суспільства, згадані у цій вправі? Поясніть свою позицію.

2. Чи вважаєте ви, що класичне республіканське розуміння громади можливе у сучасному американському суспільстві? Які сили протидіють цьому? Які засоби можуть заохотити його розвиток?

3. Як, на вашу думку, можна залучити громадян до участі в громадських справах? Які зміни політичного процесу ви пропонуєте? До Конституції? До системи освіти?

Перевірка і використання уроку

1. Як ви поясните термін „штат“?

2. Як батьки-засновники сподівалися сприяти громадянській чесноті у такий великій і розмаїтій країні, як Сполучені Штати?

3. Як ви поясните термін „просвічене себелюбство“?

4. У чому полягає відмінність між громадянами і резидентами-іноземцями? Які права та обов’язки мають і громадяни, і резиденти-іноземці? Які права та обов’язки належать громадянам, але не резидентам-іноземцям?

5. Що, з огляду на розмаїття американського суспільства, поєднує нас усіх як американців?

6. Напишіть передову статтю про роль громадян у конституційній демократії, на основі вислову Едлая Стивенсона: „Як громадяни цієї демократії ми є правителями і підданими, законодавцями і законослухняними, початком і кінцем“.

Рекомендувати цей матеріал