Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946555249


Урок 32 У чому полягає значущість процесуальних гарантій законної процедури?

30.12.1999

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета уроку

У цьому уроці ви докладніше розглянете одне з основних положень Чотирнадцятої поправки, порушене ще в уроці 25 - законну процедуру. Ви обговорите, як воно захищає громадян від можливих зловживань владою, а також відмінності між нормами матеріального і процесуального права, історію законної процедури. Нарешті, ви розглянете окремі порушення законної процедури за сучасних умов.

По закінченні цього уроку ви повинні вміти пояснити, чому Батьки-засновники вважали це право таким важливим. Ви також повинні вміти пояснити мету і значення процесуальних гарантій і визначати порушення законної процедури в конкретній ситуації.

Терміни, які треба знати
змагальна система
бланкетні ордери
слідча система
присяга
кривосвідчення
процесуальні гарантії
слушні сумніви
норми матеріального права
виконавчий наказ

У чому полягає відмінність між процесуальними і матеріальними нормами законної процедури?

Норми матеріального права законної процедури обмежують ступінь дозволеного урядові втручання у життя, свободу і власність особи.

З іншого боку, процесуальні гарантії законної процедури обмежують можливі дії уряду під час втручання в особисте життя, свободу і власність. Вони вимагають, щоб уряд вдавався до справедливих процедур під час розслідування, засудження і покарання когось за скоєння злочину.

Процесуальні гарантії обмежують повноваження правоохоронних органів і судів. Ці обмеження захищають винних і невинних від можливих зловживань з боку органів державної влади.

Окремі права на законну процедуру захищені положеннями Конституції. Наприклад, Конституція гарантує право на судовий наказ про недоторканість особи і на суд присяжних у кримінальних справах. Поправки від Четвертої до Восьмої захищають права запідозрених, обвинувачених або засуджених за скоєння злочинів. Ці поправки також вказують суддям порядок розгляду справ, апеляцій та ухвалення присудів.

Яке історичне підгрунтя мають процесуальні гарантії законної процедури?

В англійському праві однією з перших процесуальних гарантій законної процедури було право на „швидкий і відкритий розгляд справи“. Велика хартія свобод сприяла встановленню цього права у статті 40: „Нікому не продамо, нікому не відмовимо і не задавнимо право чи правосуддя“. Протягом наступних століть процесуальною гарантією законної процедури стало також право на суд присяжних, скоро система присяжних поширилася на цілий край разом з поширенням королівських судів і загального права. У нашому Біллі про права таке право гарантовано Шостою поправкою.

Чимало інших процесуальних прав, високо цінованих американцями, спершу утвердилися в Англії під час релігійних сутичок XVI-XVII століть. Тоді сповідування „хибної“ релігії являло собою надто тяжкий злочин - державну зраду або єресь чи обидва злочини разом. Право не свідчити проти себе постало з практики горезвісного Суду Високої комісії і Суду Зоряної палати. Людей примушували з’являтися туди і вимагали скласти присягу - покликати Бога у свідки своєї правовірності. Брехня під присягою означала не лише скоєння злочину кривосвідчення, тобто ошукування суду, а й релігійний гріх.

Державна влада часто вдавалася до катувань, щоб змусити зізнатися у скоєнні злочинів. Навіть після заборони катувань уряд надалі карав обвинувачених за відмову відповідати на запитання суду. Саме практика катувань викликала появу у Восьмій поправці положення про заборону „жорстоких і незвичайних покарань“. Це положення, майже дослівно взяте з Англійського біллю про права, не забороняло, втім, окремі покарання, яких ми не дозволяємо сьогодні.

Вимога Четвертої поправки до правоохоронців про попереднє одержання ордеру на трус у чиїйсь домівці виходить з принципу загального права, згідно з яким „домівка людини є її фортецею“. Загальне право забороняло суддям надавати правоохоронцям бланкетні ордери. У такому ордері не вказано місця, де мав статися трус, осіб, яких треба затримати чи речі, які треба вилучити. Американські колоністи пересвідчилися у несправедливості бланкетних ордерів і виконавчих наказів, які видавалися британськими чиновниками для виконання митних законів. Чиновники часто використовували ордери і накази для залякування і приниження невинних осіб.

Чому процесуальні права важливі за змагальної системи судочинства?

Правова система в Англії і США відома як змагальна система. Це означає, що у більшості судових справ, цивільних чи кримінальних, є дві протилежні, „змагальні“ сторони, і кожна прагне довести свою рацію перед безстороннім суддею або присяжними.

Змагальну систему можна протиставити слідчій системі, яка панує у Франції та інших європейських країнах. За такої системи суддя поєднує функції судді і прокурора. Обвинувачений повинен правдиво відповідати на запитання судді і не може посилатися на право не свідчити проти себе. Суддя допитує свідків та досліджує інші докази, і коли вирішить, що доказів вини досить для засудження, передає справу на розгляд наради суддів, які переглядають докази та ухвалюють остаточне рішення. Суду присяжних немає, адвокатів менше, а розгляд справи триває далеко швидше. Попри брак процесуальних гарантій, у країнах зі слідчою системою судочинства начебто ухвалюють не більше несправедливих вироків, ніж у нас.

Змагальна система питома англійському праву і похідним від нього системам. А що кожна сторона має будь-що доводити свою рацію, істотно, щоб жодна сторона не мала несправедливих переваг. Згодом права на законну процедуру поширилися аж до спроб зрівняти правовий стан особи і держави.

Важливим процесуальним правом, не згаданим у нашій Конституції, є вимога до держави доводити свою рацію у кримінальних справах аж до „браку слушних сумнівів“. Уряд має довести, що обвинувачений винний, а не він повинен доводити свою невинність. Принцип „невинний, доки не доведено вину“, є засадою решти процесуальних прав.

Ми лише щойно замислилися, яку, власне, правову систему маємо або якими є альтернативні правові системи. Змагальну систему часто схвалюють через нібито кращу здатність встановити істину. Якщо кожна сторона може подавати власні докази, викликати свідків і наводити аргументи, суддя або присяжні здатні ухвалити чітке рішення. Проте критики закидають змагальній системі марнотратність і неефективність, а також надмірний вплив адвокатів замість пошуків істини.

Попри те, що результати застосування слідчої системи видаються не менш справедливими, малоймовірно, що у Сполучених Штатах колись відмовляться від сучасної системи. Змагальна система добре узгоджується з усталеною недовірою американців до влади уряду і з їхніми засадничими уявленнями про справедливість.

Які гарантії законної процедури вміщено в Біллі про права?

Важливі гарантії законної процедури містяться у поправках від Четвертої до Восьмої. Четверта і П’ята поправки захищають права, що належать запідозреним у скоєнні злочинів, але ще не обвинуваченим. Отже, вони обмежують повноваження уряду трусити приватні домівки, записувати телефонні розмови, вилучати докази і документи та обвинувачувати громадян у скоєнні злочинів.

П’ята, Шоста, Сьома і Восьма поправки захищають права осіб, відданих під суд за скоєння злочинів, які хочуть оскаржити вирок суду або вердикт присяжних, або тих, хто відбуває покарання на підставі вироку. Сьома поправка гарантує право на суд присяжних у цивільних справах. Тобто можна вимагати суду присяжних у позові між громадянами або громадянином і юридичною особою, який розглядає федеральний суд.

Як ви вважаєте?

1. Поясніть положення Конституції, покликані захищати права обвинувачених у скоєнні злочинів, до, під час і після судового розгляду справи. Яким цілям слугують ці положення?

2. Яке право, на вашу думку, є найважливішим серед захищених положенням про законну процедуру? Поясніть свою думку.

3. Чи вважаєте ви за потрібне ухвалити закони, згідно з якими до недолітків, обвинувачених у скоєнні особливо огидних злочинів, ставитимуться як до дорослих до, під час і після судового розгляду справи? Чому?

Яке значення має захист, наданий процесуальними гарантіями законної процедури?

Особисте право на процесуальні гарантії законної процедури називають головною конституційною гарантією проти зловживань владою з боку уряду. Поправки про процесуальні гарантії законної процедури найважливіші поміж усіх поправок. Ці поправки грунтуються на кількасотрічному досвіді буденного порушення урядами прав на законну процедуру.

Часто питають, чому Батьки-засновники надавали такої ваги правам, покликаним захистити обвинувачених у правопорушеннях. До і протягом Війни за незалежність чимало американців потерпали від порушення своїх процесуальних прав Великою Британією, бодай ті права начебто було проголошено британською конституцією. Колоністи знали, що обвинувачення особи у скоєнні злочину як таке не означає, що її вину доведено.

Сьогодні захист процесуальних прав не менш важливий і складний, ніж в Америці колоніальної доби. Ось чому кожен громадянин має розуміти принципи законної процедури. Як свідчать дослідження, чимало американців не розуміють законної процедури ба навіть не вважають її важливою, доки особисто не зазнають порушення своїх прав. Тому загал часто не підтримує права на законну процедуру, а громадські дебати з проблем законної процедури часто некомпетентні та упереджені.

Вправа на розвиток критичного мислення.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ ЗАКОННОЇ ПРОЦЕДУРИ

Описана ситуація трапилася у реальній судовій справі. На щастя, вона не типова для нашої системи кримінального правосуддя. Але коли такі ситуації трапляються, бодай зрідка, це підтверджує конечність постійного додержання прав, які становлять законну процедуру.

Працюйте малими групами, прочитайте матеріали справи і дайте відповіді на запитання і вказівки, наведені далі. Підготуйтеся подавати та обстоювати свої відповіді перед класом.

У 1980 році 16-річна біла дівчина зникла, коли шукала вбиральню у середній школі. Двійко вартових потім знайшли її тіло на горищі над шкільним класом. Дівчину було згвалтовано, а потім удушено. У громаді, де стався цей злочин, здавна буяли расові упередження і сутички.

Вартовими були білий Джонс і чорношкірий Сміт. Поліція допитала обох і змусила написати пояснення, де і як вони знайшли небіжчицю. У лікарні в них відібрали зразки слини, крові й волосся. Потім офіцер поліції відвіз їх до школи. Коли він їх висаджував, то докинув: „Котрогось з вас за це повісять!“ Потім повернувся до Сміта і сказав: „А що ти чорний, оберуть тебе!“ За тиждень Сміта заарештували за згвалтування і вбивство дівчини. Його було віддано під суд і засуджено до страти журі, складеним всуціль із білих присяжних, бо всіх чорношкірих кандидатів вилучили з його складу.

Верховний суд штату видав наказ про недоторканість особи, і справу розглянули через сім років. Суддя апеляційного суду з’ясував, що офіцер поліції, який вчинив арешт, та окружний прокурор приховували докази на користь Сміта. Вони брехали і кривосвідчили, аби обвинуватити і засудити Сміта.

Під час розгляду справи Сміта „загубили“ медичну довідку, що засвідчувала його непричетність до вбивства. Судово-медичний експерт „забув“ дані розтину трупа, „загубив“ свої нотатки і зразки, взяті з тіла жертви.

Офіцер поліції погрожував свідкам, покази яких засвідчували невинуватість Сміта, а потім підучав свідків брехати в суді. Цей офіцер перекрутив дані перевірки детектором олжі, які також засвідчували непричетність Сміта.

Шериф знехтував наказом суду першої інстанції звільнити Сміта під заставу. Суддя не домагався виконання свого наказу, а змінив його і заборонив звільнення під заставу. Адвокат Сміта зумів двічі відкласти страту, що врятувало Смітові життя, доки він очікував розгляду своєї справи апеляційними судами.

Суддя, який головував під час розгляду апеляції у 1987 році, заявив у своєму висновку, що „Сміт не одержав справедливого судочинства, був позбавлений основних прав на законну процедуру і не скоював злочину, за який наразі очікує страти“.

Наприкінці розгляду справи суддя заявив, що „протягом тридцяти років цей суд не розглядав жодної справи, що являє собою огиднішу картину наслідків расових упереджень, кривосвідчень і залякування свідків... За таких умов тривале ув’язнення Сміта в карцері є глумом над основними поняттями справедливості і правосуддя“.

Верховний суд штату понад два роки розглядав наказ судді апеляційного суду, доки, нарешті, звільнив Сміта. Суд заявив: „Законна процедура є наріжним каменем цивілізованої системи правосуддя. Наше суспільство виграє не лише в разі засудження винних, а й тоді, коли кримінальні справи розглядаються справедливо; наша система правосуддя програє, коли до обвинувачених ставляться несправедливо“.

1. Яким чином Сміта позбавили справедливого судочинства?

2. Як було порушено права Сміта?

3. Попри намагання деяких правоохоронців і суддів позбавити Сміта належних прав, як вчинили інші люди, які домагалися поваги до його процесуальних прав? Поясніть свою відповідь.

4. Які основні цінності та інтереси нашого суспільства наражено на небезпеку в цій справі?

5. Які запобіжні заходи можна запропонувати, щоб від несправедливості, якої припустилися у цій справі, не постраждав хтось інший у майбутньому?

Як ви вважаєте?

1. Чому процесуальні гарантії законної процедури називають наріжним каменем цивілізованої системи правосуддя?

2. Які обмеження, коли так, ви накладете на кількість звернень особи до права на наказ про недоторканість особи під час апелювання справи у суді вищої інстанції? Поясніть свою позицію.

3. Чому процесуальні гарантії законної процедури сьогодні не менш важливі і складні, ніж у колоніальну добу?

4. Часто посилаються на твердження англійського правника, сера Вільяма Блекстоуна (1723-1780): „Краще звільнити дев’ять винних, ніж засудити одного невинного“. Чи ви згодні або не згодні з ним? Чи погодитеся, якщо співвідношення становитиме „дев’яносто дев’ять проти одного“?

Як верховенство права захищає особисті права?

Законна процедура виходить з ідеї, що урядовці повинні коритися закону. Вона виникла вже сотні років тому. Сьогодні жодна особа, якій належить право ухвалювати, виконувати чи тлумачити закони, не може бути звільнена від обов’язку коритися закону.

За нашої системи правління вважається незаперечним, щоб будь-яке рішення про позбавлення особи прав ухвалювалося за справедливими й усталеними процедурами. Наголошуючи на ретельному додержанні процедур, ми сподіваємося скоротити небезпеку, що помилки, упередження та особисті уподобання урядовців призведуть до обвинувачення чи засудження невинних осіб за скоєння злочинів. Уряд має якомога заохочувати людей поважати закон завдяки тому, що сам кориться закону.

Чимало людей вважають, що Четверта, П’ята, Шоста і Восьма поправки є осердям Біллю про права і самої концепції верховенства права. Поправки й розширене тлумачення їх Верховним Судом відрізняють наше суспільство від багатьох інших держав. Навіть сьогодні Велика Британія не надає обвинуваченому у скоєнні злочину цілого набору прав, яким користуються американці.

Хоча ми не завжди додержуємося ідеалу законної процедури, проте, як одного разу висловився Фредерик Дуглас:

Для народу завжди жевріє надія, коли його закони справедливі, додержується їх наразі народ чи ні.

Перевірка і використання уроку

1. Як ви поясните концепцію процесуальних гарантій законної процедури? Чому процесуальні гарантії законної процедури такі важливі?

2. Яке історичне походження процесуальних гарантій законної процедури? Які гарантії вміщено у Біллі про права?

3. Як ви визначите такі терміни:

* наказ про недоторканість особи

* кривосвідчення

* бланкетні ордери

* виконавчий наказ

4. Які істотні відмінності між „змагальною системою“ правосуддя і „слідчою системою“?

5. Як ви поясните вимогу до уряду доводити вину обвинуваченого у кримінальних справах „поза слушними сумнівами“, щоб домогтися його засудження?

6. Як співвідносяться процесуальні гарантії законної процедури з ідеєю верховенства права?

7. Розгляньте проблеми процесуальних гарантій законної процедури у справах, де йдеться про державні школи, через дослідження визначної справи Верховного Суду Госс проти Лопеса (1975). Доповісте класові про те, чого ви дізналися.

Рекомендувати цей матеріал