Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946553485


Урок 30 Як Перша поправка захищає свободу висловлення думок?

30.12.1999

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета уроку

Перша поправка твердить, що „Конгрес не має права видавати закони, що обмежують свободу слова, друку і права народу мирно збиратися і звертатися до уряду з проханням усунути якусь кривду“. Разом ці чотири права можна розглядати як єдине - право на свободу вираження думок.

У цьому уроці ви розглянете вигоди, надані особі і суспільству свободою слова і свободою друку, причини їх значущості для Батьків-засновників, а також обставини, за яких уряд повинен мати змогу обмежити їх.

По закінченні уроку ви повинні вміти пояснити важливість свободи вираження думок для особи і для суспільства, а також її історичну значущість. Ви повинні вміти пояснити міркування, слушні при ухваленні рішення, коли треба накласти обмеження на свободу слова і друку, а також вміти обрати, обстоювати та оцінювати позиції з питань щодо права на свободу вираження думок.


Терміни, які треба знати
очевидна і пряма загроза
Закон про підбурення до заколоту 1798 року
наклеп
підривні пасквілі
обмеження на час, місце і спосіб

Чому так важливо захищати право на свободу вираження думок?

Першу поправку було написано через переконання Батьків-засновників у конечності свободи вираження особистих думок для вільного правління. Вони з власного досвіду та історії знали, що свободу писати і публікувати написане треба захищати від втручань з боку уряду.

Не всі здатні терпіти промови чи твори прибічників протилежних думок. У демократичному суспільстві загроза свободі слова походить не лише від уряду, а й від більшості, яка нетерпимо ставиться до думок меншості.

У будь-якому суспільстві поширені потужні утиски свободи вираження думок. Тому треба повсякчас згадувати про важливі вигоди свободи вираження думок для особи і суспільства. Серед аргументів на користь свободи слова можна навести такі:

* Свобода вираження думок сприяє особистому вдосконаленню і людській гідності. Право самостійно думати і доходити власних висновків з проблем моралі, політики тощо є складником особистої свободи. Це право беззмістовне за браку свободи усно чи письмово виражати свої думки, а також без свободи звіряти їх порівнянню з думками інших людей.

* Свобода вираження думок важлива для поступу знань. Нові думки частіше виникають у громадах, які дозволяють на вільну дискусію. За словами британського філософа Джона Міля (1806-1873), поступ можливий лише за умови, що всі точки зору можна висловлювати та обмірковувати. Тоді наукові та інші відкриття можуть стати підгрунтям майбутніх відкриттів і винаходів.

* Свобода вираження думок є доконечним складником нашого конституційного правління. За нашої системи правління уряд діє відповідно до волі народу. Щоб давати уряду слушні накази, народ повинен мати доступ до інформації, ідей та різних точок зору. Свобода вираження думок є доконечною і для визначення політичного курсу, і для нагляду за належним виконанням урядом своїх обов’язків.

* Свобода вираження думок є передумовою мирних змін у суспільстві. Право вільно висловлювати свої ідеї забезпечує „вихідний клапан“ для радикальних поглядів. Свобода вираження думок дозволяє спробувати справляти вплив на громадську думку завдяки переконанню, а не вдаючись до насильства.

* Свобода вираження думок є конечною для захисту усіх особистих прав. Вільне висловлювання думок і право протестувати проти порушення своїх прав іншими особами або урядом доконечні для захисту решти особистих прав.

Як раніше захищалася свобода вираження думок в Америці?

Чимало ідей про важливість свободи слова і друку перейшли до Америки з Англії. У XVII столітті англійці вибороли право промовляти і видавати свої твори без попередньої цензури. Проте згодом їх могли обвинувачувати за сказане чи написане на підставі положень загального права про підривні пасквілі. Цей закон проголошував злочинною публікацію будь-чого, що могло підірвати репутацію уряду.

Ніщо не вказує на те, що батьки конституції мали намір запобігти переслідуванню за підривні пасквілі завдяки Конституції чи Біллю про права. В Англії і в Америці додержувалися спільного погляду на те, що ніхто не повинен висувати проти уряду облудні чи зловмисні обвинувачення.

Проте Конституція не містить жодної згадки про свободу друку, адже батьки конституції вважали, як проголосив Роджер Шерман з Конектикуту, що „влада Конгресу не поширюється на пресу“. Перша поправка була покликана заспокоїти тих, хто побоювався, нібито Конгрес може якось втручатися у друк. Ці побоювання начебто підтвердилися після ухвалення Закону про підбурення до заколоту 1798 року. Цей закон, ухвалений голосами деяких прибічників Біллю про права, свідчить про те, що деякі американці вже тоді схилялися до вузького тлумачення свободи вираження думок.

Але було й чимало противників цих обмежень. Однією з причин перемоги республіканців на виборах 1800 року була їхня слава прихильників політичної свободи. На 1800 рік свобода слова і друку вже сприймалася як конечний складник вільного суспільства.

Як суд над Джоном Пітером Зенгером допоміг установити свободу друку?

Що таке „підривний пасквіль“? Загальне право давало йому нечітке визначення. Назагал він означав знеславлення чи глузування з урядовців, конституції, законів або державної політики в такий спосіб, що міг загрожувати „громадському спокою“. Пасквіль міг містити не лише облудні чи зловмисні речі, а й правдиві.

У 1735 році Джона Пітера Зенгера, друкаря з Нью-Йорка, колоніальна влада обвинуватила у підривних пасквілях. Його адвокат твердив, що видане Зенгером не містить неправдивих відомостей, а отже, не може бути пасквілем.

Суддя повідомив присяжних, що загальне право не визнає правдивість за виправдання. У питаннях права саме судді належить вирішувати, чи відповідають статті визначенню підривного пасквілю. Він дав присяжним вказівки, нібито вони мають тільки встановити той „факт“, що Зенгер видав статті, про які йшлося у справі. Якщо видавцем був він, - а Зенгер тому й не заперечував, - то він був винним - так ясно і просто.

Присяжні знехтували вказівками судді і визнали Зенгера невинним на підставі того, що відомості, вміщені в його статтях, були правдивими. Чимало американців вважають, що ця судова справа не лише встановила важливе право свободи друку, а й довела важливість суду присяжних як засобу контролю над свавільним урядом.

Коли свобода вираження думок зазнавала утисків?

Протягом цілої історії траплялися утиски з метою замовчування непопулярних думок. Зазвичай, обмеження накладали під час війни або коли уряд почувався у небезпеці. Наприклад, напередодні Громадянської війни Конгрес оголосив державним злочином пересилання аболіціоністської літератури поштою. Перші роки нашого століття позначалися острахом перед поширенням робітничого руху, соціалізму, комунізму та анархії. Від часів Першої світової війни аж до доби Маккарті 1950-х років уряди штатів і федеральний уряд переслідували чимало гаданих анархістів, соціалістів і комуністів за підтримку планів опору, масових страйків або повалення уряду. Такі дії порушували засадничі питання щодо права на свободу слова і призвели до розгляду Верховним Судом багатьох справ. Проте від 60-х років трапляється дедалі менше спроб переслідувати оборонців своїх переконань, зокрема й переконань у перевагах іншої форми правління.

Вправа на розвиток критичного мислення

ОЦІНКА ТА УТОЧНЕННЯ ПОЗИЦІЙ ЩОДО СФЕРИ Й ОБМЕЖЕНЬ СВОБОДИ ВИРАЖЕННЯ ДУМОК

Судді, викладачі конституційного права та інші дослідники Конституції намагалися узгодити певні правила, які допоможуть нам вирішувати, коли можна обмежити свободу вираження думок. Серед запропонованих суддями та іншими авторами основних позицій можна виділити дві. Поділіть клас на дві групи для обговорення протилежних позицій, викладених далі. Переконайтеся, що ваша позиція відповідає на запитання, подані наприкінці цієї вправи.

Група 1. Свобода вираження думок груп, які обстоюють антидемократичні ідеї, надається до обмежень. Люди твердять, що права певних груп висловлювати свої думки не повинні захищатися Першою поправкою. Зазвичай це стосується груп, які закликають до повалення нашого представницького уряду. Це можуть бути і групи, які висловлюють зловмисні ідеї, що принижують гідність і почуття інших членів громади.

Часто цю позицію обгрунтовують тим, що тільки людям, згодним коритися правилам нашого суспільства, як-от викладеним у Конституції чи Біллі про права, можна дозволити брати участь у вільній і відкритій дискусії.

Група 2. Свобода вираження думок має належати всім особам, хоч які небезпечні чи непристойні їхні ідеї. Прибічники такої позиції кажуть, що уряду треба дозволяти обмежувати свободу вираження думок лише за виняткових або жодних обставин. Наприклад, якщо громадський порядок у небезпеці, можна виправдати обмеження свободи вираження думок. Вони твердять, що навіть тоталітаристські, расистські та інші неприйнятні ідеї можуть стати у пригоді і змусити людей обстоювати і краще усвідомити власні цінності. Замовчування цих ідей тільки посилить ворожість людей, праву яких висловлювати свої думки заперечують. Це позбавить свободу слова функції „вихідного клапану“, а отже, послабить суспільство.

Вони твердять також, що надто небезпечно надавати уряду право на утиск вираження ідей, які дехто вважає за неприйнятні. Цю позицію узагальнюють слова, приписані Вольтерові, французькому письменнику XVIII століття, дуже шанованому за критику тиранії і фанатизму: „Я можу не погоджуватися з вашими словами, але буду радий померти за ваше право це казати“.

1. Яким особистим і суспільним правам, цінностям та інтересам може сприяти або загрожувати позиція, яка обороняє обмеження свободи виражати антидемократичні ідеї?

2. Яким особистим і суспільним правам, цінностям та інтересам може сприяти або загрожувати позиція, яка обороняє обмеження свободи вираження думок за виняткових або жодних обставин, хоч які небезпечні чи неприйнятні відповідні ідеї?

Які обмеження свободи вираження думок є загальноприйнятими?

Попри твердження Першої поправки, нібито „Конгрес не має права видавати закони, що обмежують свободу слова“, більшість людей підтримує обмеження свободи вираження думок у певних ситуаціях.

Припустимо, що Першу поправку витлумачать так, нібито взагалі не може бути законів, які обмежують свободу слова. Коли так, людям вільно казати, що заманеться і коли заманеться. Вони можуть кривосвідчити в суді і позбавляти інших права на справедливе судочинство. Їм буде вільно верещати у книгозбірнях, уривати церковні проповіді політичними промовами або горлати у гучномовець надворі глупої ночі.

Більшість суддів і правознавців вважають, що Першу поправку не треба тлумачити як таку, що захищає свободу вираження думок у ситуаціях на кшталт наведених вище. За таких ситуацій обмеження свободи висловлюватися насправді може піднести здатність людини бути почутою. Наприклад, спеціальні правила встановлюють порядок промов під час зборів чи дебатів. Можна мати право протестувати проти політики уряду, яка вам не подобається, але нема права кричати про це у мегафон у житловому районі глупої ночі.

Ці обмеження свободи вираження думок відомі як обмеження на час, місце і спосіб вираження. Вони визначають, коли, де і як ви можете промовляти, але не зміст ваших промов. Більшість людей згодні, що ці обмеження не порушують право на свободу вираження думок, доки не ускладнюють або унеможливлюють вираження своїх думок іншими. Ці норми не повинні віддавати певним думкам перевагу над рештою. Наприклад, окремій групі не можна дозволяти на промови у громадському парку, коли іншим групам це заборонено.

Як обгрунтовує Верховний Суд обмеження свободи вираження думок?

Складним питанням для Суду є присудити, коли свободу вираження думок треба обмежувати заради захисту інших важливих цілей суспільства. Верховний Суд схвалює обмеження на час, місце і спосіб вираження, доки вони безсторонні і застосовуються справедливо.

Ідея безсторонності є важливою, тому Суд зазвичай присуджує, що хоч які небезпечні чи неприйнятні певні ідеї, треба дозволяти людям вільно виражати свої погляди.

Втім Суд іноді дозволяє обмежити свободу слова на підставі змісту промов. Суди роками уточнювали принципи, завдяки застосуванню яких можна узгодити право на вільне вираження думок з іншими важливими правами та інтересами суспільства. Наприклад, припустімо, що ваше право на вільне вираження думок загрожує громадському порядку або державній безпеці. Якщо загрозу визнають досить великою, суди присудять, що ваше право на свободу слова має зазнати обмежень. Ніхто не має права оприлюднювати секретні військові відомості або, скажімо, імена американських розвідників за кордоном.

Чи захищає Перша поправка всі форми вираження думок?

Суди визнають конституційність законів про заборону промов чи творів, які становлять очевидну і пряму загрозу для інших осіб або суспільства. Прикладами такої загрози можуть бути розголос державної військової таємниці, кривосвідчення під присягою, або наклеп - плюндрування чужої репутації умисним поширенням неправдивих відомостей про цих осіб. Суди ствердили також, що не дозволені промови, які можуть прямо призводити до насильства або до заколоту.

Деякі судді і науковці твердять, що автори Першої поправки не мали наміру захищати всі різновиди слова й друку. Їхнє переконання у конечності захисту вільного вираження думок виходило з того, що вільний обмін політичними думками доконечний для демократії. Вони не прагнули захищати блюзнірські, сороміцькі промови чи наклепи.

Суди певною мірою згодні, що гарантії свободи слова у Першій поправці стосуються лише окремих видів промов. Наприклад, вони не захищають порнографію. Проте Верховний Суд у кількох присудах послідовно ускладнював визначення „сороміцтва“. Тому, хоча сороміцькі промови не захищені конституційними гарантіями, лише нечисленні обвинувачення у сороміцтві досягли цілі через зміни громадської думки і правових норм.

Суди меншою мірою захищають і комерційні повідомлення, як-от рекламу. Наприклад, дозволено ухвалювати закони про запобігання ошукуванню споживачів або облудній рекламі. До того, комерційні висловлювання можна регулювати на підставі міркувань охорони здоров’я людності. Ось чому уряд має право заборонити рекламу цигарок на телебаченні.

Коли право на свободу слова заходить у конфлікт з правом на справедливе судочинство, суди зазвичай стверджують право журналістів описувати судові процеси. Суддям приписано вдаватися до інших засобів захисту права обвинуваченого чи відповідача на справедливе судочинство.

Як ви вважаєте?

1. Коли право на свободу слова заходить у конфлікт із загальним добром і як треба розв’язувати такі конфлікти?

2. Чи порушує свободу вираження думок закон, який обмежує суму пожертви особи чи групи осіб політичній партії чи окремому кандидатові?

3. Опишіть, як ви намагалися б врівноважити права громадян на свободу друку і на справедливе судочинство, які іноді суперечать одне одному.

4. Чи ви згодні, що свободу вираження думок треба поширити на расистську промову, покликану збуджувати ненависть чи зневагу? Чому так або чому ні?

Вправа на розвиток критичного мислення

ОБРАННЯ ТА ОБСТОЮВАННЯ ПОЗИЦІЙ З ПРОБЛЕМИ СВОБОДИ ВИРАЖЕННЯ ДУМОК

Прочитайте опис проблем пов’язаних із свободою вираження думок у коледжі чи в університетських містечках. Потім виконайте вказівки щодо цієї вправи.

Коледжі та університети є місцями, де високо цінуються вільний пошук, дебати і вираження думок. Викладачі і студенти повинні мати велику свободу шукати, висловлювати, сперечатися та обговорювати і популярні і непопулярні ідеї. В ідеалі університет є місцем, де всі ідеї гідні розгляду.

У минулому більшість студентів провідних коледжів та університетів були білими. Сьогодні склад студентів краще відображає розмаїття нашого народу.

Попри дедалі краще розуміння розмаїття у Сполучених Штатах, в університетських містечках трапляються конфлікти між студентами різної расової, етнічної і релігійної належності. Тому адміністрація університетів та органи студентського самоврядування всіляко прагнуть сприяти толерантності і взаєморозумінню в університетських містечках.

Протягом останніх років понад 200 коледжів та університетів у різних містах країни ухвалили кодекси поведінки для студентів або „кодекси заборонених промов“. Вони покликані запобігти заявам або коментарям з приводу раси, статі, релігії, національного походження або сексуальної орієнтації, які можуть образити окремих осіб. Кодекси прагнуть знеохотити студентів до упереджень і створити зручніші умови навчання для всіх студентів.

Прибічники кодексів пояснюють, що „свобода вираження думок не більш недоторканна, ніж свобода від нетерпимості і фанатизму“. Критики закидають, що вони призводять до порушення права студентів і викладачів на свободу вираження думок. Вони посилаються на численні випадки, коли студентів виключали з університетів тимчасово або назавжди за образливі для інших коментарі.

Поділіть клас на невеликі групи. Припустімо, ви і ваша група - студенти коледжу, яких просять визначити, які обмеження, коли треба, варто накласти на свободу вираження думок студентів в університетських містечках. Обговоріть запропоновану позицію і підготуйтеся подати її класу. Поясніть, чи грунтується ваша позиція на філософських принципах, конституційних принципах, конкретних обставинах або на кількох чи всіх зазначених засадах.

Проблема: У пересічному університетському містечку велика кількість студентів досить різноманітного походження змушена мешкати разом у перелюднених приміщеннях.

1. Чи вважаєте ви, що ці обставини відрізняють це містечко від решти суспільства? Коли так, чи ви вважаєте це аргументом на підтримку вимоги, що в університетському містечку потрібні інші правила регулювання свободи слова, ніж у решті суспільства?

2. Чи треба накладати якісь обмеження на свободу вираження думок викладачів, вивчення курсів яких вимагають від усіх студентів для одержання диплому?

3. Які проблеми свободи вираження думок порушуються за такої ситуації?

4. Які цінності та інтереси зачіпаються?

5. Які аргументи можуть наводити прибічники позиції, що можна обмежувати свободу вираження думок осіб, які висловлюють недемократичні погляди?

6. Які аргументи можуть наводити прибічники позиції, що право на свободу вираження думок не можна обмежувати, навіть якщо висловлюють небезпечні чи неприйнятні думки?

Перевірка і використання уроку

1. Які права, разом узяті, становлять „свободу вираження думок“?

2. Чому важливо захищати свободу вираження думок?

3. Що таке „підривний пасквіль“? Наведіть приклади обставин, за яких закони проти підривних пасквілів було застосовано для спроб утисків за критику уряду.

4. Як ви поясните обмеження „часу, місця і способу“ щодо свободи вираження думок? Яким вимогам мають задовольняти такі обмеження, щоб залишатися чинними?

5. За яких обставин обмеження свободи вираження думок можна грунтувати на їх змісті?

6. Що означає термін „наклеп“?

7. Дослідіть наступні справи, що зачіпали проблему свободу слова у школах: Тинкер проти Шкільної округи Демойн (1963), і Шкільна округа Бетель проти Фрейзера (1986). Доповісте класові про те, чого ви дізналися.

Рекомендувати цей матеріал