Урок 21 Що таке конституційний контроль? Чому він викликає суперечки?

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета уроку

Протягом нашої історії існували великі розбіжності у думках, чи повинна судова влада мати право конституційного контролю і як його здійснювати. Вони зачіпають основні питання представницького правління і верховенства більшості, з одного боку, а з другого - конституційного правління, конституційних повноважень, а також захисту основних прав і прав меншин.

У цьому уроці визначено практику конституційного контролю і пояснено, як Верховний Суд одержав таке повноваження. Урок допоможе зрозуміти тривалі суперечки пов’язані з наданням Верховному Суду права конституційного контролю.

По закінченні цього уроку ви повинні вміти пояснити різні погляди на конституційний контроль і його роль за конституційної демократії. Ви також повинні вміти описати проблеми, порушені Верховним Судом у справі Мербері проти Медисона (1803), та обгрунтування головою Суду, Джоном Маршаллом, права Верховного Суду здійснювати конституційний контроль.

Терміни, які треба знати
наказ про призначення
конституційний контроль
засоби судового захисту
Мербері проти Медисона (1803)
нечинний
юрисдикція першої інстанції
прецеденти
Таємна Рада
неконституційний
наказ про виконання вимоги позивача

Що таке конституційний контроль?

Конституційний контроль означає повноваження судової влади вирішувати, чи порушують дії законодавчої чи виконавчої гілок конституцію держави. Якщо суд дійде висновку, що певна дія іншої гілки влади порушує конституцію, він оголошує цю дію нечинною. Це означає, що закон або інший акт не треба додержувати чи виконувати. У Сполучених Штатах федеральна судова система на чолі з Верховним Судом США зараз має таке повноваження, хоч у Конституції про нього окремо не згадано. Судам штатів належить таке право щодо інших гілок влади у відповідних штатах.

Чи має Верховний Суд бути правомочним оголошувати акти Президента або Конгресу неконституційними?

Одним із теоретичних здобутків політичної науки, що належить нашій країні, є думка, що судова влада повинна мати право тлумачити Конституцію і вирішувати, що саме означають її положення. Верховний Суд може вирішити, що закон, ухвалений Конгресом США або законодавчим органом штату, порушує Конституцію, а отже, його не треба додержувати чи виконувати.

Батьки-засновники обстоювали думку, ніби одній гілці влади можна дати право вирішувати, чи не порушують дії інших гілок „основний закон“ держави. За часів британського правління Таємна Рада, група радників монарха, мала право накладати вето на акти, ухвалені законодавчими органами колоній, якщо вони порушували британські закони. Після Війни за незалежність деякі суди штатів оголошували неконституційними закони, ухвалені законодавчими органами цих штатів.

У тексті Конституції нема жодної згадки про право конституційного контролю. Втім ви переконаєтеся, що незабаром після формування нового уряду Конституцію було витлумачено в такий спосіб, який дозволив Верховний Суд здійснювати цей контроль.

Як Верховний Суд здобув собі право конституційного контролю?

Питання про те, чи має належати Верховному Суду право конституційного контролю над федеральною законодавчою і виконавчою владами, обговорювалося на Філадельфійському конвенті ще під час дебатів про ратифікацію. Хоча жодне положення Конституції не уповноважило на це Верховний Суд, вочевидь, на думку багатьох істориків, більшість батьків конституції припускали, що федеральні суди повинні мати таке повноваження. Наприклад, Александер Гамілтон висловив таке припущення у 78-му числі „Федераліста“:

Суди покликані бути посередниками між народом і законодавчими органами, щоб, поміж іншим, утримувати останні у межах повноважень, питомих їхній владі... Коли воля законодавчого органу, висловлена в ухвалених ним законах, суперечить волі народу, висловленій у Конституції, судді повинні керуватися останньою, а не першою.

Одним з аргументів на користь Біллю про права, наведених Джеймсом Медисоном у 1789 році, є те, що Білль надає судам право „блокувати“ порушення прав Конгресом. Цей аргумент висував і Томас Джеферсон, коли надихав Медисона своїми листами підтримати Білль про права.

Проте перший випадок здійснення права конституційного контролю стосувався не основних прав, а податків. В 1794 році Конгрес запровадив федеральний податок на карети. Верховний Суд погодився розглянути позов, у якому податок визначався як неконституційний. Суд присудив, що податок був конституційним. Оскільки Суд схвалив закон, справа не викликала суперечок. Але коли Суд вперше визнав акт Конгресу не конституційним, суперечливість ідеї конституційного контролю стала очевидною. Приводом став присуд у справі Мербері проти Медисона, розглянутій 1803 року.

Вправа на розвиток критичного мислення

ОЦІНКА, ВИБІР ТА ОБСТОЮВАННЯ ПОЗИЦІЙ ЩОДО ПРАВА КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ

Уявімо, що ви живете в часи, коли вирішувалося питання, чи треба надати Верховному Суду право конституційного контролю. Клас треба поділити на невеликі групи, що розглядатимуть дві точки зору, наведені далі. Підготуйтеся обрати та обстоювати котрусь з альтернативних позицій.

Позиція 1. Надати Верховному Суду право оголошувати ухвалені Конгресом закони неконституційними.

Наслідок. Окремий закон, ухвалений більшістю членів Палати представників, обраних громадянами для висловлення своїх поглядів та інтересів, не треба додержувати чи виконувати.

Позиція 2. Заперечити праву Верховного Суду оголошувати ухвалені Конгресом закони неконституційними.

Наслідок. Всі закони, ухвалені більшістю членів Палати представників, треба додержувати і виконувати.

Для обгрунтування і захисту вашого вибору дайте відповіді на такі запитання:

1. Чи суперечить ваш вибір принципам представницького правління і верховенства більшості?

2. Чи є ваш вибір демократичнішим? Коли так, то чому?

3. Поясніть, як ваш вибір уможливлює підпорядкування основних прав примхам минущих пристрастей і марнославства?

4. Чи призведе ваш вибір до залякування меншості більшістю? Коли так, то чому?

5. Якщо ви не схвалюєте практики конституційного контролю, яку альтернативу ви можете запропонувати для залагодження розбіжностей у тлумаченні Конституції? Обстоюйте свій вибір.

Які події привели до розгляду Верховним Судом справи Мербері проти Медисона?

На виборах 1800 року кандидат республіканців, Томас Джеферсон, завдав поразки діючому президентові-федералісту, Джонові Адамсу. Хоч вибори відбулися 17 лютого, Джеферсон заступив на посаду лише 4 березня 1801 року. Доти при владі залишалися Адамс і федералісти. Вони ухвалили новий закон про судоустрій і створили низку нових федеральних судів. Адамс призначив членами цих судів федералістів. Деякі дістали призначення аж 2 чи 3 березня 1801 року. Він також призначив свого міністра закордонних справ, Джона Маршалла, головою Верховного Суду Сполучених Штатів.

Коли Томас Джеферсон став президентом, накази про призначення деяких федералістів на нові посади суддів ще не були ними одержані. Накази мав надіслати колишній міністр, Джон Маршалл. Джеферсон не бажав зростання кількості федералістів на посадах суддів, тому заборонив новому державному секретареві, Джеймсові Медисону, надсилати такі накази.

Одним із тих, хто не одержав наказу, був Вільям Мербері. Президент Адамс призначив його мировим суддею в окрузі Колумбія. Мербері шукав засобів одержати документ, який, на його думку, належав йому за законом. Він з’ясував, що Закон про судоустрій 1789 року надавав Верховному Суду право видавати наказ про виконання вимоги позивача. Наказ зобов’язував урядовця вживати заходів, які той мав вчинити згідно з цією вимогою. У своєму позові Мербері твердив, що Медисон мусив надіслати йому наказ про призначення. Він прохав Верховний Суд видати наказ про виконання вимоги позивача, який примусить Медисона надіслати йому цей документ.

Це завдало скрути голові Верховного Суду, Джонові Маршаллу. Його бентежили можливі наслідки ситуації, коли суд накаже Медисонові надіслати Мербері документ, а президент Джеферсон, як він і погрожував, накаже цього не робити. Адже суди повинні покладатися на виконавчу владу у виконанні законів. Якщо Джеферсон слушно відмовиться підкоритися наказу Верховного Суду, Суд може видатися слабким і безвладним. Проте, якщо Верховний Суд не накаже президентові надіслати документ, він також видаватиметься слабким.

Які основні проблеми порушувала справа Мербері проти Медисона?

Перед головою Верховного Суду, Джоном Маршаллом, постала складна проблема. Він розв’язав її дуже незвичайно і дотепно. У пошуках розв’язки Маршалл порушив три основні питання:

1. Чи мав Мербері право на призначення?

2. Якщо Мербері мав право на призначення, а його право було порушено, то чи дозволяють йому закони краю виправити становище?

3. Якщо закони краю дозволяють Мербері виправити становище, то чи є засобом цього наказ Верховного Суду про виконання вимоги позивача?

Яким було рішення Маршалла?

Маршалл відповів ствердно на перші два питання і негативно на третє.

1. Чи мав Мербері право на призначення?

Маршалл гадав, що призначення підписано президентом і посвідчено печаткою державного секретаря; тому Мербері мав право обіймати посаду протягом п’ятьох років, як передбачено законом.

2. Чи дозволяють Мербері закони краю виправити становище?

Маршалл доводив, що міністр є урядовцем, який згідно з Конституцією та ухваленими Конгресом законами має виконувати певні обов’язки, як-от надсилати накази про призначення. Коли він відмовляється це зробити, то порушує і закон, і права Мербері. Маршалл висновив, що Мербері повинен мати і засоби судового захисту, тобто змогу виправити становище за допомогою суду.

3. Чи є засобом судового захисту звернення до Верховного Суду по наказ про виконання вимоги позивача?

На це питання Маршалл відповів негативно. Він твердив, що положення Закону про судоустрій, яке надавало Мербері право звертатися до Верховного Суду по наказ про виконання вимоги позивача, є неконституційним. Конституція чітко обмежує компетенцію Верховного Суду як суду першої інстанції, тобто коло справ, які він може розглядати, доки їх не розгляне суд нижчого щаблю: „справи стосовно послів, решти повноважних представників і консулів, і суперечки, однією із сторін яких є уряд Сполучених Штатів“. Мербері не був ні послом, представником чи консулом, ні урядом, тому Верховний Суд не мав права розглядати його справу, доки її не розгляне суд нижчого щаблю, а вже потім Мербері міг подавати апеляцію до Верховного Суду.

Маршалл доводив, що положення Закону про судоустрій, яке надавало Мербері право на розгляд його позову Верховним Судом, змінювало Конституцію. Оскільки Конгрес не мав права змінювати Конституцію, це положення Закону про судоустрій було неконституційним.

Голова Верховного Суду, Джон Маршалл, не наказав міністрові Медисону надіслати документи. Цим він уникав майже неминучої плутанини в разі відмови президента Джеферсона виконати наказ Суду. Під час судового процесу Маршалл установив далеко важливіше повноваження Верховного Суду. Оголошенням одного з положень Закону про судоустрій неконституційним Верховний Суд здобув право конституційного контролю, і то завдяки його фактичному здійсненню.

В чому полягає значення присуду Верховного Суду в справі Мербері проти Медисона?

Хоча вдалося уникнути прямого протистояння з приводу призначення Мербері, Джеферсон заперечував ідеї конституційного контролю. Він твердив, що кожна влада має сама вирішувати, чи є закон конституційним. Жодній гілці влади, на думку Джеферсона, не належить право визначати конституційність законів замість інших гілок. Якщо Конгрес вирішив, що закон є конституційним, а президент з цим погодився і підписав законопроект, Суд має поважати ці рішення.

Маршалл виправдовував застосування Верховним Судом права конституційного контролю так: народ, ухвалюючи Конституцію, погодився, що вона буде найвищим законом краю. Отже, народ дав згоду коритися її положенням, що накладали певні обмеження на повноваження Конгресу. Коли Конгрес порушує ці обмеження, він порушує волю народу, виражену в Конституції. Якщо Верховний Суд не має права конституційного контролю, не буде дієвого засобу забезпечити виконання конституційних обмежень на повноваження Конгресу. Ці повноваження обернуться на необмежені, і ми позбудемося конституційного правління. Отже, судова система є гарантом Конституції.

Чому питання конституційного контролю й досі є суперечливим?

Більшість американців визнає судовий конституційний контроль доконечним складником конституційної системи. Проте вони не завжди погоджуються з тим, як суди мають здійснювати свою владу. Верховний Суд часто розглядає суперечливі справи, навколо яких вирують пристрасті. Більшість таких справ стосується розбіжностей щодо належної ролі уряду і змісту Конституції. Неодмінно хтось підтримує присуди Верховного Суду, а інші піддають їх критиці. Розбіжності у думках часто стосуються і методів, використаних для тлумачення Конституції.

Які чотири методи використовують для тлумачення Конституції?

Треба пам’ятати, що конституційний контроль не є активним правом. Тобто Верховний Суд не може просто оголосити закон неконституційним. Суд має тільки розглядати „справи і суперечки“. Це означає, що сторони справи, як-от Мербері і Медисон, повинні мати предмет спору, який має залагодити Суд. Більшість справ має пройти належні стадії у судах першої інстанції, доки буде розглянута Верховним Судом.

Якщо Верховний Суд погодився розглянути справу з конституційного питання, перед суддями постає складне питання, чи не порушує федеральний уряд або уряд штату Конституцію. Зрозуміти зміст окремих положень Конституції доволі легко, коли вони цілком конкретні. Скажімо, навряд чи викличе суперечки зміст положень у Статті ІІ: „Президентом не може обиратися той, хто не досягнув віку тридцяти п’яти років“, або у Статті І: „Жодного податку чи мита не можна накладати на речі, що вивозяться з якогось штату“.

Не всі положення Конституції такі чіткі. Наприклад, припустимі різні тлумачення, коли йдеться про такі твердження:

* Конгрес має право видавати закони, „потрібні і належні“ для виконання своїх обов’язків.

* Громадяни захищені від „безпідставних трусів і арештів“.

* Жоден штат не може „позбавляти будь-кого життя, свободи або власності без законної процедури“.

Суперечки про належне тлумачення Конституції часто зосереджені на методах тлумачення, зокрема:

1. Буквальне розуміння тексту Конституції. Згідно з цим методом тлумачення, судді мають розглядати буквальний або звичайний зміст слів у Конституції, або дослідити, що означали ці слова на час її написання, і грунтувати на цьому свій присуд.

Присуди Суду мають якомога наближатися до тлумачення Конституції її авторами. Якщо зміст слів очевидний, то це найкращий спосіб з’ясувати, що вони мали на увазі. Отже, завдяки тлумаченню слів у звичайному розумінні закон стає певним і передбачуваним.

Недолік цього методу, як твердять критики, полягає у тому, що Конгрес таки має тлумачити Конституцію. Незрозумілі не тільки деякі речення на кшталт „загальний добробут“ на окремі питання взагалі нема жодної відповіді. Наприклад, Конституція надає Конгресу право набирати військо і флот. Чи означає це, що Конгрес не може створювати військово-повітряні сили?

2. Тлумачення намірів авторів Конституції. Цей метод тлумачення сумірний з буквальним тлумаченням змісту слів. Проте, на відміну від останнього, метод тлумачення намірів припускає, що Конституція як така не має власного змісту. Натомість ми повинні зважати на наміри її укладачів. Судді мають ухвалювати рішення, що не суперечать цим намірам. Вони не повинні судити на підставі власного розуміння змісту слів Конституції.

Критики твердять, що й цей метод вимагає від суддів чогось нездійсненного. Конституцію підписали 39 осіб, і кожен міг додержуватися власних думок щодо окремих її положень. Згадаємо диспут між Гамілтоном і Джеферсоном про розуміння слів „потрібні і належні“. Обидва були батьками конституції. Котрий додержувався правильних поглядів?

3. Розгляд основних принципів і цінностей в історичній перспективі. Окрім конкретного переліку повноважень, Конституція грунтується на деяких основних ідеях щодо форми правління. Серед них ідеї філософії природного права, принципи конституціоналізму, республіканська форма правління. Ці ідеї живуть власним життям, і разом із дозріванням держави змінюється й наше розуміння цих основних принципів. На думку прибічників такого погляду, судді повинні виводити свої присуди з контексту цих принципів і цінностей, зважаючи на реалії сучасного суспільства. Судді не повинні стримувати соціальний прогрес, чіпляючись за застарілі тлумачення.

4. Використання сучасних суспільних цінностей для поточних політичних потреб. Цей метод передбачає застосовування суддями сучасних суспільних цінностей до тлумачення Конституції, щоб задовольняти поточні політичні потреби.

Критики твердять, що методи 3 і 4 надають суддям надмірну владу. Належний спосіб змінити тлумачення Конституції полягає у процесі ухвалення поправок до неї. Далеко краще доручати ухвалення рішень виборним органам влади, які представляють волю більшості народу.

Вправа на розвиток критичного мислення

ОЦІНКА, ОБРАННЯ ТА ОБСТОЮВАННЯ ПОЗИЦІЇ З ПИТАНЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ

Клас треба поділити на невеликі групи. Кожна група має виконати частини І й ІІ цієї вправи.

Частина I. На тлі того, що ми вже дізналися про конституційний контроль, з котрою поміж наведених далі позицій батьків-засновників ви згодні? Обговоріть ці уривки у групі і підготуйтеся пояснити свою відповідь решті класу.

Дуже важливо... контролювати судову владу, бо наділені нею опиняться у становищі, геть нечуваному у вільній країні... Вони незалежні від народу, від законодавчих органів ба навіть від будь-якої земної влади. Люди, які опиняються в такому становищі, як правило, незабаром почуваються незалежними від самого Бога... Якщо законодавчий орган ухвалює якісь закони, несумісні зі змістом, приписаний суддями Конституції, судді оголошують їх нікчемними. А отже, у цьому розумінні їхня влада вища над владу законодавчого органу...

„Листи Брута“, 1787 рік

...судова система за самою природою своїх функцій завжди буде найменш небезпечною... Про неї справді можна сказати, що вона не має ні сили, ні волі, а лише подає висновок... Конституція насправді є основним законом і повинна вважатися за такий суддями. Отже, саме їм належить уточнювати її зміст...

Александер Гамілтон, „Федераліст“ № 78, 1788 рік

...думка, згідно з якою суддям належить вирішувати, які закони є конституційними, а які ні... може обернути судову систему на орган деспотії.

Томас Джеферсон

Отже, судова система є підрозділом уряду, якому за Конституцією окремо довірено захист особистих прав, бо саме вона є щитом між особою і мечем узурпованої влади, списами утисків і стрілами фракційності й насильства.

Сент-Джордж Такер, 1803 рік

Частина II. З котрим із наступних тверджень колишніх членів Верховного Суду ви згодні? Обговоріть ці уривки у групі і підготуйтеся пояснити свою відповідь решті класу.

(Конституція) замислювалася як така, що триватиме вічно, а тому мала пристосовуватися до різноманітних криз у людських справах.

Голова Верховного Суду Джон Маршалл

Ми коримося Конституції, але Конституція є тим, що кажуть про неї судді.

Голова Верховного Суду Чарлз Івенс Г’юз

Як член цього суду я не маю жодного права вписувати свої висновки в Конституцію, хоч як глибоко я можу їх поважати.

Суддя Фелікс Франкфуртер

Доручену нам справу ми повинні розглядати на тлі цілого нашого досвіду, а не лише того, що казали сто років тому.

Суддя Олівер Венделл Голмс

Як здійснюється конституційний контроль?

На практиці судді схильні вдаватися до всіх чотирьох методів тлумачення. На них впливають також інші чинники. Серед них прецеденти, встановлені судами під час розгляду попередніх справ; поточна соціальна політика; політичні та економічні потреби; а також, більшою чи меншою мірою, власні політичні, економічні і моральні переконання суддів.

Попри сторонні впливи, судді свідомі свого обов’язку об’єктивно розглядати конституційні проблеми, про які йдеться у справі, а не вирішувати їх на підставі власних суб’єктивних почуттів. Це має означати, що Верховний Суд визнає закон конституційним, навіть якщо судді вважатимуть його нерозумним.

Хоча неслушно удавати, нібито особисті уподобання суддів ніколи не впливають на присуди Верховного Суду, є підстави твердити, що усталений авторитет Суду залежить від його відданості букві і духу Конституції.

Перевірка і використання уроку

1. Як ви поясните право „конституційного контролю“? Як його здобув Верховний Суд?

2. Які обставини привели до присуду Верховного Суду в справі Мербері проти Медисона? Які важливі проблеми порушено в цій справі? Як присуд Верховного Суду розв’язав ці проблеми? Чому присуд у справі Мербері проти Медисона має історичну значущість?

3. Назвіть деякі розбіжності у підходах до тлумачення Конституції. Які заперечення можна навести проти цих підходів?

4. Поясніть думку, згідно з якою суди у вирішенні справ мають керуватися „прецедентами“.

5. Дослідіть кожну з наступних справ: Флетчер проти Пека (1810); Дартмутський коледж проти Вудворда (1819); і Гібонс проти Огдена (1824). Доповісте класові про присуд у кожній справі і про значення відповідного присуду для сучасних подій.