Урок 20 Що спричинило піднесення політичних партій?

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета уроку

Незабаром після формування уряду сталася непередбачена подія, до якої батьки конституції ставилися дуже несхвально, а саме, утворення політичних партій. У цьому уроці описано, як відбувалося формування партій. Описано й значення політичних партій для нашої сучасної системи правління.

По закінченні цього уроку ви повинні вміти пояснити, чому батьки конституції заперечували ідеї політичних партій. Ви повинні також вміти пояснити протилежні погляди, що призвели до розвитку політичних партій, причини розпаду Федералістської партії і роль, яку політичні партії відіграють у сучасному політичному житті Америки.

Терміни, які треба знати
Закони про іноземців і підбурення до заколоту
фракція
Федералістська партія
положення про загальний добробут
положення про потрібні і належні закони
політичні партії
Республіканська партія
революція 1800 року

Що казав Медисон про фракції?

Джеймс Медисон твердив у „Федералісті“, що однією з головних переваг Конституції є така організація уряду, яка дає змогу контролювати „фракції“. Він визначав фракцію як групу громадян, більшість або меншість, яка прагне задоволення власних інтересів коштом загального добра. Чимало батьків конституції вбачали у фракціях загрозу республіканському правлінню.

Медисон твердив, що люди завжди гуртуються з тими, хто має подібні погляди чи інтереси, задля забезпечення власних вигод. Проте у великому суспільстві, підпорядкованому комерційним цілям, можуть існувати численні погляди чи інтереси. Це розмаїття, зазначав він, не дозволить якійсь єдиній групі за інтересами або фракції захопити контроль над урядом. Він твердив, що вплив фракцій буде обмежено складною організацією уряду, окресленою в Конституції.

Великий розмір та етнічне розмаїття нашої держави, а також складність організації уряду обмежують здатність будь-якої фракції створити більшість. Тому жодна група не має змоги контролювати уряд винятково у власних інтересах. Натомість різні групи змушені співпрацювати, творити на підставі поступок і компромісів коаліції, які водночас сприяють інтересам більшості і захищають права меншості.

Всупереч намірам Медисона і впливу цих запобіжників, фракції таки постали як політичні партії, а сьогодні вони стали звичним складником американської політичної системи.

Чому розбіжності в поглядах привели до розвитку політичних партій?

Коли Джордж Вашингтон був президентом, він питав поради у людей, думку яких шанував якнайбільше. Двох таких осіб він призначив своїми секретарями: Томаса Джеферсона міністром закордонних справ, а Александера Гамілтона - міністром фінансів. Кожен мав цілком відмінні уявлення про те, якою має бути політика уряду, тому обидва часто сперечалися.

Зрештою, коли Вашингтон дедалі частіше приставав на думку Гамілтона у закордонних і внутрішніх справах, Джеферсон пішов у відставку. Саме тоді Гамілтон та його прибічники дістали назву федералістів. Джеферсон з прибічниками стали відомі як республіканці. Джеферсонівські республіканці врешті-решт перетворилися на сучасну Демократичну партію, а не Республіканську. Розбіжності у поглядах федералістів і республіканців відіграли велику роль у розвитку політичних партій у Сполучених Штатах.

Основні розбіжності між Гамілтоном і Джеферсоном стосувалися належного використання повноважень нового федерального уряду.

* Гамілтон і федералісти твердили, що Конституція створила уряд, покликаний розв’язувати загальнодержавні проблеми. Доки проблема є загальною, казали вони, федеральний уряд може і повинен її розв’язувати, не зважаючи на те, згадано про неї в Конституції окремо чи ні.

* Джеферсон і республіканці твердили, що опис у Конституції повноважень федерального уряду такий нечіткий, що за підходом федералістів, уряд зможе робити все, що йому заманеться. Республіканці вважали, що коли уряд може сам визначати свої повноваження, народ важить своєю свободою. Вони твердили, що повноваження уряду треба обмежувати переліченими у Конституції.

Чому Джеферсона бентежило тлумачення Конституції?

Жодна частина Конституції не навіювала Джеферсону та його прибічникам таких побоювань, як розділ 8 Статті І, де встановлено повноваження Конгресу. Хоча розділ начебто обмежував Конгрес чітким переліком численних повноважень та обов’язків, він містив і два надто загальні положення. Це були положення про загальний добробут і про потрібні і належні закони. У них твердилося, що Конгрес повинен мати такі повноваження:

* встановлювати і стягувати податки... сплачувати борги і дбати про спільну оборону і загальний добробут Сполучених Штатів;

* видавати усі закони, потрібні і належні для здійснення згаданих вище повноважень (повноважень, наданих Конгресу згідно з розділом 8 Статті І).

Федералісти вважали, що Конституція накладає на федеральний уряд певні широкі обов’язки, тож його права мають бути адекватні цим обов’язкам. Саме такого „енергійного“ застосування влади федерального уряду й побоювалися Джеферсон і деякі республіканці.

На думку федералістів, якщо народ надав ці повноваження федеральному урядові, він зможе скоротити чи обмежити їх на підставі поправок до Конституції, коли зайде потреба. Перелік повноважень у Конституції чітко поділяв компетенцію федерального уряду та урядів штатів, що істотно обмежувало права обох.

Вправа на розвиток критичного мислення

ВИЗНАЧЕННЯ ПРИЧИН ПОБОЮВАНЬ ДЖЕФЕРСОНА

Уявімо, що ви надали своєму учнівському уряду право видавати будь-які правила для вашої школи, які вони вважають за „потрібні і належні“ для її „загального добробуту“.

1. Хто має змогу вирішувати, що саме є „потрібним і належним“?

2. Хто вирішує, що становить „загальне добро“?

3. Як обмежено їхні повноваження?

Які конфлікти зайшли між федералістами і республіканцями?

Розбіжності у політичній філософії між Гамілтоном і Джеферсоном призвели до рішучої незгоди з багатьох конкретних питань щодо належного функціонування нового уряду. Одним із питань, щодо яких вони зайняли протилежні позиції, було створення Банку Сполучених Штатів.

Гамілтон як міністр фінансів бажав засвідчити владу федерального уряду і зміцнити слабку економіку молодої держави. Задля досягнення цієї мети він подав Конгресу чимало порад. Серед них законопроект про створення Банку Сполучених Штатів. Конгрес ухвалив такий закон, і через нього зайшли великі суперечки.

Гамілтон казав, що створення Банку було „потрібним і належним“ заходом до виконання обов’язків, покладених на Конгрес Конституцією, як-от стягнення податків і регулювання торгівлі між штатами.

Джеферсон відповідав, що положення про „потрібні і належні“ закони треба тлумачити так, начебто йдеться про заходи „абсолютно і невідворотно конечні“. Очевидно, таке тлумачення значно обмежувало владу Конгресу. Напевно, створення Банку не могло скласти іспит за такого вузького тлумачення. Джеферсон це усвідомлював, проте саме того він і домагався.

Президент Вашингтон узяв бік Гамілтона. Він підписав закон про створення Банку Сполучених Штатів. Це становило великий крок до посилення влади федерального уряду.

Чому федералісти і республіканці додержувалися протилежних думок щодо війни між Великою Британією і Францією?

У 1793 році почалася війна між Великою Британією і Францією. Федералісти і республіканці не дійшли згоди про лінію поведінки Сполучених Штатів.

Федералісти бажали, щоб США підтримали Велику Британію, адже американці торгували переважно з англійцями, а не французами. Вони не сприймали й радикалізму Французької революції 1789 року.

Республіканці бажали, щоб США підтримували Францію, яка допомагала американцям у війні за незалежність від Британії. Вони підтримували й антимонархічну революцію у Франції.

Президент Вашингтон намагався запобігти поділу на ворожі табори, спричиненому незгодою в цьому питанні. Він оголосив, що США будуть нейтральними і не ставатимуть за когось у цій війні. Залишаючи посаду після другого реченця, він застеріг країну від укладення постійних союзів із чужоземними урядами. Він попередив американський народ і про потребу уникати, за його словами, „партійного духу“.

Проте на час відходу Вашингтона конфлікт партій став прикладкою американської політики. Великий престиж Вашингтона захищав його від особистих закидів. Але ніхто не міг посісти місце Вашингтона, тому опозиція піддавала закидам всіх його наступників.

Що являли собою Закони про іноземців і підбурення до заколоту?

На виборах 1796 року президентом було обрано федераліста Джона Адамса. Але віце-президентом обрали республіканця Томаса Джеферсона. Це посилило конфлікт між федералістами і республіканцями.

Джеферсон та його прибічники піддавали критиці ведення державних справ Адамсом і федералістською більшістю у конгресі. Останні спромоглися ухвалити закони, відомі як Закони про іноземців і підбурення до заколоту. Ці закони надавали право президентові висилати з країни іноземців, яких він вважав небезпечними. Вони також оголосили злочином критику уряду з боку редакторів, авторів і промовців.

Джеферсона та інших республіканців обурювали і самі закони, і їхнє застосування суддями-федералістами. Вони знали, що метою законів є примус утриматися від критики уряду. Республіканці сподівалися, що федеральні судді оголосять ці закони неконституційними. Але кількох видавців республіканських газет та одного члена Конгресу оштрафували і вкинули до в’язниці за письмові та усні виступи проти уряду.

Зрештою, Медисон разом із Джеферсоном написав Кентукійські і Віргінські резолюції. У них твердилося, що штати мають право вирішувати, чи не перевищує федеральний уряд свої повноваження. Резолюції обстоювали право законодавчих органів штатів оголошувати нечинними закони Конгресу на зразок Законів про іноземців і підбурення до заколоту. Але інші штати не схвалили ці резолюції. Якби так сталося, штати дістали б більше повноважень, ніж їх мав федеральний уряд.

Що таке „революція 1800 року“?

На президентських виборах 1800 року вперше змагалися кандидати на посади президента і віце-президента, яких відверто підтримали політичні партії. Федералісти підтримували Джона Адамса, а республіканці - Томаса Джеферсона. Хоча самі кандидати не агітували, вибори призвели до запеклих сутичок між партіями. Республіканці часто посилалися на Закони про іноземців і підбурення до заколоту як на доказ непридатності федералістів до управління державою.

Вибори 1800 року виявилися визначними для нової системи правління. Федералісти і республіканці обвинувачували одні одних у бажанні порушити Конституцію, втім обидві сторони визнали підсумки виборів. 4 березня 1801 року федералісти передали контроль над федеральним урядом республіканцям. Вперше в сучасній історії нові керівники одержали контроль над урядом внаслідок „демократичної революції“, а не спадкового правонаступництва або насильницького перевороту. Пізніше Джеферсон назвав її революцією 1800 року і заявив, що вона була важливішою за революцію 1776 року!

Федералісти зазвичай ставилися до демократії з підозрою. Проте настанови країни ставали дедалі демократичнішими. На тлі такого прагнення рівності федералісти не могли змагатися з республіканцями, які представляли думки і переконання усього поспільства. Після Війни 1812 року Федералістська партія втратила вплив на американську політику.

Яку роль відіграють політичні партії у сучасній політичній системі?

Сьогодні політичні партії перетворилися на звичну частину американської політичної системи. Чимало людей твердять, що за умов демократизації держави постання політичних партій неминуче. Вони потрібні для досягнення кількох важливих цілей:

* Надати громадянам засіб до організованої підтримки кандидатів на державні посади.

* Дати змогу переконати більше людей взяти участь у голосуванні.

* Вступом до політичних партій люди засвідчують свою підтримку політики цієї партії.

* Дати вихід пристрастям народу і змогу обговорювати державну політику.

* У добу швидких політичних змін партії можуть запевнити, що народ вимагає зміни уряду, а не конституції.

Як ви вважаєте?

1. Якими були заперечення федералістів проти політичних партій? Чи доречні, бодай частково, ці заперечення сьогодні?

2. Які функції виконують політичні партії сьогодні? Яким чином вони служать загальному добру?

3. Чи можлива демократія без політичних партій? Поясніть свою позицію.

4. Які переваги і недоліки має членство у політичній партії? Чи можете ви бути певні, що обрана вами політична партія відображає ваші інтереси?

Перевірка і використання уроку

1. Що таке „фракція“? На які чинники покладався Медисон у сподіванні запобігти фракціям дістати контроль над федеральним урядом?

2. Яка основна розбіжність у думках дала поштовх піднесенню політичних партій у Сполучених Штатах?

3. Що таке конституційні положення про „загальне добро“ і „потрібні і належні закони“? Чому Джеферсона та інших батьків конституції бентежили ці положення?

4. Що таке Закони про іноземців і підбурення до заколоту? Як Джеферсон і Медисон відповіли на ухвалення цих законів?

5. Чому Джеферсон називав президентські вибори 1800 року „революцією 1800 року“? Яке значення мали ці вибори?

6. Дослідіть розвиток та еволюцію політичних партій від Громадянської війни дотепер.