Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=946552922


Урок 17 Яку позицію займали федералісти під час дебатів про ратифікацію?

30.12.1999

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета уроку

Прибічники ратифікації Конституції, яка встановлювала федеральний уряд, дістали назву федералістів. Треба зрозуміти розбіжність у поглядах федералістів і антифедералістів. У цьому уроці описано стратегію та резони, які наводили федералістами на користь ратифікації Конституції. Серед них теорії суспільного договору і згоди підлеглих. Ви дізнаєтеся, що в більших штатах, як-от у Нью-Йорку чи Віргінії, дебати виявили незначну різницю у кількості прибічників, тому, щоб дістати підтримку деяких антифедералістів, федералісти погодилися на розробку на першій сесії Конгресу біллю про права, що буде доданий до Конституції.

По закінченні цього уроку ви повинні вміти пояснити, чому федералісти бажали ратифікації Конституції конвентами штатів, резони, що наводилися на користь такої процедури, та аргументи федералістів на підтримку Конституції.

Терміни, які треба знати
федералісти
ратифікаційні конвенти
„Федераліст“

Чому федералісти прохали виборців схвалити Конституцію?

Федералісти знали, що чимало членів законодавчих органів та урядів штатів були проти нової Конституції, головно тому, що вона скорочувала їхні повноваження. Тому федералісти не прохали Конгрес чи уряди штатів схвалити Конституцію, хоча від них цього очікували.

Джеймс Медисон опрацював план, поданий федералістами. Він пропонував звернутися до самих виборців по схвалення Конституції. Конституцію мали обговорювати на спеціальних ратифікаційних конвентах, що скликалися у кожному штаті. Делегати конвентів мали обиратися прямим загальним голосуванням з єдиною метою схвалення Конституції. План Медисона добре узгоджувався зі словами у преамбулі до Конституції: „Ми, народ... видаємо і встановлюємо цю Конституцію...“

План федералістів становив черговий приклад ідеї суспільного договору. У народу, яким мав керувати новий федеральний уряд, питали згоди на встановлення цього уряду і підкорення його наказам. Можна впізнати у цьому метод встановлення уряду, викладений у філософії природного права Джона Локка і в Декларації незалежності. За словами Джеферсона, справедливі уряди „виводять свої... повноваження зі згоди підлеглих“. Дехто навіть твердив, наприклад, що Статті конфедерації нечинні і неправомочні, бо їх не подавали народові на висловлення ним своєї згоди.

На конвенті батьки конституції схвалили цей план ратифікації Конституції. Вони додали положення, що Конституція набирає чинності після її ратифікації конвентами бодай дев’ятьох штатів із тринадцяти.

Узгодивши стратегію, федералісти заохочували своїх прибічників у штатах якомога швидше скликати ратифікаційні конвенти та обирати на них делегатів. Вони знали, що антифедералістам бракує часу для організації широкої опозиції.

Федералісти опрацьовували Конституцію майже чотири місяці. Вони вивідали аргументи „за“ і „проти“ неї і гуртували прибічників. Вони вважали: якщо конвенти відбудуться швидко, то антифедералістам буде ніколи організувати опір ратифікації Конституції.

Які методи застосовувалися у боротьбі за ратифікацію Конституції?

Попри переваги позиції федералістів, антифедералісти могли вчинити потужний опір. Дебати про ратифікацію точилися у штатах понад 10 місяців. Політична боротьба була відчайдушною, іноді навіть запеклою. Одна з найскладніших битв за ратифікацію точилася у штаті Нью-Йорк. На підтримку справи федералістів три особи - Александер Гамілтон, Джеймс Медисон і Джон Джей - написали низку есе, надрукованих у трьох нью-йоркських часописах. Вони стали в пригоді також у дебатах про ратифікацію у Віргінії і досі є важливим джерелом інформації про суперечки на установчому конвенті. Статті не мали на меті подати всі точки зору. Їхньою метою було переконати народ підтримати ратифікацію Конституції. Ці есе відомі сьогодні як збірка „Федераліст“. Його вважають найважливішим твором, написаним на підтримку нової Конституції.

Захищаючи нову Конституцію, автори „Федераліста“ дуже вправно використали основні уявлення про правління, які розуміла і поділяла більшість американців. Вони описували Конституцію як добре продуманий та узгоджений план організації федерального уряду. На суперечках і компромісах, що траплялися під час її опрацювання, не наголошували у намаганнях подати Конституцію на якомога вигіднішому тлі.

Як федералісти відповідали антифедералістам?

Антифедералісти також мали в арсеналі кілька резонів нібито запропонована ними форма правління незгірша. Проте федералісти були краще зорганізовані. Резони федералістів на підтримку Конституції виходили з того, що вона розв’язує проблему встановлення республіканського уряду у великій і розмаїтій державі. Вони зуміли переконати чимало людей підтримати їхню позицію завдяки трьом аргументам:

1. У справі захисту основних прав не можна покладатися тільки на громадянську чесноту народу.

2. Спосіб формування уряду здатен захистити основні права.

3. Представництво в уряді різних інтересів захищатиме основні права.

На громадянську чесноту народу не можна більше покладатися як на єдину опору уряду, покликаного захищати права громадян і сприяти загальному добробуту. Протягом історії, твердили федералісти, у республіках найбільшу загрозу загальному добру і природним правам громадян становило себелюбне прагнення власних інтересів громадянами, які нехтували загальним добром. Тому протягом майже двох тисяч років політичні мислителі твердили, що республіканська форма правління є безпечною, лише коли громадянам питома громадянська чеснота. Вони розуміли цю чесноту так, що громадяни мають поступатися власними інтересами, коли це треба для загального добра.

Нещодавні сутички з урядами штатів навіювали багатьом людям сумніви, що уряди можуть покладатися на чесноту громадян у сприянні загальному добру і захисті особистих прав. Чимало законодавчих органів штатів ухвалили закони, які допомагали боржникам коштом їхніх кредиторів. Багатьом ці закони видавалися порушеннями права власності, котре, зрештою, було одним з основних природних прав, які над усе виборювалися під час війні за незалежність.

Якщо належне функціонування республіканської форми правління не може покладатися на чесноту громадян, то на що воно може покладатися? Як треба організувати уряд, щоб себелюбні особи чи фракції не опанували його коштом інших?

Спосіб формування уряду, передбачений Конституцією - поділ влади і взаємний контроль її гілок, - був найкращим засобом досягнення цілей республіканізму. Основна ідея „Федераліста“ полягала у тому, що федеральний уряд, описаний в Конституції, не повинен покладатися тільки на громадянську чесноту народу для захисту прав громадян і сприяння добробуту краю. Автори вірили, що марно очікувати від людей, які мешкали у такій великій і розмаїтій країні за сотні миль одні від одних, нібито вони охоче зречуться власних інтересів на користь інших.

Федералісти твердили, що права і добробут усіх мають захищатися завдяки складній системі представництва, поділу влади і взаємного контролю, яку забезпечує Конституція. Вони вважали також, що порядок обрання сенаторів і президента підвищує імовірність того, що вони матимуть конечні для добрих урядовців особисті якості.

Федералісти переконували, що сила Конституції полягає у створенні нею гілок влади, які представляють різні інтереси народу. Вони твердили, що така складна система унеможливить будь-якій особі чи фракції - ба навіть більшості, - перебрання повного контролю над урядом, який служив би їхнім інтересам коштом загального добра або особистих прав. Великі розміри країни, твердили вони, особливо ускладнюють здобуття більшості якоюсь фракцією. А якщо у федеральному уряді буде представлено стільки різних інтересів і фракцій, то менш імовірне домінування котроїсь із цих фракцій.

Дехто закидав, нібито система аж так ускладнена, що буде тяжко чогось домогтися, зокрема, коли якомусь задуму заперечує одна чи кілька потужних груп за інтересами. Але Медисон у „Федералісті“ відверто визнавав, що не вважає це недоліком. Одним із його закидів законодавчим органам штатів було те, що вони намагалися ухвалити забагато законів. Більшість батьків конституції вважала, що найкращий спосіб запобігти ухваленню поганого закону є запобігти ухваленню закону взагалі.

Представництво різних інтересів в уряді захищатиме основні права. Гілки федерального уряду, надані кожній конституційні повноваження та їхні інтереси пропонувалося подавати як такі:

* Законодавча влада. Палата представників захищатиме місцеві інтереси народу, адже представників обиратимуть у невеликих виборчих округах. Сенат захищатиме інтереси штатів, тому їх обиратимуть законодавчі органи штатів.

* Виконавча влада. Президент захищатиме національні інтереси народу, тому порядок його обрання такий, що вибірники мають обирати з-поміж керівників, які здобули вплив у цілому краї.

* Судова влада. Верховний Суд захищатиме основні інтереси народу, тому він буде незалежним від політичного маніпулювання, а відтак відповідатиме лише перед Конституцією.

Як ви вважаєте?

1. Як резони федералістів відображають їхні погляди на природні права, республіканізм і конституціоналізм?

2. Чому федералісти вважали, що не можуть покладатися лише на громадянську чесноту, щоб убезпечити належне функціонування нової держави? Чи згодні ви з цим?

3. Який вплив справляв розмір території і людності нової держави на погляди федералістів?

Чи було надано федеральному урядові надмірної влади?

Федералісти визнавали, що новий федеральний уряд має далеко більше влади, ніж він мав за Статтями конфедерації. Уряд мав більший контроль над штатами, але був обмежений переліченими повноваженнями. Федеративний устрій і взаємний контроль гілок влади мали запобігати порушенням цих обмежень. Тому ж бо, твердили федералісти, більші повноваження, надані урядові Конституцією, можна використовувати лише для захисту, а не порушення прав народу. Критики побоювалися, що надання такої великої влади федеральному уряду наражатиме на серйозну небезпеку їхні права і добробут.

Чи потрібен білль про права?

Федералісти наводили численні заперечення прибічникам біллю про права. Найважливішими серед них були такі:

* Складна організація уряду і розмаїття країни захищають права. У великій республіці „фракції більшості“ майже неможливо діяти вільно.

* Конституція справді захищає чимало конкретних прав. Серед них недоторканість особи, заборона ухвалення законів зі зворотною чинністю і законопроектів про покарання без суду, захист від порушень договірних зобов’язань, гарантії розгляду кримінальних справ судом присяжних у штаті, де було скоєно злочин, а також захист від обвинувачень у державній зраді завдяки вузькому визначенню її складу.

* білль про права зайвий у державі, де народ визнано сувереном. Попередні біллі про права, як-от Англійський білль про права, захищали народ від всевладного монарха, над яким народ не мав жодного контролю. За Конституцією, народ має право усувати виборних урядовців з посад. Тому за такої конституції гарантії, що містяться у біллях про права, є зайвими.

* Конституція не уповноважує федеральний уряд позбавляти народ належних йому прав. Вона надає урядові лише обмежені повноваження виконувати певні обов’язки, тобто перелічені повноваження. Ні до чого перелічувати права, які уряд не може порушувати.

* декларації прав неефективні і небезпечні. Більшості конституцій штатів передують біллі про права, але вони не заважають урядам штатів порушувати права громадян. Жоден штат не має вичерпного переліку прав, тобто біллю, що перелічує всі права, які захищаються. Либонь, внаслідок цього уряди штатів вільно порушують важливі права, не згадані у відповідних біллях. А що неможливо перелічити всі права, то краще не мати переліку прав взагалі. Адже урядовці можуть вільно порушувати права, які не було перелічено.

Проте, попри ці твердження, федералісти визнали за потрібне погодитися з вимогами антифедералістів щодо ухвалення біллю про права.

Чому федералісти погодилися з вимогою ухвалити білль про права?

Федералісти завзято працювали над подоланням заперечень антифедералістів. На червень 1788 року 9 штатів проголосували за ратифікацію Конституції. Нью-Гемпшир був дев’ятим та останнім штатом, який мав визнати Конституцію основним законом краю. Такі важливі штати, як Нью-Йорк та Віргінія, на той час ще не схвалили Конституцію. Там точилися запеклі дебати через побоювання встановлення занадто великого і потужного федерального уряду.

Нарешті, було досягнуто компромісу. Щоб переконати деяких антифедералістів підтримати Конституцію, федералісти пообіцяли, що перша сесія Конгресу опрацює білль про права, який буде додано до Конституції. Білль мав містити перелік прав громадян, що не повинні порушуватися федеральним урядом. Федералісти наполягали, щоб у біллі містилося положення про те, що перелік прав не повинен тлумачитися так, нібито у ньому зазначено всі належні народові права.

Згода федералістів сприяти ухваленню біллю про права значно звузила підтримку антифедералістів. Вона позбавила їх найпотужнішої зброї. У деяких штатах, як-от Масачусетсі, цієї згоди вистачило для здобуття незначної більшості на ратифікаційному конвенті - 187 голосів проти 168. Згодом Нью-Йорк і Віргінія також, нарешті, проголосували за ратифікацію. Антифедералісти програли бій за відкидання чи перегляд Конституції, проте вони дістали згоду додати до неї білль про права.

Федералісти заслуговують на повагу за створення Конституції, яка встановила сучасну форму правління. Дебати, спричинені запереченням Конституції антифедералістами, мали наслідком додавання до неї Біллю про права. Білль про права виявився конечним для захисту основних прав американського народу і надихав багатьох людей поза берегами Америки.

Як ви вважаєте?

1. Поясніть твердження федералістів, нібито Конституція не потребує біллю про права. Чи згодні ви з такою думкою? Чому так або чому ні?

2. Чому, на вашу думку, батьки конституції окремо захищали певні права у тексті Конституції?

3. Які резони з наведених федералістами 1787 року на підтримку Конституції, на вашу думку, були найважливішими? Які резони, на вашу думку, були найменш важливими?

Перевірка і використання уроку

1. Чому федералісти пропонували, щоб Конституцію ухвалили ратифікаційні конвенти у кожному штаті, а не Конгрес або законодавчі органи штатів?

2. Яку тактику застосували федералісти для перемоги у боротьбі за ратифікацію Конституції?

3. Що таке „Федераліст“? Як і чому його було створено?

4. Які аргументи наводили федералісти на підтримку ратифікації Конституції?

5. Які аргументи наводили федералісти проти вимоги біллю про права? Чому вони, зрештою, погодилися з цією вимогою?

6. Виголосіть перед класом доповідь, пояснюючи, чому Род-Айленд так довго опирався приєднанню до Союзу за наявності такої Конституції?

Рекомендувати цей матеріал