Урок 10 Чому батьки-засновники бажали замінити Статті конфедерації 1781 року?

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

Мета розділу

Після проголошення незалежності від Великої Британії колоністи мали вирішувати, як їм урядувати. Провідники на кшталт Медисона, Вашингтона і Гамілтона вважали невдалими Статті конфедерації, цю першу спробу встановлення уряду. В 1787 році 55 чоловіків зібралися у місті Філадельфія і склали та ухвалили Конституцію Сполучених Штатів. Ці люди зажили слави „батьків конституції“. Не всі вітали цю Конституцію, тому її ухвалення і ратифікація викликали суперечки з найважливіших питань політичного життя та урядових установ. У цьому розділі ви дізнаєтеся, чому Конституція заступила Статті конфедерації. Ви дізнаєтеся, з яких причин батьки конституції створили саме такий уряд Сполучених Штатів. Наводяться також розбіжності у думках тогочасних американців щодо переваг нової Конституції.

УРОК 10

Чому Батьки-засновники бажали змінити Статті конфедерації 1781 року?

Мета уроку

У цьому уроці ви розглянете центральний уряд, створений за Статтями конфедерації. Вони були першою з двох конституцій центрального уряду, складених між 1776 і 1787 роками. У 1776 році Другий континентальний конгрес ухвалив проголошення колоній незалежними від британського правління. Нові штати мали спільно воювати проти потужних британських армії і флоту. Одним з нагальних завдань Конгресу було створення центрального уряду для ведення військових дій.

Перший уряд діяв невдало, попри обізнаність батьків-засновників на філософії політики, історії і правлінні. Знати недоліки того уряду важливо для розуміння того, що без належної організації уряд нездатний діяти успішно. Це допоможе збагнути, чому наш уряд сьогодні організовано саме так.

По закінченні читання та обговорення уроку, ви повинні вміти пояснити, чому американці, які щойно вибороли незалежність, створили саме таку першу конституцію, як Статті конфедерації. Ви повинні також вміти пояснити, чому дехто вважав, нібито уряд, створений за Статтями конфедерації, не був досить сильним.

Терміни, які треба знати
Статті конфедерації
Другий Континентальний конгрес
фракції
лоялісти
верховенство більшості
федеральний уряд
Північно-західний ординанс
повстання Шейса

Як було створено Статті конфедерації?

У 1776 році кожен новостворений штат сформував власний уряд. Окрім цих урядів, американці розмірковували також про встановлення центрального уряду, який мав залагоджувати відносини між штатами і єднати штати в їхніх відносинах з рештою світу.

Центральний уряд був конечний для регулювання торгівлі між окремими штатами, а також між штатами та іноземними державами, і для залагодження суперечок між штатами з таких питань, як визначення кордонів.

Деякі керманичі вбачали потребу в центральному уряді для зовнішніх зносин і розв’язання економічних і торгівельних питань. Бенджамін Франклін, який пропонував колоніям єдиний уряд ще 1754 року, у липні 1775 року подав проект статей конфедерації Другому континентальному конгресу. Влітку і восени надійшли ще кілька проектів, але питання про незалежність від Великої Британії було на разі важливішим за створення центрального уряду.

7 червня 1776 року Ричард Генрі Лі запропонував Другому континентальному конгресу низку резолюцій: одну про проголошення незалежності, а другу про створення центрального уряду. З цих резолюцій вийшли Декларація незалежності й Статті конфедерації.

Які проблеми порушені у Статтях конфедерації?

Ухвалення Статей конфедерації Континентальним конгресом і штатами було ускладнено двома основними проблемами:

1. Побоювання створити надмірно потужний центральний уряд.

2. Побоювання, що деякі штати здобудуть більшу за інших владу в центральному уряді.

Проблема 1. Побоювання сильного центрального уряду. Після початку війни проти Великої Британії кожен штат уподібнився окремій державі з власною конституцією та урядом. Для народу свій штат і був цілим „краєм“, і всі виборці могли мати в уряді ухвальний голос. Вони могли обирати членів своїх громад представляти їхні інтереси в законодавчих органах штатів. Уряд був доволі наближеним до більшості громадян, тому вони могли навіть брати участь у деяких його заходах.

Батьки-засновники погоджувалися, що центральний уряд потрібний, проте побоювалися створення надто сильного уряду. Американці вважали, що британське правління позбавляло народ прав, зокрема, права представництва в уряді. Вони вважали, що таке напевно станеться з кожним центральним урядом, який водночас є потужним і віддаленим. Отже, вони були переконані, що уряд має бути ближчим до народу, щоб той міг контролювати уряд та убезпечити себе від порушення своїх прав з боку уряду. Нарешті, дослідження історії і філософії політики наводило їх на думку, що республіканське правління може утриматися лише в малих громадах, де люди поділяють спільні погляди і переконання.

Розв’язка: створення слабкого центрального уряду. Батьки-засновники, зрештою, дійшли розв’язки цієї проблеми - сформували слабкий центральний уряд. Уряд, створений за Статтями конфедерації, був лише центральним законодавчим органом, Конгресом конфедерації. Він не мав виконавчої чи судової влади. Хоча Конгрес мав право встановлювати суди для певних обмежених цілей, більшість суперечок про право залагоджували суди штатів. До того, у Статті ІІ твердиться, що:

Кожен штат зберігає свій суверенітет, свободу і незалежність, а також будь-яке повноваження, юрисдикцію і право, що не передані виразно цією конфедерацією Сполученим Штатам, які зібралися на Конгресі.

Статті Конфедерації залишали більшість повноважень за штатами; центральний уряд мав невелику владу над штатами та їхніми громадянами. Наприклад:

* Конгрес конфедерації не мав жодної влади над жодною особою в жодному штаті. Тільки уряди штатів мали владу над своїми громадянами.

* Конгрес не мав повноважень стягувати податки зі штатів або прямо з громадян. Він міг лише просити грошей в урядів штатів, які мали стягувати кошти з власних громадян.

* Конгрес не мав повноважень регулювати торгівлю між окремими штатами.

Проблема 2. Побоювання, що деякі штати домінуватимуть над іншими в центральному уряді. Керівники кожного штату бажали гарантій, що новий центральний уряд буде організовано так, щоб не загрожувати інтересам штатів. Тому найважливіша суперечка зайшла про представництво штатів у Конгресі. Чи матиме кожен штат єдиний голос, або штатам з більшою людністю чи статками належатиме більше голосів, ніж іншим? Адже рішення Конгресу мали прийматися більшістю голосів. Деякі керманичі побоювалися, що більшість використає свою владу у власних інтересах коштом тих, що залишаться у меншості.

Розв’язка: надання кожному штату єдиного голосу. Розв’язка цієї проблеми полягала у наданні кожному штату єдиного голосу в Конгресі конфедерації, не зважаючи на кількість його мешканців. Проте у Статтях містилося й положення, що з важливих питань, як-от оголошення війни, потрібна згода дев’яти штатів. Тому сім менших штатів не могли переважити у голосуванні шість більших.

Вправа на розвиток критичного мислення

РОЗГЛЯД ПЕРЕВАГ І НЕДОЛІКІВ СТАТЕЙ КОНФЕДЕРАЦІЇ

Працюйте парами або у малих групах для виконання такої вправи.

1. Прочитайте наведені далі уривки зі Статей конфедерації.

2. До кожного уривку складіть перелік переваг для штатів та/або центрального уряду, які випливають з цієї статті.

3. Складіть перелік недоліків для штатів та/або центрального уряду, які випливають з цієї статті.

4. По закінченні роботи порівняйте свої переліки і підготуйтеся поділитися своїми думками з класом.

Статті конфедерації

Стаття II. Кожен штат зберігає свій суверенітет, свободу і незалежність, а також будь-яке повноваження... що не передані виразно цією конфедерацією Сполученим Штатам, які зібралися на Конгресі.

Стаття V. Жоден штат не може бути представлений у Конгресі понад сімома і менш, ніж двома делегатами... Під час розгляду питань сполучених штатів, які зібралися на Конгресі, кожному штатові належить один голос.

Стаття VIII. Всі військові витрати, а також решта видатків, понесені задля спільної оборони або загального добра... сплачуються загальною скарбницею, внески до якої сплачують всі штати пропорційно до вартості всіх земель у штаті... Податки на сплату такого внеску накладаються і стягуються в порядку, встановленому законодавчими органами штатів...

Стаття IX. Сполучені штати, які зібралися на Конгресі є також вищою апеляційною інстанцією з усіх суперечок і розбіжностей... між двома чи кількома штатами...

Стаття IX. Сполучені штати, які зібралися на Конгресі, мають виняткове право і повноваження регулювати склад і вартість монет, викарбуваних за їхнім наказом, або за наказом відповідних штатів...

Стаття XIII. ...не може змінюватися будь-коли, якщо такі зміни не узгоджено в конгресі сполучених штатів, а потім підтверджено законодавчими органами кожного штату.

У чому полягали вади Статей конфедерації?

1 березня 1781 року Меріленд став останнім штатом, який ратифікував Статті Конфедерації. Меріленд бажав підпорядкувати західні території Конгресові, а не окремим штатам. Доки Нью-Йорк, Конектикут і Віргінія не зреклися своїх претензій на західні території, Меріленд не ратифіковував Статті конфедерації.

Ви вже бачили, як штати намагалися подолати побоювання сильного центрального уряду: було створено центральний уряд з дуже обмеженими повноваженнями. Це відображало поширене переконання, що брак влади не надається до зловживань.

З огляду на обмеженість Статей конфедерації і спричинені нею труднощі було вирішено скласти нову конституцію. Окремі обмеження Статей описано далі.

1. Брак коштів і повноважень їх дістати. Конгрес не мав права стягувати податки. Він міг тільки просити уряди штатів виплачувати певні суми на відшкодування витрат центрального уряду.

Ця система не вдіяла. Переважну частку коштів на оплату витрат пов’язаних із війною за незалежність Конгрес позичав в американців та іноземців, проте не мав жодної змоги сплатити власні борги. Уряди штатів і більшість їхніх мешканців після війни також дуже заборгувалися. Отже, коли Конгрес запросив 10 мільйонів доларів на відшкодування військових витрат, штати сплатили тільки півтора мільйони.

2. Брак влади над урядами і громадянами штатів. Конгрес не мав повноважень ухвалювати закони, що регулювали поведінку штатів чи їхніх громадян і примушували уряди або громадян штатів до певних дій. Громадянами могли урядувати лише відповідні штати. Це означало, що коли урядовці або громадяни штату не корилися припису, рекомендації або запитові центрального уряду, то уряд не мав змоги примусити їх до покори. У Статтях чітко стверджено, що кожен штат зберігає свої „суверенітет, свободу і незалежність“.

Неспроможність центрального уряду примусити уряди і громадян штатів до виконання міждержавних договорів призвела до критичної ситуації. Не всі вітали війну за незалежність; деякі колоністи залишалися лояльними Великій Британії. Тисячі цих осіб, які дістали назву лоялістів, надалі мешкали у Сполучених Штатах. Після війни центральний уряд підписав мирний договір з Великою Британією, відомий як Паризький договір. Він вимагав, зокрема, захисту прав лоялістів і гарантій справедливого ставлення до них. Деякі лоялісти володіли на території штатів майном, а дехто позичав гроші іншим громадянам.

Уряди окремих штатів відмовилися виконувати договір. Вони часто ускладнювали стягнення лоялістами боргів з інших громадян. В окремих випадках штати під час війни привласнювали майно лоялістів. Центральному уряду бракувало повноважень примусити уряди штатів поважати майнові права лоялістів, а окремих громадян - сплатити борги лоялістам. Отже, центральний уряд виявився неспроможним виконати свою обіцянку британському уряду щодо захисту прав цих громадян.

3. Брак гарантій виконання торговельних угод. Хоча Конгрес мав повноважень укладати угоди з іншими державами, він не міг примусити уряди штатів до виконання цих угод. Це спричинило нові ускладнення. Деякі американці довозили товари з інших країн, а потім відмовлялися їх оплачувати. Не дивно, що це знеохотило іноземців до торгівлі з мешканцями Сполучених Штатів. До того ж, коли Велика Британія усвідомила безпорадність Конгресу в регулюванні зовнішньої торгівлі, вона заборонила своїм колоніям у Вест-Індії торгувати з американцями. Внаслідок цього чимало американців втратили гроші, бо не могли продавати свої вироби іноземцям. А інші не могли купувати потрібні вироби за кордоном.

4. Недобросовісна конкуренція між штатами. Конгрес не мав повноважень ухвалювати закони про регулювання торгівлі між штатами. Тому окремі штати оподатковували вироби, що надходили до них з інших штатів. Наприклад, штати Нью-Йорк і Пенсильванія оподатковували вироби, що вивозилися до Нью-Джерсі, і це нагадувало „діжку без днища зобабіч“. Подібні дії заважали широкій і прибутковій торгівлі поза межами штатів. Це також погіршувало стан економіки, яка ще не відновилася після повоєнної руїни.

5. Загрози праву громадян на власність. Поширена думка, що найсерйознішу проблему в Сполучених Штатах 1780-х років становила неспроможність урядів штатів захистити право громадян на власність. У більшості штатів владу контролювала законодавча гілка з представників, обраних більшістю громадян.

Особи зі спільними інтересами створювали фракції. Іноді такі фракції становили більшість у законодавчих органах штатів. Джеймс Медисон визначав фракцію як групу людей, які прагнуть задовольнити власні інтереси коштом інтересів інших осіб чи груп. Цим групам закидали ухвалення законів, що надавали переваги самим фракціям коштом меншості або загального добра. Наприклад, законів про скасування боргів чи привласнення майна лоялістів. Вони запроваджували паперові гроші, що спричиняло інфляцію, вигідну боржникам і невигідну кредиторам.

Люди, які потерпали від таких законів, твердили, що їхнє майно не захищене урядами штатів. Вони обвинувачували уряди штатів в тому, що одна група людей використовує їх для нехтування правами інших.

Дехто твердив, що ці проблеми були наслідком надмірної демократії в урядах штатів. На їхню думку, представницький уряд за верховенства більшості не захищав як слід ні природні права окремих громадян, ні загальне добро. Вони вважали, що верховенство більшості, якщо вона прагне власних себелюбних інтересів коштом прав інших, являє собою лише інший різновид тиранії, не менш небезпечний, ніж неконтрольована монархія.

Як ви вважаєте?

1. Статті конфедерації відображали недовіру до сильного центрального уряду. Які були історичні і філософські підстави такої недовіри?

2. Які були позитивні і негативні наслідки слабкого центрального уряду?

3. Чому ви вважаєте, що менші штати були задоволені урядом, створеним за Статтями конфедерації?

4. Чимало людей і досі не довіряє федеральному уряду. Чи виправдана, на вашу думку, така недовіра? Поясніть свою позицію.

Як повстання Шейса посіяло зерна змін?

Чимало людей усвідомлювали хиткість Статей конфедерації, але була потрібна якась драматична подія, яка переконала б їх у конечності сильного центрального уряду. У 1786 році група з кількасот розлючених фермерів зібралася у Масачусетсі під проводом Денієла Шейса. Вони замірялися напасти на уряд штату.

Фермери стикалися з серйозними економічними проблемами. Неспроможні боржники втрачали свої домівки і ферми. Декого ув’язнювали. Серед народу ширилося невдоволення, і натовп часто заважав судам випродати майно неспроможних боржників.

Для повстання Шейсові та його прибічникам потрібна була зброя. Вони спробували захопити арсенал у місті Спрингфілд, штат Масачусетс, де зберігалася зброя міліції штату. Хоча ватага Шейса зазнала поразки, це повстання настрахало багатьох власників, які побоювалися, що подібні проблеми можуть постати і в їхніх штатах.

Ці побоювання, викликані конфліктами на кшталт повстання Шейса, разом з труднощами у стягуванні податків і регулюванні зовнішньої торгівлі, переконували дедалі більше людей у потребі посилити повноваження центрального уряду. Одним з них був Джордж Вашингтон. Він писав у листі до Джеймса Медисона: „Або ми єдиний народ, або ні. Якщо ми перше, давайте діяти як єдина держава. Коли ні, припинімо фарс удавання єдиної держави“.

Які були досягнення першого федерального уряду?

Хоча центральний уряд за Статтями конфедерації був далеко не досконалим, він мав чимало важливих досягнень. Війну за незалежність вів саме цей уряд і, завдяки зусиллям дипломатів, було забезпечено визнання американської незалежності урядами європейських країн.

Найбільш далекосяжним здобутком уряду Конфедерації став, мабуть, Північно-західний ординанс 1787 року, який визначав кордони Північно-західних територій і містив схему управління ними. Ординанс передбачав надання територіям статусу штатів, задля чого було створено п’ять нових штатів на північ від ріки Огайо і на схід від Місісипі. Ординанс вимагав також, щоб штати забезпечували громадянам освіту завдяки виділенню для цих цілей земель, а також проголошував рабство довічно забороненим на цих територіях.

Конгрес конфедерації спромігся ухвалити ці положення для Північно-західних територій, бо він мав цілковитий контроль над ними. Втім Конгрес не мав найменшого контролю над виконанням укладених ним договорів у 13 штатах. На 1787 рік поширилася думка, що повноваження Конгресу треба розширити, адже такий стан не міг тривати надалі. Тоді було зроблено перші кроки до встановлення сильнішого центрального уряду.

Перевірка і використання уроку

1. Чому Статті конфедерації не встановили виконавчу і судову владу? Як Статті конфедерації долали побоювання, буцімто деякі штати домінуватимуть над іншими в центральному уряді?

2. Наведіть приклади вад Статей конфедерації. Наведіть приклади досягнень центрального уряду, встановленого за Статтями конфедерації.

3. Що ви знаєте про повстання Шейса? Чому воно сталося? Яке історичне значення воно мало?

4. Що таке „фракція“? Чому деякі батьки-засновники вважали, що фракції становлять загрозу природним правам?

5. Порівняйте уряд, створений за Статтями конфедерації, з якоюсь сучасною конфедерацією держав, скажімо, ООН, Європейським союзом, Організацією американських держав або Організацією африканської єдності.