Вчитель «Захисту Вітчизни» захистив своє право в суді

Колишній військовий, а нині – вчитель предмету «Захист Вітчизни» Юрій Черкашин не звик миритися із несправедливістю. І, на відміну від більшості вітчизняних педагогів, які побоюються «зайвий раз конфліктувати» з адміністрацією, готовий обстоювати свою правоту навіть у судовому порядку.

Працюючи в Малинівській гімназії Чугуївської районної ради Харківської області на посаді вчителя (предмет «Захист Вітчизни»), Ю. Черкашин протягом останнього року неодноразово спрямовувався у відрядження.

Так, 13 грудня 2011 року його було направлено до Введенського навчально-виховного комплексу терміном на 1 день для участі у районному семінарі вчителів «Захисту Вітчизни», темою якого було: «Створення ефективних механізмів підвищення якості навчання учнів на уроці».

А з 12 по 16 березня та з 2 по 6 квітня 2012 року Ю. Черкашина направляли до Харківської академії безперервної освіти, для проходження курсів підвищення кваліфікації.

Крім того, 12 листопада 2012 року Ю. Черкашин приймав участь у роботі районного методичного об’єднання вчителів предмету «Захист Вітчизни», що проходило у Коробочкинському навчально-виховному комплексі, для чого отримав командировку терміном на 1 день.

У зв’язку із вказаними відрядженнями, ним загалом були понесені витрати в сумі 606 грн. 77 коп., з яких 360 грн. – добові, 246 грн. 77 коп. – вартість проїзду.

Будучи законослухняним громадянином, у відповідності до ст. 121 КЗпП України, на виконання вимог «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» Юрій Черкашин, на підтвердження витрат, понесених у зв’язку із відрядженнями, до бухгалтерії надав квитки на проїзд в автобусі, трамваї, чеки за проїзд у громадському транспорті, а також маршрутні листи.

Однак, замість відповідної компенсації отримав… відмову у прийнятті посвідчення про відрядження, оскільки, за словами представників адміністрації школи, вже «вичерпано ліміт грошових коштів». Про «ліміт грошових коштів» у чинному законодавстві, що регламентує порядок організації відряджень, нічого не сказано, тому вчитель був змушений двічі звертатися до Відділу освіту Чугуївської районної державної адміністрації з проханням щодо відшкодування витрат, понесених у зв’язку із службовим відрядженням (заяви від 14 листопада 2012 року та від 16 листопада 2012 року).

Проте, ним були отримані негативні відповіді №2089-07 від 3 грудня 2012 року та №01-23/ч-41 від 7 грудня 2012 року, якими у відшкодуванні витрат, понесених у зв’язку із відрядженнями, було відмовлено «через відсутність відповідних асигнувань в бюджеті Відділу освіти Чугуївської районної державної адміністрації». Окрім того, у відповіді №01-23/ч-41 від 07 грудня 2012 року містилась вказівка про те, що витрати по відрядженнях можуть бути виконані тільки на підставі рішення суду.

Отримавши такий «дороговказ», Юрій Черкашин скористався допомогою правозахисників у складанні кваліфікованої позовної заяви про стягнення витрат у зв’язку із службовим відрядженням. І, виходячи з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 статті 15 ЦК, ч. 1 ст. 3 ЦПК України), а також за відсутності можливості вирішення даного питання поза залою суду, звернувся до суду.

А Чугуївський міський суд Харківської області в особі судді О. Ковригіна, розглянувши позов та дослідивши матеріали справи, 28 лютого 2012 р. виніс рішення, яким повністю задовольнив позовні вимоги Ю. Черкашина.

Коментар правозахисника. Роман Лихачов, член Харківської правозахисної групи, голова Чугуївської правозахисної групи:

В розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, з послідуючими змінами та доповненнями, кошти на відрядження являються одним з видів додаткової заробітної плати.

Згідно зі ст. 121 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Відповідно до п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 №98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні. Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Відповідно до п.16 вже згаданої Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв’язку з таким відрядженням).

Наразі, згідно з п. 2 Постанови КМУ № 98 від 02.02.2011 р. та додатку до неї, норма добових витрат на відрядження в межах України для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, установлена в розмірі 30 гривень.

Таким чином, Юрій Черкашин цілком правомірно вимагав виплатити йому належну грошову компенсацію за добові та транспортні витрати, понесені під час відряджень, у які його спрямовувало освітянське керівництво.

До речі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору при поданні заяви звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

А посилання відповідача на недостатнє фінансування не є підставою для невиплати коштів на відрядження, як складової частини заробітної плати та являється, в свою чергу, порушенням його трудових прав. Що й було підтверджено рішенням суду.

Відтепер Відділу освіти доведеться сплатити не тільки суму відшкодування за відрядження, а ще й додатково понад 200 грн. судового збору.