Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1248345504


Рівні можливості є ілюзією у будь-якому суспільстві з нерівністю

23.07.2009
автор: Полі Тойнбі (The Guardian)
джерело: zgroup.com.ua

The Guardian
20.07.09

Кожен думає, що вони хочуть суспільства, в якому кожна дитина має однаковий шанс добитись успіху, покладаючись на власні таланти і важку працю, незважаючи на соціальне походження. Звичайно, вони хочуть цього. Кожен політик озвучує ту саму банальність, кожна партія підтверджує це у своєму маніфесті. Тоні Блер зворушливо говорив про день, коли двоє дітей, багатий і бідний, народжені в одній лікарняній палаті, матимуть однакові можливості для розвитку і процвітання – і він мав на увазі саме це. Звичайно, він вірив у це. Так само вірив Ґордон Браун, коли створив комісію з питань соціальної мобільності під керівництвом Алана Мілберна [Alan Milburn], яка сьогодні звітує про свою роботу.

Але за правління лейбористів класова структура суспільства стала ще більш жорсткою, доля багатьох малюків вирішується при народженні, і доходи багатих і бідних сімей різняться ще більше. Лейбористи не прагнули цього і намагалися повернути цей процес у зворотному напрямку. Податкові кредити, програма "Впевнений Старт" [Sure Start], дитячі ясла для всіх, набагато кращі школи, набагато більше місць в університетах і професійних школах, звичайно, зупинили зростання нерівності до ще більших масштабів. Оскільки "малюки лейбористів" зараз лише у віці 12 років, довготермінові позитивні ефекти цих програм повинні виявитись глибшими, ніж показують теперішні цифри: Мілберн каже, що він бачить ознаки того, що падіння соціальної мобільності "досягнуло найнижчої позначки". Нарешті результати випускного тестування у школі [General Certificate of Secondary Education] стають не так тісно прив’язаними до батьківського доходу, ніж до того. Але, тим не менше, в часи лейбористів багаті акумулювали більше багатства і стали навіть ще більше певнішими того, що їхні діти будуть також багатими. Соціальна драбина, з дна до верху, стала довшою і вищою. Бар’єри, які стоять на перешкоді росту тих, хто хоче вилізти нагору, стали вищими, і в той же час запобіжники, які не дають навіть найтупішим привілейованим дітям скотитись вниз, стали ще сильнішими.

У цьому контексті Браун несподівано попросив Мілберна з’ясувати, як покращити соціальну мобільність. Чому Мілберн? Можливо, на знак задобрення старого ворога, але швидше за все, тому що Мілберн є прихильник третього шляху, який не налякає коней, надмірно наголошуючи на справжній причині – величезній нерівності у багатстві та доходах. Тим не менше, очікуйте від 90 рекомендацій доповіді, що вони міститимуть різке засудження способу, в який у своїй політиці набору студентів найкращі університети, професійні школи і компанії увічнюють класові привілеї. Успіх залежатиме від переконання освіти та працедавців, що це в їхніх інтересах поповнювати свої ряди з глибшого пулу талантів, ніж із освічених випускників приватних шкіл, що домінують у юриспруденції, журналістиці, медицині, верхніх ешелонах державної служби та інших найбільш бажаних місцях праці. Результати доповіді не стануть приємним чтивом, засвідчивши, як надмірно натренований і посередній, але з добре підвішеним язиком претендент, із легкими манерами, переможе розумнішого претендента з поганої школи, чиї найвищі оцінки "A" є особистим тріумфом наперекір усім негараздам. Мілберн вказує на результат досліджень, проведених "Радою з питань фінансування вищої освіти Англії" [Higher Education Funding Council for England], які показують, що учні державних шкіл, які мають на дві оцінки "A" менше, ніж учні приватних шкіл, отримують такі самі або й кращі наукові чи освітні ступені.

Він приклав додаткові зусилля, щоб наголосити, що йдеться не про бідних, а про сім’ї з середнім доходом із високими прагненнями щодо своїх дітей, яким бракує контактів або впливу, щоб пропхати своїх дітей на кращі посади. Зростання кількості неоплачуваних стажувань та практик отримало критику, яку воно заслуговує. Це вільна рабська праця з боку молоді, яка може дозволити собі це робити, але яка неможлива без підтримки батьків. Усі галузі радо беруть талановитих випускників для того, щоб вони працювали задарма, отже, їхні резюме виблискують досвідом роботи, якого їхнім менш щасливим сучасникам бракує. Це повинно бути заборонено за законом про зайнятість: натомість, рекомендується застосовувати усім працедавцям кодекс правил поведінки, який був би сертифікований Kitemark (британський універсальний сертифікат якості) та який би передбачав виплату зарплати та грантів. Мілберн наполягає на постійній комісії з питань соціальної мобільності, що складалася б із відомих експертів, яка має звітувати кожен рік. Це, звісно, не призведе до досягнення усіх цілей, але будь-якому урядові буде неприємно, якщо він дозволить скотитися мобільності вниз.

Один із головних авторів доповіді, Джефрі Вос [Geoffrey Vos], колишній керівник Ради адвокатів [Bar Council], також головує у Фундації соціальної мобільності [Social Mobility Foundation], яка організовує для здібних дітей зі шкіл, які рідко посилають своїх випускників у топ-університети, наставників високого рівня та двотижневі випробувальні практики в інвестиційних банках, торгових палатах і звичайних компаніях. Він розповідає про один інвестиційний банк, який раз на рік відсилає у школи на декілька днів своїх працівників для громадської роботи. Коли його фундація запропонувала, що корисніше було б, якщо б вони запросили до себе декілька здібних учнів для того, щоб вони навчились і розповіли їм про інвестиційну банківську справу, вони відмовились. Програма була створена для розширення досвіду банківського персоналу, а не для того, щоб набивати їхній офіс незручними школярами. Той самий відомий інвестиційний банк має спеціальну програму для допомоги синам і дочкам своїх працівників, із тим, щоб ті йшли слідами своїх батьків – соціальна немобільність буде гарантована завдяки тому самому генетичному пулу. Надто багато топ-менеджерів вирішили набирати людей за своїм образом і подобою – людей, з якими вони почуваються комфортно – проте їм для того, щоб досягти успіху у розмаїтому світі, доведеться мати розмаїтий персонал.

Доповідь поставить смертельні чорні крапки на деяких плеканих урядом програмах: "Орієнтація" [Connexions], £470-мільйонна програма з консультування щодо вибору кар’єри та з питань підтримки підлітків, "Націлюйся вище" [Aimhigher] і "Обдаровані й талановиті" [Gifted and Talented] – будуть скорочені. Натомість, доповідь пропонує спрямувати гроші на те, щоб змусити університети стати членами ради кожної середньої школи – тісні зв’язки школа – університет, даючи своєчасні поради 14-річним щодо вибору випускних іспитів, працює найкраще, допомагаючи учням рухатися вгору. Очікуйте радикальних пропозицій щодо їхньої майбутньої освіти, набуття навичок і вибору коледжів та університетів, хоча знижена плата за навчання для абітурієнтів, які живуть вдома, ризикує зробити менш ймовірним навчання бідних студентів у кращих університетах.

Щодо соціальної мобільності, лейбористи бажали досягнути результатів без того використання політично складних засобів. Рівність можливостей неможлива у жодному суспільстві, в якому є такі нерівності, як у цьому. Доповідь графічно показує, що єдині країни, які підтримують таланти незалежно від класу, це ті, де доходи і стиль життя майже рівні. Країни північної Європи роблять це найкраще тому, що драбина знизу догори є короткою: нею легко підніматись, і соціальна кара за сповзання вниз є меншою. США мають найменшу мобільність і найкрутіші драбини, незважаючи на вперте твердження американської мрії, що кожен може це зробити. Британія живе з тією самою ілюзією, але лейбористи засвоїли важкий урок, що не можна дозволяти заможним продовжувати збагачуватися і водночас сподіватися, що діти бідних батьків зможуть зрівнятися з дітьми багатіїв у життєвих шансах. Соціальна мобільність – це не окрема програма, яку ви можете додати, незважаючи ні на що, як перець чи сіль до страви.

Автор: Полі Тойнбі [Polly Toynbee] Назва оригіналу: Equal opportunity is fantasy in any society this unequal Джерело: The Guardian, 20.07.2009

Зреферував Михайло Мишкало/ Західна аналітична група

 

Рекомендувати цей матеріал