Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1210945637


Освіта про права та обов’язки людини

16.05.2008

Від редакції:

Виважений підхід Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи до громадянської освіти і до навчання правам людини є твердою основою для взаєморозуміння та співпраці у цій галузі громадських організацій з державними органами. На положення міжнародних документів громадськість може також спиратись, вимагаючи від держави виконання своїх міжнародних зобов’язань.

Нижче наводимо витяги з міжнародних документів, в яких, серед іншого, наполегливо підкреслюється зв’язок ефективності громадського виховання і дієвого захисту прав людини та демократичного стилю керівництва у системі освіти. Увазі читачів пропонуються Також пропонуємо увазі читачів витяги зі звітів правозахисних організацій, які стосуються права на освіту, та з деяких інших документів.. Зацікавлені можуть знайти повні тексти цих документів за вказаними посиланнями.

Порівняння міжнародних стандартів з реальним станом речей допоможе нам виробити принципи, напрямки і форми ефективної співпраці. Об’єднавши зусилля, підтримуючи „знизу” ініціативи міжнародної демократичної спільноти, освітяни і правозахисники у співпраці-боротьбі з державними установами можуть досягти більшого успіху і в громадянському вихованні, і в справжньому захисті прав учасників навчального процесу.

В наступних  випусках ми плануємо перейти до більш конкретних пропозицій. Запрошуємо Вас, шановний читачу, поділитись с своїми міркуваннями про громадянське виховання. Які проблеми у навчанні правам людини і дотримання прав людини у школі потребують відкритого обговорення і прояснення? Які питання мають очевидні відповіді і потребують громадського лобіювання та негайного вирішення?

З повагою та надією на співпрацю,

Володимир Каплун

 

 

 

 

Про освіту з питань прав людини

Рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи
Rec(1997) 1346

( Повний текст – на сайті Бюро інформації Ради Європи в Україні: http://coe.kiev.ua/publish/Citizen3.pdf )

Асамблея рекомендує Комітетові міністрів закликати держави-члени:

і) переглянути програми – від початкової школи до університету – з метою:

а) вилучення елементів, що можуть сприяти створенню негативних стереотипів;

b) підкреслення позитивного в різних культурах і способах життя;

с) впровадження елементів, що сприяють терпимості й повазі до представників інших культур;

іі) ввести освіту з питань прав людини до всіх шкільних програм, починаючи з програм підготовки вчителів, зокрема підвищення їхньої кваліфікації, програм інститутів з вивчення права та з навчальних курсів для журналістів;

ііі) ввести освіту з питань прав людини й терпимості до програм підготовки всіх службовців, які мають справу з громадськістю, наприклад, поліції, персоналу в’язниць та осіб, що працюють з біженцями й шукачами притулку;

iv) заохочувати політиків і представників ЗМІ публічно присягатися захищати права людини, окрім іншого, через виявлення й повне засудження заяв расистського, ксенофобічного або нетерпимого характеру.

Асамблея рекомендує далі Комітетові міністрів вважати освіту з питань прав людини пріоритетом міжурядової діяльності Ради Європи в майбутньому і, відповідно:

і) розпочати або проводити далі дослідження проявів расизму, ксенофобії, антисемітизму й нетерпимості, їхнього змісту і причин;

іі) заснувати і зробити доступною, наприклад, через Інтернет, європейську базу даних освітніх матеріалів, що сприяють терпимості та міжетнічному взаєморозумінню, а також інформують з проблем і процедур захисту прав людини;

ііі) сприяти дальшому внеску Конгресу місцевих і регіональних влад Європи та неурядових організацій у цей процес;

iv) рекомендувати Раді з культурного співробітництва, Європейській комісії проти расизму та нетерпимості, а також іншим уповноваженим органам Ради Європи проводити нагляд за національними політиками у справі освіти з питань прав людини та їх оцінювання задля виявлення прикладів позитивної практики;

v) координувати свою роботу в царині освіти з питань прав людини з роботою Європейського Союзу і ЮНЕСКО;

vi) постійно інформувати Парламентську асамблею про прогрес, досягнутий завдяки впровадженню цих рекомендацій.

 

 

 

Освіта про обов’язки людини

Рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи
Rec (1999) 1401

( http://www.coe.kiev.ua/docs/pace/rec1401(99).htm )

1. Європейська конвенція з прав людини та Загальна декларація прав людини зробили для громадян Європи величезний внесок у справу захисту прав людини. Утім, загальна ситуація з правами людини в Європі залишається далекою від задовільної.

2. Молодіжна кампанія Ради Європи проти расизму, ксенофобії, антисемітизму та нетерпимості засвідчила, що неповага й порушення прав людини є справою не лише урядової політики, а залежить також від позицій пересічних громадян у повсякденному житті.

3. Асамблея постійно обстоює освіту як один з найефективніших способів запобігання негативному ставленню до інших та сприяє культурі миру серед усіх груп суспільства.

4. Оскільки здійснення основних свобод тягне за собою обов’язки, Асамблея визнає за потрібне вжити заходів, що сприятимуть як освіті про обов’язки людини, так і обізнаності громадян про їхні обов’язки в контексті освіти з прав людини, не забуваючи при цьому про соціальний бік цих прав.

5. Пам’ятаючи про зростаюче поширення нетерпимості, расизму та ксенофобії, Асамблея вважає, що до освіти з прав і одночасно обов’язків людини мають поставитися більш серйозно в усіх державах-членах Ради Європи. Особливо важливим є поширення обізнаності громадян про їхні обов’язки щодо них самих та інших, а також щодо суспільства в цілому.

6. З нагоди проведення 2-го Саміту голів держав і урядів Ради Європи, який відбувся в Страсбурзі в жовтні 1997 року, учасники висловили свою прихильність до справи розвитку освіти з питань демократичного громадянства, що ґрунтується як на правах, так і на обов’язках громадян. Голови держав вирішили, що треба докласти зусиль для посилення обізнаності громадян про їхні права і обов’язки в демократичному суспільстві.

7. У рекомендації 1346 (1997) "Про освіту з питань прав людини" Асамблея висловила впевненість у тому, що освіту з питань прав людини слід розглядати як пріоритет у міжурядовій діяльності Ради Європи на майбутні роки.

8. Асамблея впевнена в тому, що обізнаність громадян про обов’язки треба підвищувати за допомогою освіти і що демократична держава не встановлює правил щодо кожного аспекту поведінки людини, оскільки моральні та етичні міркування повинні залишатися тією сферою, в якій людина має свободу вибору, але завжди за умови поваги прав інших.

9. З огляду на потребу інтегрувати освіту про обов’язки людини до існуючих програм (освіта з питань прав людини, освіта про демократичне громадянство) і, зважаючи на те, що обізнаність громадян Європи про їхні права і обов’язки залишається далекою від задовільної, Асамблея рекомендує Комітетові міністрів закликати держави-члени:

і) ввести до навчальних програм, починаючи з початкових шкіл і до вищої освіти, інформацію, яка привертає увагу учнів і студентів до важливості й незалежного змісту прав людини, зокрема соціального виміру цих прав, та до обов’язку кожної людини поважати права інших. У вищій освіті викладання повинно містити правову тематику;

іі) підготувати аналогічні програми фахової підготовки й підвищення кваліфікації для дорослих, серед них і вчителів, і громадських службовців і, зокрема, офіцерів поліції, персоналу в’язниць та осіб, відповідальних за біженців і шукачів притулку;

ііі) підготувати аналогічні програми, спрямовані на підвищення обізнаності іммігрантів і шукачів притулку про права людини та обов’язки громадян у країні, де вони (іммігранти і шукачі притулку) осідають;

іv) заохочувати через діяльність шкіл, університетів і неурядових організацій позитивну атмосферу розуміння й поваги до особливостей і культур інших, застосовуючи при цьому правила спільних дій сприянням безпосередній участі, наприклад, через шкільні ради або парламенти;

v) розвивати програми документації та інформації, зокрема в інтернеті, спрямовані на підвищення обізнаності про права і обов’язки людини, серед найширших кіл громадськості;

vi) пам’ятати, що всі ініціативи та програми мають враховувати основні цінності, як це зазначено, зокрема, в Європейській конвенції з прав людини, Загальній декларації прав людини, Європейській соціальній хартії та Рамковій конвенції про захист національних меншин. Кожна людина повинна, крім іншого:

а) цілковито й без обмежень за ознакою раси, релігії, статі, громадянства, етнічного походження, соціального статусу, політичних поглядів, мови чи віку поважати гідність, цінність та свободу інших людей; кожна особа має діяти стосовно інших людей у дусі товариськості й терпимості;

b) поводитися мирно, не вдаючись до фізичного насильства або психічного тиску;

с) поважати думки, таємницю, приватне й сімейне життя інших людей;

d) виявляти солідарність і захищати права інших;

е) сповідуючи свою релігію, поважати інші релігії, не розпалювати ненависті й не підтримувати фанатизму, сприяти загальній взаємній терпимості;

f) піклуючись про благополуччя майбутніх поколінь, ставитися з повагою до довкілля й помірно використовувати енергетичні ресурси.

10. Крім того, Асамблея вважає, що потрібно посилювати діяльність Ради Європи в цій сфері, та рекомендує Комітетові міністрів розглядати освіту з питань прав людини і підвищення обізнаності, зокрема повагу прав інших і відповідні обов’язки, як пріоритет у міжурядовій діяльності Ради Європи на майбутні роки і, відповідно:

і) доручити Раді з культурного співробітництва подавати допомогу в справі підвищення обізнаності громадян про права і обов’язки, враховуючи цей аспект як частину проекту про освіту з питань демократичного громадянства;

іі) організувати колоквіум для глибшого вивчення концепції відповідальності/обов’язків і методів упровадження освіти про обов’язки людини до існуючих програм;

ііі) на міжнародному рівні ініціювати тісну координацію між Радою Європи, Європейським Союзом, Організацією Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО та неурядовими організаціями в сфері освіти з питань прав і обов’язків людини;

iv) утримуватися від втручання в приватне життя громадян, уникаючи запровадження правил поведінки, що можуть порушувати індивідуальні свободи, та визнавати при цьому, що кожна людина повинна відповідати за свою моральну й етичну поведінку, доки цей обов’язок не загрожує правам інших.

11. Асамблея рекомендує, зокрема Комітетові міністрів, закликати уряди держав-членів заохочувати політичні партії та професійні організації журналістів організовувати навчальні курси для своїх членів, враховуючи значний вплив з боку обраних представників і ЗМІ на ставлення громадськості.

12. Асамблея пропонує Комітетові міністрів узяти до уваги пропозиції, викладені в цій Рекомендації, ухвалюючи та запроваджуючи декларацію й програму з питань демократичного громадянства, що ґрунтується на правах і обов’язках громадян.

13. Асамблея пропонує Комітетові міністрів відзначити, зокрема в його Декларації про освіту з питань демократичного громадянства, потребу для політичних інституцій ініціювати програми для дорослих і суспільства в цілому, спрямовані на розвиток обізнаності про демократичні обов’язки і відповідальність.

14. Нарешті, Асамблея пропонує Комітетові міністрів постійно інформувати її про прогрес, досягнутий у справі запровадження цих рекомендацій.

 

 

Про освіту з питань демократичного громадянства

Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи
REC(2002) 12

(Повний текст – на сайті Бюро інформації Ради Європи в Україні: http://coe.kiev.ua/publish/Citizen3.pdf )

 

Комітет міністрів відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,

беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами і що цієї мети можна досягти, зокрема, спільними діями в царині культури,

пам’ятаючи Європейську культурну конвенцію, підписану в Парижі 19 грудня 1954 року,

згадуючи, що головна мета Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також інших документів Ради Європи та ООН – гарантувати людям можливість здійснювати свої невід’ємні права в демократичному суспільстві,

згадуючи Другу зустріч глав держав і урядів держав-членів Ради Європи (Страсбург, 10–11 жовтня 1997), на якій було висловлено „бажання розвивати освіту з питань демократичного громадянства, що ґрунтується на правах і обов’язках громадян, та сприяти участі молоді в житті громадянського суспільства” і ухвалено рішення ініціювати план освітньої роботи з питань демократичного громадянства,

згадуючи ухвалення Комітетом міністрів у Будапешті (1999) під час офіційного святкування 50-ї річниці Ради Європи Декларації та програми освіти з питань демократичного громадянства, що ґрунтується на правах і обов’язках громадян, присвячених цій річниці,

стурбований зростаючим рівнем політичної й громадянської байдужості та браком довіри до демократичних інститутів, а також зростаючою кількістю випадків корупції, расизму, ксенофобії, войовничого націоналізму, нетерпимості до меншин, дискримінації й соціального виключення, що є найбільшою загрозою для безпеки, стабільності й розвитку демократичних суспільств,

зацікавлений захищати права громадян, робити їх свідомими щодо їхніх обов’язків та зміцнювати демократичне суспільство,

усвідомлюючи обов’язок сучасного й майбутнього поколінь підтримувати й захищати демократичне суспільство і значення освіти в сприянні активній участі кожної людини в політичному, громадянському, соціальному та культурному житті,

звернувши увагу на висновки 20-ї сесії Постійної конференції міністрів освіти Європи (Краків, 2000), під час якої міністри схвалили підсумки й висновки Проекту освіти з питань демократичного громадянства, ініційованого на їхній 19-й сесії (Кристіансанд, 1997),

звертаючи увагу на те, що на 20-й сесії міністри висловили побажання, щоб Комітет міністрів підготував рекомендацію, яка ґрунтувалася б на висновках цього проекту,

враховуючи підсумки й висновки проекту, доповідь підсумкової конференції (Страсбург, вересень 2000) та проект керівних принципів освіти з питань демократичного громадянства, які ґрунтуються на них,

беручи до уваги виняткове значення освіти з питань демократичного громадянства в освітніх реформах, що відбуваються нині в багатьох державах-членах,  а також  у міжнародному співробітництві задля підтримання миру й стабільності в деяких країнах або регіонах Європи,

1) підтверджує,  що:

– освіта з питань демократичного громадянства є вирішальним чинником розв’язання першочергового завдання Ради Європи у сприянні вільному терпимому й справедливому суспільству;

– вона разом з іншою діяльністю Ради Європи є внеском до справи захисту цінностей і принципів свободи, плюралізму, прав людини й верховенства права, які є підґрунтям демократії;

2) проголошує, що:

– освіту з питань демократичного громадянства слід розглядати як таку, що охоплює будь-яку офіційну, неофіційну або неформальну освітню діяльність (і освітню діяльність сім’ї також) дає особі можливість бути протягом життя активним і відповідальним громадянином, який поважає права інших; 

– освіта з питань демократичного громадянства є чинником соціального єднання, взаєморозуміння, між культурного й міжрелігійного діалогу та солідарності; вона сприяє заохоченню принципів рівноправності між чоловіками й жінками, а також встановленню гармонійних і мирних стосунків між людьми й народами, захисту й розвитку демократичного суспільства та культури;

– освіта з питань демократичного громадянства в найширшому розумінні має стати осердям реформ та впровадження освітніх політик;

– освіта з питань демократичного громадянства є стимулом до інновацій у питаннях організації та управління всіма освітніми системами, а також підготовки навчальних розкладів і методичних матеріалів;

3) рекомендує урядам держав-членів, зважаючи на їхній конституційний лад, становище на національному й місцевому рівнях та освітні системи:

– зробити освіту з питань демократичного громадянства пріоритетним завданням під час формування політики та здійснення реформ;

– заохочувати й підтримувати ініціативи, що сприяють освіті з питань демократичного громадянства в державах-членах та у відносинах між ними;

– брати активну участь у підготовці й проведенні Європейського року громадянства через освіту, який є важливим засобом розвитку й збереження демократичної культури на європейському рівні та сприяння їй; 

– керуватися в поточних і майбутніх освітніх реформах принципами, викладеними в Додатку до цієї Рекомендації; 

– довести цю Рекомендацію й довідкові матеріали, на яких вона ґрунтується, до відома відповідних державних і приватних органів, зацікавлених країн за допомогою належних національних процедур;

4) просить Генерального секретаря Ради Європи і держави, які є Сторонами Європейської культурної конвенції, але не є членами Ради Європи, звернути увагу на цю Рекомендацію.

 

 

ДОДАТОК ДО РЕКОМЕНДАЦІЇ REC(2002) 12

 

1. Керівні принципи освітньої політики з питань демократичного громадянства і реформ

Формування й здійснення освітньої політики з питань демократичного громадянства слід розглядати з погляду неперервної освіти і враховувати:

– усі складові й рівні освітньої системи, а саме: початкову, загальну, професійну середню, вищу (університетську й неуніверситетську) [освіту] та освіту дорослих;

– усі інструменти, заклади та організації неформальної освіти;

– усі можливості неформального внеску до освіти з питань демократичного громадянства з боку соціальних інститутів, зокрема сім’ї, а також організацій, структур і форуму громадянського суспільства, серед чиїх завдань можуть бути підготовка та освіта (навіть якщо це не є їхнім пріоритетним завданням).

З метою забезпечити освіті з питань демократичного громадянства можливість допомагати зміцнювати соціальне єднання й розвивати демократичну культуру було б корисно:

– залучити всіх державних і приватних, офіційних і неурядових, професійних і добровільних учасників до формування, впровадження й здійснення освітньої політики з питань демократичного громадянства. Наприклад, таке партнерство може набувати форми дорадчого й консультативного органу, який допомагає уповноваженому органові влади здійснювати таку політику; 

– забезпечити, щоб уже на етапі формування політики можна було проводити наукову експертизу і оцінювання підсумків, досягнень та труднощів освітньої політики; 

– забезпечити цю роботу достатніми ресурсами, що відповідають поставленій меті, завдяки мобілізації відповідних ресурсів, встановленню співробітництва й партнерства між учасниками, а також раціональному використанню технічних засобів. 

Згідно з цією Рекомендацією освіта з питань демократичного громадянства розглядається як чинник, що сприяє встановленню відносин довіри й стабільності в Європі поза межами держав-членів. Відповідно, європейський вимір має стати складовою, а також джерелом натхнення під час формування цієї політики.

 

Враховуючи це, [Комітет міністрів Ради Європи]  рекомендує, щоб:

– внесок кожної держави до обговорення проблем освіти з питань демократичного громадянства на європейському й міжнародному рівнях супроводжувався заснуванням чи зміцненням європейських мереж практиків, науковців, експериментальних центрів розвитку освіти з питань демократичного громадянства (сайти з громадянства), освітніх та інформаційних центрів, а також дослідницьких закладів і закладів, що оцінюють роботи; 

– в окремих державах було вжито заходів, спрямованих на їх [держав] залучення до майбутньої роботи Ради Європи в цій сфері, зокрема з огляду на участь в європейських кампаніях і проектах.

 

2. Завдання і зміст освіти з питань демократичного громадянства

Освіта з питань демократичного громадянства, як це визначено в цій рекомендації, охоплює кілька спеціальних дисциплін та окремих чи міждисциплінарних сфер вивчення, а також [освітні] заклади в державах-членах, залежно від існуючих традиційних підходів до цієї галузі. 

Наприклад, ця освіта може охоплювати громадянську й політичну освіту та освіту з прав людини. Всі вони роблять свій внесок до освіти з питань демократичного громадянства, але не охоплюють її повністю. 

Щоб виконати основні завдання освіти з питань демократичного громадянства, треба вжити таких заходів:

– заохочувати багатодисциплінарні підходи й діяльність, що поєднують громадянську й політичну освіту з вивченням історії, філософії, релігії, мов, соціальних наук та всіх дисциплін, які містять етичні, політичні, соціальні, культурні чи філософські аспекти або в рамках їхнього реального змісту, або з погляду вибору чи їхніх наслідків для демократичного суспільства;

– поєднувати здобуття знань, формування позицій та набуття навичок з визначенням пріоритетності того, що відображає основні цінності Ради Європи, зокрема прав людини й верховенства права; 

– приділяти особливу увагу формуванню позицій, потрібних для життя в багатокультурних суспільствах, у яких поважають різноманітність і стурбовані станом суспільства, яке зазнає швидких та часто непередбачуваних змін; 

– з цією метою було б доцільно застосовувати освітні підходи й навчальні методи, спрямовані на вивчення того, як жити разом у демократичному суспільстві, вміти долати войовничий націоналізм, расизм і нетерпимість, а також викорінювати насильство й екстремізм у думках та поведінці. Досягненню цієї мети сприятиме здобуття таких найважливіших знань того, як: 

▪ розв’язувати конфлікти ненасильницьким способом;

▪ вести дискусію на захист своєї думки;

▪ прислухатися, розуміти і тлумачити доводи інших людей;

 ▪ визнавати та приймати різноманітність;

▪ робити вибір, розглядати альтернативи й аналізувати їх з етичного погляду;

▪ разом виконувати спільні обов’язки;

▪ встановлювати конструктивні, неагресивні відносини з іншими;

▪ розвивати критичний підхід до інформації, способів думання, до філософських, релігійних, соціальних, політичних та культурних концепцій, залишаючись при цьому відданим основним цінностям і принципам Ради Європи.

 

3. Методи освіти з питань демократичного громадянства

 Знання, ставлення, цінності й найважливіші вміння, про які йшлося вище, не можна правильно та ефективно опанувати без звернення до освітніх методів і підходів, а також без існування демократичного середовища.

 

 Цей процес потрібно заохочувати:

 

 – через активну участь учнів, студентів, викладацького складу та батьків у демократичному управлінні відповідним навчальним закладом, зокрема освітньою установою;

 – через сприяння духу демократії в освітніх методах і взаємозв’язкам, що встановлюються під час навчання;

 – через сприяння методам, орієнтованим на того, хто навчається, і педагогічним проектам, що ґрунтуються на спільній колективній меті та здійснюються разом, незалежно від того, чи такі проекти висуває клас, школа, місцева, регіональна, націо-нальна, європейська або міжнародна спільнота чи різноманітні організації громадянського суспільства, які опікуються освітою з питань демократичного громадянства (неурядові установи, підприємства, професійні організації);  

 – через сприяння дослідженням, індивідуальному навчанню та ініціативі;

– через формування освітніх підходів, що тісно пов’язують теорію з практикою; 

 – через залучення тих, хто навчається, до індивідуального й колективного оцінювання навчання, зокрема в рамках зазначених вище педагогічних проектів;

 – через заохочення обмінів, зустрічей і партнерства між учнями, студентами та вчителями з навчальних закладів з метою поліпшення міжособистісного взаєморозуміння; 

 – через сприяння та вдосконалення підходів і методів освіти, а також діяльності з поліпшення обізнаності в усьому суспільстві, зокрема серед учнів і студентів, які схильні до терпимості й поваги до культурної та релігійної різноманітності; 

 – через зближення офіційної, неофіційної й неформальної освіти;

– через встановлення громадянського партнерства між школою й сім’єю, громадою, працею та ЗМІ. 

 

4. Фахова й дальша підготовка вчителів і тренерів учителів

 

 Кожна освітня ініціатива потребує фахової й дальшої постійної підготовки вчителів і тренерів [учителів для вчителів]. Виконання специфічних завдань освіти з питань демократичного громадянства передбачає активне залучення учасників (учителів, тренерів, радників, посередників та ін.), а також широке коло різноманітних ролей та функцій, що залежать від того, де саме здійснюється діяльність – в офіційній чи неофіційній системах або в неформальних рамках.

 

 Не забуваючи про особливості цих різних ролей та функцій, потрібно, по-перше, забезпечити джерела й методи, що дадуть можливість усім учасникам:

– зрозуміти політичний, правовий, соціальний та культурний виміри громадянства;

– опанувати найважливіші вміння, про які йшлося вище; 

 – навчитися працювати в міждисциплінарному середовищі та освітніх командах; 

 – опанувати проект і міжкультурну педагогіку, а також методи оцінювання, що конкретно стосуються освіти з питань демократичного громадянства; 

 – опанувати вміння встановлювати потрібні зв’язки з соціальним середовищем, в якому працює освітня установа;

 – розуміти потребу підвищувати кваліфікацію.

 

 Для опанування всіх цих знань та вмінь, було б доцільно:

– скласти конкретну навчальну програму освіти з питань демократичного громадянства в рамках створення чи реформу-вання системи фахової підготовки й підвищення кваліфікації вчителів;

 – передбачити підвищення обізнаності про принципи, завдання й методи освіти з питань демократичного громадянства, як це викладено в даній рекомендації, в програмах фахової підготовки й підвищення кваліфікації вчителів усіх предметів та дисциплін;

– забезпечити потрібні навчальні методичні матеріали, зокрема в державних навчальних педагогічних закладах; 

– заохочувати розвиток методичних і освітніх джерел, а також дорадчих центрів, доступних для всіх учасників освіти з питань демократичного громадянства; 

 – забезпечити визнання ролі й статусу учасників, які працюють у неформальному й неофіційному контекстах. 

 

5. Значення ЗМІ й нових інформаційних технологій

 

 ЗМІ й нові інформаційні технології є життєво важливими складовими сучасного суспільства. Вони є також могутніми освітніми інструментами, чий потенціал ще повністю не вико-ристано або зовсім не використовувався.

 

 Щодо освіти з питань демократичного громадянства, то потрібно:

 – розвивати освіту з питань ЗМІ та освіту з нових інформаційних технологій;

 – керуватися рекомендаціями, що містяться в Декларації про європейську політику з нових інформаційних технологій, схва-леній Комітетом міністрів на його 104-й сесії (Будапешт, травень 1999), зокрема в питаннях забезпечення доступу до цих техно-логій та їх опанування, а також захисту прав і свобод; 

 – заохочувати освітні експерименти та інновації на основі нових інформаційних технологій, зокрема у сферах, пов’язаних з освітою з питань демократичного громадянства; 

 – допомагати ЗМІ робити внесок в освіту з питань демократичного громадянства.

 

 

 

Європейський рік громадянства
через освіту

(Конференція в Софії, 2004 р. Повний текст – на сайті Бюро інформації Ради Європи в Україні: http://coe.kiev.ua/publish/Citizen3.pdf  )

...Останні вибори в більшості країн Європи засвідчили падіння інтересу та зменшення участі молоді в політичному й громадському житті. Організація Європейського року громадянства через освіту може допомогти молодим людям зрозуміти нагальну потребу брати участь у повсякденних справах, розвивати критичне мислення та навчитись вести дискусії з позицій терпимості й раціональності...

Використовуючи гнучкі підходи до освітніх політик у державах-членах і допомагаючи їм здійснювати стабільну політику в царині освіти з питань демократичного громадянства та освіти з прав людини, Рада Європи підкреслює три основних завдання в цій сфері:

 – збільшити обізнаність про те, як освіта може впливати на розвиток демократичного громадянства та участь [рядових громадян у політичному житті країни] і, відповідно, сприяти соціальному єднанню, міжкультурному розумінню, а також повазі до різноманітності й прав людини; 

– зробити освіту з питань демократичного громадянства першочерговим завданням у процесі ухвалення рішень у сфері освітньої політики та здійснювати послідовні реформи на всіх рівнях освітньої системи;

– забезпечити держави-члени законодавчими рамками та інструментами, що допоможуть їм підняти значення освіти в розвитку й сприянні демократичному громадянству. 

 

Найважливіші проблеми,  які потребують особливої уваги протягом року:

 – інноваційні практики демократичного керівництва освітніми закладами, зокрема участь учнів, батьків, учителів, органів місцевої влади в процесі ухвалення рішень;

– забезпечення якості освіти з питань демократичного громадянства та освіти з прав людини;

– впровадження нових та інноваційних результатів у викладання й вивчення проблем активного громадянства в перспективі навчання протягом життя; 

 

Що таке освіта з питань демократичного громадянства?

Освіта з питань демократичного громадянства – це набір практик і видів діяльності, оволодівши якими молодь і дорослі зможуть брати активну участь у демократичному житті та здійснювати свої права та обов’язки.

Освіта з питань демократичного громадянства охоплює, зокрема, освіту з прав людини, громадянську освіту, міжкультурну освіту та вивчення проблем миру. Тісно пов’язуються з ними ідеї демократизації та участі рядових громадян у політичному житті країни. 

Яка мета освіти з питань демократичного громадянства?

– зміцнення демократичних суспільств через сприяння й збереження живої демократичної культури;

– створення почуття належності й відданості демократичному суспільству;

– підвищення обізнаності про основні спільні  цінності й побудова на цій основі вільнішого, справедливішого, терпимішого європейського суспільства.

Хто учасники?

Головною особливістю проекту освіти з питань демократичного громадянства є такі його аспекти, як багатовимірність і постійність. Він призначений для всіх вікових і соціальних груп  і спрямований, зокрема:

– на професійну освітню громаду (вчителів, учнів, батьків, директорів та ін.);

– на політиків і тих, хто ухвалює рішення;

– на асоціації й неурядові організації. 

...Демократія може функціонувати тільки, якщо громадяни добре поінформовані, володіють аналітичними навичками та вмінням застосовувати здобуті знання в реальному контексті й поділяти демократичні цінності.

На конференції представники держав-членів Ради Європи, а також урядових і неурядових організацій підтримали позицію міністрів стосовно того, що Рада Європи має зміцнювати своє значення як керівної організації, що розробляє політику  формування в людей знань, умінь та позицій, потрібних для життя в демократичних суспільствах. Крім того, другою основною проблемою освіти в Європі та для Європи є озброєння молоді новими знаннями, які готували б її до життя в умовах демократії в контексті, що значно відрізняється від того, з яким вони стикалися раніше. Європейці сьогодення мають навчитися діяти протягом життя як поінформовані, активні й відповідальні громадяни, які поважають права інших. Відповідно, учасники запропонували, щоб вивчення демократії та вміння жити в умовах демократії стали б одним з основних пріоритетів Ради Європи на майбутні роки. 

  Одним з основних завдань Європейського року громадянства через освіту є те, щоб демократії вчилися протягом усього життя; це має бути не простою передачею знань, а практикою демократії завдяки активному політичному й соціальному залученню, участі в ухваленні рішень, поінформованому обговоренні, в пошуку способів мирного вирішення суперечливих питань.

Розвиток засобів та участь в інноваційній практиці

Поширення й використання засобів і документів, що передаються в розпорядження держав-членів Ради Європи, наприклад пакета матеріалів з освіти з питань демократичного громадянства, видань Директорату з питань молоді та спорту „Компас” і „Т-Kit”», переглянутої хартії Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи „Про участь молоді в місцевому й регіональному житті” та хартії „Школи без насильства”, може значно допомогти в успішному здійсненні завдань Року. Держави-члени можуть використовувати ці документи як довідкові. Їх можна адаптувати до потреб держав-членів і передати для застосування політикам, тренерам учителів та освітнім закладам. Використовуючи ці матеріали, можна точніше визначити потреби учасників освіти з питань демократичного громадянства й освіти з прав людини, відповісти на них та підготувати після закінчення Року нові й цікавіші практичні матеріали. Учасники підкреслили, що пакет матеріалів про освіту з питань демократичного громадянства та освіту з прав людини не слід розглядати як закінчений, за потреби його можна доповнювати іншими матеріалами й документами.

Бажано, щоб урядові й неурядові організації в державах-членах зробили все можливе для поширення інноваційної практики освіти з питань демократичного громадянства та освіти з прав людини як на двосторонній основі на всіх рівнях, так і за допомогою Ради Європи. Учасники закликають осіб, відповідальних за проведення Року в державах-членах, активно користуватися веб-сторінкою Року в Раді Європи, оскільки це сприятиме поширенню інформації та обміну найліпшою практикою. 

 

 

Рекомендувати цей матеріал