Дослідження – гіпотеза «До проблеми практичного призначення курганного комплексу “Могили” на західній околиці с. Улянівка»

УЛЯНІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ
28065, вул. Жовтнева, 5^А с. Улянівка Олександрійського району Кіровоградської області, 
тел. 92-3-22

на участь в районному етапі  Всеукраїнського гуманітарного конкурсу учнів та студентів "МИРНИЙ КОСМОС"в номінації “Людина. Земля. Всесвіт”в секції  Палеокосмонавтика та космічна археологія

Автор роботи: Цапко В’ячеслав Сергійович, учень 7 класу Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст., член гуртка Олександрійського РЦДЮТ “ТАРПАН”, член молодіжно-підліткової організації “ТАРПАН”

Керівник роботи: Коломоєць Сергій Дмитрович, заступник директора Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст. з виховної роботи, керівник гуртка Олександрійського РЦДЮТ “ТАРПАН”, керівник молодіжно-підліткової організації “ТАРПАН” 

УЛЯНІВКА 2006

 

КОМЕНТАР НАУКОВОГО КЕРІВНИКА РОБОТИ

Я, Сергій Коломоєць, заступник директора школи з виховної роботи в Улянівській ЗОШ І-ІІІ ст. Олександрійського району, Кіровоградської області, приступаючи до процесу керівництва та створення даної праці свого підопічного, учня 7 класу вище зазначеної школи, В’ячеслава Цапка, відразу ж висловив незгоду з його баченням вирішення проблематики щодо процесу виникнення та практичного призначення чотирьох курганів “Могили”, що знаходяться на захід від села Улянівка, Олександрійського району, Кіровоградської області. Дана незгода аргументується власною суб’єктивною думкою з означеного питання, яка ґрунтується на цілому комплексі здогадок, припущень, вивченні та аналізуванні ряду історичних та наукових джерел.

Але разом з тим, гіпотеза В’ячеслава Цапка вражає не тільки своєю оригінальністю та несподіваністю припущення, але й тим, що певну частину його припущень можна підтвердити в ході практичних досліджень, які й було здійснено керівником роботи, її автором та учасниками гуртка Олександрійського РЦДЮТ “ТАРПАН”. Не підтримати допитливість учня, його зацікавлення історією рідного краю, я, як історик за фахом, не міг. І хоча повністю, підтвердити припущення учня довести не вдалося (на заваді цьому постали значні об’єктивні причини), його гіпотеза має право на існування та більш ґрунтовне вивчення та всебічне дослідження більш кваліфікованими фахівцями в астрономічній та історичній галузі до того часу, аж доки не буде остаточно заперечена практичними дослідженнями значнішого рівня із застосуванням археологічних засобів тощо.

Гадаю, що робота юного астронома-аматора буде цікавою як для фахівців з цього питання, так і просто пересічному читачеві, небайдужому до вивчення історичного минулого рідного краю.

З повагою, Сергій Коломоєць

 

ОПИС ОБ’ЄКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Чотири кургани курганного комплексу “Могили” знаходяться на захід від села Улянівка, на відстані близько 1 300 метрів від її західної околиці. Розташовані вони на землях Улянівської сільської ради, Олександрійського району, які зараз орендовані фермерським господарством “Нива”.

Чотири кургани розташовані майже правильним прямокутником орієнтованим за віссю “північний захід – південний схід”. При цьому, під час огляду курганів зверху, вони  утворюють майже правильний хрест, один з кінців якого, якщо зайняти оглядову точку в центрі між усіма чотирма курганами, орієнтований на північ, другий курган трохи зміщений на північний захід, третій орієнтований чітко на південь, четвертий – на південний схід. (Див. додаток № ______)

Поряд з курганами проходить асфальтоване шосе у напрямку “село Улянівка – траса “Олександрія – П’ятихатки”, що значно полегшує під’їзд до зазначеного об’єкту дослідження.

На даний час стан курганів не однаковий, як і їхня висота: два кургани – “північний ” та “західний” збереглися майже в цілісному вигляді і добре помітні зі значної відстані та під час руху по трасі “Олександрія – П’ятихатки”. Власне кажучи, ці два кургани, зокрема “західний”, є найвищими точками усієї довколишньої місцевості. Під час визволення Олександрійщини від німецько-фашистських загарбників, за переказами старожилів, на цих двох курганах знаходилися гармати радянської артилерії, яка вела обстріл німецьких військ, які тримали оборону в районі с. Червона Кам’янка. На “західному” кургані дійсно можна помітити декілька заглибин, які зовні дуже схожі на вирви від артилерійських снарядів якими, очевидно, обстрілювали позиції радянських артилеристів.

Стан “південного” та “східного” курганів більше ніж критичний: ще за часів радянської влади вони обидва були розорані і на сьогодні лише два підвищення правильної округлої форми свідчать про те, що кількість курганів слід таки обраховувати в межах чотирьох.

Висота “східного” кургану становить 1,2 метри, окружність – близько 120 метрів, трав’яний покрив знищено; висота “південного” кургану становить 1,2 метри, окружність – 125 метрів, трав’яний покрив знищено; висота “західного” кургану – 7,5 метрів, окружність –  160 метрів; “північний” курган має висоту близько 4,8 метрів і окружність – 130 метрів.

Описуючи орієнтацію курганів відносно одне одного, можна вказати наступне: вершина “західного” кургану стосовно вершини його північного сусіда, знаходиться по азимуту 240 ° на Південний Захід. В свою чергу, вершина кургану “південного”, по відношенню до вершини “західного”, знаходиться на 130° на Південний Схід. Щодо вершини кургану “східний”, вершина кургану “південний” знаходиться на 210° на Південний Західний. Вершина “північного” кургану, по відношенню до вершини кургану “західного” знаходиться на 310° на Північний Захід. 

В зв’язку з майже повним знищенням “південного” та “східного” курганів, здійснення їх повноцінного дослідження є практично неможливим і тому носить суто оглядовий, умовний характер, результати якого слід сприймати зі значною долею критичності та врахування високого відсотку похибки.

“Західний” курган, який зберігся чи не найкраще, привертає увагу як своєю висотою, так і своїми розмірами. За формою він являє собою дещо видовжене коло, близьке до неправильного овалу, видовження якого спрямованого на південний схід. Навіть при побіжному візуальному огляді, дослідник добре помітить цей нахил у вище зазначеному напрямку, та значно крутіший північний схил цієї земляної споруди.

“Північний” курган дещо нижчий від свого західного сусіда, але й він вражає своїми розмірами та чудовою панорамою, яка відкривається з нього. Він теж, як і курган “західний” має значно крутіший схил на північній стороні, і явно пологу площину у напрямку на південь.

 

ОСНОВНІ ВЕРСІЇ ЩОДО ПРАКТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЧОТИРЬОХ КУРГАНІВ “МОГИЛИ”

 

Стосовно практичного призначення чотирьох курганів “Могили”, які стали об’єктом нашого дослідження, нами не було віднайдено жодних наукових, літературних чи краєзнавчих джерел, що значно ускладнило процес пошуку оптимальних пояснень даної проблеми.

Лише в місцевих переказах та розмовах старожилів можна знайти окремі спроби пояснення практичного призначення даних курганів.

Версія перша – СТОРОЖОВІ ВЕЖІ:

За словами окремих старожилів нашої місцевості, дані кургани були одною зі складових на лінії сторожових курганів Запоріжжя – Чигирин – Черкаси – Київ, за допомогою яких запорозькі козаки, подаючи димові сигнали, здійснювали оповіщення населення Подніпровської України про вторгнення татарських військових загонів у пошуках здобичі та ясиру.

Критичне осмислення та аналіз даної гіпотези, відразу ж доводить її недоцільність та історичну нереальність. Подібна впевненість автора роботи базується на елементарному логічному аналізі кількісного складу цієї групи курганів: як відомо, зведення навіть одного кургану, тим більше такої значної висоти, якими характерні “північний” та “західний” кургани, потребує надзвичайно значних матеріальних та людських ресурсів. Саме тому козаки, як правило, використовували кургани, які полишили по собі різноманітні народи, що свого часу проживали в українських степах. Встановлюючи на них свої вежі для спостереження – “бекети”, козаки дійсно здійснювали сторожові функції, але “Могили” не можуть бути наслідком діяльності козаків саме в цьому напрямку; виникає цілком резонне питання – навіщо козакам було споруджувати відразу чотири кургани в радіусі близько 100 метрів? Адже для ведення спостереження було б доцільно і одного з цих чотирьох курганів, сектор огляду з “північного” та “західного” курганів практично ідентичний (судячи з усього, така ж ситуація спостерігалася і з сектором “південного” та “східного” курганів до їх знищення).

Навіть якщо все ж таки допустити думку про те, що усі чотири кургани були збудовані за часів козаччини, то виникає питання – чому кургани були неоднакової висоти? (Припущення про те, що з самого початку кургани були неоднакові за висотою ми робимо на тій підставі, що у випадку ідентичності їх розмірів вони б або були поруйновані всі четверо, або б збереглися всі четверо в тому стані, в якому ми можемо спостерігати “західний” та “північний” кургани.)

Наступне питання: вирви від вибухів снарядів добре збереглися і добре помітні навіть через 62 роки після бойових дій. При цьому слід враховувати, що глибина вирв була порівняно незначною. Здійснення земляних робіт пов’язаних зі спорудженням відразу цілого курганного комплексу потребувало б від його виконавців значної кількості будівельного матеріалу, тобто землі. Але в довколишній місцевості жодних помітних слідів вибирання значної кількості ґрунту не помітно (а за 400 – 300 років, які минули з козацьких часів, вони б навряд чи були б повністю знищені). Більш вірогідним є припущення про те, що подібні роботи відбувалися за 2 000, а то й далеко за 3 000 років до часу написання даного дослідження.

Отож на підставі цих припущень та критичних аналізувань ми дозволяємо собі зробити висновок, що група курганів “Могили”, за задумом своїх невідомих будівничих, ніколи не призначалася саме для сторожових функцій, і що цими будівничим не могли бути українські козаки, а час побудови цього курганного комплексу слід відносити далеко за межу Нашої ери.

 

Версія друга – МЕЖОВІ КУРГАНИ:

Згідно цієї версії, яка має значно менше прихильників, дані кургани були збудовані, знову ж таки, за часів козаччини і мали означати межові знаки між земельними володіннями окремих полків, паланок чи сотень.

Піддаючи критичному аналізу запропоновану вище версію, ми можемо, в черговий раз послугуватися тими ж аргументами, за допомогою яких ми намагалися довести неспроможність версії, щодо сторожового призначення курганів “Могили”; розподіл земель між козацькими полками в районі розташування курганного комплексу “Могили” не могло відбутися раніше кінця XVII – початку XVIII століття, оскільки до цього часу ця територія була недостатньо господарсько освоєна і потреби ділити її між територіально-адміністративними одиницями Гетьманщини чи куренями та паланками Запорозької Січі ще не виникало.

Знову ж таки, у якості межового знаку було б достатньо одного кургану, а зведення відразу чотирьох велетенських земляних пагорбів є економічно недоцільним.

Проведення таких масштабних земляних робіт лише близько 300 років до нашого часу, знову ж таки, мало б, мабуть, полишити по собі чіткі сліди вибирання значної кількості ґрунту, яких, як ми вже зазначали, поблизу не зареєстровано.

 

 Версія третя – МІСЦЕ ПОХОВАННЯ:

Згідно цієї версії, дані кургани є місцем поховання представників давніх народів, які свого часу кочували в даній місцевості. Серед даних народів могли бути представлені кіммерійці, скіфи, сармати, представники докіммерійської епохи: племена ямної, катакомбної та ряду інших археологічних культур. Як будівничих курганного комплексу “Могили”, орієнтовно можна назвати як племена трипільців, так і давніх праслов’янських культур. Не виключено, що будівничими цього, можливо, ритуально-поховального комплексу були й кочові племена часів Київської Русі – хозари, печеніги, половці, хоча в останньому випадку треба зважати на відсутність літописних свідчень про які-небудь значні військові сутички в цьому районі.

Дана версія видається нам більш обґрунтованою, але разом з тим, хотілося б зазначити декілька особливостей даного курганного комплексу: по-перше – якщо дані кургани є груповим похованням, то чому вони такої різної висоти? По-друге – на північний схід від курганного комплексу “Могили” знаходиться група курганів у кількості 3 штук. При цьому вони чітко вишикувані в лінії за напрямком “південний захід – північний схід”. Подібне “лінійне” розташування групи курганів можна спостерігати і в районі сучасного міста Знам’янка, Кіровоградської області, проїжджаючи по трасі “Знам’янка - Олександрія”, неподалік від східної околиці Знам’янки. Чому ж “Могили” виглядають таким яскравим винятком серед звичних хаотичних, віддалених одне від одного курганних поховань, або ж від “лінійних” груп курганів?

Остаточно підтвердити чи нівелювати дану версію зможуть лише наукові археологічні дослідження.

 

АВТОРСЬКА ВЕРСІЯ ПРАКТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ КУРГАННОГО КОМПЛЕКСУ “МОГИЛИ”

 

Враховуючи значні невідповідності та логічну непідтвердженість найбільш поширеніших гіпотез-версій щодо практичного призначення чотирьох курганів курганного комплексу “Могили”, які автори даної роботи виклали вище, вони запропонували своє бачення розв’язання даної проблеми.

Отож, намагаючись знайти відповідь на питання стосовно практичного призначення чотирьох курганів курганного комплексу “Могили”, автори, в першу чергу, звернули увагу на кількість курганів та їх орієнтацію на місцевості. Саме виходячи з цих показників та характеристик, ми здійснили припущення, що даний курганний комплекс використовувався як астрономічна споруда для спостереження за рухом сонця на небосхилі протягом астрономічного року.

Якими ж аргументами ми можемо підтвердити своє, дещо незвичне, припущення щодо практичного призначення курганного комплексу “Могили”?

Перше – переважна більшість племен та народів, які населяли довколишні території в різні доісторичні часи, та в перші віки Нашої ери, як правило, сповідували сонцепоклонство, як релігію, або ж Сонце, як небесне світило і як основна життєдайна сила в релігійних уявленнях давніх людей, займало дуже значне місце у їхніх релігійних обрядах та віруваннях. Дуже часто Сонце було уособленням вищого божества, головного бога. Саме тому, спостереження за Сонцем мало немало важливе релігійне, культове значення.

Друге – значна кількість народів та племен докіммерійської епохи Українського степу активно поєднувала в своїй господарській діяльності не лише скотарство, типове для великих степових просторів, але й безумовно займалися землеробством. Активність Сонця, його щорічний рух по екліптиці з днями осіннього та весняного рівнодення та зимового та літнього сонцестояння були невід’ємною складовою агрокультури тих же ж трипільців, представників катакомбної та ямної культури, ці ж культові вірування були присутні і в культурах праслов’янського та ранньослов’янського періоду. Свідченням цього слугують сонячні та місячні агрономічні календарі на глиняному посуді представників цих археологічних культур.

Безумовним є той факт, що для спостереження за сонячним світилом давні люди мали певні, постійно визначені місця. Найбільш оптимальними, природно, мали б бути визнані височини, які панують над довколишньою місцевістю і з яких лінія горизонту мала б найбільшу протяжність, оскільки б не закривалася іншими рельєфними підвищеннями та перешкодами.

Саме таким місцем і можна вважати місце розташування курганного комплексу “Могили”: весь комплекс знаходиться на одній з найвищих точок так званого вододілу (згідно даних топографічної карти кілометрового масштабу друку Державного підприємства “Київська військово-картографічна фабрика” (квадрати №№ 174, 193) курганний комплекс “Могили відзначено позначкою 197, що відповідає 197 метрам над рівнем моря), сектор огляду як з “північного” так і з “західного” курганів нічим не обмежено і сягає, навіть в сьогоднішніх умовах, коли довколишню місцевість спотворено штучними насадженнями лісосмуг, будівлями населених пунктів та сільськогосподарських об’єктів, близько 10 – 12 кілометрів відстані. Цілком імовірно, що за давніх часів відстань, на яку можна було оглянути довколишню територію, була значно більшою.

Наступним моментом, який, як на нашу думку, є черговим підтвердженням вірогідності саме нашої теорії щодо практичного призначення курганного комплексу, є орієнтація кожного з курганів на місцевості, а саме: всі кургани, в комплексі, утворюють собою ромбовидну фігуру, з дещо видовженим західним кінцем. Курган “північний” та курган “південний” чітко орієнтовані поміж собою на лінії північ-південь загальна довжина якої, від підніжжя “північного” кургану до розораної вершини “південного” кургану становить близько 85 метрів. Відстань між зруйнованою вершиною “східного” кургану та підніжжя кургану “західного” становить близько 95 метрів, і при цьому вони мають теж чітку орієнтацію за напрямком “схід – захід”.

Якщо поглянути на перетин цих двох умовних ліній, то ми отримаємо своєрідну точку – місце спостереження за вершинами усіх чотирьох курганів.

Здійснивши перші дослідження курганного комплексу, які були датовані початком червня 2005 року, автори гіпотези вирішили перевірити її на практиці і здійснити своєрідні спостереження на місцевості саме в районі розташування курганного комплексу “Могили”. Знаючи про те, що день 22 червня був здавна відомим багатьом племенам та народам, як день літнього сонцестояння, і який вони часто використовували в своїх культових обрядах, тісно пов’язаних з процесом агрономічної діяльності, автори даної теорії “солярного” призначення цього курганного комплексу, виїхали до місця знаходження курганів і здійснили спробу дослідження розташування Сонця, в момент його сходу над горизонтом, відносно “північного” чи “східного” курганів.

Ранкові спостереження були унеможливлені щільними хмарами, які скупчилися в районі сходу Сонця над горизонтом, але загальне його місце знаходження було дуже близьким до південного підніжжя “північного” кургану (за умови спостереження з точки перетину умовних ліній курганного комплексу “схід - захід” – “північ - південь”). Не дивлячись на несприятливі умови спостереження було продовжено і опівдні (12 година 07 хвилин за Київським часом), коли пориви вітру розірвали щільні скупчення хмар, було відзначено місце знаходження Сонця майже на ідеальній умовній прямій “зеніт – вершина кургану “південний”. Під час заходу Сонця, його диск “опустився” майже точно у вершину “західного” кургану.  Таким чином ми отримали одне з перших, хоч і непрямих підтверджень своєї теорії. На превеликий жаль недосконалість технічного обладнання не дала змоги технічно (на фотоплівку) зафіксувати даний факт.

Ще більш несприятливими були умови для спостереження в день осіннього рівнодення – 23 вересня 2005 року. Хмарна дощова погода, суцільні хмари, відсутність можливості візуально спостерігати рух Сонця на небосхилі призвели до того, що здійснення спостереження за точками сходу, досягнення зеніту та заходу Сонця відносно курганів комплексу “Могили” було унеможливлене.

Наступною визначною датою для спостереження за рухом Сонця на небосхилі відносно об’єктів курганного комплексу “Могили” було 22 грудня 2005 року. Саме 22 грудня у багатьох народів, в тому числі і в українського, ще з дохристиянських часів збереглися уявлення про те, що саме цього дня зима починає втрачати свою силу, а природа починає готуватися до приходу весни і оновлення всього живого. Пов’язане це з тим, що саме після 22 грудня ніч, яка у переважної більшості людей асоціювалася із зимою, холодом, смертю, починає зменшуватися у своїй тривалості, а день, навпаки – збільшується. Саме на цей час у язичництві давніх слов’ян припадали, за їхніми переказами, боротьба богатиря Коляди, який Сонце у Зими вириває а саму її до землі гнітить, через що її темний погляд – ніч слабшає.

Спостереження 22 грудня було розпочато о 07 годині 56 хвилин за Київським часом, коли Сонце почало з’являтися з-за горизонту. В момент свого підйому його диск знаходився саме навпроти зруйнованої вершини “східного” кургану. Періодична хмарність, сухий сніг призвели до того, що точку зеніту Сонця в цей день вдалося зафіксувати з відчутною похибкою, але при цьому вона була близькою до вершини кургану “південний”. Одночасно з цим, захід сонячного диску був чітко зафіксований в районі південного підніжжя кургану “західний”.

Єдиним недослідженим в районі курганного комплексу “Могили” астрономічним днем є день весняного рівнодення, 21 березня, так званої астрономічної весни, коли відбувається перехід Сонця з південної півкулі в північну. Дане дослідження заплановане до реалізації і за сприятливих погодних умов буде неодмінно здійснене.

Як бачимо, авторами даної “солярної” теорії практичного призначення курганного комплексу “Могили” було не лише висунуто певне припущення, але й здійснено цілий комплекс дослідницьких заходів з метою дати їй  фактичне підґрунтя. При цьому вони чудово усвідомлюють, що дані дослідження були далеко не досконалими з огляду на цілий ряд як об’єктивних, так і суб’єктивних причин як то: відсутність належної апаратури та технічного обладнання для ведення спостережень, недостатня теоретична підготовка для проведення повноцінних астрономічних спостережень на місцевості, відсутність практичного досвіду щодо здійснення подібних спостережень тощо. Але разом з цим, саме створення подібної праці може дати поштовх для більш детальних та досконалих вивчень курганного комплексу “Могили”.

В цілому ж, критично аналізуючи отриманий матеріал, перебуваючи на позиціях наукового пошуку та дослідження, ми чудово усвідомлюємо, що навіть у випадку сприятливих для нашої теорії результатів спостереження під час весняного рівнодення, це ще не буде остаточним підтвердженням висунутої нами теорії. Обумовлюється це значною вірогідністю “ритуальної”, “некропольної” теорії та значними руйнуваннями “східного” та “південного” курганів комплексу, що призвело до можливості значних похибок у процесі практичних астрономічних досліджень на місцевості в районі курганного комплексу “Могили”. Більше того, це руйнування практично нівелювало можливість стовідсотковї впевненості у отриманих результатах. Саме тому ми вважаємо, що остаточну крапку у вирішенні проблеми практичного призначення курганів курганного комплексу “Могили” можуть поставити тільки професійні наукові археологічні дослідження цих курганних споруд. Саме вони мають або довести хибність того, що ці кургани є місцем поховання, тим самим підвищуючи імовірність теорії “солярної”, або ж довести доцільність “некропольної” теорії цього курганного комплексу.