Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1123752178


КРОКИ ДО ДЕМОКРАТІЇ: 17 уроків громадянської освіти. Методичний посібник для позакласних занять (Продовження)

11.08.2005
автор: - О.Пометун, Т.Ремех, Е.Ламах

Тема 6.
КОНСТИТУЦІЯ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ДЕРЖАВІ

 

Мета. Після заняття учасники та учасниці зможуть:

ü  пояснювати, що таке конституція, чим вона відрізняється від інших законів країни;

ü  розповідати, яку роль відіграє конституція в житті держави;

ü  брати участь у дебатах.

Дидактичні засоби

1. Текст “Що таке Конституція”

2. Вправа “Які конституційні положення підтримують демократію, а які їй перешкоджають?”

3. Вправа “Чи дозволити 16-річним голосувати”

4. Листи взаємооцінки.

Хід заняття

Вступна частина

1. Запитайте учасників і учасниць, що таке Конституція. Чим відрізняється Конституція від інших законів? Чому вона є основним законом більшості країн світу? Хто створює та приймає закони в нашій державі? Хто приймає Конституцію? Не коментуючи відповідей, оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

2. Запропонуйте учасникам і учасницям познайомитись з текстом “Що таке Конституція”. Перевірте засвоєння за допомогою закритих запитань, акцентуючи увагу на основних поняттях.

3. Об’єднайте учасників і учасниць в малі групи і запропонуйте їм проаналізувати ситуації з вправи роздаткового матеріалу “Які конституційні положення підтримують демократію, а які їй перешкоджають?”. Можна надати кожній групі по дві ситуації. Зверніть увагу, що групи презентуватимуть ситуації, використовуючи метод “Прес”, отже, учасники й учасниці мають ретельно продумати не тільки своє рішення, а й спосіб його аргументації.

4. Проведіть групову активність “Дебати” за наведеною схемою.

Порядок проведення:

1 етап: запропонуйте учасникам і учасницям ознайомитись зі змістом вправи з роздаткового матеріалу.

2 етап: проведіть бесіду щодо аналізу тексту: про що йдеться, які вікові межі виборців їм відомі (наприклад з Конституції України), якими можуть бути аргументи “за” та “проти”.

3 етап: розподіліть групу на дві команди: стверджуючу та заперечуючу. Стверджуюча команда доводитиме тезу, що треба надати цій віковій групі право голосу, заперечуюча – спростовуватиме цю тезу.

4 етап: команди обговорюють вправу, свої аргументи “за” чи “проти” (по 3 аргументи кожна команда) та обирають по три спікера. Спікери визначають послідовність своєї участі в дебатах: спікер 1, спікер 2, спікер 3.

5 етап: проведення дебатів.

Попередьте учасників та учасниць про те, що вони обов’язково мають стежити за ходом дебатів, робити короткі нотатки, що допоможуть їм при взаємооцінюванні. Роздайте листи взаємооцінювання з відповідними критеріями.

·  Промова спікера 1 стверджуючої сторони. Він приводить аргументи на захист тези. – 3 хв.

·  Спікер 3 заперечуючої сторони задає йому питання, що ставлять під сумнів його аргументи, він відповідає. – 2 хв.

·   Спікер 1 заперечуючої сторони висуває аргументи, що спростовують тезу – 3 хв.

·   Спікер 3 стверджуючої сторони задає йому питання, а той відповідає – 2 хв.

·   Спікер 2 стверджуючої сторони заперечує аргументи спікера 1 заперечуючої команди, посилює стверджувальну лінію. – 2 хв.

·   Спікер 2 заперечуючої сторони спростовує наведені аргументи “за” і посилює заперечувальну лінію. – 2 хв.

·   Спікер 3 стверджувальної команди розбиває аргументи противника і підводить підсумки стверджувальної позиції. – 2 хв.

·   Спікер 3 заперечуючої команди підводить підсумки своєї лінії аргументації, намагаючись спростувати аргументи противника. – 2 хв.

За дотриманням регламенту обов’язково стежить окремий учень (тайм-кипер).

Після закінчення дебатів обговоріть результати за питанням: чи сподобалось вам грати в дебати, чому?

5. Роздайте учасникам та учасницям листи взаємооцінки для заповнення. Потім обговоріть в колі результати роботи.

Заключна частина

6. При підведенні підсумків запитайте учасників й учасниць: про що вони дізнались на занятті? Чому навчились? Що їм вдалося зробити добре, а що не вийшло? Що могло б бути краще, корисніше, цікавіше?

Роздатковий матеріал до теми 6

Що таке Конституція

Слово "конституція" у сучасну мову прийшло з латинської, і буквально перекладається як "устрій, установлення, утвердження." У Стародавньому Римі конституціями називали окремі документи, що їх видавали імператори. Сучасне розуміння слова "конституція" бере свій початок з історичних змін в Європі ХVІІ – ХVІІІ століття. Вже на початку ХХ століття воно означало основний закон держави. Першими писаними конституціями вважають Конституцію США, Франції та Польщі ХVІІІ століття. До них можна віднести і Конституцію Пилипа Орлика. Конституція звичайно існує в письмовому виді, хоча інколи вона записана частково, а іноді, як у Великобританії, вона не записана взагалі.

Конституція закріплює основні права, свободи та обов’язки громадян, основи державного ладу, визначає, як утворюються та діють органи влади. Тому Конституцію називають Основним законом. Це фундамент для всіх законів у державі. На "ґрунті" кожної норми, записаної в Конституції, створюються відповідні закони. Всі закони мають відповідати положенням Конституції.

Про те, що Конституція "закон всіх законів" свідчить і спеціально визначений порядок її прийняття. Навіть окремі положення, записані в Конституції, можна змінити (відмінити, доповнити) також згідно з особливими правилами.

Розроблений проект демократичної конституції повинен бути прийнятий Парламентом країни чи загальним голосуванням громадян держави – референдумом. Для впевненості, що конституція підтримується більшістю, законопроект має зібрати не менше половини голосів "за" у Парламенті або на референдумі. Може бути визначено й 2/3 чи навіть 3/4 голосів "за" для її ухвалення.

Суть Конституції пов’язана з ідеєю верховенства права або правління права. Це означає, що верховним правителем є не цар і не президент, а саме право, що закріплене в Конституції і законах. Це й є верховенство (правління) права. Україна прагне бути правовою державою, тобто такою, де в усіх сферах життя суспільства панує право.


 

Які конституційні положення підтримують демократію, а які їй перешкоджають?

Уявіть собі, що в країні, яка намагається стати демократичною, створена нова конституція. Працюючи в групах вирішіть, які з наданих положень підтримують чи працюють проти демократичної ідеї.

1. Кожен і кожна мають право голосу.

2. Президент обирається кожні 4 роки.

3. Суддя призначається довічно й не може бути знятий з посади за будь-яких обставин.

4. Поправки до конституції можуть бути внесені тільки за умови, що за них проголосували 2/3 представників обох палат Парламенту.

5. Члени виконавчого органу можуть відмінити будь-яке рішення суду.

6. Голосування на виборах повинно бути таємним.

7. Всі урядові зустрічі, які присвячені питанням національної безпеки, мають відбуватися у закритому режимі, без допуску ЗМІ,

8. Жоден з урядовців не може бути звинуваченим в злочині, якщо обіймає державну посаду.

9. Суддя може надавати поліції ордер на арешт будь-якої особи та на затримання її протягом тижня без судового розгляду.

10. Президент може вносити поправки до конституції.

Дебати “Чи дозволити 16-річним голосувати”

Уявіть, що ви – члени конституційної комісії, створеної для розробки поправок до конституції країни. Надійшла пропозиція внести у конституцію таке положення: “16-річні громадяни мають право приймати участь у всіх виборах”.

Розділіться на дві групи – “за” чи “проти” цієї пропозиції. Кожна група повинна підготувати аргументи для дебатів. Якщо група проти цього положення, вона повинна довести недоцільність включення його до конституції або запропонувати інше його формулювання. Висловлюйте свої пропозиції по черзі. Потім проголосуйте.

Лист взаємооцінки

1. Найбільш змістовний виступ: (ім’я , прізвище)

2. Найпереконливіший аргумент (ім’я, прізвище, зміст аргументу)

3. Яскрава, фантастична ідея (ім’я, прізвище, зміст)

4. Найкращий колега по роботі в команді (ім’я, прізвище)

5. Коротка репліка “прямо в точку” (ім’я, прізвище)

6. Вдале запитання (ім’я, прізвище)

7. “Двигун ідей” в групі (ім’я, прізвище)

 

 

 

Тема 7. ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І
ГРОМАДЯНИНА – ОСНОВА ДЕМОКРАТІЇ

 

Мета. Після проведення заняття учасники і учасниці повинні вміти

ü  пояснювати, що таке права і свободи людини і як вони пов’язані з природою демократичного суспільства;

ü  наводити приклади різних груп прав людини;

ü  розповідати про права людини, гарантовані Конституцією України.

Дидактичні засоби

1. Тексти “Поняття і джерела прав людини”, “Що таке права людини”, Текст “Основні права і свободи, що проголошує Загальна декларація прав людини”

2. Вправа “Права людини в Конституції України”

Хід заняття

Вступна частина

Випишіть на дошку (листок паперу) слова, що є основними поняттями заняття (наприклад, права людини, держава, демократія, свободи, громадянин тощо). Об’єднайте учасників та учасниць в групи по 4-5 осіб і запропонуйте їм, використовуючи ці слова, скласти невелике оповідання.

Надайте слово доповідачеві кожної групи для презентації результатів роботи. Зауважте, що протягом заняття учасники та учасниці зможуть відстежити взаємозв’язок між зазначеними поняттями. Оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

Запропонуйте учасникам й учасницям індивідуально опрацювати текст, що є фрагментом публіцистичної статті “Поняття і джерело прав людини”, зробивши позначки олівцем на полях (див. нижче роздатковий матеріал)

По закінченню роботи узагальніть дані у вигляді таблиці, в яку впишіть кількість позначок, що зробили учасники та учасниці, наприклад:

V (добре відоме)

4

+ (нове)

7

– (протилежне)

2

? (незрозуміле)

2

5. Організуйте роботу в трійках для обміну відомою учасникам й учасницям інформацією з теми заняття для відповіді на питання, які виникли. Якщо зробити це неможливо, самі надайте учасникам й учасницям інформацію, яку вони потребують, або запропонуйте прочитати текст із роздаткового матеріалу “Що таке права людини”.

6. Запитайте учасників і учасниць, які визначення вони знайшли у тексті. Повторіть з ними визначення понять “права людини”, “захист прав”, “ гарантії прав”, “групи прав і свобод” тощо. Організуйте обмін думками у великому колі.

7. Після завершення бесіди надайте для читання текст “Основні права і свободи, що проголошує Загальна декларація прав людини”. Запитайте в учасників та учасниць, які групи прав розрізняють за сучасною класифікацією. Запропонуйте їм поміркувати, чому ЗДПЛ – не договір між країнами, не закон, а декларація (угода про наміри)?

8. Об’єднайте учасників і учасниць у малі групи і запропонуйте їм виконати вправу “Права людини в Конституції України” (Короткий виклад розділу ІІ Конституції України ви знайдете у Додатку). Вислухайте відповіді доповідачів від усіх груп. Зверніть увагу на відповідність Конституції України міжнародним стандартам прав людини. Якщо виникне потреба, поясніть, що розуміють під міжнародними стандартами в галузі прав людини.

Заключна частина

9. Запропонуйте учасникам і учасницям індивідуально виконати письмове завдання у вигляді невеличкого есе: чи згодні ви з думкою письменника Ж.Верна, що не повинно бути обставин, коли б людина мала право зазіхати на свободу таких, як і вона? Чому? Наведіть свої аргументи.

Роздатковий матеріал до теми 7

Поняття і джерела прав людини

Опрацюйте текст, що є фрагментом публіцистичної статті, “Поняття і джерело прав людини”, зробивши позначки олівцем на полях:

V” – якщо інформація, подана в тексті, добре відома;

“+” – якщо інформація є новою;

“–“ – якщо прочитане протилежне тому, що ви думали раніше;

“?” – якщо в тексті зустрілася не дуже зрозуміла інформація й захотілося дізнатися про це більше.

“Про права людини сьогодні говорять усі. Словосполучення “права людини” використовується сучасними політиками, журналістами, юристами настільки часто, що стало звичним для нашої свідомості. При цьому терміни "права", "свобода", "особистість", "громадянин" тлумачаться як завгодно: правами людини називають і можливість торгувати в людному місці, і претензії на більш високу зарплату, і небажання платити податки, і прагнення продемонструвати свого чорного мундиру з вигадливою свастикою.

Права людини можна визначити як права, властивій природі людини, без яких вона не може існувати як людська істота. Права людини й основні свободи дають нам можливість розвитку і використання наших людських якостей, нашого інтелекту, наших талантів і совісті, задовольняють наші духовні й інші потреби.

Порушення прав людини – це не лише особиста трагедія окремої людини, а підґрунтя для соціальних і політичних безладь, що сіє насіння насильства і конфліктів у суспільстві та між державами. Як зазначено в Загальній декларації прав людини, людська гідність "є основою свободи, справедливості і загального миру".

Власне кажучи, права людини є правами, які ми маємо вже тому, що ми люди. Це начебто проста ідея, однак, має істотні соціальні і політичні наслідки.

Теорія природних прав уперше була розроблена Джоном Локком в його праці "Друга доповідь про державу" (1688 р.). Громадяни, за Локком, повинні підкорятися державі тільки тоді, коли держава захищає їхні людські права. Ідея прав людини спочатку пов’язувалася з так званими середніми класами, з їх політичними вимогами, заснованими на понятті природної рівності людей і невід’ємності природних прав.

Права людини мають довгу і цікаву історію. Вони тісно пов’язані з розвитком моральних правил та духовних цінностей людей. Почуття свободи, рівності, власної гідності проявлялись у людства поступово – від античного уявлення про нерівність людей до філософії природних прав людини епохи Просвітництва, "Білля про права” в США та „Декларації прав людини і громадянина” у Франції.

Розширення кола суб’єктів прав людини, по суті, лежало в основі багатьох з великих політичних битв останніх двох сторіч. Спроби розширити право голосу за рамки маленької багатої еліти призвели до гострої політичної боротьби в більшості країн Європи в ХІХ столітті; ця боротьба тривала до Першої світової війни, а в Сполучених Штатах – і того довше.

Боротьба проти заперечення прав людини, властивого системі колоніального поневолення, була одним з найважливіших питань порядку денного світової політики в 50-і, 60-і і 70-і роки. Протягом останніх 30 років боротьба проти расової та статевої дискримінації інтенсивно велася в багатьох країнах світу.

Однак поширення прав людини у світі не є природним чи невідворотним процесом. Гноблення залишається можливістю, а в ряді випадків є цілком ймовірною формою правління. Ще зберігаються у світі диктатури, і вони можуть виявитися дуже живучими. Однак головний урок минулого полягає в тому, що коли людям надається шанс вибору, вони вибирають міжнародно визнані права людини. І, як свідчить сучасна історія, у світі залишається усе менше режимів, спроможних відмовити своїм громадянам у праві зробити такий вибір.”

Що таке права людини

Права і свободи громадян – це зобов’язання держави дотримуватись певних меж свого втручання у життя людини, а також обов’язок держави зебезпечити деякі необхідні (цілком конкретні) умови для гідного життя. Якщо влада або її представник (наприклад, державний службовець) порушить чиїсь права або свободи, громадянин має право звернутися до суду, незалежного від цієї влади.

В демократичній державі кожна людина є вільною, тобто їй дозволено все (на правовому рівні), що не заборонено законом (інша справа – моральні вимоги); тоді як держава може діяти лише у межах, визначених законом.

Права людини стосуються різних сфер життя і діяльності людей. Найчастіше ми говоримо про особисті права, громадянські або політичні, економічні, соціальні і культурні.

ü   Особисті права стосуються приватного життя особистості, її свободи, безпеки.

ü   Політичні права – це права, якими користується людина, як учасник громадського життя, і які пов’язані з участю громадян у формуванні та контролюванні органів влади.

ü   Економічні права стосуються людини, як учасника господарського життя: прав власності, право на працю, право на страйк тощо.

ü   Соціальні права зобов’язують державу до створення умов достойного рівня життя, охорони здоров’я і соціального забезпечення.

ü   Культурні права включають право на освіту, участь в культурному житті, користування культурною спадщиною.

В юридичній літературі поряд з словами “права людини” зустрічається поняття "свобода", наприклад, свобода слова, свобода думки. Свобода („негативні права”) є простором, в який державі заборонено втручатися. Позитивні права є тим, реалізацію чого держава повинна забезпечити,

Основні права і свободи, що проголошує Загальна декларація прав людини

Друга світова війна продемонструвала жахливі факти порушення прав людини, знищення цілих груп за ознаками расової, національної приналежності, релігійних переконань. Світ побачив сутність політики геноциду. У багатьох країнах утверджувалося переконання в тому, що необхідні спільні дії для забезпечення прав і свобод людини на міжнародному рівні.

У 1945 р. було створено комісію Організації Об’єдна­них націй з прав людини, яка мала підготувати міжнародні документи, що б визначали права і свободи людини. 10 грудня 1948 році Генеральна Асамблея ООН одноголосно ухвалила першій такий документ – Загальну Декларацію прав людини – “як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави”.

Загальна декларація прав людини має велике значення:

ü  у відповідності зі Статутом ООН, держави – члени цієї організації (сьогодні це близько 190 країн) зобов’язуються спільними діями прагнути до визнання і дотримання прав і свобод людини;

ü  цей документ є основою для міжнародних “правил поведінки” країн і звернень ООН до урядів тих держав, які ухиляються від додержання положень Декларації;

ü  з моменту її створення вона здійснила важливий вплив на конституції, закони і рішення судів у багатьох країнах і на діяльність міжнародних організацій.

Вправа “Права людини в Конституції України”

ü  Перегляньте в групах скорочений варіант розділу ІІ Конституції України, що поданий нижче.

ü  Розподіліть наведені статті на групи.

ü  Дайте назву кожній групі статей.

ü  Складіть перелік прав і свобод, що входять до цієї групи

ü  Порівняйте свій перелік з наведеною інформацією у тексті цієї вправи.


 

Тема 8.

ДЕМОКРАТІЯ: ПРЯМА І ПРЕДСТАВНИЦЬКА

Мета. Після проведення заняття учасники і учасниці повинні вміти

ü  пояснювати поняття безпосередня (пряма) та представницька демократія;

ü  наводити приклади функціонування обох форм демократії;

ü  розповідати про переваги і недоліки кожної з форм демократії

Дидактичні засоби

1. Тексти “Пряма демократія”, “Представницька демократія”

2. Завдання “Якою має бути демократія”

3. Вправа “Яку форму демократії запровадити”

Хід заняття

Вступна частина

1. Запитайте учасників та учасниць, що таке демократія та як формуються органи влади за умов демократії. Нагадайте їм, що існує дві основні форми демократії: пряма (безпосередня) демократія; непряма (представницька) демократія. Запитайте їх, як можна визначити ці поняття. Не коментуючи, запропонуйте їм дати відповідь на питання: в Україні пряма чи представницька демократія? Підрахуйте кількість тих, хто вважає, що пряма і тих, хто вважає її представницькою. Запишіть ці дані на дошці.

2. Зауважте, що протягом заняття вони зможуть дати чітку відповідь на це питання. Оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

Запропонуйте прочитати текст “Пряма демократія”. Запитайте учасників і учасниць, чи можливе здійснення прямої демократії в сучасних державах, якщо вона здійснюється, то як саме і чому.

Після завершення бесіди надайте для читання текст “Представницька демократія”.

Після закінчення читання запропонуйте учасникам і учасницям в парах обговорити на вибір одне зі завдань вправи "Якою має бути демократія". Обговоріть відповіді на ці питання у великому колі, звертаючи увагу учнів на переваги і недоліки кожної з форм демократії й різні способи поєднання цих форм з метою подолання зазначених недоліків.

Об’єднайте учасників і учасниць у малі групи і надайте їм для виконання вправу “Яку форму демократії запровадити”. Обов’язково вислухайте і прокоментуйте варіанти відповідей всіх груп. Переваги і недоліки прямої та представницької демократії запишіть на дошці. Пам’ятайте, що у відповідях груп завжди будуть різні варіанти поєднання двох форм демократії. Тут не існує однозначно правильної відповіді.

Заключна частина

Запропонуйте учасникам і учасницям індивідуально виконати завдання “Рівень демократії”. Обговоріть підсумки його виконання у великому колі за бажанням учасників та учасниць, не коментуючи їх.

Роздатковий матеріал до теми 8

Пряма демократія

В Стародавній Греції, батьківщині демократії, люди збиралися на площі для прийняття політичних рішень, а також рішень з важливих питань господарського життя. Рішення безпосередньо приймав народ, саме тому така демократія називається прямою, безпосередньою.

Грецькою державою керувала Рада з 500 громадян. Всі важливі питання, навіть схвалені Радою, виносились на народні збори всіх громадян для голосування. На державні посади обиралися громадяни строком на один рік. Такий порядок надавав можливість кожному громадянинові обійняти державну посаду щонайменше один раз, а також захищав від зловживань владою обраними особами.

Пряма демократія в Греції вважалася ідеальною формою демократії, оскільки вимагала високого рівня участі кожного громадянина. Однак жінки, раби та іноземці не вважалися громадянами, отже, не допускалися до голосування, та й вирішення державних справ, що обов’язково мали пройти процедуру голосування, потребувало багато часу.

У сучасних країнах, населення яких – мільйони осіб, неможливо здійснювати владу лише шляхом прямої демократії. Уявімо, як це відбувалося б на практиці, коли б кожний громадянин безпосередньо брав участь у прийнятті всіх державних рішень. Як поінформувати всіх і кожного про державні питання, що постають кожен день? Як зібрати їх голоси?

За сучасних демократій в деяких країнах і досі збереглися прояви прямої демократії – наприклад, громадяни беруть участь у голосуванні щодо проекту нової конституції.

Представницька демократія

З XVII століття здійснення безпосередньої демократії стає вже неможливим – немає такої площі, на якій зібрались би всі громадяни, ані стільки часу, щоб всі могли взяти участь у дискусії з державних питань. Демократія набуває представницького характеру. Народ – тобто всі громадяни – здійснює владу подібно до того, як у стародавніх Афінах, однак робить це не безпосередньо, а через своїх представників, яких обирає. На парламент, що складається з представників, обраних народом, покладається обговорення важливих для держави питань і прийняття політичних рішень від імені всіх громадян. Під час регулярних виборів громадяни висловлюють підтримку тим чи іншим кандидатам у члени парламенту шляхом голосування за чи проти.

З ХІХ-ХХ ст. безпосередня та представницька форми демократії часто поєднуються. Поєднані вони і в сучасній Україні.

Дехто вважає, що влада народу за представницької форми – фікція: громадянин бере участь в управлінні державою лише в той момент, коли вкидає бюлетень до виборчої урни, а потім вся влада зосереджується в руках політиків. Однак насправді політики не можуть нехтувати волею громадян-виборців. У сучасних демократіях гарантом народовладдя є здатність громадян контролювати владу через парламентські комісії, громадські організації, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації.

Якою має бути демократія

Подумайте і дайте відповідь:

1) Деякі політологи вважають, що демократія може бути тільки прямою, інакше це не влада народу. Інші зазначають, що за умов безпосередньої демократії ніхто не несе відповідальності за прийняті рішення.  Яку точку зору поділяєте ви? Чи є, на вашу думку, представницька демократію реальною демократією? Чому?

2) У зв’язку з розвитком засобів зв’язку (мережа Інтернет, супутниковий зв’язок) деякі політологи вважають, що в майбутньому можливе введення прямої демократії з поданням голосів каналами зв’язку, вихід на які буде мати кожен. Чи може це відбутися? Якщо так, то як це вплине на політичне життя суспільства?

Яку форму демократії запровадити

Маленька країна Мальвія має всього 300 міст, містечок та сіл з населенням від 200 осіб до 50 тис. осіб, й нараховує лише 3 млн. мешканців. Проект Конституції, винесений на загальне обговорення, проголошує королівство Мальвію республікою, підданих – громадянами, однак відкритим залишається питання щодо форми демократії, доцільної для цієї країни. Уявіть себе членом міжнародної групи експертів, що працює над проектом Конституції Мальвії.

1. Перелічіть переваги та недоліки прямої демократії для Мальвії.

2. Перелічіть переваги та недоліки представницької демократії.

3. Надайте рекомендації державній законопроектній групі щодо форми демократії, доцільної саме для країни Мальвії. Обґрунтуйте свої рекомендації.

Рівень демократії

Для того, щоб визначити місце демократії у своєму житті, дайте відповіді "так" чи "ні" на запитання, наведені нижче. Визначте також, які з ознак демократії відображені в кожному питанні.

1. Чи відчуваєте ви повагу до себе з боку дорослих: батьків, учителів, знайомих?

2. Хто встановлює обов’язки у вашій родині, у вашому класі: ви, дорослі, спільно?

3. Чи визнають дорослі за вами право вільно висловлювати та дотримуватися своєї думки?

4. Під час вирішення важливих питань в житті сім’ї, школи, чи прислуховуються вони до ваших думок та думок ваших однолітків?

Використовуючи результати виконання вправи, спробуйте оцінити місце демократії у своєму житті за 100-бальною системою.

 

Тема 9. ВИБОРИ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ КРАЇНІ

Мета. Після проведення заняття учасники та учасниці повинні вміти:

ü  визначати поняття “вибори” та пояснювати, що таке демократичні вибори;

ü  навчитися робити обґрунтований вибір кандидатур представників до органів влади.

ü  пояснювати роль виборців у формуванні органів влади і у контролі за діяльністю органів влади.

Дидактичні засоби

1. Текст “Що таке вибори”

2. Вправа “Тест на демократію”

3. Вправа “Вибори в Україні”

4. Вправа “Робимо свій вибір”

5. Вправа “Кого ми обираємо”

Хід заняття

Вступна частина

Запропонуйте учасникам і учасницям уявити, що завтра відбуватимуться вибори народних депутатів до Верховної Ради України, і вони мають право голосувати. Спитайте в них, хто з них піде голосувати, чому вони це зроблять. Спитайте також тих, хто не збирається йти голосувати, чому вони прийняли таке рішення. Запропонуйте поміркувати: на їхню думку участь у виборах – це право громадянина чи обов’язок, і чому. Вислухайте декілька відповідей. Оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

Запропонуйте учасникам та учасницям прочитати текст “Що таке вибори” або передайте його зміст в усному поясненні, звернувши увагу на те, що таке вибори як процедура і чому вибори є поєднанням прямої та непрямої демократії. Якщо учасники і учасниці читали текст самостійно, поставте перед ними ці запитання і дайте, якщо необхідно, додаткові пояснення.

Об’єднайте учасників і учасниць у 6 груп і запропонуйте кожній групі проаналізувати по одній уявній ситуації з роздаткового матеріалу “Тест на демократію”. Обговоріть результати роботи у великому колі, одночасно записуючи помічені у кожній ситуації порушення демократії. По закінченню роботи запропонуйте групі висловитись, чому вибори можна (не можна) назвати тестом на демократію, які вибори можна вважати демократичними. Зазначте, що демократичними виборами є загальні, вільні, рівні, таємні вибори.

Поясніть, що принципи та процедура виборів в Україні закріплені в її законодавстві. Саме зазначені вище принципи роблять вибори в Україні демократичними, надають рівні можливості активної участі всіх громадян у суспільному і державному житті. Виборче право громадян передбачає не лише можливість обирати (активне право, з 18 років), а й право бути обраним до органів державної влади (пасивне право, з 21 року для кандидатів до Верховної Ради; з 35 років для кандидатів на посаду Президента України). В деяких країнах світу право участі у виборах та можливість бути обраним до органів державної влади регламентуються так званими виборчими цензами – спеціальними умовами надання або обмеження виборчого права. Наприклад: за розмірами особистого річного прибутку, рівнем освіти, осідлості, за умов наявності громадянства, досягнення певного віку, приналежності до певної верстви населення (жінок, військових, найманих робітників), “благонадійності” репутації.

Запропонуйте познайомитись з витягами із законодавчих актів щодо виборів в Україні, використавши вправу з роздаткового матеріалу “Вибори в Україні”. Вправу учасники та учасниці спочатку обговорюють в парах, а потім в загальному колі.

Поясніть, що важливим для життя суспільства є не тільки питання про те, хто буде обирати представників до органів влади, але ще важливіше – як і кого обирати? В світовій практиці відомі такі системи або способи формування представницьких органів влади та обрання повноважних осіб:

мажоритарна – (від англ. Majority – більшість) обраним вважається той кандидат, за якого віддано більшість голосів виборців. Наприклад: на виборах Президента України у 1999 за Л.Кучму голосувало близько 14 млн. чол., а за П.Симоненка – близько 10 млн. чол. Президентом став Л.Кучма, який набрав більше голосів виборців.

пропорційна – процентна кількість місць в парламенті співпадає з процентною кількістю голосів виборців, поданих за політичні партії під час виборів в межах усієї держави. За такої системи законодавством також встановлюється межа (у % всіх голосів виборців), подолання якої надає право партіям формувати парламент. Наприклад: уявимо собі, що в Парламенті 100 місць. У виборах беруть участь шість партій, три з яких подолали необхідний 5% бар’єр. Одна набрала 50% голосів виборців, друга – 30%, третя – 20%. Відповідний відсоток місць в парламенті посядуть їхні представники – 50, 30 і 20.

змішана – поєднання мажоритарної та пропорційної систем. Наприклад, половина місць у Верховній Раді України (225) заповнюється за пропорційною системою, а друга половина – за мажоритарною. 

Від діяльності Верховної Ради, Президента та інших органів влади і повноважних осіб залежить вирішення багатьох важливих питань суспільного і державного життя. Тому громадяни повинні добре знати, кого вони обирають.

Призначте за бажанням трьох осіб, які гратимуть роль кандидатів на посаду міського голови, і трьох “довірених осіб” цих кандидатів. Надайте їм час для підготовки 2-хвилинних виступів: кандидатів зі своїми програмами та їх довірених осіб на підтримку цих програм і самих кандидатів. Готуючи виступи, вони можуть скористатися тими програмами, що надані в роздатковому матеріалі “Робимо свій вибір” або придумати свої власні. Надайте їм необхідну допомогу при підготовці.

Поки кандидати готуються до виступів, об’єднайте учасників та учасниць у малі групи і запропонуйте їм виконати вправу “Кого ми обираємо”. Проведіть обговорення вправи.

Розіграйте процедуру виборів, насамкінець проведіть відкрите або таємне голосування.

Заключна частина

Як підведення підсумків обговоріть у великому колі питання: що означає бути свідомим і активним громадянином? Чому в демократичному суспільстві саме від активності громадян на виборах залежить, яким буде суспільне життя і життя окремих людей?

Роздаткові матеріали до теми 9

Що таке вибори

Вибори – спосіб формування представницьких органів законодавчої влади та самоврядування, реалізація громадянами свого виборчого права.

Вибори – це поєднання безпосередньої і представницької демократії. Люди виражають свою волю на виборах прямо, віддаючи свій голос за конкретного кандидата, і водночас вони передають своєму обранцю повноваження діяти від їхнього імені.

Вибори відбуваються на основі принципів, закріплених в Конституції держави та законодавстві про вибори. Ці закони закріплюють волю народу, роблять передачу влади від громадян до представницьких органів легітимною (законною).

Розрізняють дві виборчі системи. Пропорційна система, за якої виборці голосують за політичні партії, а відсоток голосів, які партія отримує на виборах, визначає відсоток представників цієї партії в Законодавчому органі (наприклад, якщо в Законодавчий орган держави налічує 100 членів, а партія отримала 47% голосів всіх виборців, то вона матиме 47 місць у Законодавчому органі).

Як формується парламент за пропорційної системи

Всього виборців 1000000

Парламент - 100 представників

кількість

голосів

 % від загальної кількості голосів

Кількість місць,
що отримує партія
у Парламенті

Партія А:  470 000

47

 47 представників

Партія Б: 360 000

36

36 представників

Партія В: 170 000

17

17 представників

Інша виборча система дістала назву мажоритарної, за якої представники від регіональних виборчих округів обираються мешканцями цього регіону. Обраним вважається кандидат, який зібрав найбільшу кількість голосів виборців.

“Тест” на демократію

Часто кажуть, що система виборів в країні є своєрідним тестом на рівень демократії. Як же визначити, які вибори є дійсно демократичними?

Об’єднайтеся в групи по 4-5 осіб. Кожна з груп буде представляти уявну країну А, Б, В, Г, Д, Е, Є, в якій відбуваються вибори. Прочитайте фрагменти законодавства "своєї" країни, обговоріть в групі: чи вважаєте ви такі положення щодо виборів демократичними, чому?

Підготуйтеся до представлення своєї думки класу.

А. Право голосу надається тільки чоловікам, оскільки, на думку чоловіків, жінки не настільки зацікавлені політичним життям, щоб приймати важливі рішення.

Б. Громадяни володіють правом голосу залежно від свого майнового становища. Чим вищий рівень доходів виборця, тим більше виборчих бюлетенів йому надається, оскільки заможні громадяни ризикують більше втратити у разі невдалих виборів.

В. Виборці повинні зазначати на бюлетені для голосування всі відомості про себе для того, щоб при підведенні підсумків виборів можна було б визначити, хто як проголосував.

Г. Вибори Президента тривають доти, поки той кандидат, який програв, але вважає себе кращим, вимагатиме повторного голосування, щоб дати виборцям шанс остаточно визначитися.

Д. Президент обирається пожиттєво з метою економії державних коштів, що витрачаються на вибори. Окрім того, набуваючи досвіду, Президент удосконалюватиме своє правління.

Е. Після оголошення початку виборчої кампанії та висування кандидатів лише один з них має доступ до засобів масової інформації. У надрукованих до виборів бюлетенях прізвище цього кандидата виділене жирним шрифтом для того, щоб виборці швидко зорієнтувалися та обрали "правильного" кандидата.

Є. Вибори непрямі. Громадяни не голосують безпосередньо, а повідомляють про свій вибір спеціальних делегатів, які, як правило, є поліцейськими. Вони в свою чергу передають зібрану інформацію в центральну виборчу комісію, яка підраховує голоси і оголошує результати. Це заощаджує час, що громадяни зазвичай витрачають на голосування.

Обговоріть:

– Чи є процедура (порядок проведення) виборів тестом на демократію? Чому?

– Який порядок організації та проведення виборів ви вважали б дійсно демократичним?

– Чи може організація виборчої кампанії й самих виборів бути показниками того, що держава є демократичною? Доведіть.

– Чи потребує впровадження демократії коштів? Чому?

– Чи можлива реальна демократія в суспільстві, де громадяни є пасивними і не цікавляться державним життям? Чому?

Вибори в Україні

Ознайомтеся зі статтями 69-71 Конституції України і визначте принципи виборчого права в Україні. Порівняйте ці принципи з вашими пропозиціями щодо справедливих виборів із попереднього завдання. Поясніть положеннями Конституції України кожен з принципів:

ü  Загальні вибори – це ...

ü  Вільні вибори – це ...

ü  Рівні вибори – це ...

ü  Таємність виборів – це ...

ü  Прямі вибори – це ...

Стаття 69 Конституції України. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії

Стаття 70 Конституції України. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років… Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Стаття 71 Конституції України. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Перегляньте ще раз статті 69-71 Конституції України. Чи помітили ви які-небудь обмеження виборчого права в Україні? Обговоріть це питання в парах.

Поясніть, чому неповнолітні громадяни і особи, визнані судом недієздатними, не можуть брати участі у виборах? (Дієздатністьце можливість і здатність людини діяти самостійно і своїми діями породжувати права та обов`язки, а також відповідати за свої дії. Недієздатністьце протилежний вищеназваному стан людини, коли вона не може діяти самостійно через душевну хворобу або неповноліття)

Кого ми обираємо

Об`єднайтеся в групи. Прочитайте і виберіть з даного переліку якостей та рис характеру особистості саме ті, які, на вашу думку, мають бути властиві голові міської Ради. Обговоріть прочитане. Випишіть в порядку значущості 5 головних рис. Обґрунтуйте свій вибір.

ü  рішучість і сміливість у прийнятті рішень,

ü  справедливість, чесність і порядність,

ü  досягнення мети за будь-яку ціну,

ü  високий рівень культури і освіченості,

ü  спеціальні знання і уміння,

ü  амбіційність, прагнення до влади ,

ü  чуйність і уміння працювати з людьми, щирість,

ü  об’єктивність і політична незалежність,

ü  твердість характеру, безкомпромісність,

ü  уміння чітко і зрозуміло викладати свої думки.

ü  м`який характер, поступливість,

ü  відповідальність.

Зробіть висновок про те, які риси мають бути притаманні народним обранцям? Яке значення має знання виборцями біографій і характеристик кандидатів, які обираються до органів державної влади?

Робимо свій вибір

Запропонуйте трьом бажаючим з групи зіграти роль кандидатів на посаду міського голови, і ще трьом – стати їх довіреними особами. Надайте можливість кожному з них виступити перед “виборцями” зі своїми програмами та з промовами на підтримку кандидатів.

Після виступів обговоріть, який із кандидатів, на вашу думку, має більше шансів бути обраним на цю посаду. Обґрунтуйте свій вибір.

Програма першого кандидата:

ü  Збільшення кількісного складу працівників муніципальних правоохоронних органів і запровадження в місті комендантської години для підвищення ефективності боротьби із злочинністю.

ü  Боротьба з корупцією шляхом збільшення зарплати чиновникам і посадовим особам.

ü  Розширення повноважень органів місцевої влади у розподілі коштів місцевого бюджету на потреби соціальної сфери.

Програма другого кандидата

ü  Розвиток науки і культури, зміцнення системи освіти і безкоштовного медичного обслуговування .

ü  Своєчасна виплата зарплат, пенсій, стипендій шляхом розширення безготівкових розрахунків.

ü  Благоустрій міста (освітлення, водопостачання, транспорт, дороги) за рахунок спонсорських коштів та місцевих податків.

ü  Підтримка великого, середнього і дрібного бізнесу.

Програма третього кандидата

ü  Боротьба із злочинністю шляхом організації загонів народних дружин для патрулювання міста.

ü  Покращення роботи комунальних служб за рахунок підвищення цін на комунальні послуги.

ü  Розвиток системи закладів платної освіти і медицини.

ü  Охорона навколишнього середовища за рахунок збільшення місцевих податків.

Проголосуйте за обраних вами кандидатів.

Поясніть, чому ви проголосували саме так. Що ви відчули під час проведення цього заняття? Чи ваша активність була високою? Що стимулювало чи гальмувало її?

 

 

Тема 10. ПАРТІЇ ТА ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Мета. Після цього заняття учасниці та учасники зможуть:

ü  розповідати про діяльність політичних партій та громадських (неурядових) організацій, використовуючи різні джерела інформації;

ü  розрізняти політичну партію і громадську організацію, орієнтуватись у спектрі політичних партій;

ü  пояснювати, як громадяни можуть впливати на суспільство і владу, беручи участь у діяльності політичних партіях і громадських організаціях

Дидактичні засоби

1. Текст “Чому люди об’єднуються в політичні партії?”

2. Вправа “Яка це партія”

3. Текст “Що таке громадські організації”

4. Вправа “Об’єднаємося з однодумцями”

Хід заняття

Вступна частина

1. Запитайте учасників і учасниць про те, що спонукає людей об’єднуватися?

Можливі відповіді: разом цікавіше; певну справу легше виконати разом; з кимсь відчуваєш себе у більшій безпеці; людина прагне бути не сама, тому шукає однодумців або людей із спільними інтересами.

Підсумуйте відповіді: люди, громадяни шукають однодумців для спільної справи, і тоді в суспільстві з’являються об’єднання громадян.

2. Спитайте, які об’єднання громадян в Україні їм відомі, чи знають вони про політичні партії та громадські організації, які саме. Запропонуйте учням розповісти про відомі їм конкретні дії або акції політичних партій та громадських організацій. Якщо учасники та учасниці не зможуть навести жодних прикладів діяльності партій чи громадських організацій, запропонуйте відкласти обговорення цих питань на кінець заняття.

Поясніть, що об’єднання громадян відіграють дуже важливу роль в демократичному суспільстві, тому це заняття присвячене саме цій темі. Оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

3. Дайте учасникам і учасницям можливість познайомитись з текстом “Чому люди об’єднуються в політичні партії” з роздаткового матеріалу. Обговоріть з ними цей текст, звертаючи увагу на роль партій у суспільстві та їх політичний спектр. Задайте їм питання для контролю, наприклад: що таке політична партія? Навіщо громадяни об’єднуються в партії? Як класифікуються партії? Яким є становище політичних партій в сучасній Україні?

4. Запропонуйте виконати завдання вправи “Яка це партія” з роздаткового матеріалу в парах: половині групи дайте проаналізувати програму Комуністичної партії, іншій – КУНа. Потім вислухайте відповіді різних груп та обговоріть останні питання вправи разом: чи можуть програми партій допомогти громадянам визначити їх політичну спрямованість? Як знання про політичну спрямованість тієї чи іншої партії можуть бути використані громадянами? Як може знання приналежність партії до певної частини політичного спектру допомогти виборцям під час виборчої кампанії?

5. Повідомте, що крім політичних партій існують й інші форми об’єднань громадян. Запропонуйте учасникам і учасницям прочитати текст з роздаткового матеріалу “Що таке громадські організації”. Зверніть увагу учнів, що назви громадських організацій, як правило, відображають професійні інтереси чи напрямки їх діяльності. Зачитайте вголос визначення поняття "громадська організація" із Закону України “Про об’єднання громадян”.

6. Об’єднайте учасників і учасниць в 4 малі групи, завданням яких буде створення політичної партії чи громадської організації (використовуватиметься інформація, подана у вправі “Об’єднаємося з однодумцями”). Ще раз нагадайте групам, що установчі документи різняться. Всі групи повинні письмово підготувати:

ü  заяву про реєстрацію (наприклад, в Міністерство юстиції для всеукраїнських партій та організацій чи в органи реєстрації місцевих держадміністрацій для місцевих організацій);

ü  приблизний статут, в якому є назва, мета і завдання (не менше трьох завдань діяльності), порядок прийому і вибуття, права і обов’язки учасників, джерела надходжень і порядок використання коштів;

ü  програму партії (на окремому листку паперу); для спрощення виконання завдання програма вона може повторювати основні положення статуту;

ü  для партій також листок з підписами більше 1000 уявних бажаючих.

Для прискорення виконання завдання можна запропонувати учасникам і учасницям в групах розподілити обов’язки по написанню документів, писати на окремих листках назву документу та приблизний зміст. Слід звернути увагу на обов’язкове усне представлення свого об’єднання (як варіант презентації можлива реклама).

Решта учнів будуть представниками ЗМІ – ТВ-каналу, газети, часопису тощо. Вони, об’єднавшись в пари, повин­ні придумати назву своєї газети, каналу та 3 питання, які, на їхню думку, допоможуть громадянам сформувати уяву про дане об’єднання. Поясніть всім, що питання та відповіді мають бути короткими і точними (“журналістськими”).

 Пропонуємо варіант результату такої роботи (може бути використаний як основа чи зразок):

Партія квітникарів України. Мета – об’єднати населення України навколо благородної мети: зробити нашу Батьківщину країною з найбільшою кількістю квітів на душу населення, що забезпечить громадянам щастя та добробут. З цією метою висувати членів партії на виборах в органи влади всіх рівнів.

Завдання:

ü  подолати безробіття – громадяни будуть задіяні в квітникових господарствах, розбивати клумби, будувати квіткові магазини, виводити нові сорти домашніх та садових квітів;

ü  вирішити екологічну проблему – квіти як і інші рослини очищатимуть повітря, відбудеться розбивка клумб на закинутих територіях, пустирях та колишніх сміттєзвалищах, що сприятиме покращанню природної ситуації в країні;

ü  зняття соціальної напруги – краса квітів та спільна праця по їх вирощуванню та догляданню змініть ставлення людей одне до одного, виховає в них почуття краси та сприятиме любові до рідного краю.

Умови та порядок прийому та вибуття з партії. До партії приймаються всі бажаючі, хто поділяє мету і завдання, а також, хто виростив не менше трьох вазонів домашніх квітів чи десяти садових. Членство вільне, однак ті, хто шкодитимуть спільній справі, не сприятимуть квітучості України, виключатимуться з рядів партії та не матимуть можливості придбати квіти та насіння для власних потреб.

Джерела надходження та використання коштів: організація продажу квітів, вирощених членами партії, на добровільних засадах, після накопичення необхідних коштів – заснування мережі магазинів. Кошти від продажу залучати на придбання розсади та насіння, розбивку клумб і рекламу; друкувати кольорові листівки із зображенням квітів та власну газету з корисними порадами. Отримані прибутки спрямувати на оплату праці вчителям, що викладатимуть предмет “Квітникарство” та на розвиток наукової селекції нових сортів.

Товариство невстигаючих учнів. Мета і завдання – захистити інтереси невстигаючих учнів та повернути їм почуття самоповаги.

Для цього створити силами відмінників консультаційні пункти з предметів, організувати гуртки за інтересами для виявлення та розвитку здібностей невстигаючих учнів, написати звернення до педколективу та в Міністерство освіти про перевантаження навчальних програм. Членами Товариства можуть бути всі бажаючі, членські внески не сплачуються, приймаються добровільні пожертви відмінників.

7. Після підготовки груп розпочніть прес-конференцію. По черзі надавайте слово доповідачам від груп для представлення протягом 5 хвилин програми утвореного об’єднання. Після кожної презентації надайте можливість представникам преси задати запитання протягом 5 хвилин. Кожна пара може задати одне запитання.

8. На закінчення прес-конференції оцініть як формальну сторону виконання завдань (дотримання часу, виконання всіх вимог), так і артистичність учасників і учасниць.

Заключна частина

9. Підводячи підсумки заняття, обговоріть: з якою метою в демократичному суспільстві створюються політичні партії та громадські організації? Які можливості впливу на державну владу та суспільне життя надають громадянам політичні партії та громадські організації? Чи є можливість вільно створювати об’єднання громадян та членство в них тестом на демократію? Чому?

Роздатковий матеріал до теми 10

Чому люди об’єднуються в політичні партії?

На державу особа може впливати не тільки індивідуально, беручи участь у виборах та референдумі, висловлюючи свою думку через пресу, а й як член політичної партії.

Політичною партією, згідно Закону України “Про об’ єднання громадян", є об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво у їх складі. Політологи вважають багатопартійність необхідною рисою демократичного суспільства. Політичні партії гуртують прихильників навколо себе, висувають кандидатів на посади в органи влади і проводять кампанії з метою їх обрання, складають політичні програми для уряду за умови участі у формуванні уряду, або ж критикують урядові програми і пропонують альтернативні, якщо знаходяться в опозиції. Партії є найбільш ефективним способом впливу населення на владу, через діяльність в них громадяни залучаються до політики.

Зазвичай партії поділяють на праві, ліві та центристські. До "лівих" традиційно відносять радикально настроєні партії, до "правих" – консерваторів й реакціонерів, "цент­ристи"(помірковані) посідають проміжну позицію між "правими" та "лівими". Революціонер, радикал – це той, хто хоче змін, а консерватор прагне залишити все, як є. Помірковані бачать цінне в обох позиціях, можуть вибирати проміжний шлях.

В Україні існує багатопартійна система, однак вона ще перебуває в процесі свого становлення. Нині зареєстровано понад 100 політичних партій. Більшість з них є нечисельними за своїм складом, не мають стійкої підтримки виборців або незнані у більшості регіонів України. Вони нестабільні, часто розпадаються і об’єднуються. Громадянам не тільки важко орієнтуватися у програмах партій, а й повірити в доцільність великої їх кількості.

Яка це партія

Проаналізуйте в парах програмні положення двох партій, подані нижче, і спробуйте відповісти на питання:

ü  Чому партія має таку назву?

ü  Яку програму ( мету діяльності) висуває дана партія?

ü  Які конкретні дії партії вам відомі?

ü  Чи співпадають ці дії з її програмою (назвою)?

ü  Чи відповідають наведені фрагменти програми визначенню політичної партії за українським законодавством?

ü  Яку позицію посідає ця партія у політичному спектрі? Наведіть аргументи.

Комуністична партія України. Ідеологія – вчення Маркса – Енгельса – Леніна. Головні цілі та завдання: передача влади від буржуазно-націоналістичних, антисоціалістичних сил до Рад; відновлення державного регулювання економікою та соціальних процесів: суспільна власність на засоби виробництва; зміцнення законності та правопорядку на основі соціалістичного будівництва; відродження союзу братніх народів; забезпечення виходу України з всеохоплюючої кризи тощо.

Конгрес Українських Націоналістів. Ідеологія ґрунтується на світогляді українського націоналізму. Націоналістична концепція суспільного ладу спирається на триєдність: нації, родини, людини як ідеалу гармонійного суспільного розвитку. Головні цілі та завдання: побудова національної унітарної держави; встановлення системи народовладдя; забезпечення громадянських прав і свобод; національна самосвідомість та самовизначення; реальне реформування економіки; приватна власність тощо.

Як ви вважаєте:

ü  Чи можуть програми партій допомогти громадянам визначити їх політичну спрямованість?

ü  Як знання про політичну спрямованість тієї чи іншої партії можуть бути використані громадянами?

ü  Чим можуть знання про належність тієї чи іншої партії до певного сектору політичного спектру допомогти виборцям визначитись на виборах?

Що таке громадські організації

Громадяни демократичного суспільства мають можливість вступати до чисельних недержавних організацій, асоціацій та добровільних груп. Вони називаються громадськими організаціями. Згідно Закону України “Про об’єднання громадян” громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів. Це, наприклад, економічні товариства громадян (кооперативи, акціонерні компанії тощо), творчі, наукові, професійні спілки, благодійні організації та церкви, групи, що опікуються охороною навколишнього середовища, недержавні установи та організації різного спрямування, недержавні засоби масової інформації тощо. Є громадські організації, які діють на місцевому рівні, а є й загальнонаціональні.

Право людей вільно вступати до співтовариств і організовувати найрізноманітніші групи є підгрунттям демократії. В недемократичному суспільстві практично всі подібні організації контролюються державою, знаходяться під її наглядом і тотальним контролем, є підзвітними їй в різних формах. У демократичному суспільстві взаємини між державою і громадськими організаціями чітко визначені законом.

За підрахунками фахівців в Україні існує приблизно 5 тис. асоціацій, фондів, спілок, благодійних організацій тощо. Наприклад: Асоціація практичних психологів України, Асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін “Доба”, ресурсний центр ”Жінка для жінки”. Існують міжнародні громадські організації та рухи, які мають свої філії в Україні. Серед них такі організації, як Всесвітній рух прибічників миру, екологічна організація Грінпіс, правозахисна організація “Міжнародна амністія”, “Лікарі без кордонів” тощо.

Об’єднаємося з однодумцями

Об’єднайтеся в 5 груп по 5-6 осіб. 4 групи створюватимуть політичну партію чи громадську організацію, використовуючи інформацію, наведену нижче. Завдання для цих груп:

ü  визначити, яке саме об’єднання( партію чи громадську організацію) ви створюєте;

ü  придумати назву;

ü  скласти статут: хто може бути членом об’єднання; за яких умов вони приймаються; якою є мета вашої партії чи громадської організації; якими є її завдання (конкретні заходи, що будуть здійснюватись); кошти й джерела існування; права та обов’язки членів об’єднання.

ü  підготуйтеся до представлення результатів своєї робо2ти.

ü  загітувати та залучити “вільних від членства” громадян до своїх організацій, запропонувати їм аргументувати свій вибір.

Інформація

Для створення політичної партії необхідно мати не менше 18 років, зібрати не менше 1000 однодумців, які хочуть об’єднатися і готові поставити свої підписи під заявою про реєстрацію, скласти статут, в якому має бути назва об’єднання громадян, його мета та завдання, умови і порядок прийому та вибуття з об’єднання, права і обов’язки учасників, джерела надходження і порядок використання коштів.

Для об’єднань громадян необхідна реєстрація, яка здійснюється через подання заяви їх засновниками, до якої додаються статут, протокол установчих зборів, дані про керівний склад. Легалізація громадських організацій можлива також шляхом повідомлення.

Політичні партії повинні подати свою програму.

Зі статті 2 Закону України „Про молодіжні та дитячі громадські організації: „...дитячі громадські організації-об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як рівноправних членів суспільства”.

П’ята група представлятиме громадян поза партіями та громадськими організаціями. Завдання для групи:

ü  Підготувати питання оцінювання результатів роботи інших груп. Ці питання ви зможете задати під час презентації.

Додаток.

Конституція України. Розділ ІІ. ПРАВА,
СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
(скорочено)

Ст. 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Ст. 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Ст. 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Ст. 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Ст. 25. Громадянин України не може бути позбавле­ний громадянства і права змінити громадянство.

Ст. 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, кори­стуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Ст. 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений жит­тя. Обов’язок держави — захищати життя людини. Кожен має право за­хищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Ст. 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Ст. 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи за­тримання, роз’яснено його права та надано мож­ливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути не­гайно повідомлено родичів заарештованого чи затри­маного.

Ст. З0. Кожному гарантується недоторкан­ність житла. Не допускається проникнення до житла чи до ін­шого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Ст. 31. Кожному гарантується таємниця лис­тування, телефонних розмов, телеграфної та іншої ко­респонденції.

Ст. 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаче­них Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, викори­стання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Ст. 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обме­жень, які встановлюються законом.

Ст. 34. Кожному гарантується право на сво­боду думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використову­вати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Ст. 35. Кожен має право на свободу світогля­ду і віросповідання. Це право включає свободу сповіду­вати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безпе­решкодно відправляти одноособове чи колективно релі­гійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяль­ність. Ніхто не може бути увільнений від своїх обо­в’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, як­що виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обо­в’язку має бути замінене альтернативною (невійсько­вою) службою.

Ст. 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, куль­турних та інших інтересів, за винятком обмежень, вста­новлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Ст. 37. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, по­рушення суверенітету і територіальної цілісності держа­ви, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороня­ються. Заборона діяльності об’єднань громадян здій­снюється лише в судовому порядку.

Ст. 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обра­ними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Ст. 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіща­ються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Ст. 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, орга­нів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Ст. 41. Кожен має право володіти, користу­ватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ст. 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Ст. 43. Кожен має право на працю, що вклю­чає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можли­вості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-техніч­ного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від виз­наченої законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст. 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Ст. 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Ст. 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездат­ності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають за­безпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ст. 47. Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ст. 48. Кожен має право на достатній життє­вий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Ст. 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Ст. 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та: на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного до­ступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Ст. 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Ст. 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Ст. 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної за­гальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадянам, які належать до національних меншин. відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.;

Ст. 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Ст. 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжна­родних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незакон­ними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, їх по­садових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Ст. 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Ст. 58. Закони .та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Ст. 59. Кожен має право на правову допомогу.

Ст. 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Ст. 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Ст. 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ст. 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, члена сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Ст. 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Ст. 65. Захист Вітчизни, незалежності та тери­торіаль­ної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Ст. 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Ст. 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної від­повідальності.

* * *

КРОКИ ДО ДЕМОКРАТІЇ:

уроки громадянської освіти

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПОЗАКЛАСНИХ  ЗАНЯТЬ

Автори посібника: О.Пометун, Т.Ремех, Е.Ламах

За ред. О.І.Пометун. — К., АПН, 2001. — 128 с.

Посібник “Кроки до демократії” призначений для вчителів загальноосвітніх шкіл, викладачів
позашкільних навчальних закладів, всіх, хто працює з молоддю з питань громадянської освіти.

Містить опис циклу занять для молоді 14-16 років, які можна використати у позакласній,
позашкільній та клубній роботі, а також для підготовки молодіжних заходів відповідної тематики

При підготовці цього видання  частково опрацьовано та адаптовано матеріали:

— Ksztalcenie obywatelskie w szkole samorzadowej / Podrecznik i cwiczenia dla uczniow gimnajum. - Warsawa: Centrum edukacji obywatelskiej, 2000.

— Democracy for all: Education towards a democratic culture/Street Law (SA), Centre for Socio-legal Studies, University of Natal, National Institute for Citizen Education in the Law, SE Washington DC / by David McQuoid-Mason, Andy Mason. – Printed by Clyson Printers Ltd, Cape Town, 1994.

— Ми – громадяни України: навчальний посібник з громадянської освіти (для апробації). 9(10) клас /За ред. О.І.Пометун.- К.,2001

Посібник вийшов у 2001 році в серії видань за програмою “Практичне право” в рамках проекту, що був реалізований  інформаційно-методичним центром “Дебати” за підтримки Відділу преси, освіти та культури при Посольстві США за програмою „Демократичні гранти

Рекомендувати цей матеріал