Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1123688037


КРОКИ ДО ДЕМОКРАТІЇ: 17 уроків громадянської освіти. Методичний посібник для позакласних занять (Продовження)

10.08.2005
автор: - О.Пометун, Т.Ремех, Е.Ламах

Продовження. Початок див. у попередніх випусках "Громадянської освіти"

Тема 11. ДЕРЖАВНА ВЛАДА ЗА УМОВ ДЕМОКРАТІЇ

Мета. Після цього заняття учасники і учасниці зможуть:

ü  розповідати про сфери діяльності законодавчої, виконавчої і судової влади;

ü  пояснювати, яке значення в житті демократичного суспільства має розподіл влади та наводити відповідні приклади

Дидактичні засоби

1. Текст “Що таке розподіл влади”.

2. Текст “Про владу”.

3. Текст “Законодавча влада”.

4. Вправа “Імітуємо парламентські дебати”.

5. Вправа “Чи дозволити “торгівлю голосами” в Парламенті?”

6. Текст “Виконавча влада”.

7. Текст “Судова влада”.

8. Вправа “Призначення суддів”.

Хід заняття

Матеріал заняття може бути використаний вибірково або поділений на два заняття.

Вступна частина

1. Запропонуйте учасникам та учасницям пригадати, що таке влада. Нагадайте їм, що під владою розуміють можливість здійснювати ефективний вплив на поведінку людей за допомогою авторитету, примусу, переконання та інших засобів. Об’єднайте учасників й учасниць у малі групи і запропонуйте для обмірковування висловлювання з тексту “Про владу”. Обговоріть результати роботи у великому колі.

2. Запропонуйте учасникам і учасницям навести приклади застосування влади у різних ситуаціях життя і визначити, який із засобів є найбільш ефективним в кожному випадку. Можна запропонувати такі приклади: 1) запрошений для проведення бесіди з учнями лікар, який працює в наркодиспансері, під час лекції навів приклади згубного впливу наркотиків на організм людини; наведені приклади вразили підлітків, вони поділилися цією інформацією з батьками та однолітками; 2) вчитель географії – улюбленець учнів – часто залишався з ними після уроків на їхнє прохання, організовував для них туристичні походи, надавав допомогу у вирішенні конфліктів; учні завжди охоче виконували його прохання; 3) за рішенням суду грома­дянин Н. повинен відшкодувати сусідові повну вартість майна, яке Н. умисно пошкодив; 4) деякі батьки заохочують своїх дітей до навчання тим, що сплачують їм гроші за кожну високу оцінку.

3. Зазначте, що влада застосовується і у повсякденному житті людей, і в житті держави. Запропонуйте учасникам і учасницям визначити, що таке “державна влада”? З’ясуйте, що державна влада дає змогу здійснювати вирішальний вплив на ціле суспільство. Вона реалізує цей вплив через систему державних органів, котрі діють на підставі законів (тобто державна влада здійснюється тільки в межах чинного законодавства ) Держава має цілий апарат різних засобів впливу – переконуючого та підтримуючого її авторитет характеру (ідеолого-пропагандист­ські та наукові заклади), органи, через які здійснюється державний примус (правоохоронні органи), виховні, навчальні заклади, органи контролю тощо.

Оголосіть тему та мету заняття, зазначте, що на занятті йтиметься про державну владу за умов демократії.

Основна частина

5. Надайте учасникам і учасницям можливість ознайомитись з текстом “Що таке розподіл влади”. Запитайте їх, на які гілки поділяється державна влада за умов демократії, навіщо потрібен такий поділ, що таке система стримувань і противаг в державі, що ми розуміємо під відповідальністю, прозорістю, контролем за зловживанням владою.

6. Запитайте учасників і учасниць, які функції покладені на законодавчу владу в країні, які органи здійснюють такі функції в Україні. Запропонуйте їм прочитати текст “Законодавча влада” та перевірте його засвоєння за допомогою запитань.

7. Проведіть з учасниками і учасницями вправу “Імітуємо парламентські дебати” за процедурою, описаною в роздатковому матеріалі. Надавайте слово насамперед учасникам і учасницям, які відчувають складності у публічному виступі. На закінчення обговоріть, чи здається їм така процедура достатньо справедливою й демократичною, чи хотіли б вони у майбутньому брати участь у реальних парламентських дебатах.

8. Запропонуйте учасникам і учасницям ознайомитись з текстами “Виконавча влада” та “Судова влада” і перевірте їх засвоєння за допомогою контрольних питань.

9. Влаштуйте загальногрупову дискусію з питань вправи “Призначення суддів”. Насамкінець дискусії має бути створений проект закону як результат досягнутого групою консенсусу.

Заключна частина

10. Запропонуйте учасникам і учасницям індивідуальне контрольне завдання:

Запишіть, який орган (законодавчий, виконавчий, судовий?) уповноважений:

1) внести зміни до закону про права споживача;

2) розглянути позовну заяву до магазину, в якому було придбано неякісний телевізор і директор якого відмовся повернути гроші споживачеві;

3) прийняти правила торгівлі на місцевому ринку.

Поясніть свою відповідь.

Роздатковий матеріал до теми 11

Про владу

А) Влада – це плащ, який здається нам надто широким на чужих плечах і надто тісним на власних (П.Декурсель, французький мислитель)

Б) Людина, владарюючи над іншими, втрачає власну свободу (Ф.Бекон)

В) Гвинтівка породжує владу (Мао Цзе-Дун)

Г) Найкращою владою є та, що робить себе зайвою (В.Гумбольдт)

Д) У князя є три скарби – земля, народ і влада (Мен-цзи, китайський філософ)

Що таке розподіл влади

Розподіл влади на три гілки є необхідною умовою існування сучасної демократичної правової держави. Жорстке розділення функцій законодавчої, виконавчої і судової влади між різними інститутами влади надає їм можливість контролювати один одного і знаходитись в рівновазі, не допускаючи надмірного концентрування влади в руках однієї чи декількох осіб. Це одна з основ демократії. Вперше цей принцип був сформульований у ХVІІІ, а втілений в життя в ХІХ столітті, коли в Європі конституційні держави замінили феодальні монархії.

В статті 6 Конституції України є положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. Кожна з гілок влади повинна діяти лише в межах своїх повноважень, ні в якому разі не підміняючи одна одну. Жоден орган влади, жодна особа не повинна мати можливість домінувати над іншими, тобто мати стільки влади, щоб неподільно і безкарно зловживати нею.

У демократії вибрані та назначені представники всіх гілок влади повинні бути відповідальними перед народом. Вони відповідальні за свої дії. Вони повинні приймати свої рішення та виконувати свої обов’язки у відповідності з волею та бажаннями народу, не зі своїми.

Бути відповідальним перед народом означає дати можливість населенню бути повністю обізнаним про те, що відбувається в країні. Це називається прозорістю уряду. В демократичній державі преса та громадяни мають змогу діставати інформацію про рішення, які були прийняті, ким і чому. Демократичні суспільства намагаються попередити будь-які зловживання владою вибраними представниками чи групою людей. Одним з найбільш поширених зловживань є корупція. Корупція відбувається тоді, коли урядові чиновники використовують громадські фонди заради їх власного достатку чи використовують владу незаконним шляхом.

Конституція не дозволяє зосередити всі види влади в одних руках. Влада розподіляється. І представники різних видів влади (законодавчої, виконавчої, судової) будуть приймати всі рішення, оглядаючись на інші гілки влади.

Від цього має вигравати народ, оскільки кожна влада в своїх діях повинна буде орієнтуватись не на своє всевладдя, а на те, що інша влада може вмішуватись і “переважити” її.

Законодавча влада

Законодавча влада – часто вона називається Парламентом чи Конгресом – це законотворчий орган, який складається з представників, вибраних безпосередньо народом.

Головна справа законодавчої влади – приймати закони. Закон – документ, в якому держава записує найважливіші правові норми. Разом всі закони називаються законодавством.

Законодавчий орган звичайно складається з однієї чи двох палат. Якщо їх більше ніж одна, вони часто називаються верхньою та нижньою палатою. Їх члени можуть бути обрані різними шляхами, наприклад, один обраний від регіону, інший від народу взагалі.

Прийняття нового закону часто є результатом компромісу та співпраці. Іноді представники домовляються між собою (створюють парламентське об’єднання чи блок), і це надає більше можливостей впливати на процес законотворчості.

Деякі члени законодавчого органу погоджуються внести зміни до запропонованого ними закону для того, щоб отримати підтримку інших. Інколи навіть члени парламенту практикують такий варіант, коли одна група депутатів погоджується голосувати за певний закон, якщо інша група згодна голосувати за той закон, який перші пропонують провести в майбутньому. Це називається “заключення угоди” або “торгівля голосами”.

Як у Парламенті проект закону перетворюється на закон:

Запропонований проект  =>  обговорення (дебати)  =>

=>  голосування  =>  закон

Імітуємо парламентські дебати

Уявіть, що Парламент в вашій країні складається з представників 2 партій, кожна з яких має протилежну позицію щодо смертної кари. Партія А за смертну кару, а партія Б – проти. Розділіться на 2 групи – партію А і партію Б. Потім ці групи повинні спробувати, якщо можливо, домовитись та прийти до спільної позиції щодо запропонованого положення закону. Але при голосуванні, коли кожен і кожна визначиться, до якого рішення приєднається, ви можете піти проти партійної позиції та голосувати так, як вважаєте за потрібне.

Запропонований проект закону: «В цій країні кожен і кожна, засуджений(на) за навмисне вбивство іншої людини, підлягає смертній карі».

Процедура дебатів:

1) Одна особа буде обрана “Спікером Палати”, який чи яка буде встановлювати порядок, за яким будуть виступати парламентарії.

2) Депутати будуть говорити відповідно до того, коли вони підняли руку.

3) Жодна особа не може говорити більше ніж 2 хвилини.

4) Кожен чи кожна може запропонувати внести поправки до цього законопроекту. В разі цього Спікер може надати 1 хвилину тим, хто запропонував поправку, для її пояснення та призначити обговорення цього питання. Після 5 хвилин обговорення Спікер призначає голосування. Більшість голосів визначить, чи вносити цю поправку до запропонованого проекту.

5) Після того, як всі члени висловилися (чи дозволений час вийшов), Спікер призначає голосування по цьому законопроектові.

6) Він буде прийнятий, якщо більшість проголосує “за”.

Чи дозволити “торгівлі голосами” існувати в Парламенті?

Уявіть, що в попередніх дебатах Дмитро, член партії А, який був за смертну кару, погодився голосувати проти неї. Дмитро зробив це за пропозицією Петра, члена партії В, який каже: “Якщо ви проголосуєте проти “Закону про смертну кару”, я погоджуся проголосувати за новий закон, який ви хочете провести стосовно нового будівництва для людей в районі, де ви живете”. Голос Петра стосовно цього закону необхідний для отримання більшості в Парламенті.

1) Як ви вважаєте, цей вид домовленості повинен існувати в Законодавчому органі? Чому так або ні?

2) Якщо заборонити цю “торгівлю голосами”, що може статися?

3) Якщо дозволити цю торгівлю, чи повинно суспільство знати про це? Обґрунтуйте відповідь.

Виконавча влада

Виконавча влада приймає політичні рішення та впроваджує закони, створені законодавчою гілкою влади. Вона, як правило, складається з президента чи прем’єр-міністра та групи міністрів, котра називається кабінетом міністрів. Міністри очолюють типові відділи уряду: освіта, внутрішні справи, іноземні справи, фінанси, сільське господарство тощо. Урядові робітники (чиновники) є частиною всіх гілок уряду. Міліція та військові є частиною виконавчої влади і повинні бути під прямим контролем голови виконавчої гілки.

Судова влада

Судова влада складається з судів в країні. Роль судів в демократії – впроваджувати справедливість для громадян та забезпечувати дотримання законів. Роль суддів дуже важлива й тому, що вони мають владу врегульовувати протиріччя між різними гілками влади. Щоб це було можливим, судді повинні бути незалежними від виконавчої та законодавчої гілок влади та мати право судового перегляду будь-яких рішень інших гілок влади.

Судова влада є незалежною, коли судді вільні у прийнятті своїх рішень без страху бути покараними. Незалежність Судової влади визначається тим, яким чином її судді призначаються та знімаються. Якщо Президент може усунути будь-якого чи будь-яку суддю, який чи яка приймає рішення, що не подобається президентові, Судова влада не є незалежною. Деякі конституції підтримують ідею незалежності суддів шляхом призначення їх на все життя. Це дозволяє їм приймати рішення без впливу та політичного тиску.

Звичайно такий чіткий розподіл функцій влади є можливим тільки за умов повної влади закону – повинен бути основний закон, який жорстко визначає і регулює функції влади, повноваження і обов’язки посадових осіб, порядок вступу на посаду і відставки, тобто має бути Конституція.

Призначення суддів

Припустимо, що в країні, де на протязі 50 років існувала недемократична система, створена нова конституція та новий уряд. Вона має судову систему з 300 призначеними на 15 років суддями.

1) Що ви пропонуєте зробити з суддями, які відпрацювали свій 15-річний термін? Що повинно бути результатом прийнятого Вами рішення?

2) Як повинні обиратися нові судді? Вони повинні обиратися народом чи призначатися представниками влади? Якщо вони призначаються, то ким: головою уряду (Президентом чи Прем’єр-Міністром), Законодавчим органом чи незалежною комісією у складі юристів, суддів чи іншим шляхом?

3) На який термін повинні призначатися нові судді? Чи можуть нові судді переобиратися? Чому так або чому ні? Обґрунтуйте свої відповіді.

Тема 12. В ЯКИХ ВИДАХ ІСНУЄ ДЕМОКРАТІЯ В СВІТІ

Мета. Після проведення заняття учасники та учасниці повинні вміти:

ü  пояснювати різницю між демократією та диктатурою на конкретних прикладах;

ü  розрізняти види представницької демократії, визначати їхні переваги та недоліки.

Дидактичні засоби

1. Текст “Різниця між демократією та диктатурою”.

2. Вправа “Диктатура чи демократія”.

3. Текст “Види представницької демократії”.

4. Вправа “Парламентська демократія проти президентської”.

5. Текст “Відомі люди про демократію”.

Хід заняття

Вступна частина

1. Запропонуйте учасникам і учасницям визначити, які з наведених нижче думок є близькими творцям демократичного устрою:

ü  поки я дотримуюсь законів, влада не може утиснути мої права;

ü  я маю право вдягатися так, як мені подобається, та їсти те, що я хочу;

ü  коли мене образить інша людина, я шукаю справедливості в помсті;

ü  влада завжди права, їй треба підкорятися;

ü  закон єдиний для всіх.

Виконайте цю вправу як рухавку, тобто позначте, що всі учасники і учасниці повинні “проголосувати” ногами, визначивши свою позицію “ТАК”, “НІ”, “НЕ ЗНАЮ” в кожному з наведених висловлювань. Після зайняття позиції вислухайте аргументацію одного з учасників або учасниць, що зайняли різні позиції. Після закінчення вправи за необхідністю прокоментуйте висловлювання, скорегувавши аргументацію учасників і учасниць.

2. Поясніть, що ми продовжуємо розглядати питання державного устрою та державної влади за умов демократії, що ці питання є ключовими для розуміння тих подій і процесів, що відбуваються в Україні та оточуючих її країнах на сучасному етапі розвитку до демократії. Оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

3. Запропонуйте учасникам і учасницям прочитати текст “Різниця між демократією диктатурою” і обговоріть з ними основні поняття, користуючись закритими питаннями.

4. Об’єднайте учасників і учасниць в 6 малих груп, надайте кожній групі ситуацію з вправи “Диктатура чи демократія”. Після обговорення ситуацій в групах проведіть загальне обговорення, користуючись методом “коло ідей”.

5. Запропонуйте учасникам і учасницям ознайомитись з текстом “Види представницької демократії” або перекажіть його зміст, пояснюючи основні поняття.

6. Виконайте з учасниками і учасницями поетапно, як зазначено в роздатковому матеріалі до теми 12, вправу “Парламентська демократія проти президентської”. Тих учасників або учасниць, які будуть розігрувати сценки, можна проінструктурувати додатково або надати їм заздалегідь підготовлені письмові тексти розмови.

Заключна частина

7. З метою перевірки результатів заняття запропонуйте учням прочитати думки відомих людей про демократію, наведені в роздатковому матеріалі “Відомі люди про демократію”. Хай оберуть ту, яка подобається і, користуючись методом “Прес”, доведуть чи вважають вони її справедливою. Вислухайте якомога більше відповідей.

Роздатковий матеріал до теми 12

Різниця між демократією та диктатурою.

Під диктатурою розуміють такий спосіб управління державою (режим), коли одна людина чи невелика група людей утримує владу. Слово диктатора замінює в такій державі закон. Диктатори не враховують волю народу. Нацистська Німеччина на чолі з Гітлером, Уганда на чолі з Іді Аміном та колишній Радянський Союз є прикладами диктатури.

Всі диктатури авторитарні, тобто вони режимами, що забезпечують абсолютну та безсумнівну владу над людьми. В такому суспільстві відсутні реальні права і свободи людини, народ не має засобів впливу на рішення влади. Держава довільно втручається в приватне життя громадян. Державні органи підпорядковані не праву, закону, а волі окремих осіб, що керуються на власний розсуд “політичною доцільністю”.

Новітні диктатури часто є тоталітарними. Це означає, що держава намагається контролювати всі сфери життя людей. Вона може вирішувати де жити людям, де працювати та скільки дітей мати. В такій державі систематично порушуються основні людські права.

Авторитарні чи тоталітарні держави можуть контролюватися військовими чи невеликою групою цивільних (приклад – Комуністична парія колишнього Радянського Союзу). Це також можуть бути монархії, де король, королева чи члени королівської сім’ї наслідують владу та користуються необмеженою владою.

Іноді диктатура зовнішньо виглядає як демократія. Люди голосують на виборах, але голосування чітко контролюється та кандидати виставляються тільки з однієї політичної партії – партії диктатора. Вибраний законний орган може навіть існувати, але він завжди підтримує політичну диктатуру.

Багато диктаторів не є вибраними, але досягають влади силою. Деякі самі є військовими лідерами, інші використовують військових для досягнення контролю над урядом.

Диктатура чи демократія

Прочитайте подані ситуації та вирішіть, де управління є диктатурою, прямою чи представницькою демократією. Обґрунтуйте свої відповіді.

1) Народ вибирає парламент країни, котрий розробляє закони. За виборчим законом обирається одна особа від кожних 100 тисяч чоловік. Президент країни вибирається парламентом. Судді назначаються президентом.

2) Відбулась революція, і головою держави (президентом) стає військовий генерал. Президент встановлює закони та назначає суддів та інших державних службовців. Президентські вибори відбуваються кожні 5 років, але інших кандидатів крім діючого президента не висувається.

3) В країні є король і королева, які не встановлюють законів. Вони виконують офіційні церемоніальні обов’язки в країні. Закони розробляються і приймаються вибраним народом парламентом, який обирає прем’єр-міністра – голову уряду. Вибори проводяться регулярно.

4) В невеличкій країні вождь, який успадкував свій титул від свого батька, створює закони та проводить їх у життя. Він має власні поліцейські сили, які контролюють виконання цих законів. Він радиться з радою старійшин, але не зобов’язаний брати до уваги ці поради. Коли він помре, його син стане вождем.

5) Група лідерів керує країною та створює закони, контролює військо та поліцію. Вони наказують пресі, що можна чи не можна друкувати. Виборів немає. В країні тільки одна політична партія, до якої належать ці лідери.

6) Законодавча влада фіксує запропоновані населенням країни закони, що приймаються на відкритому для всіх громадян щомісячному мітингу. Після цього громадяни голосують щодо їх прийняття. Є вибраний народом президент, який контролює поліцію та армію, кожен член кабінету та суддя обирається народом.

Види представницької демократії

В деяких представницьких демократіях є королі чи королеви, які наслідують свій титул. Це конституційна монархія. Королі та королеви звичайно є номінальними головами, тобто вони є символом країни, але мають дуже обмежену владу. Велика Британія, Японія та Лесото є прикладами конституційної монархії.

Основними є три види представницької демократії – парламентська демократія, президентська демократія та їх поєднання. Ці види демократій визначаються в залежності від взаємозв’язку законодавчої (що створює закони) та виконавчої (що проводить у життя закони) владами в країні.

1. Парламентська демократія. В парламентській демократії виборці вибирають представників в законодавчий орган, що називається Парламентом чи Конгресом. Члени Парламенту потім вибирають людину, яка очолить виконавчий орган уряду. Ця людина, як правило, називається Прем’єр-міністром. Прем’єр-міністр часто є лідером партії, яка посідає більшість місць у Парламенті. Коли Прем’єр-міністр обраний, він чи вона вибирає міністрів для кабінету із числа членів Парламенту органу. Прем’єр-міністр та члени Кабінету залишаються на посаді, поки вони мають підтримку більшості в законодавчому органі. Якщо Прем’єр-міністр втрачає підтримку та отримує “вотум недовіри” від більшості Парламенту, він чи вона повинні піти з посади, а Парламент вибирає нового Прем’єра та Кабінет.

2. Президентська демократія. В президентській демократії законодавча та виконавча влади уряду незалежні одна від одної. Виборці обирають представників в законодавчий орган. Також вони вибирають голову виконавчого органу, Президента. Президент залишається на посаді визначений проміжок часу (найчастіше 4-5 років). Президент не є суб’єктом прямого контролю з боку законодавчої влади. Законодавча влада може перевіряти Президента і навпаки – Президент може перевіряти законодавчу владу. Це називається системою рівноваги та взаємного контролю. В президентській демократії можливо мати Президента від однієї політичної партії та більшість в законодавчому органі від іншої.

3. Комбінована парламентська та президентська демократія (змішана, напівпрезидентська демократія). Парламентська та президентська демократії мають свої переваги та недоліки. В парламентському уряді звичайно не потрібно багато часу для прийняття законів, тому що існує менше непорозумінь між законодавчою та виконавчою владами уряду. Прихильники президентської демократії кажуть, що суперечності між цими владами повинні існувати, бо вони контролюють та врівноважують одна одну. Більшість урядів в світі сьогодні є парламентськими за структурою.

Деякі держави мають комбіновану парламентську та президентську демократію. Наприклад, у Франції є Президент, вибраний народом та Прем’єр-міністр, вибраний Парламентом.


Парламентська демократія проти президентської

Дайте характеристику парламентській та президентській демократіям. Спробуйте намалювати на папері відповідну схему влади.

А) Розіграйте в ролях розмову між вибраним Президентом в президентській демократії та лідером Конгресу, які є представниками різних політичних партій. Президент хоче оголосити війну проти сусідньої держави. Лідер Конгресу проти.

Б) Розіграйте в ролях розмову між Прем’єр-міністром в парламентській демократії та лідером опозиції в Парламенті. Прем’єр-міністр хоче оголосити війну проти сусідньої держави. Лідер опозиції проти.

Обговоріть, якими є спільні та відмінні моменти цих розмов? Яку систему влади ви б вибрали для вашої країни?

Відомі люди про демократію

“Тому, хто буде володарювати над іншими, належить спочатку навчитися володарювати над собою” (Демокрит)

“Єдиний для суверенного народу спосіб зберегти ту міру влади, яка йому потрібна і яку він сам може здійснювати, полягає в тому, щоб не давати своїм правителям необмеженої влади” (Джованні Сартрі)

“Щоб не було можливості зловживання владою, необхідний такий порядок речей, при якому різні влади могли б обопільно стримувати одна одну…” (Ш.Монтеск’є)

“Жодна країна не в змозі довго насолоджуватись щастям і спокоєм, якщо народ її не збільшує поступово свою владу, не розширює своїх прав і не втручається в роботу державної машини” (Г.Бокль)

Тема 13. ГРОМАДЯНСЬКА АКТИВНІСТЬ

Мета. Після проведення заняття учасники і учасниці повинні вміти:

ü  пояснювати, що таке громадянська активність;

ü  наводити приклади громадянської активності та різноманітних громадянських акцій;

ü  розповідати про переваги і недоліки різних форм прояву активних громадянських дій.

Дидактичні засоби

1. Текст “Громадянські акції”;

2. Тексти “Участь громадян у політичному житті”, “Вплив громадян на соціально – економічну політику держави”;

3. Текст “Поради організаторам акцій”;

4. Вправа “Наметове містечко”.

Хід заняття

Вступна частина

1. Запишіть на дошці або аркуші паперу вислів Г.Брандейса “Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу”. Запропонуйте учасникам й учасницям прокоментувати цей вислів.

2. Запитайте, що вони розуміють під активністю громадян за умов демократії (наприклад, участь у виборах, письмові звернення до органів влади, участь у пікетах тощо).

3. Попросіть учасників й учасниць пригадати з останніх повідомлень ЗМІ приклади активних громадянських дій.

Оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

4. Запропонуйте прочитати текст “Громадянські акції”. Після закінчення читання запропонуйте учасникам і учасницям в парах обговорити його.

5. Після завершення роботи запитайте, чим, на їх думку різняться соціальна активність та політична активність громадян. Якщо виникнуть труднощі з відповідями, запропонуйте порівняти добровільні громадські роботи щодо впорядкування прилеглої до місцевого ринку території та участь громадян певної територіальної громади у місцевому референдумі.

6. Запропонуйте учасникам й учасницям для читання текст “Участь громадян у політичному житті суспільства”. Запитайте їх, чи можна вважати участь у виборах проявом політичної активності, чому? Які рівні політичної активності можна виділити? Попросіть учасників й учасниць навести конкретні приклади до кожного з рівнів (якщо є – приклади родичів та знайомих).

7. Об’єднайте учасників й учасниць у групи по 3 – 4 особи і запропонуйте прочитати текст “Вплив громадян на соціально-економічну політику державита назвати наймасовіші (найрезультативніші, “найгучніші”) акції всеукраїнського або місцевого масштабу за останні два-три місяці.

8. Надайте учасникам та учасницям інформацію щодо того, як виникають та які етапи розвитку проходять акції протесту або запропонуйте самостійно прочитати текст “Масові акції протесту” з роздаткового матеріалу. Обговоріть відповіді у великому колі. Розкрийте позитивні риси й недоліки різних форм прояву громадянської активності.

9. Об’єднайте учасників і учасниць у малі групи (5-6 осіб) і надайте їм для виконання вправу “Наметове містечко”. Обов’язково вислухайте і прокоментуйте варіанти відповідей всіх груп. Тут не існує однозначно правильної відповіді.

Заключна частина

10. Разом з учасниками і учасницями опрацюйте текст “Поради організаторам акцій” методом коментованого читання. Обговоріть у великому колі отриману учасниками й учасницями інформацію. Запропонуйте їм у трійках обрати будь-яку гостру суспільну проблему, підібрати форму громадянської активності й придумати гасло (коротку листівку, тези промови) для маніфестації (мітингу, пікету тощо).

Роздатковий матеріал до теми 13

Громадянські акції

Однією з найактивніших форм участі громадян у політичному житті держави є різноманітні акції – ненасильницькі, колективні, публічні дії, спрямовані на зміну або запобігання можливій зміні ситуації шляхом драматизації та привернення уваги до цієї ситуації.

Метою акцій є вплив на громадську думку, на процес прийняття рішення або на саме рішення.

В залежності від поставлених цілей можна використати такі форми громадянських акцій: демонстрації, страйки, пікети, “вахти”, відмову від співробітництва, бойкоти, демонстративне залишення засідання, публічні театралізовані виступи, символічне запалення вогнів чи свічок, написання та передачу колективних листів. Спільним для всіх цих форм є їх ненасильницький характер. Це можуть бути акції протесту, на захист або підтримку, для попередження прийнята рішення. Акції можуть бути різними й за масштабом – від “вахти” на захист дитячої площадки до загального страйку шахтарів всієї країни.

Участь громадян у політичному житті

Громадяни у політичному житті суспільства, держави можуть проявляти як активну політичну поведінку, так і політичну пасивність (відчуження). Соціальна апатія, відмова від участі у виборах, незацікавленість політикою – це прояви пасивності громадян. Що ж до політично активних громадян, то форми їх участі у політичному житті держави не зводяться лише до страйків, пікетів, демонстрацій, інших масових, почасти галасливих акцій. Громадяни, які голосують на виборах і референдумах, проявляють політичну активність. Обраний до органів державної влади або місцевого самоврядування громадянин вже долучений до політичного життя. Членство у політичних партіях, громадських організаціях, участь у зборах, конференціях, наприклад, щодо питань свого колективу, також є формами політичної активності.

Реалізуючи право звертання зі скаргами, пропозиціями, клопотаннями, заявами до органів влади різних рівнів та до органів місцевого самоврядування, громадяни, безумовно, проявляють політичну активність. Що ж до участі у мітингах, маніфестаціях, пікетах, страйках, це не лише найвідоміша форма громадянської активності, а й прикмета нашого часу.

Політичну активність громадян умовно можна поділити на кілька рівнів: 1) участь у виборах та референдумах різних рівнів, зацікавленість політичним життям на рівні читання газет, перегляду політичних програм та новин по ТБ, обговорення політичних тем з друзями і колегами; можлива участь у громадській організації неполітичного спрямування; 2) членство у політичній партії, участь у різноманітних акціях; 3) громадський або політичний діяч (формальний чи неформальний лідер) в межах певного регіону або всієї держави; 4) професійний політик чи політичний лідер.

Вплив громадян на соціально-економічну політику держави

За умов розбудови української держави при переході до ринкової економіки люди мають бути свідомі того, що "райське" життя настане не зразу, що від їх активних дій, рішень, відповідальності за їх наслідки теж залежить успіх політичних, економічних та соціальних перетворень. Пасивне очікування змін на краще, огульна критика державної політики, окремих посадових осіб навряд чи прискорить економічне та соціальне оздоровлення українського суспільства.

Громадяни мають широкі можливості впливу на державу та її соціально-економічну політику: через обраних ними народних депутатів, звернення до державних органів і посадових осіб, об’єднання у громадські організації, проведення соціального опитування тощо. Однак досвід активних громадянських дій в Україні невеликий. Зазвичай громадяни використовують “традиційні” методи – обговорення проблеми у вузькому колі близьких або колег, у громадському транспорті, викладають свої міркування щодо проблем в листах до редакцій ЗМІ.

 Але є проблеми, що об’єднують громадян і спонукають їх до активних громадянських дій. Запровадження державою платного забезпечення соціальними послугами або підвищення оплати за комунальні послуги, спожиту електроенергію, цін на продукти харчування – викликають негативну реакцію населення. Хоча держава аргументує ці рішення зменшенням державних дотацій і потребою оплати населенням за реальною ціною того, що воно споживає і чим користується, громадян хвилює питання: чому ціни ростуть швидше за зарплати і пенсії? Вони реагують на підвищення цін демонстраціями, страйками, пікетами, блокуванням залізниць та автомагістралей. Хоча такі акції не завжди є законними та результативними, однак вони консолідують громадян, надають їм досвіду та розуміння дієвості спільних дій.

Іноді масові акції, такі, наприклад, як походи шахтарів на столицю, врешті решт, закінчуються невеликими, але перемогами громадян в захисті своїх соціально-економічних прав.

Активізує громадян й загострення екологічних проблем, зокрема проблема Чорнобильської АЕС. В Україні з’явились і діють екологічні організації (в т.ч. молодіжні), поширюються екологічні громадянські акції, теми екології в центрі уваги засобів масової інформації. Безумовно, це відчутно впливає на конкретні державні рішення і політику держави в цілому.

Масові акції протесту

Масові акції протесту – маніфестації, мітинги, демонстрації, пікети – є дієвим способом привернути увагу до гострих проблем, справити тиск на чиновників, органи влади. Організатори та небайдужі громадяни об’єднують­ся навколо певної суспільно значущої проблеми або рішення органів влади, яке викликає у них протест. Зазвичай громадяни або обрані ними представники готують та передають до уповноважених органів влади свої вимоги. Однак з різних причин (некомпетентності, недоцільності вимог, неможливості їх виконати або ж внаслідок зацікавленості в задоволенні таких вимог лише вузького прошарку громадян) подані вимоги не задовольняються. Тоді виникають організаційні структури – комітети, центри, обираються їх керівники, підшукуються можливі союзники (партії, рухи, організації, ЗМІ).

Починаються власне масові дії – масові зібрання громадян, виступи промовців, пікети, голодування активістів акції, друкуються та поширюються листівки тощо. Посилюється тиск на органи влади. На цьому етапі продовжуються переговори між конфліктуючими сторонами та пошук можливого варіанту вирішення проблеми. Навіть якщо сторонам не вдалося домовитися, найменш стійка частина громадян відходить від активних дій, і поступово акція затухає або спроба вирішити питання стає напрямком діяльності партії чи руху.

 Наметове містечко

 Під час страйку на центральній площі міста Л. шахтарі розбили наметове містечко. На наметах майоріли плакати з вимогами: сплатити у заборгованість по заробітній платі, підвищити розмір виплат сім’ям загиблих та травмованих шахтарів, зупинити закриття шахт в регіоні.

 Протягом тижня кожного ранку, коли державні службовці йшли на роботу, мешканці наметів “вітали” їх грюкотом шахтарських касок та гучним викрикуванням своїх вимог. Стихійне містечко значно ускладнювало рух транспорту в центральній частині міста. Територія, зайнята наметами, площа і сквер, де раніше відпочивали громадяни, поступово перетворювалася на смітник.

 Спочатку мешканці міста Л. доброзичливо ставились до шахтарів, деякі навіть приносили їм продукти харчування або й залишалися в “наметовому містечку” на знак підтримки. Однак з часом зацікавленість поступилася місцем роздратуванню. До органів місцевого самоврядування почали надходити скарги мешканців та вимоги прибрати “наметове містечко” з центру міста. Органи місцевого самоврядування були вимушені втрутитися в ситуацію.

Проаналізуйте наведену ситуацію за такими питаннями:

ü  Хто бере участь в ситуації?

ü  Що ми знаємо про цих учасників?

ü  Що відбувається?

ü  Яке рішення має бути прийнятим органами місцевого самоврядування? Прогляньте розділ ІІ Конституції України і визначте, якими статтями регулюється ситуація.

ü  На які аргументи може спиратись таке рішення? Користуючись методом “прес”, наведіть 2-3 аргументи на підтримку кожної з сторін конфлікту.

ü  Які шляхи розв’язання ситуації ви б запропонували?

Поради організаторам акцій

Зверніть увагу!

ü  Не захоплюйтесь зовнішньою стороною , технологія не повинна підміняти ідею, а ідея має бути позитивною. Головне – досягнення порозуміння між конфліктуючими сторонами щодо шляхів вирішення проблеми;

ü  Пам’ятайте, що перед вами не ворог, а опонент по конкретній проблемі, й оцінці має піддаватися не сама особа (чиновник, група осіб), а його (їх) дії.

ü  Не застосовуйте фізичне та емоційне насильство!

ü  Впливайте на ваших опонентів творчо, використовуйте несподівані рішення і підходи, перемагайте його силою художніх прийомів!

ü  Оберіть ініціативну групу, якій доручіть:

– визначити проблему;

– виробити вимоги;

– скласти сценарний план акції;

– отримати дозвіл на проведення акції;

– підготувати промови, гасла, листівки;

– оформити місце проведення акції;

– контролювати та забезпечувати порядок під час самої акції;

– поінформувати громадськість, підтримувати зв’язки з ЗМІ до і після акції;

– проаналізувати результати.

 

 

Тема 14. ФОРМИ АКТИВНОСТІ ГРОМАДЯН.

  ГРОМАДСЬКА ІНІЦІАТИВА

Мета. Після проведення заняття учасники і учасниці повинні вміти:

ü  пояснювати поняття „громадянська активність” та „громадська ініціатива”, „третій сектор”;

ü  розповідати, в яких формах проявляється ініціатива громадян в Україні;

ü  писати листи-звернення, готуватися до участі в різних формах громадських ініціатив

Дидактичні засоби

1. Тексти “Що таке третій сектор”, “Які засоби впливу на громадське життя можливі в Україні?”, “Як пов’язані громадянське суспільство і громадянська активність?”

2. Вправи “А що думаєте ви?”, “Заявляємо свій протест”, “Готуємо громадські слухання”

Хід заняття

Вступна частина

1. Проведіть бесіду за вправою “А що думаєте ви?”, зверніть увагу учнів, що захист прав і інтересів громадянин є найважливішою сферою життя демократичного суспільства. Держава надає можливості такого захисту, а громадяни самі повинні їх використовувати. Тому це є важлива сфера громадської активності.

Оголосіть тему і результати уроку.

Основна частина

2. Прочитайте з учасниками і учасницями текст “Що таке третій сектор”.

Хай вони наведуть приклади з конкретними назвами: що таке перший сектор, другий, третій сектори. (Відповіді можуть бути такими: школа, лікарня, обласний відділ по роботі з молоддю, фірма пошиття одягу, фермер, дитячий клуб, асоціація боксу, асоціація водіїв таксі)

Запитайте їх, в які з цих організацій вони звертались або мали співпрацю, для чого існує розподіл на три сектори, чому демократія пов’язана з існуванням третього сектору, що громадські організації та асоціації можуть зробити для суспільства ?

3. Запропонуйте учасникам і учасницям проглянути текст “Які засоби впливу на громадське життя можливі в Україні?”. Оскільки він частково узагальнює інформацію, вже частково знайому учасникам і учасницям, можна просто провести бесіду за його змістом.

Потім запитайте: на що саме в житті суспільства можуть вплинути ці дії ? Яким чином наша громадська активність може вплинути на створення закону, постанови, акту? Що ми для цього повинні зробити?

4. Виберіть з учасниками і учасницями якусь актуальну для вашої території проблему громадського життя, що її не вирішує влада (це можна зробити шляхом короткого мозкового штурму).

В групах дайте їм обрати одне зі завдань вправи “Заявляємо свій протест” та підготуватись до демонстрування результатів його виконання.

Одна з груп буде представниками органу місцевого самоврядування, які сідають окремо і в процесі вправи обговорюють між собою, котрі з демонстрованих методів можуть здійснити на владу найбільший вплив і чому, і на закінчення повідомляють свою думку групі. Після закінчення вправи обговоріть наведені після неї питання.

5. Прочитайте з учасниками і учасницями текст “Як пов’язані громадянське суспільство і громадянська активність?” і перевірте його розуміння за допомогою закритих запитань.

6. Запропонуйте їм вправу “Готуємо громадські слухання” та обговоріть її.

Заключна частина

7. Зазначте, що громадянська активність – це знаряддя громадян країни, яке вони застосовують для впливу на політичні, економічні, соціальні процесі в Україні.

Для перевірки досягнення мети уроку, можна провести обговорення з учасниками і учасницями таких питань:

ü  Громадськість може активно брати участь не тільки в роботі громадських організацій, а ще і як працівники на своїх місцях, коли треба захистити свої права та права своїх співробітників на своїх робочих місцях. Участь у виборах директора, створення профспілок. Наведіть приклади: в чому може ваша громадська активність на робочому місці вам допомогти?

ü  Громадянська активність служить тому, щоб здійснювати вплив на рішення, які приймаються в суспільстві, допомагає створювати закони або розпорядження, змінювати або відхиляти правові акти. Чи знаєте ви такі приклади?

ü  Громадянським ініціативам відводиться значна роль у розвитку демократії і формуванні громадянської позиції та поведінки не тільки на роботі, в конкретній організації, а й в цілому суспільстві. Чи знаєте ви такі приклади?

8. Зробіть разом з групою висновок, у чому полягає зв’язок між громадською активністю та такими проявами демократії в суспільстві, як: захист прав людини, прозорість влади, вільні вибори та визнання їх результатів, контроль за зловживанням владою, відповідальність і підзвітність влади, рівність громадян.

Роздатковий матеріал до теми 14

А що думаєте ви?

Багато молодих людей вважають, що залучення до громадських справ є нудним і навіть підозрілим. Вони говорять: “Шкода часу”, “І навіщо мучитися”, “Так нічого не зміниш”, “Ті, котрі там працюють напевно мають у цьому якийсь приватний інтерес"...

А що ви думаєте на цю тему? Чи берете ви участь у громадських справах?

“Що таке третій сектор”

Інколи можна почути вислів: “За умов демократії в нашому суспільстві існує і розвивається третій сектор”. На які ж “сектори” розподіляється суспільство і хто входить до складу так званого “третього сектора”?

Перший сектор складають державні структури, установи або організації (міністерства, комітети, відомства тощо).

Другим сектором в нашій державі називають бізнесові організації та підприємницькі структури (заводи, фабрики, підприємства, фірми, фермерські господарства).

 Третій сектор складають об’єднання громадян, право на створення яких захищає Конституція: асоціації, об’єднання, спілки, організації, клуби, гуртки тощо. Ми можемо через об’єднання виражати свою громадську позицію, проявляти свою активність.

Всі ці сектори взаємопов’язані і впливають на політичне та економічне життя в Україні, на соціальне забезпечення та рівень життя людей.

 Які засоби впливу на громадське життя можливі в Україні?

Якщо вирішення певної проблеми пов’язано із захистом прав та свобод громадян, несправедливим законом або політикою самої держави, то існують законні способи її розв’язання, з використанням державних процедур: звернення до суду, звернення до міжнародних організацій (насамперед правозахисних), звернення до депутатів різних рівнів.

Але якщо ці засоби вичерпані або неможливі, то застосовуються недержавні, ненасильницькі методи впливу:

ü  Мирні демонстрації, марші та походи – їхні учасники висувають різні конкретні вимоги;

ü  Збори та мітинги, вони також поєднані з певними вимогами;

ü  Пікетування – чергування невеликих груп людей біля урядових будинків або біля заводу, де відбувається страйк, щоб поінформувати всіх робочих і населення;

ü  Кампанії в засобах масової інформації – публікації статей в газетах, передачі на радії, телебаченні, з метою привернути увагу, сформувати громадську думку в країні та за кордоном;

ü  Петиції – колективні звернення, що направляються в державні органи, а також масові індивідуальні та колек­тивні листи в органи та установи;

ü  Бойкоти – відмова від певних дій, наприклад від участі у виборах, від купівлі імпортних товарів тощо;

ü  Громадянська непокора (бойкот несправедливих законів та політики держави) – відмова від виконання цих законів і розпоряджень державних органів;

ü  Акції протесту і солідарності з певними подіями в країні та за кордоном;

ü  Проведення громадських слухань, кампаній.

ü  Громадянська ініціатива – не завжди боротьба проти чогось або когось. Інколи для вирішення проблеми достатньо щось зробити самим.

Усі ці методи – можливості реалізації різних прав людини: свободи думки, свободи слова, свободи ЗМІ, права на інформацію, права на мітинги і демонстрації, права на асоціації та об’єднання.

Заявляємо свій протест

Поділіться на 5 груп, і продемонструйте різні легальні форми вирішення (чи протесту) щодо суспільно значущої проблеми.

Це може бути, наприклад, будівництво промислового об’єкту на території парку, впровадження нового місцевого податку на домашніх тварин, приватизація приміщення музичної школи тощо.

1 група готує і організовує демонстрацію;

2 група пише лист в офіційні органи влади;

3 група готує серію плакатів або повідомлення (статтю) в пресу;

4 група готує і проводить пікетування і мітинг;

5 група представляє місцевих урядовців, які повинні зреагувати на громадську активність, одночасно перевіряючи законність вимог і процедури.

Після завершення вправи оцініть, який шлях найефективніший, в чому переваги та недоліки кожного методу впливу.

Обговоріть: Чому саме громадські організації через свою громадську активність намагаються впливати на прийняття рішень?

Чому державні структури не можуть цього робити, чому не бізнес структури?

Що буде якщо держава буде приймати рішення самостійно без громадської думки?

Для чого необхідна громадська активність?

Як пов’язані громадянське суспільство і громадянська активність?

Демократична держава надає людям багато прав і свобод. Звичайно існує державна влада і найчастіше ми повинні бути їй слухняними громадянами, але її завданням є швидше є створення нам необхідних умов для життя і діяльності, ніж прийняття за нас рішень. Влада є важливою, але. як ви можете самі помітити, спостерігаючи життя ваших батьків, більшість справ проходить без її участі.

Громадянське суспільствоце щось більше, ніж суспільство, яке складається з людей, що тільки мають громадянські права – це таке суспільство, в якому особи – не оглядаючись на державу, самі активно діють в громадській сфері. Вони створюють товариства, політичні партії, профспілки та інші організації, видають газети, готують телевізійні та радіо програми, навчаються і вчать інших активним діям. Організації громадянського суспільства не є ворожими до державної влади – їх завданням є заповнювання простору між особою і владою. Якщо з якихось причин влада перестає виконувати свої функції належним чином, сила громадянського суспільства дозволяє зберігати права та інтереси громадян.

Іноді представники влади висувають аргументи, спрямовані на те, щоб не брати до уваги голос громадськості у законодавчих процесах та процесах прийняття рішень.

Процеси прийняття рішень складні і вимагають від членів громадських організацій багато зусиль, коли вони хочуть впливати на ці процеси. Насамперед необхідні:

ü  вичерпні знання суті питання, яке є предметом дій;

ü  обізнаність із процесами прийняття рішень, а особливо законодавчими процедурами;

ü  опанування ефективними техніками переконування і презентації своїх аргументів.

Буває й так, що певна суспільна група, вражена висунутим владою проектом, який вдарить по їх інтересах, реагує гнівно і нервово, і одразу намагається передати свою сповнену емоцій критичну реакцію представникам влади і громадській думці через ЗМІ або протестами, демонстраціями. Іноді такі дії можуть принести очікуваний результат. Проте, найчастіше результат є протилежним до очікуваного.

Громадська кампанія не повинна спиратися на критику, якою керують емоції (навіть обґрунтовані), а повинна мати в своєму розпорядженні “позитивні” пропозиції альтернативних рішень, які приймають до уваги, у міру можливостей, також і інтереси другої сторони та зовнішні умови.

Тільки вичерпна відповідь на це і всі попередні питання дасть нам солідну основу для наступних кроків у будь-якій кампанії. Для того, щоб підготувати таку основу використовують таку форму дій як “громадські слухання”. На такі слухання збираються представники різних громадських організацій, зацікавлені громадяни, фахівці в цій справі, які обговорюють проблему і висувають конкретні пропозиції щодо її розв’язання. Після такого обговорення громадські організації звертаються з відповідними пропозиціями до влади або самі ініціюють певну діяльність громадян.

Готуємо громадські слухання

Об’єднайтеся в три групи та виконайте такі завдання:

ü  1 група готує лист до ЗМІ щодо проведення громадських слухань за темою “Як влада в нашому місті вирішує проблеми молоді”

ü  2 група готує лист до інших громадських організацій та громадськості щодо залучення до проведення громадських слухань на тему “Як влада в нашому місті вирішує проблеми молоді”

ü  3 група готує лист до державних структур щодо теми проведення громадських слухань та запрошення до участі представників влади у проведенні слухань.

ü  Кожній з груп надається по 10 хвилин. Кожна група вибирає доповідача і він вона представляють групу.

Коли групи закінчують, починається презентація написаних листів та їх обговорення: що група забула написати або вказати, що написано зайвого?

Пам’ятайте, що лист повинен бути написаним на 1 сторінку (не більше!) і містити:

1. Вступ (тема, актуальність),

2. Аргументи у необхідності обговорення теми

1) Що пропонується

2) Де проводиться

3) Хто проводить

4) До кого звертатись.

5) Підписи

Тема 15.  ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА – УМОВА

  ДЕМОКРАТІЇ

Мета. Після проведення заняття учасники і учасниці повинні вміти:

ü  пояснювати зміст понять “економічна свобода”, “ринкова економіка”,

ü  наводити приклади проявів ринкової економіки в Україні;

ü  висловлювати та аргументувати свою думку щодо сильних та слабких сторін ринкової економіки

Дидактичні засоби

1. Тексти “Принципи ринкової економіки”, “Демократія та ринкова економіка” та завдання до них

Хід заняття

Вступна частина

Запитайте в учасників та учасниць: Чи тотожні за змістом слова “ринок” і “базар”? Запропонуйте учасникам і учасницям висловити свої міркування. Вислухайте 3-4 відповіді.

Напишіть на дошці чи плакаті словосполучення “ринкова економіка” та зберіть всі асоціації, що виникають в учасників та учасниць щодо цього словосполучення. Всі висловлені думки запишіть.

Запропонуйте учасникам і учасницям в трійках скласти список з 3-5 позицій: “Позитивні зміни в Україні за період утвердження ринкової економіки”. Обговоріть в загальному колі результати роботи в групах.

Напишіть на дошці слова “демократія” та “економічна свобода”, поясніть, що наприкінці уроку ми спробуємо визначити зв’язок між ними. Оголосіть тему та мету заняття.

Основна частина

5. Запропонуйте всім учасникам та учасницям прочитати текст “Основні принципи ринкової економіки” та в парах зобразити малюнком один із зазначених принципів.

6. Згрупуйте на дошці (плакаті) малюнки учасників та учасниць. Зверніть увагу на різне уявлення економічної свободи. Спробуйте, обговорюючи у великому колі, наповнити конкретним змістом принцип економічної свободи. Скористайтесь питаннями типу: У чому суть економічної свободи? Які явища у житті країни, вашому власному житті є проявами економічної свободи?

7. Запропонуйте учасникам і учасницям подумати і обрати позицію щодо питання: Чи може економічна свобода бути безмежною? Поясніть, що вони повинні аргументувати свою позицію, тобто пояснити її, довести свою точку зору.

8. Після висловлення всіма бажаючими своїх аргументів, обговоріть у загальному колі: Які подібні за змістом ідеї можна відслідкувати у висловлюваннях учасників та учасниць? Чому більшість погоджується з доцільністю обмеження економічної свободи? Які саме обмеження вони допускають? У чиїх інтересах і хто має право або повинен це робити?

9. Запитайте в учасників та учасниць, яку власну справу (бізнес) вони б започаткували? Запропонуйте учасникам та учасницям в малих групах виробити 2-3 пропозиції до “Кодексу чесної конкуренції”.

10. Запропонуйте доповідачам від груп надавати по одній пропозиції по колу. Ідеї не повинні повторюватись. Продовжуйте доти, поки всі ідеї не вичерпаються.

11. Організуйте обговорення за питаннями: Що ви розумієте під “чесним підприємництвом” і чому воно має бути саме таким? Як мешканці вашого регіону (ваші батьки, інші члени родини) ставляться до підприємництва та тих, хто ним займається? Чи погоджуєтесь ви з висловом “Немає підприємців – немає ринку”? Які ще соціально-економічні права громадян України, крім права займатися підприємницькою діяльністю, ви можете назвати?

12. Запропонуйте учасникам та учасницям прочитати текст “Демократія та ринкова економіка” та визначити сильні й слабкі сторони ринкової економіки.

13. Запитайте в учасників та учасниць, як саме держава зводить нанівець недоліки ринкової економіки.

Закінчення

14. Запропонуйте всім учасникам та учасницям повернутися до слів “демократія” й “економічна свобода” та визначити зв’язок між ними.

15. Зверніть увагу учасників і учасниць на мету заняття і, надаючи слово всім по черзі, обговоріть в загальному колі, чи досягли учасники і учасниці цієї мети.

Роздаткові матеріали до теми 15

Основні принципи ринкової економіки

 Суверенітет держави передбачає як політичну, так і економічну самостійність. Історичний досвід свідчить, що без створення ефективної економіки, зорієнтованої на добробут народу, неможливе утвердження політичної незалежності, а погіршення економічного становища людей ставить під загрозу державну самостійність. В нових політичних умовах побудови незалежної демократичної держави в Україні перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки є життєво необхідним.

 Ринкова економіка ґрунтується на трьох базових принципах:

ü  Економічна свобода, заснована на приватній власності, свободі підприємницької діяльності та економічній відповідальності. Приватна власність надає приватним особам право користуватися й розпоряджатися ресурсами. Свобода підприємництва – це можливість здійснювати будь-які угоди, використовувати набуті ресурси та реалізовувати створені товари й послуги, виходячи з власних інтересів. Зворотною стороною економічної свободи, своєрідною платою за неї є економічна відповідальність – той, хто користується економічною свободою, розплачується за негативні наслідки своїх рішень власним майном, згаяним часом, втраченими можливостями отримати прибутки;

ü  Конкуренція, передумовою якої є економічна свобода, або ж, іншими словами, змагання за можливість більш повно реалізувати власний інтерес. Конкуренцію називають досконалою за умов: 1) на ринку діє така велика кількість продавців і покупців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну, тобто стати монополістом; 2) кожний продавець і покупець може вільно увійти у певну галузь й так само вільно вийти з неї, тобто не існує юридичних або організаційних перешкод для переливання ресурсів з галузі в галузь. Конкуренція виконує роль механізму, що дозволяє раціонально розподілити ресурси між окремими галузями і виробництвами та швидко зорієнтувати виробника на задоволення потреб споживачів;

ü  Автоматизм регулювання. Ринкова економіка – це система надзвичайно складних зв’язків з великою кількістю діючих осіб, кожна з яких керується власними інтересами, приймає самостійні рішення, котрі урівноважуються й узгоджуються автоматично завдяки конкуренції та вільному ціноутворенню. Ринкові ціни коливаються. Їх збільшення або зменшення дає виробникам і споживачам необхідну інформацію про те, виробництво яких товарів і послуг збільшити, а яких – зменшити. Ті, хто, керуючись інформацією, котру надають ціни, своєчасно переорієнтовуються, отримують певні вигоди, інші втрачають майно, капітал, прибутки.

Демократія та ринкова економіка

Демократію визначають не тільки вільні вибори та участь народу в управлінні державою. Є ще багато інших важливих факторів, які у сукупності творять те, що стає "демократичним суспільством". Світовий досвід доводить, що економічна основа демократії – це ринкова економіка. Однак перехід до ринкової економіки не еквівалентний встановленню демократичного устрою. Ринок, вбачаючи в нас споживачів і надаючи нам можливість спілкуватися з виробниками товарів мовою наших грошей, допомагає переслідувати не стільки суспільні, скільки індивідуальні цілі. Ринкова економіка у розумінні основи демократії відкриває простір для вияву власної ініціативи людини, створює можливості вибирати той чи інший вид діяльності залежно від здібностей і уподобань людини, приймати економічні рішення.

 Шлях до ринку – важкий і динамічно мінливий процес, що потребує вирішення широкого кола проблем: реформування власності, удосконалення податкової системи, розвиток підприємництва і конкуренції, подолання інфляційних процесів тощо. Але ринкова економіка змінює і саму людину: ринок вимагає від людини повної віддачі в роботі, відповідальності за наслідки власних економічних рішень, забезпечуючи високі прибутки лише тим, хто перемагає у конкурентній боротьбі.

 Ринок, який дає простір економічній свободі, вимагає, щоб кожна людина, кожна сім’я сама забезпечувала своє існування. Завдання ж держави полягає в тому, щоб створити їм для цього належні умови. Але в кожному суспільстві є верстви населення, які не можуть самостійно забезпечити свого існування та існування своєї сім’ї в силу різних причин – старості, багатодітності, каліцтва, хвороби. Вони не можуть обійтись без турботи держави. Крім того, держава має опікуватись проблемами охорони навколишнього середовища, освіти, оборони, охорони здоров’я тощо – тобто всім тим, що називають суспільним продуктом і що, зрозуміло, не складає економічного інтересу підприємців. Тому в сучасному світі абсолютно фантастичним є уявлення про вільний ринок без жодного втручання держави.

Тема 16. ЗНАЙДЕМО ДОРОГОВКАЗИ ДО ДЕМОКРАТІЇ

Мета. Після цього заняття учасники і учасниці зможуть:

ü  розповідати, якими є основні принципи демократії;

ü  пояснювати на прикладах, як ці принципи проявляються в житті демократичних країн та України

Дидактичні засоби

1. Текст “Дороговкази для демократії”, малюнки і плакат “Демократія для всіх”

2. Вправи “Чи відповідає така думка демократії?”, “Шукаємо дороговкази”, “Очікування від демократії”

Хід заняття

Вступна частина

1. Запропонуйте учасникам і учасницям поміркувати над запитаннями вправи “Чи відповідає така думка демократії?” Зверніть увагу на те, як вони аргументують свою думку.

2. Поясніть, що положення, які вони визначили як такі,, що відповідають демократії, є вихідними для неї, її принципами, своєрідними дороговказами для країни, що вирушила до демократії.

3. Оголосіть тему і мету заняття.

Основна частина

4. Розвішайте в приміщенні таблички з малюнками з набору “Демократія для всіх” і відповідний плакат таким чином, щоб учасники і учасниці, рухаючись по простору змогли зайняти місця біля різних табличок у відповідності з наданою ситуацією.

5. Запропонуйте учасникам і учасницям обрати по одній ситуації з вправи “Шукаємо дороговкази” (ситуації можуть повторюватись в залежності від кількості осіб в групі), відшукати в приміщенні табличку, що на їхній погляд відповідає такій ситуації, і встати під нею.

6. Тепер роздайте учасникам і учасницям таблички з описом кожного принципу і попросіть індивідуально визначитись, чи правильно вони обрали своє місце у відповідної таблички і поміняти його, якщо необхідно.

7. В групах, які зібрались під кожною табличкою, хай учасники і учасниці порадяться між собою і аргументують групі своє місцезнаходження.

8. Обговоріть відповідність кожної ситуації конкретному принципу демократії в загальному колі.

Заключна частина

9. Запропонуйте учасникам і учасницям подумати в парах над твердженнями вправи “Очікування від демократії” (по одному очікуванню на пару) і обговоріть їхні думки в загальному колі.

Роздатковий матеріал до теми 16.

Чи відповідає така думка демократії?

Прочитайте наведені нижче думки і визначте, які з них є близькими творцям демократичного устрою:

ü  доки я дотримуюсь законів, влада не може утиснути мої права;

ü  я маю право вдягатися так, як мені подобається, та їсти те, що я хочу;

ü  коли мене образить інша людина, я шукаю справедливості в помсті;

ü  влада завжди права, їй треба підкорятися;

ü  закон єдиний для всіх.

Дороговкази до демократії

Люди в демократичних країнах в усьому світі керуються багатьма однаковими основними принципами.  Сама демократія існує в країні, бо люди вірять в неї та слідують її принципам. Демократичні принципи є ідеями, у які більшість людей вірить як в створюючу основу демократії. Ми назвемо їх дороговказами до демократії, тому що коли ми їх бачимо, вони вказують на те, що країна знаходиться по дорозі до демократії. Це наступні принципи:

Рівність

Рівність означає, що всі особи мають рівні права та не можуть бути дискриміновані за расовою ознакою, релігійною чи етнічною приналежністю. В демократичних державах особи та їх групи зберігають своє право мати різні культури, індивідуальності, мови та вірування.

Політична толерантність

Притаманна демократичному суспільству. Це означає, що більшість, дотримуючись демократичних принципів, не порушує права меншості. У такому суспільстві всім гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Окремі особи або групи громадян мають поважати демократичне право інших висловлювати власні думки і переконання.

Відповідальність і підзвітність

Цей принцип зобов’язує обраних і призначених посадових осіб відповідати та звітувати перед своїм народом за свою діяльність. Вони повинні належним чином приймати рішення і виконувати свої посадові обов’язки. Обрані на посади президент і депутати підзвітні своїм виборцям.

Прозорість влади

Для уряду бути відповідальним перед народом –означає дати тому можливість бути повністю обізнаним про те, що відбувається в країні. Це називається прозорість влади. Люди мають знати, що, для чого і як робить влада. Прозорі органи влади, наприклад, проводять публічні зустрічі та мітинги, на яких присутні громадяни. В демократичній державі ЗМІ та громадяни мають змогу діставати інформацію про рішення, які були прийняті, ким і чому.

Вільні та справедливі вибори

Справедливі вибори до органів представницької влади відбуваються на основі вільного, загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Не повинно існувати жодних перешкод для участі у голосуванні осіб, які мають право голосу – це громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилося 18 років. Шантаж, корупція і загрози виборцям до, під час чи після виборів суперечать демократії.

Громадська активність

Громадяни /ки активно реалізують і відстоюють свої права – право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію, право брати участь в управлінні та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, право збиратись мирно і проводити мітинги, походи та демонстрації. Право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Громадянська активність – це поєднання особистих інтересів людей із загальними інтересами.

Громадянська активність сприяє зміцненню демократії.

Багатопартійна система

Означає співіснування двох і більше політичних партій, які презентують в парламенті різні позиції та шляхи вирішення суспільних проблем. У демократичній державі жодна ідеологія не може бути визнана обов’язковою для всіх. Для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення інтересів особи мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації. При умові багатопартійної системи громадянин має можливість обирати кращих кандидатів шляхом підтримки їх на виборах.

Визнання результатів виборів

Свідчить, що за результатами демократичних виборів є кандидати, які отримали більшість голосів і стали переможцями, і є такі, що програли. Іноді ти, хто вочевидь програли вибори й отримали меншу кількість голосів виборців, не визнають оприлюднені результати виборів, наполягаючи на їх перегляді. Це призводить до неефективної роботи демократично обраних органів влади, неможливості приймати ними рішення, а іноді – навіть до насильства й порушення прав людини, що суперечить демократичним принципам.

Верховенство права

Означає, що дотримання законів є обов’язковим для всіх. В демократичному суспільстві нема нікого, хто стоїть поза законом включно з обраним Президентом. Держава та її органи не можуть порушувати права і свободи людини. Особі дозволено чинити все, що не заборонено законом, а держава та її органи діють в межах визначених законом. Особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.

Контроль за зловживанням владою

Попереджає і розвиток корупції. Незалежні суди покликані стояти на сторожі інтересів суспільства та окремих осіб від незаконних дій органів влади та посадових осіб. Будь-яка особа може оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Права людини

Повага до людини, справедливість, гідність, загальнолюдські цінності – є складовими відкритого демократичного суспільства, яке ґрунтується на дотриманні й захисті прав і свобод людини. До основних прав людини відносяться: громадянські – право на життя, свободу і особисту недоторканість; свобода думки , свобода світогляду і віросповідання, право на справедливий судовий розгляд; політичні – обирати і бути обраними, свобода мирних зборів і асоціацій; соціальні – право на освіту, соціальне забезпечення, право на працю і вільний вибір роботи, захист від безробіття.

Економічна свобода

Притаманна демократії. Від рівня економічної свободи в державі залежить її демократичний розвиток. Влада визнає приватну власність та охороняє її. Кожен і кожна мають право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Всі мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Гарантії прав людини

Забезпечуються державою. Права і свободи людини у демократичному суспільстві є невідчужуваними та непорушними. Конституція України у статтях 21-68 законодавчо закріплює права і свободи людини, громадянина та громадянки. Держава бере на себе зобов’язання забезпечувати дотримання і захист права і свободи людини, сприяти їх реалізації. Права і свободи людини захищаються судом.

Шукаємо дороговкази

Проаналізуйте наведені ситуації і визначте, якому з принципів демократії, зазначеному на табличках вони відповідають або не відповідають (порушують його).

1)  Законодавча влада прийняла закон, який вимагає від усіх віком від 4 до 16 відвідувати школу. Державні школи забезпечені всім необхідним.

2)  Прихильники однієї з місцевих церков провели політичній форум, на який були допущені представники тільки однієї політичної партії.

3)  В Парламенті в кімнаті засідань є галерея, з якої відвідувачі можуть наглядати за засіданнями.

4)  Конституція стверджує, що президентські вибори повинні проводитися кожні 5 років.

5)  Вчителям шкіл країни не подобаються умови праці та заробітна плата, і вони вирішили страйкувати.

6)  Поліція зупинила та застрелила в момент арешту відомого злочинця. Він намагався взяти іншу людину в заручники.

7)  В Конституції сказано, що тільки особи, яким виповнилося 18 років та які проживають на території країни більше року, можуть голосувати.

8)  Закон вимагає від усіх працюючих громадян вступати до профспілок.

9)  Конституція зобов’язує всіх працюючих дорослих сплачувати невеличку суму грошей, коли вони голосують, з ціллю отримання фінансової допомоги для проведення виборів.

10)   Жодний з осуджених в’язнів не може бути кандидатом на виборах.

11)   Політична партія, що програла на виборах, вимагає негайного проведення повторних виборів.

12)   Президент зобов’язаний кожен рік оприлюднювати звіт народові, в якому він чи вона звітуються, що зроблено за рік та плани на майбутнє.

13)   Уряд встановлює, що існують “ринкові вільні ціни” на всі продукти харчування, що продаються в державі.

Очікування від демократії.

Демократія для різних людей означає різне. Майже всі мають від неї різні очікування. Що ви очікуєте від демократії для своєї країни? Що ви очікуєте від демократії для себе? Що є такого, чого демократія не може зробити для вашої країни? Чого демократія не може зробити для вас?

Уявіть собі, що ви тільки-но приїхали до новоствореної демократичної країни. Ви бажаєте допомогти їй збудувати найкращу демократію, яка взагалі існує. І  ось ви чуєте таку розмову між громадянами, що живуть в країні:

– Демократія означає, що уряд забезпечить їжею та житлом всіх!

– Я це бачу не так! Демократія забезпечить кожного можливістю мати роботу, їжу та житло. І буде залежати від кожного особисто, чи матиме він все це.

– Я вважаю, що демократія зробить багатьох лінивими. Якщо уряд забезпечить всім необхідним, хто захоче працювати? Люди звичайно працюють заради їжі, одягу та даху над головою.

– В демократичній державі ті, хто має власність, будуть повинні підтримувати тих, хто не має. Демократія – це один з шляхів перерозподілу громадського добробуту.

– Демократія не може вирішити всі проблеми країни за один день. Це займе деякий час, але свобода, надана людям, врешті-решт принесе свої плоди.

– Демократія повинна забезпечити краще життя людям, або ми приведемо назад авторитарну владу для того, щоб вона навела порядок в країні!

Обговоріть:

1) Які шість поглядів на демократію виражені громадянами? Який з них найближчий до вашого погляду на демократію?

2) Якої користі може надати демократія громадянам?

3) У чому ризики для громадян за умов демократії, які втрати вони можуть понести?

4) Зважте ризики та переваги та подумайте, чи є демократія потрібною?

Рекомендувати цей матеріал