ПРАВОВІ ЗНАННЯ: ВІД ШКІЛЬНИХ ЗОШИТІВ ДО РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ

Протягом 2003-2004 навчального року я була ученицею за обміном за програмою “Акт на підтримку свободи – Програма обміну майбутніх лідерів” (FSA/FLEX) у США. Я навчалась у Кордові, Південна Кароліна, в дванадцятому класі школи Eдісто (Edisto High School). Хочу розповісти про вивчення практичного права, правове виховання в американській школі та вплив на шкільне життя підлітків.

Демократичне середовище та загальний правовий порядок в суспільстві мабуть найповніше впливають на формування правового світогляду підлітків. Але само по собі нічого не відбувається, тому в американській школі вивчення практичного права посідає важливе місце. З початку навчального року я записалася на курс з практичного права, який я активно вивчала протягом року. На ці уроки мали змогу ходити учні 9–12 класів, а не лише випускного класу. У першому семестрі це було практичне право першого рівня, а у другому – практичне право другого рівня. Кожне заняття проходило через день та продовжувалось 1 год. 30 хв. На уроках практичного права ми вивчали цілу низку актуальних тем, що важливі у життя кожного учня. Серед них були такі теми, як кредитні картки та кредити, адже кожен американець користується кредитною карткою щодня, а люди, які не володіють досконало правилами користування карткою, дуже часто стають легкою здобиччю для шахраїв. Також ми вивчали теми щодо покарання за скоєні злочини та умови утримання в дитячих колоніях та як уберегтися від недоброякісної реклами та шахрайства. Підчас занять ми дивились досить багато відеофільмів з правової тематики, відповідали на запитання та обговорювали побачене. Багато відео-матеріалів було записано нашим вчителем міс Вулф з американського телебачення.

Значну увагу на уроках ми приділяли виконанню завдань у робочих зошитах з практичного права. По завершенні вивчення кожної теми ми виконували тестові завдання. А після того, як вивчили тему щодо роботи суду ми на шкільному автобусі їздили до судової зали міста Оранджбургу (Orangeburg) на судові засідання. Тут вперше я познайомилася з роботою суду присяжних. Він складається з 12 осіб, які вислухавши всі деталі справи в суді, мають прийти до єдиної думки та прийняти рішення, яке забезпечує справедливість вироку. Під час вивчення цієї теми наш клас підготував виставу про роботу суду присяжних та представив її всім іншим школярам. Після того, як я виконала роль одного з присяжних (Juror), то зрозуміла, що система присяжних дуже ефективна і її доцільно запроваджувати в Україні, як про це, до речі, записано в нашій Конституції (ст. 127).

Особливо мені сподобалися дебати, що розгорталися під час судових засідань в м. Оранджбург (в яких участь беруть і підсудні) та питання, які присяжні задають учасникам процесу. Ці питання були настільки гострими, що і обвинувачі, і адвокати аж пітніли під тиском присяжних. Потім суддя перед присяжними ставив конкретні питання: чи доказано, що діяння мало місце, що це діяння вчинив підсудний, і чи винен підсудний. А якщо винен, то чи заслуговує він на пом’якшення вироку? Було видно, що робота присяжних розширяє демократичність суду і забезпечує його справедливість. Адже коли справу вирішують 12 осіб, то вже не помиляться, та й підкупити їх не можливо, тому вони зміцнюють довіру населення до суду. Я звернула увагу на те, що до виступів присяжних всі прислухалися, і з їх вердиктом погоджувалися. До роботи присяжними залучаються люди, які користуються повагою і проявляють себе активними громадянами. Вчитель говорила нам, що до цієї суспільно важливої і відповідальної роботи потрібно готуватися з шкільної парти: брати участь у дебатах, набути знання з громадянської освіти та уміти застосовувати їх на практиці. Я вважаю корисним те, що учитель розповідала нам, як потрібно вести себе в суді, як одягатися, як будувати свої виступи, коли ви є присяжним, свідком (позивачем чи звинуваченим). Все це закріплювалося під час рольової гри. Одним словом ми вчились практикуючи.

Відвідування судових засідань справляє велике враження. До відповідальності притягалися реальні люди, які були звинувачені у різних злочинах. Спостерігаючи за їх гнітючим станом і поведінкою переконуєшся у необхідності повсякденної поваги до закону. Учні, які відвідували суд і підкріплювали набуті знання на практиці, отримали подяку від директора школи та судді. До того ж директор організував десерт в шкільному кафетерії для тих, хто досяг найбільших успіхів у вивченні практичного права.

Час від часу на заняттях з практичного права виступали представники різних правових галузей. Вони нам розповідали про особливості своєї роботи та відповідали на наші численні запитання. Так, наприклад, ми спілкувалися з шерифом, який нам розповідав про злочинність серед підлітків та можливості її попередження, а також про серйозність покарань. Часто злочинці залучають неповнолітніх до постійного скоєння злочинів, тому шериф звертав увагу на те, яким чином потрібно уникати цього.

Але найчастіше з правових питань на уроках виступав шкільний полісмен. Коли я вперше прийшла на заняття і побачила в школі полісмена у повній формі з пістолетом та кийком на боці, я дуже здивувалась. Щоранку він слідкував за порядком на площадці, де учні залишають свої автомобілі, і особливо, після уроків, коли кожен їхав додому. Протягом дня він забезпечував правопорядок у школі. Після занять полісмен піклувався, щоб кожного учня забрали зі школи. Якщо виникали труднощі, він надавав свій мобільний телефон для дзвінка додому. У шкільного полісмена були добрі стосунки з учнями, а також він постійно співпрацював з учителями. Таким чином навчання правознавству на уроках доповнювалося дотриманням реального правопорядку у шкільному житті.

Хочу звернути увагу на те, що тематика виступів на уроках з практичного права була актуальною, доступною і цікавою. Наприклад, напередодні найважливішої події шкільного року – Випускного балу, представниця правового центру, фахівець з питань запобігання ґвалтувань під час побачень, розкрила нам очі на зовсім незнайому проблему. У всіх вистачало запитань до виступаючої, і я гадаю, що тепер, після її виступу, всі зрозуміли, які заходи безпеки необхідно вжити перед тим, як іти на зустріч та як себе поводити під час побачень.

Дискусії на актуальні правові теми, які часом були запропоновані самими учнями дійсно підтримували жваву атмосферу, адже кожен вважає свою точку зору оптимальною і намагається відстояти її. До речі, така форма роботи не лише закріплює знання у цій сфері, але й навчає мистецтву говорити. Не менш цікавими були заняття, на яких ми читали статті з журналу Newsweek і дізнавалися про факти правопорушень, що відбуваються в американському суспільстві та в інших країнах, аналізували їх, виконували різні завдання.

Уроки проходили цікаво, захоплююче, в інтерактивних формах, навіть якщо кожен урок тривав по півтори години, це не втомлювало і спати не хотілося. Вчителька не намагалася дати нам необмежені теоретичні знання, вона вчила школярів практичному праву, що дійсно допомагає дітлахам бути поза халепою після того, як вони виб’ються з-під матусиного крильця. Для особливо активних учасників курсу, які засвоїли два рівні практичного права і набрали понад 80 балів, Головний суддя округу та шериф видали Сертифікат про закінчення курсу з відзнакою. Я набрала за перший рівень 86, а за другий 93 бали і пишаюся тим, що отримала цей Сертифікат.

В американській школі від учнів вимагають не лише теоретичних знань, але й суворого дотримання порядку у повсякденному шкільному житті. Для виявлення порушників дисципліни застосовуються рішучі дії. Розкажу про один із випадків. Після того, як один з правопорушників зірвав пожежну сигналізацію в школі, всі учні та вчителі були евакуйовані. Зловмисник не був виявлений, і тому було прийнято наступні дії. Ручку, яка включає пожежну сирену покрили спеціальною невидимою фарбою, що через деякий час проявлялася на руках, а коли учень намагався відмити її з рук, синя фарба проявлялася ще більше. Тож другого порушника порядку було виявлено того ж дня. Після того ніхто й не намагався зірвати уроки таким чином. У школі, де я навчалася були камери спостереження по всій території шкільного подвір’я, що безперечно утримувало учнів від порушень дисципліни.

Один із висновків, який я хочу підкреслити полягає в тому, що ми вивчали не лише теорію, але і методи застосування знань у практичному житті. Було б не погано нашим школярам також відвідувати час від часу судові засідання. Пам’ятаю, коли ми вперше потрапили до судової зали Оранджбургу, і побачили пригнічений стан осудженого та його виснаження. Після того всі відчули перевагу у дотриманні закону і зрозуміли, що Конституцію та суд краще поважати. Тому в наших школах хотілось би також, щоб уроки правознавства були максимально наближені до практики. Наприклад, доцільно було б організувати відвідування судових засідань старшокласниками, які вивчають правознавство, а то багато з них навіть не знають де знаходиться суд у нашому маленькому містечку.

Вивчення взаємного досвіду є позитивним. Всі з цікавістю слухали мою розповідь на одному із уроків з практичного права в Edisto High School про спецкурс з прав людини, який викладається в Люботинській гімназії №1 та про семінари з громадянської освіти, зокрема з прав дитини, громадянської журналістики тощо, які проводить молодіжна організація “Спілкування без кордонів”. Такі семінари є дуже ефективною складовою правового виховання, адже це не просте списування конспектів та інформації з дошки, а запровадження інтерактивних форм спілкування учнів і вчителя та націленість їх на активні дії. В цьому напрямку розгортається і здійснення просвітницької програми “Правова профорієнтація школярів”, яка реалізовується за участю Люботинської гімназії №1, Харківського економіко–правового університету, міського відділу міліції і молодіжної організації “Спілкування без кордонів ”. Гадаю, що потрібно докласти чималих зусиль, щоб ця програма була сповнена практичними знаннями, максимально наближена до життя підлітків, їх інтересів та успішно реалізована.

Із довгих бесід з американською сім’єю, в якій я жила цілий рік, та від інших мешканців міста Оранджбургу, я дізналася, що законослухняний громадянин, чесний працівник, де б він не працював досягає успіху. Тобто для кожного мешканця набагато вигідніше жити чесно та за законам. І в Україні потрібно зробити так, щоб людина, яка поважає закон заохочувалась і підтримувалася. Правове виховання має переконати учня в тому, що повага і дотримання закону дає перевагу і користь.

07.08.2004 р.