Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1084393804


ЛИСТИ ДО ТИХ, ХТО НАСМІЛИВСЯ ВЧИТИ

12.05.2004
Переклад останньої роботи всесвітньо відомого бразильського освітянина Пауло Фрайре (1921-1997) нещодавно виданий харківським видавництвом "Акта":

Пауло Фрайре. Вчителія як працівники культури: листи до тих, хто насмілився вчити. - Харків, 2003. (Видавництво "Акта": 61145, м. Харків, вул. Новгородська, 1, к. 303; тел. (0572) 175-108; www.acta.com.ua  )

У своїх роздумах видатний вчитель та суспільствознавець між іншим часто торкається і питань демократії у школах. Ось кілька прикладів.

* * *

Коли я працював секретарем з питань освіти міста Сан-Паулу, одного дня протягом двох годин я розмовляв з 50 п’ятикласниками однієї міської школи, а наступного - із 40 учнями іншої школи. Головною темою занять було сприйняття дітьми їхньої школи. Я також заохочував їх розповісти всім, якою вони хотіли би бачити свою школу, як вони сприймають самих себе й учителів.

На першому ж уроці один з учнів запитав мене:

- Що Ви думаєте про вчителя, котрий змушує учня стояти в закутку й почуватися винним у чомусь, хоча насправді це не так?

Я відказав:

- На мою думку, він припускається помилки.

- А що б Ви робили, якби дізналися, що вчитель це робить?

- Я сподіваюся, - була моя відповідь, - ти й твої друзі не чекаєте, що я зроблю з цим вчителем те саме? Це було б дурницею, і я нізащо б так не вчинив. Наступного дня я запросив би вчителя зайти до мого кабінету разом з директором школи, а також запросив би людину, котра займається підготовкою вчителів. У бесіді з тим учителем я попросив би його довести мені, що його дії були доречними, педагогічними, науковими, гуманними та політично коректними. Якби він не зміг цього зробити - а швидше за все, саме так і сталося б, - то я, спочатку прослухавши думку директора школи, попередив би цього вчителя, що такої помилки не варто припускатися в майбутньому.

- Гаразд, а що як він і далі робитиме те саме? - спитав хлопець.

- У такому разі я попрошу юрисконсульта відділу освіти розглянути питання, які правові заходи можна вжити для покарання цього вчителя. Безумовно, я діятиму в рамцях закону, - відповів я.

Увесь клас зрозумів, що я хотів їм сказати, а я побачив, що ці молоді люди не бажали анархії в класі, але рішуче противилися вчительській сваволі. Вони прагнули демократичних стосунків, взаємної поваги; відмовлялися сліпо підкорятися необмеженій владі класного тирана, але відкидали безвідповідальну вседозволеність.

* * *

Якщо педагог обере демократичний шлях, він в повсякденному шкільному житті зможе отримувати доволі важкий, але корисний і приємний досвід прямого, відкритого спілкування з учнями. Він дізнається, що діалог слід будувати не довкола знань з предмета, а щодо самого життя, бо таке спілкування є цінним не лише з боку процесу навчання, а й з боку створення відкритої та вільної атмосфери в класі.

Спілкування з учнями є для демократичних учителів непретензійним, позитивним способом посприяти вихованню відповідальних, вибагливих громадян, котрі дуже потрібні Бразилії й без яких справжня демократія є неможливою.

* * *

Виховуючи в собі скромність, здатність любити, мужність, терпимість, компетентність, рішучість, економне ставлення до слів та намагаючись підтримувати рівновагу між терпеливістю й нетерпимістю, ми сприяємо створенню щасливої, радісної атмосфери в класі. Так ми створюємо клас-пригоду, клас, що йде вперед, не боїться наражатися на ризик і відкидає пасивність. Такий клас думає, виявляє активність, створює, розмовляє, любить, здогадується, радо приймає життя та каже йому "так!". Такий клас не мовчить і не замикається в собі.

Найлегший спосіб перенести презирливе ставлення уряду до освіти й антидемократичні дії влади, - фаталістична покора. ...Це позиція тих, хто зрікається суперечок, але брак конфліктів у житті руйнує їхню гідність. Відкидаючи конфлікт, ми легковажимо найгрунтовнішими аспектами свого життєвого й суспільного досвіду...

Відтак, я не бачу альтернативи об’єднанню педагогів та їх спільній боротьбі за свої права: право на свободу вчити, свободу слова, право на кращі умови педагогічної праці, право на оплату академічної відпустки, потрібної для продовження освіти, право критикувати владу й не боятися її помсти, право не брехати для того, щоб вижити.

* * *

Я вважаю, що профспілка працівників освіти має додати ще один , довготерміновий пункт до свого плану підвищень зарплатні та поліпшення умов праці для вчителів: вимогу ретельно перевіряти державну фінансову політику, зосібна причини розбіжності між зарплатою вчителів середньої школи й інших фахівців, а також вимогу аналізувати всі премії та комісійні, котрі можуть бути частиною зарплати працівника.

* * *

Коли вчителі вражені страхом, вони починають засвоювати авторитарну ідеологію адміністрації. Працюючи з учнями, вони самі інфікують їх панівною ідеологією покори.

* * *

Мені не треба приховувати свої страхи, однак я повинен не давати жахові паралізувати себе. Якщо я впевнений у своїх прагненнях, володію тактиками, котрі спроможні послабити ризик, то маю вести боротьбу. Отже виникає потреба контролювати свій страх, оволодівати ним, а з цього розвивається моя безстрашність. Відтак, я мушу, з одного боку, не заперечувати свої страхи, а з другого - не піддаватися їм. Замість цього я маю їх контролювати, адже потрібну мужність можна розвинути лише в такий спосіб.

Саме з цієї причини попри те, що може існувати страх без мужності, страх, котрий спустошує та паралізує нас, мужності без страху не існує - лише страх здатен показати, наскільки ви є людиною, як ви вмієте обмежувати, підкоряти та контролювати його.

* * *

Наші коливання між свободою та авторитарною владою можна пояснити тим, що бразильське суспільство є відверто авторитарним, характеризується історичними колоніальними традиціями, майже не має досвіду демократії. Авторитарна ідеологія влади просякає нашу культуру, не зважаючи на причетність до того чи іншого суспільного класу. Авторитаризм міністра, президента, генерала, директора школи, університетського професора не відрізняється від авторитаризму робітника, молодшого офіцера, сержанта або швейцара. Будь-які десять сантиметрів влади, що роз’єднують нас, легко перетворюються на тисячі метрів свавільності та самодурства.

* * *

Декілька років тому батьки учнів, котрі навчалися в багатьох державних школах країни, критикували вчителів за участь у страйку. Батьки звинувачували вчителів у тому, що вони, відмовившись виконувати свої професійні обов’язки, зашкодили їхнім дітям. Професор Г.Мільгомем, екс-президент асоціації працівників державних шкіл штату Сан-Паулу, указав цим батькам на помилковість таких звинувачень: він заявив, що вчителі-страйкарі насправді дали дітям важливий урок, продемонструвавши на практиці, що означає боротьба за демократію. Вважаю, що бразильцям усе ще дуже потрібні такі уроки.

Рекомендувати цей матеріал