Громадянська Освіта

http://osvita.khpg.org/index.php?id=1039163457


ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ДІТЕЙ - ЩО Ж ВОНО ТАКЕ?

06.12.2002
автор: Ірина Лепкина (м. Чернігів)

Чи можна в наш час стати депутатом в 15 або 16 років? На перший погляд, це взагалі нонсенс, але, як виявилося, це в принципі реально для кожного учня. Ще в березні 2001 року в нашому місті Чернігові утворилась така собі Рада Старшокласників, яка на той час складалася з 18 учнів-депутатів. Але пройшов час, старшокласники набралися досвіду, поспілкувались з подібними органами учнівського самоврядування інших міст, попрацювали в межах свого міста і вже навіть зробили собі ім’я на всеукраїнському рівні. Отож, 29 квітня 2002 року Рада Старшокласників м. Чернігова отримала запрошення на II сесію Асамблеї Всеукраїнського Парламенту дітей. Що робити? Як себе поводити? Як попередити помилки? Як гарно себе представити? Всі ці питання не полишали думок жодного нашого депутата. І ось настав довгоочікуваний день – 13 травня, коли потрібно було їхати на сесію. Прокинувшись рано вранці я зрозуміла, що дороги назад немає і треба йти вперед, боротися до кінця і повернутися додому після сесії Всеукраїнського Парламенту дітей, будучи вже його рівноправним членом. І тоді, зібравши всі свої думки докупи, ми з Сергієм, головою Ради Старшокласників, відправилися у напружену триденну подорож. Як виявилося, стати членом Всеукраїнського парламенту дітей не так-то вже й просто, адже всіх підряд там не приймають. Отож, довелося два дні попотіти на засіданнях Парламенту, презентуючи Раду Старшокласників м. Чернігова, результати її діяльності та плани на майбутнє. Але, на щастя, нічого не проходить дарма, і після довгих суперечок та розмов, депутати Всеукраїнського Парламенту дітей майже одноголосно проголосували за прийняття Ради Старшокласників до своїх лав. Тепер і ми, старшокласники міста Чернігова, можемо назвати себе депутатами Всеукраїнського Парламенту дітей. Що ж воно таке – цей Парламент? Важко сказати конкретно, адже питання досить неоднозначне. Але одне я знаю напевне, в першу чергу – це добрі, щирі, дружні учні з різних куточків нашої України, яким не байдуже майбутнє нашої Батьківщини, це діти, які займають активну громадську позицію, які хочуть бути корисними в цьому суспільстві і не бажають прожити своє життя дарма. Коли знаходиш однодумців, відчуваєш себе повноцінною людиною, але коли знаходиш так багато однодумців, та ще й за багато кілометрів від себе, то це відчуття вже неможливо описати. З ким же зустрілися ми на засіданнях Всеукраїнського Парламенту дітей?

По-перше, було дуже приємно побачити знову наших давніх друзів – депутатів Чернівецької міської учнівської ради. Cаме завдяки цим добрим людям наша Рада й змогла колись впевнено стати на ноги і зробити перший крок. Саме ці люди своїм ентузіазмом вразили та надихнули старшокласників міста Чернігова об’єднатися і робити щось спільно.

Не менш цікавим та активним виявилися і депутати Кіровоградського обласного дитячого парламенту. Це взагалі, мабуть, одна з найбільш потужних дитячих організацій нашої України, адже організувати орган самоврядування, до якого б входили всі учнівські активи області – це доволі складно, а, мені здається, майже неможливо. Але є такі діти в нашій Україні, які роблять неможливе можливим, а нереальне реальним.

Згадуючи Запорізький дитячий парламент, я мимоволі починаю посміхатись. В перший день, побачивши цього маленького худенького хлопчину, який постійно сміється і шуткує з кожним, я подумала: "Мабуть, Всеукраїнський Парламент дітей – це щось несерйозне". Але коли наступного дня на сніданок до їдальні заходить офіційно вдягнений хлопець з папкою в руках, повільним та поважним кроком він прямує до свого столика, – я взагалі-то п’ять хвилин не могла відійти від шоку, впізнавши в ньому вчорашнього жартівника. А як він тримався на пленарному засіданні, як говорив!! Так, дійсно, іноді цей світ дуже дивує.

З-поміж всіх інших членів Парламенту не можна не згадати дівчат із Славутича, які задавали тон всі три дні підряд. Здавалося б, маленьке містечко Славутич, а активності – хоч відбавляй. Також дивовижним та цікавим для мене стало місто Надвірна з Івано-Франківської області: міська учнівська рада цього місяця святкує вже своє триріччя. З цими людьми дійсно варто мати справу, адже їх вже можна назвати ветеранами, які багато побачили на своєму шляху і навіть співпрацюють на міжнародному рівні.

Ще багато чого б хотілося сказати про органи учнівського самоврядування інших міст, кожен з яких вирізняється своєю індивідуальністю та геніальністю, але все одно остаточне враження буде єдине: наша Україна ніколи не занепаде, адже є люди, які вчаться її тримати з самого дитинства і будуть розбудовувати її завжди.

Рекомендувати цей матеріал