Віргінська декларація прав

(МИ, НАРОД... ГРОМАДЯНИН І КОНСТИТУЦІЯ
Центр громадянської освіти, Calabasas, USA, 1995 )

12 червня 1776 року

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ухвалена представниками людей доброї волі Віргінії, які зібралися на повноважний і вільний Конвент, людей, права яких належать їм та їхнім нащадкам як основа і засади уряду.

1. Що всі люди за природою однаково свободні й незалежні і мають певні невідбірні права, яких, коли вони створюють суспільство, не можна позбавити жодною угодою їх самих, ні їхніх нащадків, а саме: права на життя, свободу, набуте чи належне їм майно, а також прагнення і здобуття щастя й безпеки.

2. Що вся влада належить, а отже, походить від Народу. Що магістрати є його опікунами і слугами і повсякчас відповідальні перед ним.

3. Що уряд встановлюється або має встановлюватися заради загального добра, захисту і безпеки народу, нації або громади; що поміж усіляких способів і форм правління найкращою є така, що здатна забезпечити найвищий ступінь щастя і безпеки і є найкраще убезпеченою від загроз зловживання владою; і що коли будь-який уряд визнають неналежним або ворожим цим цілям, більшість громади матиме незаперечне, невідбірне і непорушне право перетворити, змінити або скасувати його таким чином, який буде визнано достатньо сприятливим для загального добра.

4. Що жодна людина або група людей не може дістати право на виняткові або окремі винагороди чи привілеї від громади, інакше як з огляду на державну службу; вони не повинні бути спадковими, як і посади членів магістрату, членів законодавчих органів або суддів.

5. Що законодавча і виконавча влада штату має бути окремою від судової влади, і що урядовці двох перших не повинні зазнавати утисків через співчуття та участь у тягарях, які несе народ; що вони повинні на певні терміни повертатися до приватного стану, на ту посаду, звідки їх обирали, а вакантні посади заступатимуться на підставі частих, законних і періодичних виборів, на яких всі або будь-яка частина колишніх урядовців зможе або не зможе балотуватися знов, з огляду на те, як встановить закон.

6. Що вибори членів представницьких органів народу, законодавчих зборів, мають бути вільними; що всі люди, які наводять досить доказів постійного спільного інтересу і відданості громаді мають виборчі права і не можуть ні оподатковуватися, ні позбавлятися майна для використання в інтересах суспільства без їхньої згоди або згоди обраного ними представника, а також не зобов’язані жодним законом, на який вони не давали згоди в подібний спосіб, діяти для загального добра.

7. Що кожне повноваження будь-якого органу зупиняти дію законів або їх виконання без згоди представників народу є шкідливим для його прав і не повинно чинитися.

8. Що в усіх кримінальних справах та обвинуваченнях, які можуть каратися смертю, кожен має право знати про причину і зміст обвинувачень, мати зводини з позивачем та його свідками, вимагати витребування доказів на свою користь і швидкого розгляду справи безстороннім судом присяжних з мешканців своєї округи, без одностайної згоди яких нікого не можна визнати винним. Нікого не можна примушувати свідчити проти себе. Нікого не можна позбавити волі, окрім як за законом краю і вироком рівних йому осіб.

9. Що не можна ні вимагати надмірної застави, ні накладати надмірних штрафів, ні застосовувати жорстоких або незвичайних покарань.

10. Що бланкетні ордери, за якими будь-якому офіцерові чи кур’єрові можна наказати обшукати підозрілі місця без наведення доказів про скоєння правопорушення, або затримати особу чи осіб, яких не названо поіменно або чий злочин не названо чи не засвідчено доказами, є кривдні й несправедливі, а тому не повинні видаватися.

11. Що у суперечках про майно та у позовах між особами давній суд присяжних матиме перевагу над будь-яким іншим, а тому має залишатися недоторканим.

12. Що свобода друку є однією з основних підвалин свободи і не повинна обмежуватися будь-яким урядом, якщо він не є деспотичним.

13. Що добре організована міліція з представників усього люду, навчена володіти зброєю, є належним, природним і безпечним захисником вільної держави; що постійного війська у мирні часи треба уникати як небезпечного для свободи; і що військові завжди мають підпорядковуватися цивільній владі і пильно контролюватися нею.

14. Що народ має право на єдиний уряд, а отже, що жоден уряд, окремий чи незалежний від уряду Віргінії, не повинен поставати або встановлюватися у межах компетенції останнього.

15. Що жоден вільний уряд чи блага свободи не можна зберегти будь-якому народу інакше, ніж непохитною відданістю справедливості, поміркованості, стриманості, ощадливості й чесноті, а також частим поверненням до основних принципів.

16. Що релігія, або наш обов’язок перед нашим Творцем, і спосіб її сповідування можуть регулюватися тільки розумом і переконанням, а не силою і гвалтом; а отже, що всім людям належить рівне право вільно сповідувати релігію згідно з вимогами сумління; і що нашим взаємним обов’язком є виказування християнської терпимості, любові і милосердя один до одного.