Сергій Федорінчик, керівник інформаційного центру асоціації "Зелений світ" (м. Київ)

Я - Сергій Федорінчик, керівник інформаційного центру асоціації "Зелений світ". На жаль, в суспільній свідомості цю організацію і багато інших природоохоронних плутають з партією зелених. Підкреслюю, що ми не маємо до них відношення, хоч вони не раз використовували наше ім’я, і в парламенті це звучало. Якщо заглянути в список партії зелених, то ви там побачите там банкірів і нафтотрейдерів. Такого ніде в світі не було, але в Україні бували ще й не такі чудеса з нашим партійним життям.

Стосовно головної теми я можу помилятися, але мені здається, що в сучасній школі намагатися повсюдно впроваджувати цей курс, то це може закінчитися компрометацією ідеї. З моєї точки зору, оскільки я десять років у цьому русі, це величезний провал - впровадження курсу "Екологія" в усі навчальні програми. Людей для цього не було, обдумування не було, нашвидкуруч перейменували якісь огризки. І опитування студентів виявилося, що це самий нецікавий і самий відірваний від життя предмет. А воно не так.

Що спільного у прав людини з захистом довкілля?

Це те, яку систему вартостей захисники хотіли б мати для наступного покоління, яку систему вартостей вони відстоюють. І я думаю, що треба говорити не просто про викладання прав людини, а про захист прав людини. І вчорашнє зауваження Надії Василівни, яке вона почула від учня, є дуже принциповим - що людина, яка викладає цей предмет, повинна демонструвати виразні приклади, якісь прецеденти, якісь маленькі на своєму рівні, щоб вона могла сама написати скаргу і навчити учня. Що ви скажете про фізкультурника, який не вміє сам стрибати і бігати, чи про викладача праці, який говорить щось і не може це показати?

...За Пітиримом Сорокіним, є чотири компоненти культури, які не можна одну другою замінити, бо вони пов’язані. Перша - знання. Вартості, норми і правила - друга компонента. Третя - це структури, взаємодії і комунікації. І четверта - ресурси. Чому ми не маємо нормального життя в Україні, чого не вистачає? Послухаєш наших керівників - не вистачає грошей, ресурсів, четвертої компоненти. Це брехня. Ресурси в Україні у населення достатні. Чого нам не вистачає? Кажуть, що нам не вистачає знань - їдуть люди з "ТАСІСа", які діляться з нами знанням, і нам проводять різні семінари. У нас знань достатньо. Наша минула совєцька система була найкраща в світі. Нас учили не гірше, чим у Кембриджі, і всі, хто хотів учитися, від тої системи брали дуже багато. Але у нас великий негаразд із другою компонентою суспільства - вартості, норми і правила. Тут повний розгардіяш.

Соціологічні опитування показують, що в питанні про реформи люди змішують докупи прямо протилежні речі. І це не в одній голові, а у більшості громадян суспільства. І, скажемо, така важлива вартість західного суспільства, як дотримання законів, ще не ночувала в більшості голів наших громадян, не кажучи про керівників. Коли один з керівників каже, що закони України не повинні заважати економічному розвитку - їм можна їх порушувати тільки тому, що от їм здається, що це вигідно. І поки не прийдуть люди, котрі внутрішньо поважають закони, ми не будемо мати добра. Нам потрібно змінювати вартості, і вартості змінюються не стільки в поширенні знань - ось чому я говорю, що мало викладання і поширення знань, - а в створенні прецедентів. Як правило, вартості виробляються на основі історичного досвіду. Менталітет народу - це його історія, пережита і зафіксована. А зараз такий перехідний період, коли міняються на основі прецедентів... Рух соціальний, якщо це справжній рух - це машина для переробки суспільства, але в першу чергу в частині вартості. Тобто кожен рух сам повинен мати в собі ці вартості.

У нас величезна помилка, у демократів 1991 року, що до цього часу ми всі демократичні зміни пов’язуємо з партіями, з боротьбою за владу. Це не так. Група тиску не лізе ні в яку партію, а чітко добивається конкретного питання, може створити прецеденти, які можуть поміняти свідомість громадян. Зараз потрібно створювати прецеденти, коли слабка одинока людина може протистояти навалі сильної держави, яка керується аморальними, безсовісними, беззаконними людьми на кожному кроці. І тоді громадяни скажуть, що ця людина виграла завдяки закону, суду і знанням прав людини, і я це теж буду підтримувати, бо таке може бути і зі мною. А коли це в одне вухо влетіло, а в друге вилетіло, і йому треба поступати в інститут, де усні екзамени, а не письмові, і він з батьками обговорює, кому треба дати хабара, то все це летить у тартарари, всі ці прекрасні розмови - життя сильніше. І тому тільки тоді, коли ми будемо націлені на створення прецедентів, коли критична маса прецедентів буде достатня, щоб щось поміняти, ці зміни відбудуться, а не тому, що якийсь там гарний президент буде чи якась там партія...