Разом до збереження шкiл у малих громадах

Що може стати поштовхом для маленького села, аби його жителі активно підтримали місцеву школу і не дали її закрити? Для одних - це заява влади про наміри ліквідувати школу і створення батьківським комітетом ініціативної групи по захисту школи, для інших - розвіювання чуток і рішучі дії педагогічного колективу на попередження даній ситуації на чолі з директором навчального закладу, завчасний ними пошук союзників і шляхів розвитку школи. Можна назвати ще інші варіанти, але в будь-якому випадку все буде залежати від конкретної ситуації.

П’ять громад зі Сходу України створили свої «рецепти» збереження шкіл. Менше, ніж за чотири місяці освітяни спільно з місцевими жителями і батьками учнів впровадили дії щодо запобігання зниженню ступенів шкіл, відкриття на їх базі нових соціальних послуг для дошкільнят та дорослих мешканців.

Для них все почалося із участі у конкурсі мікрогрантів, що проводився Східноукраїнським центром громадських ініціатив (далі - СЦГІ) у рамках проекту «Разом до збереження і розвитку освітніх послуг у малих громадах». П’яти командам-переможцям були надані суми від 10 до 14 тис. гривень на реалізацію громадської ініціативи. А саме:

1. Ініціатива «Громада для освіти» (ініціативна група «Разом за майбутнє» та Златоустівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст., Донецька обл.). Покликана знизити ризик пониження ступеня та  закриття інформаційно-технічного профілю школи.

2. Ініціатива «Зміна ступеня школи або її ліквідації – тільки за результатами місцевого референдуму» (Новоайдарська районна громадська організація «Товариство сільських  жінок «Акація» та Денежниківська загальноосвітня школа I-III ст., Луганська обл.). Включає підвищення активності громади та статусу школи через низку громадських та правових дій

3. Ініціатива «Збережемо нашу школу» (Громадська організація «Школа життя» та Новочернещинська ЗОШ  І – ІІ ст., Харківська обл.). Спрямована на покращення  умов навчання дітей п’ятирічного віку та підвищення іміджу школи на рівні району.

4. Ініціатива «Стартуємо впевнено разом!» (Громадська організація Пролетарського району міста Донецька «Громада Першотравнева» та Донецька загальноосвітня школа №138, Донецька обл.). Реалізується з метою відкриття адаптаційної групи короткотривалого перебування дітей п’ятирічного віку та консультаційного пункту для батьків майбутніх першокласників.

5. Ініціатива «Крок назустріч» (ініціативна група «Надія» та Малоіванівська ЗОШ І-ІІ ступенів № 28., Луганська обл.). Полягає у відкритті групи короткочасного перебування дітей віком від 3 до 5 років на базі школи.

Із напрацюваннями команд-отримувачів мікрогрантів можна докладніше ознайомитися на сторінках проекту http://totalaction.org.ua/content/konkurs-mikrohrantiv та http://totalaction.org.ua/news/864.

Наприкінці квітня в Луганську відбувся підсумковий семінар проекту. Захід зібрав майже 20 небайдужих до майбутнього своїх навчальних закладів і населених пунктів. На семінарі керівники ініціатив познайомили директорів шкіл та науковців Луганської області із напрацюваннями своїх проектів, їх результатами та труднощами.

В результаті ними здійснено інформаційні й освітні заходи з мобілізації жителів своєї громади (фестивалі-ярмарки, флеш-моби, зібрання, зустрічі, акції, тренінги для активу громади, заняття для батьківства, поширення газет, флаєрів, буклетів, анкетування). Також командами використовувалися правові методи під час взаємодії із управліннями освіти, сільськими радами, районними радами (колективні листи, звернення, інформаційні запити, переговори, особисті зустрічі) та взаємодія із ЗМІ (створення та поширення прес-анонсів, прес-релізів, статей, організація і проведення прес-турів та прес-конференцій).

Серед озвучених проблем, з якими стикнулися активісти у ході реалізації ініціатив, були такі: затягування вирішення питання з боку місцевих органів влади та їх інертність, організаційні труднощі через віддаленість районів, недостатній досвід співпраці із ЗМІ та новими медіа тощо.

Другий день програми заходу був присвячений аналізу різних аспектів впровадження ініціатив.

До проекту організатори - СЦГІ – залучили російських колег з Воронезької регіональної громадської дитячої організації «Іскра» (Російська Федерація). Зарубіжні експерти допомагали у проведенні семінарів і тренінгів для активістів п’яти громад. Вони ділилися досвідом збереження малокомплектних шкіл, наводили численні приклади з діяльності громадсько-активних шкіл Росії. Візити були підкріплені привезеної тематичною літературою, якої тепер поповнені шкільні методичні кабінети.

На підсумковому семінарі директор Центру громадсько-активних шкіл ВРГДО «Іскра», доцент кафедри виховних технологій Воронезького обласного інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти Киреченкова Наталія Сергіївна провела для учасників тренінг на тему «Включення учнів і батьків до створення програми розвитку школи: з досвіду російських шкіл». Освітяни та громадські лідери змогли обмінятися думками та практичним досвідом щодо ролі батьків та дітей у збереженні шкіл. Пропонуємо невелике інтерв’ю з цим російським експертом.

– Скажите, на Ваш взгляд, отличается ли чем-то ситуация с проблемой закрытия школ в России от той, которая в Украине?

– В целом по законодательным вещам отличий нет. Ликвидировать сельскую школу без решения сельского схода невозможно - это железное правило прописано в законе «Об образовании РФ» (1992 год). За последние 16 лет в России закрыто около 12 000 сельских школ. Например, только в Воронежской области на начало этого учебного года 15 школ прекратили свою работу и в основном это сельские школы. Россия как была, так и осталась государством, которое найдет лазейку. Какую? Постановление правительства РФ «О реструктуризации сельских школ» вышло в 2001 году, тогда же появилась и концепция реструктуризации. В соответствии с пунктом 5 статьи 34 Закона решение о закрытии и открытии сельской школы принимает сход жителей, но в рамках реструктуризации базовая школа через год может принять решение о закрытии своей школы-филиала.

Второй момент – трогают и закрывают те школы, которые не дееспособны. Если власть понимает, что сопротивления не будет со стороны педагогического коллектива, родительского коллектива и сообщества, то школа быстро закрывается.

Также, в некоторых регионах России, могу судить по Воронежской области, хорошо работает областной совет Профсоюзов работников образования и науки. Они шумят на всех углах и оказывают большую поддержку сверху. К примеру, наш  обком Профсоюза обратился к прокурору области с письмом, в котором не только описал ситуацию с малокомплектными школами, в частности реальной силой,  защищающей интересы учителей, отслеживают выполнение законов. В Украине я не сталкивалась с подобной активностью данных структур.

- В вопросе сохранения школы важна поддержка учебного заведения со стороны местных жителей, их активная позиция. Как Вы считаете, в России активность громад меньше чем в Украине или нет? И почему?

– Могу отметить из собственного опыта, что в России активность громад меньше, чем в Украине. Думаю, что одна из причин данной ситуации это то, что государство много брало на себя в решение вопросов, которые возникают в сообществе. У вас «громада», у нас «сообщество» (поясняет собеседник).

Россияне больше работают на то, чтобы обратить внимание депутатов, государства на  определенные проблемы. Нам проще притащить депутата и сказать: «Так, поставь мне детскую площадку!», нежели сделать это самому. Последнее десятилетие я много работаю со школами по социальным проектам. И я говорю о том, что нужно обращать внимание на проблемы и как-то решать их самим. Во время этих дискуссий присутствует старшее поколение, которое обязательно скажет: «У нас есть государство, мы платим ему за это! Вот пускай оно и решает эти проблемы!». Эта позиция такая мощная и непоколебимая, что её очень сложно изменить.

У вас же я вижу, как многие люди из громады пытаются сделать что-то своими руками.

– В данном проекте был сделан упор на поддержку партнеров из числа школы и инициативных групп или местной общественной организации. А какой самый важный совет Вы могли бы дать начинающим инициативным группам, которые взялись за нелегкое дело - сохранить школу?

– Я бы назвала это не совет, это принцип, правило, которое действует. Если директор некой школы видит преимущество участия в проекте или некой другой активности и своим примером и действиями демонстрирует педагогическому коллективу и сообществу это, то многое сдвигается с места. Если же директор сторонний наблюдатель: хотите - делаете, хотите - не делаете, то все это усложняет ситуацию. А вот, если директор противник, то лучше вообще ничего не начинать. Поэтому, конечно, очень важно виденье руководителя и его позитивный настрой, позитивная позиция к внедрению нового и переменам.

Мне импонирует то, как работают наши коллеги - Восточно-украинский центр общественных инициатив, привлекая в свои образовательные программы директоров школ. Потому что школьная команда должна быть во главе с директором. И какая бы дальше там инициативная группа по своему составу не была, очень важно присутствие директора. И чтобы он выступал в роли лидера, за которым могут пойти остальные.

–На семинаре Вы говорили о том, что цель деятельности школ и ее одинаковое понимание всеми – директором, учителями, родителями, учениками - очень важно. Наталья Сергеевна, каким образом, на Ваш взгляд, можно добиться этого?

– На самом деле люди, как правило, вообще не понимают что такое цель. То есть в своей жизни не руководствуются целеполаганием. Живут так, как их ведет жизнь. Если я хочу быть хозяином своей жизни, хочу сам выстраивать этот жизненный путь, то очень важно понимать, что вообще такое цель и что я могу сделать для того, чтобы добиться этой цели! Ведь для того, чтобы идти к цели, нужно каждый день отвечать себе на вопрос: «Как сегодняшний день приближает меня к той цели, которую я перед собой поставил?».

Целей может быть много: ближние, средние, дальние, личные или профессиональные. Очень важно работать именно в этом контексте! И мы часто на свои тренинги приглашаем успешных людей. Не важно где они успешны – в бизнесе, в бюджетной сфере, в творчестве. И когда задаем вопрос: «Что же стало залогом вашей успешности?», один из ответов, которые люди обязательно говорят: «Я ставил перед собой цель! Мне очень важно было добиться результатов». Это критерий успешности – нужно ставить цель и идти к её достижению.

И если мы говорим о цели группы людей или инициативной группы важно то, что в самом начале пути надо об этом говорить, чтобы все одинаково понимали какой результат, мы хотим видеть. Что я хочу видеть через месяц, через год, через три года? И тогда мы понимаем, что все мы вместе работаем на  этот общий образ, а не на ситуацию крыловской лебедя, рака и щуки.

– Проблема закрытия школ во многом связана с низкой правовой культурой педагогов, родителей и всех граждан в целом. Как, на Ваш взгляд, можно повысить правовые  знания учителей и членов инициативных групп школ?

– Учитель как источник знаний себя исчерпал. Потому что в современном обществе источников знаний появилось много. Есть технологии, которые могут заменить учителя. Если учитель не найдет свои точки роста и не начнет саморазвиваться, то он не сможет повысить свой авторитетный статус, а также свои знания. Здесь важно не сидеть на месте и ждать, а действовать! Если группы сами начнут развиваться, то понятно знание и опыт тоже будут расти.

– Скажите, пожалуйста, а отличаются ли чем-то украинские семинары и тренинги от тех, которые Вы проводите в России?

– На тренингах я высказываю свое мнение, свою позицию и свое отношение к проблеме, как в России, так и в Украине. А вот с точки зрения участников я убедилась, что все равно мы единое большое сообщество. Мы одинаково мыслим, у нас одинаковые проблемы, у нас много одинаковых болевых точек и нашего отношения к этому. То есть какой-то резкой разницы между российской школой и украинской я не увидела. Также нет и разницы между теми тренингами, которые я провожу здесь и в Росси.

– Планируете ли Вы и в дальнейшем приезжать в Украину и совместно с вашими украинскими партнерами проводить подобные мероприятия на тему сохранения школ в малых громадах?

– Думаю что да, ведь ощущение, что ты смог привнести, что-то такое, что изменило ситуацию, стоит того. К примеру, директор Малоивановской школы Луганской области рассказывал о том, что после проведения тренинга для их сельских активистов, они адаптировали опыт российских школ и применили его в налаживание сотрудничества с руководством местной шахты, в работе волонтерского отряда  при подготовке к флеш–мобу. А после тренинга в Донецкой общеобразовательной школе № 138 воспитатель детского сада обратилась к одному из банков и получила для своего сада компьютер.

Также после моего тренинга, посвященного вопросу привлечения родителей и учеников к созданию программы развития школы, ко мне подходили директора и высказывали планы о внедрение продемонстрированной формы работы в своих школах в начале будущого ученого года.

Я всегда говорю, что не могу ничему научить. Люди учатся всему сами. И на тренингах в селах и в течение этого двухдневного семинара в Луганске я увидела людей, которые готовы менять ситуацию, людей, которые готовы что-то брать из этого пространства.

Можемо зробити висновок, що нинішня ситуація у сфері загальної середньої освіти та проблема скорочення мережі шкіл в Україні і у наших сусідів – Російської Федерації - схожі і актуальні. Тільки наша реформа називається «оптимізація», а в Росії носить назву «модернізація». Не дивлячись на різні назви цього процесу, реалізований українсько-російський проект демонструє, що школи, громадські лідери та громади готові змінювати ситуацію і спільно домагатися від місцевої влади рішень на користь збереження своїх навчальних закладів.

З відеозаписами майстер-класів російського експерта Киреченкової Н.С. (ВРДГО «Іскра», м. Вороніж) на тренінгах в рамках проекту «Об’єднання російсько-українського експертного потенціалу при підготовці активу малих громад Сходу України до адвокасі-діяльності на збереження шкіл» можна ознайомитися тут
http://www.youtube.com/watch?v=NdFgVqLgvRE&feature=youtu.be та
http://www.youtube.com/watch?v=rWjLLkEtydM&feature=youtu.be.