Права людини по-китайськи

September 13, 2011

Китай минулого четверга видав свою першу щорічну Блакитну книгу з питань прав людини, у якій докладно викладено, як він "досяг великого поступу у теорії та практиці прав людини з моменту запровадження політики реформ і відкриття країни". Посилання на реформи Ден Сяопіна, які почалися у 1979 році, підтверджує думку, що Пекін визначає права людини насамперед як свободу від бідності.

Ло Хаоцай, президент Китайського товариства з вивчення прав людини, що брало участь у підготовці Синьої книги, нещодавно написав статтю для "Женьмінь Жібао" про створення "теорії прав людини з китайською специфікою". Погляд Китаю на права людини відрізняється від того, що панує на Заході, писав він, тому що політичні права особи мають бути збалансовані з колективними правами. Всі "члени суспільства" мають "права на однакову участь і однаковий розвиток".

Щоб зрозуміти, що має на увазі пан Ло, треба звернутися до найважливішої промови Мао Цзедуна, "Про правильне вирішення суперечностей в межах народу". Народ, сказав Мао у 1957 році, має право брати участь у політиці. Але як народ визначають лише тих людей, які лояльні до Комуністичної партії. Будь-хто нелояльний до партії, виключається з народу та втрачає свої права. Отже, право брати участь у політиці є правом на підтримку партії або ж правом зіткнутися з негативними наслідками.

У нинішньому Китаї права людини так само захистять вас, якщо ви підтримуєте визначення партією цих прав. Усі члени суспільства працюють задля досягнення економічного розвитку і колективного блага. Ті, що наполягають на абсолютних політичних правах особи, загрожують економічному розвитку. Оскільки це ставить під загрозу захист прав людини, вони більше не є членами суспільства і уряд справедливо може змусити їх замовкнути.

У цьому дивному сенсі Блакитна книга має рацію, коли стверджує, що Китай досягає величезних успіхів у справі захисту прав людини. Очікують прийняття поправок до Кримінально-процесуального кодексу, які дозволять владі затримувати у таємних місцях підозрюваних, не повідомляючи їх рідних. Це легалізувало б існуючу практику, оскільки багато відомих дисидентів «зникло» в останні роки. Адвоката Гао Чжишена не бачили вже 16 місяців.

Продовження нагінки Комуністичної партії на тих, хто кидає виклик її монополії на владу, показує, що Китай не має наміру дотримуватися Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, під яким він поставив свій підпис. Експерименти, такі як Блакитна книга, що з’явилася минулого тижня, покликані приховати цей факт. Проте, уважне її прочитання показує більше, ніж вона приховує.

Джерело: Human Rights with Chinese Characteristics, The Wall Street Journal Europe, 13.09.2011
Зреферував Омелян Радимський, Західна аналітична група