версія для друку

Громадянська Освіта, 2007,  №18
Позашкільна виховна робота

Молодіжно-підліткова організація “ТАРПАН” як приклад молодіжної позашкільної (загальношкільної) організації нового типу

05.07.2007
автор: Сергій Коломоєць

Освіта України, як і вся держава, перебуває у стані змін та реформувань. Окремі починання та зміни були по-справжньому вдалі і доцільні, інші, відкинуті самою щоденною практичною діяльністю наших педагогів, не залишили по собі нічого, окрім відчуття втраченого часу та марних зусиль.

Неминучих реформувань зазнала і система виховання підростаючого покоління. Безумовним мінусом було майже цілковите ігнорування методико-педагогічного спадку піонерських організацій радянського періоду, але й повністю дотримуватися принципів роботи цієї заформалізованої, заполітизованої організації теж було неможливо. В багатьох навчальних закладах, іноді хаотично, почали створюватися дитячі організації різного спрямування: дехто повернувся до ідеї “Пласту” та скаутів, яка була придушена радянською владою ще наприкінці 20-х років ХХ століття; інші педагогічні колективи та педагоги-ентузіасти спрямовували зусилля на створення “профільних” дитячих (молодіжних) учнівських організацій, виховна система яких була спрямована на розвиток певного напрямку (“Джури”, “Козачата” тощо). При всіх позитивах подібних організацій, на думку автора запропонованої праці, вони мали і деякі негативні риси, як то надмірна концентрація на вирішенні певних питань окремих галузей виховання (національне, патріотичне, фізичне виховання тощо). Багато які подібні організації, зазнавши суб’єктив­ного впливу їх керівників та організаторів-педагогів, які не зуміли в повній мірі відійти від стандартів колишньої піонерії, перетворилися на суто формальні учнівські об’єд­нання, які тримаються, в основному, на контролі та ініціативі своїх педагогів-керівників. Це не дає в повній мірі розкритися ініціативі її членів-учнів, виявити їх прагнення та уподобання. Відповідно, в таких організаціях майже повністю відсутні умови для творчого становлення та зростання дитячої особистості. “Профільність” окремих дитячих організацій не дає змоги в повній мірі врахувати інтереси та уподобання всіх учнів школи, навіть тих, які є членами цих організацій.

Саме тому, приступаючи до виховної роботи в учнівському середовищі на базі Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст. Олександрійського району Кіровоградської області, автор цієї статті поставив перед собою завдання створити таку молодіжно-підліткову (самий активний вік учнів навчальних закладів, коли вони вже здатні і прагнуть до виявлення власної ініціативи) організацію, яка б за своєю концепцією діяльності максимально б враховувала інтереси та прагнення її майбутніх членів, давала їм змогу в повній мірі виявити та розвинути свої вміння та навички, реалізувати та ствердити себе в колективі однолітків зокрема та в суспільстві в цілому. На хвилі цього прагнення виникла ідея заснування та подальшого розвитку молодіжно-підліткової організації (МПО) “ТАРПАН”.

Оскільки сам автор є палким прихильником ідеї вільного виховання (педагогічна спадщина Ж.-Ж. Руссо, Л.М.Толстого та ін.), в основу діяльності “ТАРПАНА” було покладено саме цей принцип – абсолютна добровільність участі як членів організації, так і бажаючих учнів школи в усіх акціях та заходах МПО. Можна говорити, що “ТАРПАН” діє за принципом: “тарпанівець” займається лише тим, чим йому цікаво займатися. Можливо, дехто з читачів-педагогів не погодиться з такою ідеєю, але натомість автор хотів би навести знаменитий вислів Цицерона: “Найкраще ми робимо те, що ми самі хочемо робити”. Погодьтеся, що було б недоцільно учня, який є прекрасним спортсменом, ініціатором організації та проведення спортивних заходів у школі та в позашкільний час, примушувати до участі в театральній постанові (особливо, якщо у нього ще й не спостерігається особливих акторських здібностей). Або ж дитину, яка захоплюється природознавством і є незмінним учасником усіх екологічних та природоохоронних акцій організації та школи, силувати до здійснення історичних досліджень чи участі у футбольному матчі тощо.

Саме тому кожен член МПО є внутрішньо вільним у своїх діях та прагненнях. Його неучасть у тих чи інших заходах та акціях, які здійснює організація, в жодному разі не матиме для нього негативних наслідків чи репресивно-морального тиску з боку педагога-керівника чи однолітків. “ТАРПАН” базується на внутрішній свободі та совісті кожного свого члена. А хіба ж можна присилувати до совісті? Чи можна шляхом примусу (не має значення – фізичного чи морального) виховати по справжньому вільну особистість? Чи може Громадянин бути Громадянином у повному розумінні цього слова, якщо йому прищепили психологію раба, який працює лише задля уникнення тиску? Як бачимо, “ТАРПАН”, за своєю виховною суттю, несе в собі значно більше навантаження, ніж просто дитяча учнівська організація.

Виникає питання: яким же ж чином можна залучити до роботи МПО якомога більшу кількість учнів навчального закладу і при цьому максимально врахувати їхні потреби та прагнення?

Відповідь на це питання полягає у системі організації роботи МПО. Вона ж є наступною: у програму діяльності МПО включено перспективу реалізації різноманітних заходів та акцій з максимально можливої кількості напрямків інтелектуального, фізичного, естетичного та інших напрямків виховної роботи. Наприклад: серед членів МПО присутні ті, для кого є цікавим участь у різноманітних інтелектуальних іграх, конкурсах та змаганнях. З врахуванням їхніх запитів та потреб у межах діяльності МПО “ТАРПАН” створено “Інтелектуальну лігу”, яка, за ініціативи своїх учасників (членів МПО та просто бажаючих учнів навчального закладу) здійснює проведення цих заходів. В Улянівській ЗОШ І-ІІІ ст. стають традиційними та регулярними щомісячні змагання з “Брейн-рингу” на звання чемпіона місяця. На цих змаганнях представлені команди від кожного класу (8-11 класи), до складу яких входять як члени МПО, так і просто бажаючі учні класів. Елемент змагальності, ігрового азарту приваблює учнів школи не лише до команд, але й до вболівальницької аудиторії. Відбувається не лише накопичення ними нових додаткових знань та цікавих фактів з різних предметів, але й згуртування класного колективу, зацікавлення учнів предметом змагань, бажання потрапити до учасників класної команди.

Наступний приклад: “екологічний загін” МПО, який включає до свого складу справжніх любителів природи рідного краю, екологів-аматорів, запропонував та підготував до реалізації туристичний похід екологічного спрямування. Безумовно, що бажання прийняти участь у такому поході виявлять не лише “екологи”, але й ті учні, які прагнуть якимось чином урізноманітнити своє дозвілля, неформально поспілкуватися з однолітками, дізнатися щось нове про природу рідного краю тощо. Під час участі в екологічно-туристичні акції, яку здійснюють “тарпанівці”, виникає велика вірогідність того, що такі, до цього пасивні, учні захопляться їхньою роботою і виявлять бажання і собі долучитися до цієї діяльності. Таким чином ми знову можемо досягнути по-справжньому позитивного виховного результату, коли прагнення учня, його зусилля та вільний час будуть спрямовуватися в громадсько-корисне русло.

Як правило, участь у тих чи інших акціях та заходах, організаторами яких виступають члени МПО, беруть і ті учні-члени “ТАРПАНУ”, які є ініціаторами акцій та заходів іншого спрямування. Саме так у екологічних акціях беруть участь “футболісти”, “краєзнавці”, “інтелектуали”, “театрали” тощо. Натомість “екологи”, беруть участь у краєзнавчих чи спортивних акціях, змаганнях тощо. Але в цьому випадку вони вже виступають не у якості “ініціативної групи”, а лише як безпосередні учасники тих чи інших заходів різного, “не екологічного”, спрямування.

Що ж дає цей аспект роботи МПО? Перше – його учасники гуртуються у більш тісний колектив, пов’язаний між собою спільними традиціями, емоціями, подіями та переживаннями, який прагне досягнення спільної мети.

Друге – учасники МПО, беручи участь у заходах та акціях різноманітного спрямування, спрямовуються на шлях всебічного розвитку; коло їхніх захоплень має всі перспективи до суттєвого розширення. При цьому неминуче зростає рівень інтелектуальної та практичної освіченості учасників організації у самих різноманітних сферах та областях знань.

Третє – здійснюючи організацію та безпосередньо проводячи різноманітні заходи та акції, виявляючи свої кращі вміння, знання та навички у тій чи іншій сфері (спорт, туризм, організація дозвілля тощо), учасники МПО мають повноцінні можливості для самоствердження в колективі однолітків та у власній самосвідомості. Уміння “тарпанівця” в одній із областей чи сфер діяльності організації виділяють його із загальної маси членів організації, надають йому соціальної значимості в колективі однолітків-товаришів та серед дорослих. Але при цьому вдається уникнути виникнення такого собі “культу особистості”, і це є вже четвертою перевагою системи організації діяльності МПО “ТАРПАН”.

Відзначившись як ініціатор та організатор проведення одної акції, виконавши в ній функції загальновизнаного лідера (адже саме його знання та “професійна” компетентність забезпечує позитивну якість проведення акції чи заходу МПО) в колективі однолітків, під час наступної акції чи то заходу організації він вже виступає у ролі рядового її учасника (звісно, якщо виявить до того бажання). Тобто, лідер-“інтелектуал”, який напередодні приніс своїй класній команді перемогу в інтелектуальному турнірі, буде рядовим гравцем футбольної команди класу, лідером якої є “тарпанівець”-“спортсмен”, який під час інтелектуального турніру був лише рядовим учасником команди інтелектуальної або ж і взагалі – глядачем. Таким чином в межах МПО “ТАРПАН” відбувається постійна “робоча” зміна лідерів, і при цьому подібна зміна є цілком усвідомленою, безболісною для членів організації (сьогодні – учасник, завтра – лідер). Кожен з “тарпанівців”, віддаючи належне більш видатним здібностям свого товариша в тій чи іншій царині, добре знає те, що під час реалізації “власної” акції, його знання, уміння та навички отримають належну оцінку з боку товаришів. Роль педагога – керівника організації полягає в тому, щоб невимушено контролювати хід підготовки та організації тієї чи іншої акції чи заходу, непомітно підштовхувати “ініціативну групу” учасників організації до прийняття найбільш оптимальних рішень, показувати всю повноту значення та ролі їх діяльності, сприяти виникненню стійкого бажання до участі в подібних заходах.

Таким чином можна розглядати “ТАРПАН”, як своєрідну “школу формування лідерів”. Саме в межах організації окремі з її членів почали “виходити з тіні”, заявляти про себе як про повноцінну особистість, соціально значиму та самодостатню.

П’яте – різноманітність напрямків діяльності МПО “ТАРПАН” дає її учасникам змогу обрати той, який в найбільшій мірі відповідає його особистим уподобанням та нахилам. Таким чином принцип “абсолютної свободи” зберігається в недоторканності.

Багато хто з членів “ТАРПАНУ” намагається себе реалізувати відразу в декількох напрямках, але охопити практично всі напрямки для дітей є неможливим.

“ТАРПАН”, на відміну від багатьох інших шкільних та позашкільних організацій позбавлений багатьох формальних рис та характеристик, як то: форма, правила проведення загальних зборів тощо. Більше того, в МПО практика проведення загальних зборів є дуже рідкісною, основою її діяльності є зібрання ініціативних груп (в ряді випадків її збирає педагог-керівник, в ряді – самі ж члени організації). Дані групи є об’єднанням по справжньому зацікавлених учнів, при цьому вони зацікавлені у організації та проведенні саме цієї акції чи заходу, і саме в той чи інший час. Завдяки цьому хвиля їхнього ентузіазму надзвичайно висока (довго вона на такому рівні перебувати не може, саме тому педагог-керівник МПО має з максимальною оперативністю користатися сприятливим моментом і намагатися досягнути якомога позитивнішого результату).

Нова справа завжди захоплює, заводить. Самі ж учні забезпечать майбутньому заходу надзвичайно потужну рекламу в учнівському середовищі, опишуть усі майбутні принади запланованої акції, заагітують як нових членів ініціативної групи, так і рядових учасників.

В системі організації роботи МПО відсутня і практика колективних загальних зібрань з метою обговорення планів подальшої діяльності. Це обумовлюється, в першу чергу, тим, що загальна маса членів організації віддає належне компетентності ініціативних груп та окремих ініціаторів. Хто краще за любителя футболу може продумати і підготувати футбольний поєдинок між двома командами чи й взагалі, цілий футбольний турнір? Загалу “тарпанівців” цей захід буде цікавим лише на стадії проведення (та й то, в основному хлопчикам та юнакам), тому збирати загальні збори з метою обговорення організації тих чи інших акцій МПО просто немає сенсу.

В МПО “ТАРПАН” відсутня і зовнішня атрибутика спілкування між окремими членами організації, яка властива колишнім піонерам та теперішнім скаутам чи пластунам (у кого піонери і запозичили зовнішню атрибутику спілкування). На думку організатора МПО, це є ознакою підкорення одного з членів організації іншому. Навіть формальна демонстрація цього підкорення створює прецедент вимушеної (а не добровільної) залежності одного з членів організації від іншого. Окрім цього, дуже часто саме формальні атрибути спілкування (галстуки, нашивки, значки, салюти-привітання), які є досить таки привабливими для тих учнів. які виявляють бажання вступити до організації, через певний час стають обтяжливими, неприємними саме через свою обов’язковість.

Ще одною причиною, яка підштовхнула організатора МПО “ТАРПАН” до відмови від зовнішньої атрибутики, було те, що саме зовнішня атрибутика “воєнізує” організацію, створює в ній чітку вертикаль влади, тобто, вертикаль типу “начальник-підлеглий”, що суперечить принципу “абсолютної свободи”, за яким живе і діє “ТАРПАН”.

МПО “ТАРПАН” має свій девіз, прапор, але при цьому, це є лише ознаками організації, які покликані вирізняти її із загалу дитячих та учнівських організацій. Статут організації створений лише для того, щоб кожен бажаючий вступити до її лав міг побачити і зрозуміти мету створення та діяльності МПО. Окрім цього Статут регулює і систему діяльності МПО. (див. Додаток № 1)

 

Як бачимо, МПО “ТАРПАН”, її система роботи базується в першу чергу саме на учнівській ініціативі. Але не менш важливою є і роль педагога – керівника організації.

Одним з першочергових завдань педагога, який здійснює контроль та керівництво діяльністю організації, є постійне намагання дотримання головного принципу “абсолютної свободи”. В межах діяльності МПО він є швидше старшим товаришем для членів організації, ніж “ментором”. Авторитет педагога-керівника в середовищі “тарпанівців” та учнів, які приймають участь у акціях та заходах організації, повинен базуватися на його освіченості, умінні, таланті тримати себе з учасниками тих чи інших заходів без зверхності, але й без допущення панібратства. Власне кажучи, очолюючи організацію подібного типу, де педагог-керівник позбавлений переваг “педагогічного авторитаризму”, які йому дає обов’язковість навчального процесу, педагог має витримати надзвичайно складний екзамен. Оцінка буде виставлена самими дітьми, їхньою активністю в акціях та заходах організації, самою тривалістю існування цієї організації. Якщо педагог не витримає його, сфальшивить у своїй роботі – організація просто припинить своє існування, або ж керівник буде змушений вдатися до “педагогічного насильства”, примушуючи дітей до участі в лавах організації. В цьому випадку він з керівника перетвориться на диктатора-наглядача, який буде лише утримувати своїх вихованців в межах організації силою свого службового становища.

Принцип “абсолютної свободи”, який закладений у основу діяльності МПО типу “ТАРПАНА” вчить не лише учнів основам громадянського демократичного співіснування, але є одночасно справжньою школою для самого педагога.

Але роль та значення керівника подібної МПО не може зводитися лише до підтримки учнівських ініціатив, він і сам має бути постійним каталізатором ідей та пропозицій. Завдання педагога – привчити учнів критично ставитися і до його власних пропозицій та ініціатив, а не виконувати їх лише тому, що вони надходять від педагога. Уміння “протистояти авторитетам” є одною зі складових подальшої демократизації нашого суспільства, тому буде ліпше, якщо подібну школу демократичних стосунків учнів пройдуть ще в підлітковому віці, в той час, коли їхня особистість ще тільки формується, а не тоді, коли свідомість громадянина потребує термінової реабілітації (та й успіх такої реабілітації є дуже сумнівним).

Педагог-керівник серед своїх прямих обов’язків щодо здійснення керівництва організацією має вбачати і завдання так-званої “соціальної реабілітації” окремої групи учнів. Це, як правило, ті учні, які у своїх класних колективах знаходяться у статусі “паріїв”, “відкинутих”, “аутсайдерів”. Керівник МПО має бачити одне з першочергових завдань своєї діяльності в тому, щоб залучати до роботи МПО саме таких дітей, вводити їх до кола їхніх однолітків-товаришів, але вже у іншій якості – тепер вони вже не “зайві”, тепер вони, як мінімум, такі ж учасники тих чи інших заходів, що й решта учнів. Більш значимий ефект виникає, коли такий “аутсайдер” виступає в якості ініціатора, а то й керівника тої чи іншої акції. Зрозуміло, що педагог має сприяти тому, щоб запропонований, а тим більше керований “аутсайдером” захід чи акція були максимально вдалими. Але при цьому його допомога має бути непомітною як для решти учасників запланованого заходу, так і для самого соціально реабілітованого “аутсайдера”. Перша умова сприяє тому, що авторитет підлітка серед решти учасників заходу помітно зростає, друга – забезпечує можливість потужних психологічних змін у свідомості самого “аутсайдера”, дає йому змогу повірити в себе, у свої сили, у свою соціальну значимість. У багатьох учнів, які зазнали впливу такої “соціальної реабілітації”, з’являється так званий “кураж”, “присмак” успіху їх захоплює і спонукає до нових проявів соціальної активності, що неминуче призводить до подальших змін свідомості колишнього “аутсайдера” та сприяє зростанню його суспільної ваги у мікро групі своїх товаришів-учнів.

Для прикладу. Під час перших кроків створення “ТАРПАНУ” в поле зору його керівника потрапив один з учнів, Віталій К., який в силу власної нерішучості, постійно тримався в “тіні” своїх більш активних однолітків. Керівник МПО почав залучати учня до різноманітних акцій та заходів різного спрямування: екологічний рух, туристичні походи, краєзнавчі акції, але “прорив” стався під час участі Віталія у виступі команди КВН МПО “ТАРПАН” – “Дикі коні”. Віталій, вдало ввійшов у роль, зумів підготуватися до неї, бездоганно знав текст і під час виступу викликав загальне захоплення своїми акторськими та гумористичними здібностями. Усвідомлення власної “успішності” додало йому впевненості у собі; вже під час підготовки до виступу команди КВК він почав посупово виходити на лідируючі позиції. Виражалося це навіть в тому, що Віталій допомагав вчителю під час проведення репетицій, розумно і аргументовано закликаючи своїх “більш впливових” товаришів по команді та організації до посиленої роботи над репетицією виступу. Від нього почали надходити пропозиції щодо вдосконалення окремих моментів виступу команди. І це вже була велика перемога Віталія – в першу чергу над своєю невпевненістю.

Остаточним проявом подібної соціальної реабілітації, якій в значній мірі сприяла і робота МПО, стала підготовка Віталієм К. екологічного проекту щодо подолання окремих кризових явищ в районі витоків та верхньої течії річки Жовтої (притока р. Інгулець, Олександрійський район, Кіровоградська область), яка знаходиться в мікрорайоні діяльності Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст. (Див. додаток № 2) Науковим керівником проекту виступив керівник МПО “ТАРПАН”. Було здійснено наукове опрацювання дещо аматорських  екологічних пропозицій та ідей учня, підготовка тексту проекту, оформлення додатків тощо. На момент написання запропонованої до уваги читача праці Віталій готувався до захисту свого проекту на районному етапі обласного конкурсу екологічних проектів.

Наступний, більш складний випадок, стосується двох братів, учнів школи, Геннадія та Євгена К-их. Характеризуючи цих учнів, можна говорити про наявність у їх соціальному портреті цілого “букету” несприятливих обставин:  сім’я неповна, малозабезпечена, рівень педагогічної свідомості матері низький, діти педагогічно занедбані; молодший, Євген, має шкідливі звички (тютюнопаління), рівень навчання низький, яскраво виражені захоплення відсутні і т.д. і т.п. Намагаючись залучити вказаних учнів до лав МПО, керівник, в першу чергу, ставив перед собою саме здійснення “соціальної реабілітації”. Чудово розуміючи, що багаторічна звичка до становища “аутсайдера”, недостатній рівень інтелектуального розвитку та незадовільна освіченість братів не дозволить їм відразу ж вийти на позиції лідерів хоча б в окремому напрямку діяльності МПО, керівник “ТАРПАНА” поставив за мету їх максимальне залучення до самих різноманітних акцій та заходів організації (в основному туристично-екологічний, туристично-краєзнавчий та спортивний напрямок). Під час реалізації цих заходів та акцій, керівник намагався постійно тримати вказаних учнів не просто в полі свого зору, але й якомога ближче до себе: спільно з педагогом вони садили дерева, досліджували схили ярів, заготовляли пагони верболозу тощо. Все це робилося з метою, убезпечити братів-“аутсайдерів” від негативного впливу однолітків, багато з яких вже звикли виявляти свою зверхність на невмінні братів відстояти себе. Під час підведення підсумків роботи (походу, екологічної акції тощо), керівник завжди називав братів серед тих учнів, які відзначилися. При цьому він конкретно вказував об’єм проробленої ними роботи, якість виконання роботи та розпоряджень та прохань керівників заходу. Ці заслуги братів називалися у переліку досягнень та успіхів інших, більш авторитетних “тарпанівців”. Таким чином керівник не намагався поставити братів над рештою членів організації, але намагався призвичаїти решту членів МПО до думки про організаційну спільність з ними. Не можна говорити, що позитивні зрушення були негайними і значними, занадто вже складним був цей соціальний випадок, але разом з тим намітилися і стійкі тенденції до подолання психологічної кризи у свідомості братів К-их; в основному це виражалося вже навіть у тому, що припинилися прямі випади та уїдливі зауваження на їхню адресу, для решти учасників акцій це стало “якось не дуже зручно”. І головне – у братів з’явилося стійке бажання до участі у різноманітних туристичних акціях та заходах екологічного та краєзнавчого спрямування. Погодьтеся, що якби педагогу не вдалося створити хоча б близький до сприятливого мікроклімат для цих двох нібито “одвічних аутсайдерів” під час організованих МПО акцій, то брати К-ви не виявили б бажання до подальшої участі у роботі організації.

Як ми змогли побачити на цих двох прикладах “соціальної реабілітації”, роль і значення МПО типу “ТАРПАН” для розгортання повноцінного виховного процесу в будь-якому шкільному загальному навчальному закладі можуть бути досить таки високими і багатогранними. В будь-якому випадку педагоги, на думку автора даної праці, не повинні нехтувати такою формою організації та здійснення виховного процесу в учнівському середовищі. Адже саме в МПО перед ними розкривається по-справжньому широкі можливості для педагогічного експерименту, для виховної роботи зі своїми учнями у самих різних напрямках, що не може не забезпечити хоча б певної кількості позитивних педагогічних зрушень.

 

На сьогоднішній день МПО “ТАРПАН” намагається активно працювати в напрямках, які закладено у його статуті (Див. додаток № 1, розділ 1, § 5), а саме: національне, патріотичне, фізичне, екологічне, культурно-естетичне та громадське виховання.

Національне виховання реалізовується не окремими заходами, а введенням елементів національного виховання у заходи та акції іншого спрямування, наприклад – “Козацькі забави” – фізкультурно-масове свято для учнів школи І та ІІ ступеня, під час якого зовнішній колорит заходу, його оформлення, зміст завдань передбачають введення саме національних рис та ознак українського народу, українського козацтва. Оскільки саме свято проводиться у невимушеній, легкій для здійснення та сприйняття формі, то і засвоєння основних аспектів національного виховання відбувається непомітно для самих його учасників та глядачів. На думку автора даної праці, подібний підхід до вирішення даного завдання є значно доцільнішим та дієвим, ніж різноманітні лекції, бесіди чи навіть спеціалізовані виставки тощо. Це “непомітне” виховання є цікавішим за своєю формою і дає значно стійкіші результати ніж виховання “повчальне”.

Окрім цього, елементи національного виховання вводяться і під час здійснення туристичних, краєзнавчих, екологічних, інтелектуальних, художньо-естетичних акцій та заходів. Для прикладу, під час розгортання краєзнавчо-пошукової роботи в межах МПО, “тарпанівців”-краєзнавців було спрямовано на пошук та запис свідчень очевидців голодомору 1932-1933 років. Здійснюючи цю роботу, учні не тільки робили запис свідчень, вони “вживу” знайомилися зі сторінками історії української нації, на базі виникаючих емоцій вони формували у себе певні національні переконання. При цьому, ці, самотужки сформовані переконання мали значно більше значення та стійкість, ніж ті, які були б сформовані під впливом педагога під час проведення звичайного уроку історії.

Своєрідною ілюстрацією розвитку національного виховання під проводом МПО “ТАРПАН” є створення національної спортивної команди вірменської діаспори с. Улянівка, яка вже встигла стати чемпіоном 2003 року з міні-футболу серед вуличних команд, зайняти третє призове місце під час проведення турніру з волейболу, її представник (А.Чіркінян) в особистому заліку став чемпіоном 2003 року під час турніру з настільного тенісу тощо. При цьому, серед представників української місцевої молоді не було навіть натяку на національну ворожнечу та незадоволення з того, що саме вірмени досягають таких високих результатів, навпаки – це лише змушувало українську молодь більше часу приділяти тренуванням, при цьому дружні стосунки між тими ж вірменами та українцями тільки міцніли.

Патріотичне виховання, яке керівництво МПО “ТАРПАН” розглядає у комплексі з вихованням національним, реалізовується приблизно такими ж засобами та методами, що й національне виховання: бліц-інформації під час проведення туристичних походів та акцій краєзнавчого чи екологічного спрямування; здійснення досліджень сторінок минулого історії рідного краю тощо.

Фізичне виховання у діяльності МПО “ТАРПАН” займає одне з провідних місць, що обумовлюється широкою популярністю спортивного руху серед молоді шкільного та позашкільного віку: футбол, волейбол, баскетбол, настільний теніс – це неповний перелік тих видів спорту, які розвиває МПО “ТАРПАН” організовуючи та проводячи різноманітні спортивні змагання, турніри, поєдинки тощо. Вже традиційним стали турнір з настільного тенісу “Золота ракетка”, який щорічно проводиться до Дня працівника сільського господарства. Особливою популярністю користується турнір з міні-футболу серед вуличних команд “Хлопці з нашої вулиці”, “Команда мрії” – турнір серед вуличних команд з баскетболу і т.д., і т.п.

В заходах фізичного виховання, які здійснює МПО “ТАРПАН”, яскраво виражені не тільки елементи того ж національного, але й – родинного виховання: для прикладу, під час проведення турніру з міні-футболу серед вуличних команд “Хлопці з нашої вулиці” в одних командах можна було побачити братів, батьків і синів, яких підтримували дружини, матері, сестри, діти тощо.

Екологічне виховання: розвиток цього напрямку визнано, за його практичність та громадську значимість, одним із пріоритетних. Під час планування, організації та практичного втілення екологічних заходів особлива увага звертається на те, щоб результати були якомога більш наочними: саджанці дерев, які вже наступної весни викидають нові пагони; шпаківні, до яких заселяються птахи, очищені джерела, струмки яких спрямовуються до водойм; упорядковані схили балок чи залісненні яри тощо. Саме ця наочність викликає захоплення своєю працею і бажання досягнення нових результатів. Самі ж акції та заходи покликані довести учням-учасникам, що і вони особисто можуть зробити щось для подолання екологічної кризи, хай навіть і в обмеженому масштабі. Все це сприяє формуванню не лише екологічної свідомості та культури школярів – членів МПО, але й становленню їх як Громадян, не байдужих до майбутнього своєї держави, свого народу.

Культурно-естетичне виховання: основними засобами та методами розвитку цього виховного напрямку є проведення різноманітних вечорів, виставок малюнків, аматорських фотознімків, постанови драматичних творів, збирання фольклорної спадщини українського народу тощо. На сьогодні учасниками МПО “ТАРПАН” проводиться активна робота щодо створення Улянівського МХАТу (Молодіжного Художнього Аматорського Театру).

Як ми вже вказали, реалізовуючи основні завдання всіх цих виховних напрямків, педагог-керівник МПО отримує унікальні можливості для “соціальної реабілітації” окремих учнів. Але окрім цього, організації типу “ТАРПАН” допомагають педагогам та керівникам цих молодіжних об’єднань сприяти формуванню у середовищі молоді шкільного та позашкільного віку стійких навичок участі у громадсько-корисних акціях та заходах, що є вирішенням одного з найважливіших завдань виховання громадянського.

 

Принципи діяльності МПО “Тарпан”

Основними принципами діяльності МПО “ТАРПАН” є наступні.

Перший (вже вказаний вище): Ти – вільна людина; абсолютна внутрішня та зовнішня свобода при усвідомлених повазі до решти членів організації та підпорядкуванню вимогам дисципліни; це – характеристика справжнього “тарпанівця”.

Другий: старший відповідає за молодшого, сильніший допомагає слабшому.

Третій: маєш ідею – висловлюй її; твоя думка ніколи не зайва для решти членів організації.

Четвертий віддаючи належне знанням, умінням та здібностям своїх товаришів по організації, намагайся реалізувати себе, розвинути себе як особистість.

П’ятий: цікавишся чимось – зацікав інших.

Шостий: працюй на совість, будь відвертим і толерантним.

 

Мета діяльності МПО “Тарпан”

1. Активізація суспільного руху в молодіжному середовищі.

2. Залучення якомога більшої кількості молоді шкільного та позашкільного віку до громадських та суспільно-корисних акцій та заходів. Сприяти виникненню в молодіжному середовищі стійких навичок участі у таких акціях та заходах.

3. Здійснення “соціальної” реабілітації окремих представників молоді шкільного та позашкільного віку.

4. Сприяти, через надання вибору участі у заходах та акціях організації, повноцінному становленню особистості учня, як справжнього Громадянина.

5. Сприяти зацікавленню молоді шкільного та позашкільного віку громадсько-корисними справами, відволікання представників молоді від скоєння асоціальних та протиправних дій. Всіляко відволікати молодь та підлітків від негативного впливу вулиці та “неблагополучного” соціального оточення.

6. Сприяти фізичному, інтелектуальному, національному, патріотичному, екологічному та ін. напрямкам виховання, які є основними складовими виховної роботи в навчальному закладі.

7. Здійснювати задоволення потреб підлітків, молоді шкільного та позашкільного віку щодо повноцінної організації їхнього дозвілля та позаурочної діяльності.

 

Історія МПО “Тарпан”

Ідея створення молодіжно-підліткової організації з числа молоді шкільного та позашкільного віку виношувалася автором даної праці досить таки давно. Але перші спроби були абсолютно невдалими, в першу чергу, з тої причини, що автор не зумів знайти по справжньому оптимальну форму та ідею згуртування дітей в єдиний колектив. Наступним моментом, який призвів до педагогічної невдачі було невірне визначення цілей та завдань цих перших організацій.

Одною з перших спроб, яка дала можливість побачити “ТАРПАН” у його сьогоднішньому вигляді, було намагання перенести на терени Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст. (тоді ще Улянівська СШ) досвід створення загальношкільної організації в одній з київських шкіл. Але навіть після намагання педагога-організатора адаптувати цей досвід до умов сільської школи та внесення певних коректив у систему діяльності цієї організації, переважна більшість дітей, які ж до того вже не застали шкільної піонерської організації і не мали наочного прикладу участі в різноманітних дитячих об’єднаннях, не виявили надмірного бажання до участі у її роботі. Та незначна кількість учнів-активістів, які відгукнулися на пропозицію вчителя, були порівняно нечисленними і не могли змінити загальну ситуацію на краще.

Причиною невдачі цієї спроби організувати в учнівському середовищі школи дитячу організацію було те, що сам зміст обраної моделі загальношкільної учнівської організації передбачав активну позицію переважної більшості учнів школи, існування відповідних традицій в учнівському середовищі, високий рівень знань та громадянської свідомості учнів, їх вільний доступ до переважної більшості переваг інформативного суспільства (бібліотеки, інтернет, співпраця з дослідницькими, музейними установами та організаціями тощо). Реалії звичайної сільської школи не дали змоги втілити подібну систему організації та подальшого функціонування учнівського об’єднання за “київським” принципом. Помилки, допущені автором даної праці під час процесу впровадження ідеї загальношкільної організації за досвідом київських педагогів, ще більше посилили негативність ситуації. 

Наступним кроком було створення краєзнавчо-екологічний гуртка. Перше, що не врахував педагог, було те, що він не взяв до уваги потужний елемент “сезонності” екологічної та краєзнавчої роботи. Практична робота безпосередньо на “об’єктах екологічної уваги” була можливою лише навесні та восени, частково в літній період. Поставити ж краєзнавчу роботу (яка теж в значній мірі є сезонною) на повну потужність не вдавалося за “бідності” регіону історичними пам’ятками. Робота в зимовий період в основному мала вигляд теоретичних навчань, лекцій, бесід, брейн-рингів тощо. Але постійна теорія, відсутність практичних справ “охолоджувала” ентузіазм дітей, призводили до частих пропусків занять гуртка. Сам керівник був незадоволений психологічним робочим дисбалансом в колективі. До дослідницької роботи була здатна дуже обмежена група гуртківців. І головне – гурток не давав змоги залучити до його роботи значну кількість дітей, здійснити їх повноцінне “навантаження” роботою, в повній мірі врахувати їхні прагнення та інтереси, задовольнити їхні побажання та пропозиції щодо організації їхнього дозвілля тощо.

Восени 2003 року автор запропонованої до уваги читача праці обійняв посаду працівника по роботі з молоддю Улянівської сільської ради Олександрійського району.

Дана посада передбачала не лише певну свободу дій та рішень щодо організації роботи з молоддю, але й (що автор вважає головним) позбавило його можливості “тиснути” на молодь шкільного віку своїм становищем педагога. Це змушувало здійснювати оперативний пошук нових форм та методів роботи з молоддю. Саме ця “вимушеність” і підштовхнула автора до створення молодіжно-підліткової організації “ТАРПАН”, з її ідеєю “абсолютної свободи” (керівник організації жодним чином не міг репресивно вплинути на учня, тому його участь у тому чи іншому заході визначалася виключно особистим бажанням учня). Слід було шукати ті напрямки роботи, які були б цікавими для переважної кількості молоді, які б захоплювали її, змушували бажати та ініціювати продовження різноманітних акцій та заходів.

Саме тому, одним із перших напрямків діяльності було обрано напрямок фізичного виховання. Масове захоплення спортом (футбол, настільний теніс, баскетбол, волейбол) сприяло значній кількості учасників різноманітних заходів спортивного спрямування. Відбувалося об’єднання молоді різного віку, обмін досвідом, знаннями, з’являлися активісти спортивного руху в молодіжному середовищі, які вже не просто з бажанням брали участь у спортивних змаганнях, але й самі виступали ініціаторами та організаторами цих змаганнях. Багато в чому, саме завдяки їхній ініціативності було започатковано та проведено турнір з настільного тенісу “Золота ракетка” (див. додаток № 3), чемпіонат з міні-футболу серед вуличних команд “Хлопці з нашої вулиці” (див. додаток № 4), чемпіонат серед вуличних команд з баскетболу “Команда мрії”, з волейболу тощо.

Але спортивний напрямок, не дивлячись на свою масовість, не міг задовольнити інтересів та нахилів усіх представників молоді (зокрема спортом займалися переважно хлопчики та юнаки, в той час, як дівчатка становили явну меншість серед учасників цього руху). Тому було вирішено розширити напрямки діяльності. Основним критерієм було обрано практичність, соціальну доцільність та громадську корисність напрямку. В першу чергу увагу керівника привернула екологічна діяльність на теренах сільської ради (територія якої майже повністю збігається з мікрорайоном діяльності школи). Екологічна робота розгорталася шляхом різноманітних акцій та заходів екологічної спрямованості. Так, у вересні 2003 року було досліджено витоки та верхню течію річки Жовтої, визначено екологічно-кризові її ділянки, складено орієнтовний план дій та заходів, за допомогою яких можна було подолати кризові екологічні явища, або хоча б покращити екологічний стан визначених ділянок. Вже у першому туристичному поході екологічного спрямування до верхів’їв річки Жовтої, який відбувся 27 вересня 2003 року, взяли участь 47 представників молоді шкільного та позашкільного віку. Надалі екологічні акції набрали практичного характеру (заліснення берегів ставків, річки Жовтої, схилів ярів, розчищення джерел тощо).

Взявши до уваги значну зацікавленість молоді до туристичного руху, керівник ініціював і розвиток краєзнавчої діяльності: розвідки та експедиції на території сільської ради та за її межі (в регіоні східної частини Олександрійського району), під час яких було відкрито та досліджено печери та підземні ходи штучного походження на території села Шевського (Братського) (Пролетарська сільська рада Олександрійського району). 16-17 вересня автором даної праці, було проведено районну краєзнавчо-екологічну туристичну експедицію (керівник – директор Олександрійського ЦДЮТ Демченко О.В.) за маршрутом “Пролетарське – Шевське – Тарасово-Шевченкове - Михайлівка”, під час якої 64 учасника цієї експедиції не лише ознайомилися з вище вказаними печерами, але й побували у місцях витоків річок Омельник та Жовта, змогли побачити результати екологічної діяльності “ТАРПАНУ” на річці Жовтій тощо.

Своєрідним піком туристично-краєзнавчої діяльності стала організація та реалізація проекту літнього оздоровчого наметового молодіжно-підліткового табору “ТАРПАН” на території села Тарасово-Шевченкове (Улянівська сільська рада Олександрійського району) (див. додаток № 5) в червні 2005 року. Табір діяв протягом двох тижнів і у його роботі взяло участь 20 вихованців (в основному – учні Улянівської школи). Під час його функціонування учні займалися археологічними розкопками колишньої панської садиби, здійснили екскурсію до села Шевського, з метою огляду підземних печер та ходів, оглянули місцеву історичну пам’ятку “Розрита Могила”, упорядкували футбольний майданчик села Тарасово-Шевченкове, надавали волонтерську допомогу одиноким та престарілим жителям цього населеного пункту.

В цілому ж з вересня 2003 до серпня 2005 “ТАРПАН”, навіть не зареєстрований юридично, здійснив близько 30 масових акцій та заходів різного спрямування (для прикладу див. додаток № 6). У його екологічних та краєзнавчих походах, спортивних тренуваннях, змаганнях та турнірах, інших акціях та заходах взяло участь понад 3 000 чоловік (в основному молодь шкільного віку). Було залучено близько 2 800 гривень спонсорських коштів на реалізацію цих акцій та заходів.

Значна кількість учнів була відвернена від скоєння асоціальних та протиправних дій та вчинків, від негативного вуличного впливу. Головним же ж було й залишається те, що в молодіжному середовищі виникли стійкі навички повноцінної участі в соціально-корисних заходах та починаннях.

З вересня 2005 року автор запропонованої до уваги читача праці обійняв посаду заступника директора Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст. з виховної роботи. Ідея існування та діяльності молодіжно-підліткової організації була перенесена до стін цього навчального закладу. На момент написання запропонованої до уваги читача праці, до лав МПО Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст. “ТАРПАН” входило 67 членів – учнів цього навчального закладу. Ще близько 60 чоловік, серед яких присутні і представники позашкільної молоді, є активними учасниками переважної більшості заходів та акцій, які ініціює, організовує та проводить МПО.

Їхніми спільним зусиллями та зусиллями керівника МПО “ТАРПАН” вже з початку 2005-2006 навчального року було проведено цілу низку акцій та заходів самого різного спрямування: екологічну акцію по залісненню окремих ділянок річки Жовтої; збір свідчень місцевих старожилів про трагічні події 1932-1933 років з наступним виданням зібраного матеріалу; започатковано загальношкільні щомісячні інтелектуальні змагання “Брейн-ринг” (на звання чемпіона місяця, півріччя, року); збирається матеріал для видання літературного альманаху поетичних та прозових творів школярів. “Тарпанівці” беруть активну участь у різноманітних акціях та заходах районного та обласного рівнів (І-е місце в номінації “поезія” на районному конкурсі авторів-виконавців, перемога на районному етапі “Космічні фантазії” тощо).

Протягом 2005-2006 н.р. “тарпанівці” зуміли вибороти в районних, обласних та всеукраїнських конкурсах 22 призових місця, переважна більшість з яких були першими.

 

Висновки

Розглянувши приклад організації та діяльності молодіжно-підліткової (учнівської) організації типу “ТАРПАН”, ми можемо переконатися, що сам процес її створення та подальшого функціонування не потребує занадто складних педагогічних технологій, надзвичайного досвіду з боку організатора-педагога і тим більше з боку учнів, які виявлять бажання до вступу в подібну організацію.

Основою успішності діяльності подібної МПО є творча співпраця (навіть партнерство) педагога і вихованця, їхня рівність не лише у вияві ініціативи щодо планування майбутніх акцій та заходів, але й у самому процесі реалізації цих акцій та заходів організації. Саме обопільна активність буде постійним індикатором того, наскільки вдало педагог добирає форми та методи роботи з вихованцями, чи доцільно було обрання для розробки того чи іншого напрямку діяльності організації.

МПО типу “ТАРПАН” можна з легкістю організовувати при загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах, в районі діяльності певного органу місцевого самоврядування (сільська, селищна ради, районна рада міського підпорядкування тощо).

Дотримання основних принципів діяльності МПО типу “ТАРПАН” дає змогу привабити до участі в роботі організації підлітків та молодь не лише свободою їх волевиявлення, але й можливістю реалізувати себе як особистість, ствердити свій авторитет в середовищі своїх товаришів-однолітків тощо.

Присутність у лавах організації різновікових вихованців дає можливість досягнути “спадковості поколінь”, практичного обміну досвідом між членами організації різного віку та різного рівня досвіду участі в акціях чи  заходах МПО того чи іншого напрямку діяльності. Саме в процесі спілкування одне з одним діти, як правило, досягають оптимальних результатів практичного засвоєння нових знань, навичок та досвіду в тій чи іншій царині діяльності.

Все це є сприятливим підґрунтям для здійснення “соціальної” реабілітації учнів, які перебувають у “соціально-кризовому становищі”.

Відсутність зайвого формалізму не лише спрощує процес роботи для керівника організації, але й позбавляє членів організації обов’язку дотримуватися всієї зовнішньої “атрибутики”, не виконувати складну систему “обрядів”.

Традиції “ТАРПАНУ” не є штучними, надуманими; вони з’явилися в процесі практичної діяльності, тому близькі за духом і змістом своїм носіям та поціновувачам.

МПО “ТАРПАН” є результатом багаторічного пошуку нових форм та методів виховної роботи з учнями підліткового та юнацького віку і багатоплановим втіленням щоденного практичного досвіду педагога-організатора МПО. Можна говорити, що в процесі створення “ТАРПАНУ” практика випередила теорію, яка взяла на себе роль лише аналітичного осмислення отриманих результатів та внесення певних коректив та уточнень в процес подальшої діяльності МПО “ТАРПАН”.

МПО “ТАРПАН” не є для її членів якоюсь особливою кастою чи організацією, яка дає моральні переваги над іншими учнями навчального закладу; це, швидше, об’єднання соціально активних підлітків та молоді шкільного та позашкільного віку, в якому вони можуть реалізувати себе, виявити свої умінні, навички та знання, сприяти повноцінному та всебічному розвитку своєї особистості, становленню цієї особистості в оточуючому середовищі, становленню себе як ГРОМАДЯНИНА.

 

Додаток № 1. СТАТУТ загальношкільної молодіжно-підліткової організації „ТАРПАН

Додаток № 2. Екологічний проект “НАД ЖОВТОЮ ВОДОЮ”

Додаток № 3. Положення про проведення турніру з настільного тенісу „ЗОЛОТА РАКЕТКА” серед представників шкільної та позашкільної молоді, які проживають на території Улянівської сільської ради

Додаток № 4. Положення про проведення ТУРНІРУ З МІНІ-ФУТБОЛУ серед вуличних команд сіл Улянівської сільської ради „ХЛОПЦІ З НАШОЇ ВУЛИЦІ”

Додаток № 5. Проект організації та подальшої діяльності літнього наметового оздоровчого молодіжно-підліткового табору „ТАРПАН” з метою поглибленого вивчення історії та природи рідного краю

Додаток № 6. ЗВІТ ПРАЦІВНИКА ПО РОБОТІ З ПИТАНЬ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ  2004 року (спортивно-екологічні акції та заходи)

Додаток №7. Форма заяви про вступ до МПО „Тарпан”

 

Сергій Коломоєць
28065, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н,
с. Улянівка, вул. Жовтнева, 39.
Тел. моб. 8 096 8310502)

 

Див. також: Сільський вчитель

До чистих джерел
Краєзнавча експедиція: від Улянівки до Михайлівки

Назустріч сонцю
Представники 8 шкіл району рушили у мандрівку рідним краєм 

Великі таємниці малого села
Короткий історичний нарис до запланованого маршруту

Над Жовтою Водою
Автор екологічного проекту: Кріль Віталій, учень 11 класу Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст.

В пошуках загублених сіл
Історія східної Олександрійщини у спогадах очевидців та старожилів: с. Ганівка

Дослідження-гіпотеза «До проблеми практичного призначення курганного комплексу “Могили” на західній околиці с. Улянівка»
Автор роботи: Цапко В’ячеслав Сергійович, учень 7 класу Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст., член молодіжно-підліткової організації “ТАРПАН”

Проект-дослідження «Збереження рідкісних рослин  східної Олександрійщини (Горицвіт весняний (Adonis vernalis L.)»
Автор дослідження: Коротя Микола Миколайович, учень 4 класу Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст

І знов “Тарпану” чутно голос
"
Декілька годин на те, щоб розбити табір, і вже першого ж дня приступили хлопці до свого, хай і маленького, але відповідального завдання: розчистити замулені джерела, вивчити особливості русла річки Жовтої та дати її детальний опис, дослідити та зафіксувати основних представників флори та фауни прилеглої до річки території, обстежити її малі притоки та водойми, які належать до її басейну"

 

Див. також наукову розвідку:

Сергій Коломоєць, Володимир Гонтаренко.Так де ж Богдан Хмельницький розгромив Стефана Потоцького?  Княжі Байраки: до проблеми місцезнаходження (гіпотези, версії, припущення)

 

Рекомендувати цей матеріал

X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль