Розвиток у школярів навичок вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом

За даними МВС України, статистика правопорушень, що були скоєні школярами за останні десять років, переконливо свідчить, що кількість правопорушників у цій категорії збільшилась від 5653 до 7685 чоловік, тобто приріст за десять років складає 36%. Приріст злочинів, кваліфікованих як хуліганство, склав 4,3 %. У два з половиною рази збільшилась кількість умисних вбивств, у 2,3 - завдання тяжких тілесних ушкоджень. Кожен двадцятий вчинив злочин мотивуючи його бажанням помсти; 12,9 % скоїли злочин під впливом інших співучасників.

Та ж статистика свідчить, що більшості правопорушень, скоєних школярами, передували незначні проступки (провини), що не підлягають під кримінальну відповідальність. Отже, відсоток правопорушень серед підлітків можна було б значно скоротити, якби у системі освіти і виховання існував ефективний механізм профілактики насильства серед школярів. 

Поміж освітніх програм, спрямованих на розвиток у школярів навичок вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом, – програма "Медіація ровесників": школярі-медіатори проводять зустрічі з ровесниками, що знаходяться у стані конфлікту, і допомагають їм залагодити суперечку із врахуванням інтересів всіх сторін. Таким чином, медіація ровесників передає відповідальність за вирішення конфліктів до рук самих учнів. Окрім проведення примирних сесій, школярі-медіатори також приймають участь у заходах по роз’ясненню важливості і успішності співробітницького підходу, проводять тренінги з однолітками і молодшими школярами.

Медіація ровесників передбачає підтримку з боку педагогічного колективу. Зазвичай, координатором цієї програми стає хтось із зацікавлених педагогів. Саме він приймає рішення про направлення учасників конфлікту на медіацію. Якщо медіація ровесників стає вже не просто окремо запровадженою програмою, а й елементом виховної роботи у школі, то цю функцію може виконувати шкільний психолог чи завуч із виховної роботи. Оскільки ці дві людини в школі в обов’язковому порядку залучаються до розгляду всіх інцидентів, вони, зазвичай, мають менше класних годин порівняно з іншими вчителями, і більш доступні у екстремальних ситуаціях.

Як свідчить практика, програма "Медіація ровесників" дозволяє формувати у школярів навички співпраці, будувати ефективну систему вирішення конфліктних ситуацій у школі, створювати безпечне здорове середовище у шкільних колективах. Ця програма є ефективною для вирішення проблеми насильства у школах. Дослідження Національної Асоціації медіації у спільнотах (США) показали, що завдяки впровадженню подібних програм у школи 90% викладачів готові делегувати учням право самим вирішувати конфлікти, а 80% медіаторів-школярів засвідчили, що процес медіації допоміг їм самим краще зрозуміти людей з різноманітними цінностями. Доволі часто школи, в яких діють програми медіації, відмічають зниження кількості звертань до шкільної адміністрації з приводу конфліктів на 80%, зниження кількості бійок серед учнів на 80% і зменшення кількості випадків тимчасового усунення школярів від навчання - на 75%.

В Україні досвід впровадження медіації ровесників є в Одеській (проект Одеської обласної групи медіації у СШ №4 м.Іллічівська), Луганській (проект Луганської обласної групи медіації з навчання підлітків навичкам конструктивної взаємодії у п’яти школах м.Луганська) і Черкаській (Центр вирішення конфліктів у 1-й гімназії) областях.

Спеціалісти московського Громадського Центру "Судово-правова реформа" мають цікавий досвід з розвитку програм примирення потерпілих і правопорушників у Москві, Петрозаводську та Великому Новгороді. Лише протягом року запровадження програми завдяки школярам-медіаторам було полагоджено понад 30 конфліктних і навіть кримінальних ситуацій (Вестник восстановительной юстиции, стор.3, випуск 4, 2002, Москва). Вирішення конфлікту у таких програмах означає повне примирення сторін, тобто виключення імовірності продовження конфронтації, переслідування і розростання конфлікту із залученням до нього нових учасників, а також відшкодування порушником потерпілій стороні завданих моральних і матеріальних збитків.

Існують також інші програми, що сприяють розвитку у школярів навичок конструктивної поведінки, співпраці і вирішення конфліктів. При цьому робота з розвитку моральних якостей є невід’ємним елементом. Наприклад, Річард Коен у своїй книзі "Школярі вирішують конфлікти" у розділі 9-му подає програму, що складається з 12-ти уроків по 15-35 хвилин, тому їх зручно використовувати під час "класних" годин і навіть під час учбових занять.

Варіант форми роботи з молодшими школярами представлено у програмі "Ігри з вирішення конфліктів" Віолети Петроски-Бешки, керівника проекту з вирішення етнічних конфліктів при філософському факультеті Університету ім. Кирила та Мефодія (м. Скопьє, Македонія). Її програма базується на необхідності розвитку культури миролюбного і конструктивного вирішення конфліктів, тому особлива увага надається розвитку у дітей наступних якостей:

• співпраця (школярі вчаться навичкам конструктивної взаємодії і побудови довірливих стосунків між собою);
• толерантність (школярі вчаться сприймати і поважати різницю між людьми як наслідок відмінностей у цінностях та поняттях);
• позитивний емоційний прояв себе (школярі навчаються самоконтролю і неагресивному висловленню своїх відчуттів);
• миролюбне полагодження конфліктів (школярі навчаються навичкам вирішення суперечок із врахуванням взаємного інтересу сторін і збереженням дружніх стосунків).

"Ігри з вирішення конфліктів" - це цикл з 27 навчально-виховних семінарів, які запроваджуються як елемент навчального процесу з періодичністю одна навчальна година на тиждень.

В Україні, Росії та Молдові досить поширеним є методичний посібник для школярів та вчителів по вирішенню конфліктів Даніеля Шапіро "Конфлікт і спілкування: путівник по лабіринту врегулювання конфліктів" (Видавництво "ARC", Кишинів, 1997).

Власні розробки є і у співробітників Українського Центру Порозуміння. Наприклад, "Методика корекції стосунків у дитячому колективі "Безлюдний острів" Віктора Яценка - це багатоетапна рольова гра, мета якої - опанувати навички ведення переговорів, прийняття колективних рішень і співпраці.

Яку б методу не вибрав педагог для навчання школярів навичкам співпраці і позитивного вирішення конфліктів, важливо пам’ятати, що для досягнення позитивного результату підхід до навчання має бути комплексним і включати не тільки класно-урочну роботу, але й позакласну діяльність школярів, педагогічного колективу, шкільної адміністрації і батьків. На думку Річарда Коена, найбільш ефективним цей процес буде тоді, коли адміністрація і вчителі ставлять перед собою задачу такого перетворення школи, яке призведе до зміни самої атмосфери взаємостосунків. Це складний і тривалий процес, зате результатом його може стати абсолютно інший клімат людських стосунків в школі, який сприятиме згуртованості, взаєморозумінню і співпраці.