СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПРАВА

24.02.2005
автор: Ірина Гейко та Олена Гейко

Основна мета заняття: навчитись аналізувати, коментувати і застосовувати в повсякденному житті міжнародне і українське законодавство в сфері соціально-економічних і культурних прав.


ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

Знання:

В результаті заняття учні будуть знати:

  • які правові норми діють в Україні щодо праці ( освіти, охорони здоров’я, соціального захисту) неповнолітніх;

  • які пільги мають неповнолітні щодо праці ( освіти, охорони здоров’я, соціального захисту);

Навички:

У результаті заняття учні будуть уміти:

  • аналізувати і застосовувати законодавство (міжнародне і вітчизняне) про працю (освіту, охорону здоров’я, соціальний захист) неповнолітніх;

Цінності:

В результаті заняття учні будуть розуміти:

  • як складати резюме і брати участь в інтерв’ю з питань працевлаштування;

  • як складати заяви про прийом і звільнення з роботи.


МАТЕРІАЛИ:

  • Конвенція про права дитини;

  • Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ст. 6, 9, 10, 11, 12, 13, 15);

  • Конституція України;

  • Картки з завданнями для груп;

  • Набір цифр (14, 15, 16, 18).


ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Активізація діяльності учнів - 5 хв.

2. Оголошення теми й очікуваних результатів - 3 хв.

3. Внесок учителя. Робота учнів із законодавчою базою - 10 хв.

4. Інтерактивна вправа. Використовуючи законодавчу базу, підібрати казус з одного з соціально-економічних і культурних прав - 22 хв.

5. Підведення підсумків. Оцінювання - 5 хв.


ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Активізація діяльності учнів 5 хв.

Учитель на початку уроку пропонує учням пригадати з попередньої теми уроку "Права людини", що таке соціально-економічні і культурні права. Після визначення поняття, учитель пропонує учням методом "мозкового штурму" скласти перелік соціально-економічних і культурних прав.

Наступним етапом роботи - учитель дає завдання учням – вибрати з переліку соціально-економічних і культурних прав права, які вони вже встигли реалізувати.


2. Оголошення теми й очікуваних результатів 3 хв.

Вчитель повідомляє тему уроку, ставить перед учнями мету заняття, акцентує увагу учнів про що довідаються учні на цьому уроці і важливість реалізації соціально-економічних і культурних прав у житті людини і громадянина.


3. Внесок учителя. Робота учнів із законодавчою базою –10 хв.

Порівняння статтей Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права з відповідними статтями Конституції України .

___

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права
Прийнятий Генеральною Асамблеєю 16 грудня 1966 року. Набрав чинності 3 січня 1976 року.

Конституція України

Стаття 15

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на:

а) участь у культурному житті;

b) користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування;

с) користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є.

2. Заходи, яких повинні вживати держави-учасниці цього Пакту для повного здійснення цього права, включають ті, які є необхідними для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури.

3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу, безумовно необхідну для наукових досліджень і творчої діяльності.

4. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають користь, що її дають заохочення і розвиток міжнародних контактів та співробітництва в науковій і культурній галузях.

Право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41). Свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54)

Стаття 9. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Право на соціальний захист (ст. 46)

Стаття 6

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

2. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з метою повного здійснення цього права, включають програми професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.

Право на працю (ст. 43)


Право на підприємницьку діяльність (ст. 42)

Стаття 12

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я.

2. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту для повного здійснення цього права, включають ті, які є необхідними для:

а) забезпечення скорочення мертвонароджуваності та дитячої смертності і здорового розвитку дитини;

b) поліпшення всіх аспектів гігієни зовнішнього середовища і гігієни праці в промисловості;

с) запобігання і лікування епідемічних, ендемічних, професійних та інших хвороб і боротьби з ними;

d) створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби.

Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49). Право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище (ст. 50)

Стаття 8

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються забезпечити:

а) право кожної людини створювати для здійснення і захисту своїх економічних та соціальних інтересів професійні спілки і вступати до них на свій вибір при єдиній умові додержання правил відповідної організації. Користування зазначеним правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і кі є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах ержавної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і вобод інших;

b) право професійних спілок утворювати національні федерації чи конфедерації і право цих останніх засновувати міжнародні професійні організації або приєднуватися до них;

с) право професійних спілок функціонувати безперешкодно без будь-яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших;

d) право на страйки при умові його здійснення відповідно до законів кожної країни.

2. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цими правами для осіб, що входять до складу збройних сил, поліції або адміністрації держави.

3. Ніщо в цій статті не дає права державам, які беруть участь у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року щодо свободи асоціацій і захисту права на організацію, приймати законодавчі акти на шкоду гарантіям, передбаченим у зазначеній Конвенції, або застосовувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям.

Право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44)

Стаття 7. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема:

а) винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим:

і) справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю;

іі) задовільне існування для них самих та їхніх сімей відповідно до постанов цього Пакту;

b) умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни;

с) однакову для всіх можливість просування по роботі на відповідні більш високі ступені виключно на підставі трудового стажу і кваліфікації;

d) відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку так само, як і винагороду за святкові дні.

Право на працю (ст. 43)


Право на підприємницьку діяльність (ст. 42)


Право на відпочинок (ст. 45)

Стаття 11

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя. Держави-учасниці вживуть належних заходів щодо забезпечення здійснення цього права, визнаючи важливе значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді.

2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнаючи основне право кожної людини на свободу від голоду, повинні вживати необхідних заходів індивідуально і в порядку міжнародного співробітництва, які б включали проведення конкретних програм для того, щоб:

а) поліпшити методи виробництва, зберігання і розподілу продуктів харчування шляхом широкого використання технічних і наукових знань, поширення знань про принципи харчування і вдосконалення або реформи аграрних систем так, щоб досягти найбільш ефективного освоєння і використання природних ресурсів, і

b) забезпечити справедливий розподіл світових запасів продовольства відповідно до потреб і з урахуванням проблем країн, як імпортуючих, так і експортуючих продукти.

Право на житло (ст. 47)


Право на достатній життєвий рівень (ст. 48)

Стаття 10. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що:

1. Сім’ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Шлюб повинен укладатися за вільною згодою тих, хто одружується.

2. Особлива охорона повинна надаватися матерям протягом розумного періоду до і після пологів. Протягом цього періоду працюючим матерям повинна надаватись оплачувана відпустка або відпустка з достатньою допомогою по соціальному забезпеченню.

3. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації. Застосування їх праці в галузі, шкідливій для їх моральності і здоров’я чи небезпечній для життя або такій, що може завдати шкоди їх нормальному розвитку, повинно бути каране за законом. Крім того, держави повинні встановити межі віку, нижче яких користування платною дитячою працею забороняється і карається законом.

Рівні права і обов’язки чоловіка і жінки в шлюбі (ст. 51)

Стаття 13

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту. Вони погоджуються, що освіта повинна спрямовуватись на повний розвиток людської особи та усвідомлення її гідності і повинна зміцнювати повагу до прав людини і основних свобод. Вони, далі, погоджуються в тому, що освіта повинна дати можливість усім бути корисними учасниками вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма націями і всіма расовими, етнічними та релігійними групами і сприяти роботі Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.

2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що для повного здійснення цього права:

а) початкова освіта повинна бути обов’язкова і безплатна для всіх;

b) середня освіта в її різних формах, включаючи професійно-технічну середню освіту, повинна бути відкрита і зроблена доступною для всіх шляхом вжиття всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безплатної освіти;

с) вища освіта повинна бути зроблена однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного шляхом вжиття всіх необхідних заходів і, зокрема, поступового запровадження безплатної освіти;

d) елементарна освіта повинна заохочуватися або інтенсифікуватися по можливості для тих, хто не проходив чи не закінчив повного курсу початкової освіти;

е) має активно проводитися розвиток мережі шкіл усіх ступенів, повинна бути встановлена задовільна система стипендій і повинні постійно поліпшуватися матеріальні умови викладацького персоналу.

3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків і у відповідних випадках законних опікунів обирати для своїх дітей не тільки запроваджені державними властями школи, а й інші школи, що відповідають тому мінімуму вимог щодо освіти, який може бути встановлено чи затверджено державою, і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до власних переконань.

4. Ніяка частина цієї статті не повинна тлумачитись у розумінні приниження свободи окремих осіб та установ створювати навчальні заклади і керувати ними при незмінній умові додержання принципів, викладених у пункті 1 цієї статті, і вимоги, щоб освіта, яку дають у таких закладах, відповідала тому мінімуму вимог, що його може бути встановлено державою.

Право на освіту (ст. 53)



4. Підбір казусів (Охорона здоров’я; право на працю; право на освіту; право на відпочинок )– 22 хв.

Пропонується вчителям на вибір два варіанта роботи:

1-й - на підставі тексту Конституції України;

2-й - на підставі Цивільного кодексу України.


1-Й ВАРІАНТ РОБОТИ:


Група 1. Охорона здоров’я. Ст. 49 Конституції України

– що означає право на охорону здоров’я, закріплене міжнародним і національним законодавствами?

– Чи насправді право на охорону здоров’я однаково доступна для усіх, хто проживає на території України?

– як ви вважаєте, чи не суперечить існування платних медичних установ праву кожної людини на охорону здоров’я? Чому?

Наведіть приклади.


Група 2. Право на працю. Ст. 43 Конституції України

– що означає право на працю, закріплене міжнародним і національним законодавствами?

– чи насправді право на працю однаково доступно для усіх, хто проживає на території України?

– Як ви вважаєте, чи не суперечить існування кількості безробітних право кожної людини на працю? Чому?

Наведіть приклади.


Група 3. Право на освіту. Ст. 53 Конституції України

– що означає доступність освіти, закріплена міжнародним і національним законодавствами?

– Чи насправді право на освіту однаково доступно для всіх, хто проживає на території України?

– Як ви вважаєте, чи не суперечить існування платних навчальних закладів праву кожної людини на освіту? Чому?

Наведіть приклади.


Група 4. Право на відпочинок. Ст. 45 Конституції

– що означає право на відпочинок, закріплене міжнародним і національним законодавствами?

– чи насправді право на відпочинок однаково доступно для усіх, хто проживає на території України?

– Наведіть аргументи, як реалізувати право на відпочинок представникам різних прошарків населення, з огляду на їхні фінансові можливості?

Наведіть приклади.


2-Й ВАРІАНТ РОБОТИ


ДОВІДКА: Цивільний кодекс України принятий 16 січня 2003 року, набрав чинності 1 січня 2004 року.

Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством

1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.


Група 1. Використовуючи ст. 32 Цивільного кодексу України знайдіть відповідь на запитання: Як можна реалізувати соціально-економічні права особам, які не досягли повноліття ?

Ст. 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

1. ...фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.


Група 2. Використовуючи ст. 35 Цивільного кодексу України знайдіть відповідь на запитання: Як можна реалізувати соціально-економічні права особам, які не досягли повноліття ?

Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності

1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

4. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов’язки.

5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.


Група 3. Використовуючи ст. 34 Цивільного кодексу України знайдіть відповідь на запитання: Як можна реалізувати соціально-економічні права особам, які не досягли повноліття ?

Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.


Група 4. Використовуючи ст. 33 Цивільного кодексу України знайдіть відповідь на запитання: Чи настає цивільна відповідальність для осіб, що не досягли повноліття ?

Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.


6. Підведення підсумків. Оцінювання. 5 хв.

На дошці картки з цифрами: 14 15 16 18

На закріплення вивченого матеріалу учням пропонується навести приклади як можна реалізувати свої соціально-економічні і культурні права, з огляду на вікові особливості людини.


Словник понять:

Соціально-економічні права – можливість людини і громадянина брати участь у створенні і розподілі матеріальних благ.

Правоздатність – це здатність людини і громадянина мати суб’єктивні юридичні права та обов’язки.

Дієздатність – це здатність людини і громадянина своїми діяти здобувати юридичні права та створювати для себе юридичні обов’язки.


Рекомендувати цей матеріал

X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль