ОСОБИСТІ ПРАВА

Основна мета заняття:

Ознайомлення учня з особистими правами людини,

їх поняттям і значенням.

ЦІЛІ ЗАНЯТТЯ:

Знання:

В результаті заняття учні будуть знати:

– основні особисті права;

– історію особистих прав людини.

Навички:

В результаті заняття учні будуть вміти:

– порівнювати значення та зміст статей з Декларації прав людини і громадянина, Міжнародного пакту про особисті і політичні права, а також показати подібності та відмінності між ними.

Цінності:

В результаті заняття учні будуть розуміти:

– ідея прав людини існує в історії Європи більш ніж 200 років;

– права людини завжди обмежувались в зв’язку з деякими історичними обставинами, а часто також стосувалися лише до вибраної частини суспільства.

МАТЕРІАЛИ:

– казуси;

– витяги з правових документів;

– жеребкування для поділу на групи під час методу "ажурна пила" (jig-saw).

ПЛАН ЗАНЯТТЯ:

1. Порівняння Декларації прав людини і громадянина з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (робота з правовими документами) - 10 хв.

2. Історія особистих прав (міні -лекція) - 2 хв.

3. Основні особисті права (jigsaw) - 20 хв.

4. Обмеження прав людини (міні -лекція) - 3 хв.

5. Підведення підсумків заняття (казуси) - 10 хв.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Порівняння Декларації прав людини і громадянина (1789) з Міжнародним пактом громадянських та політичних прав (1966) 10 хв.

Викладач може розділити учнів на три групи. Кожна група отримує два уривки (див. табл. на наступній сторінці) з Декларації прав людини і громадянина (1789), та два відповідних – з Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права (1966). Завданням учнів буде знайти подібності та відмінності в даних документах. Через те, що в даній частині заняття ми будемо говорити про п’ять особистих прав, як мінімум в двох групах будуть ті ж самі витяги з документів.

На закінчення звертаємо увагу на те, що основні права людини були декларовані більш ніж 200 років тому. Однак пізніше їх перелік був значно розширений. Сучасні права людини включають також свободу від втручання в особисте життя, право на життя, право на вільне пересування, заборона катувань та рабства.

2. Історія особистих прав (міні -лекція) 2 хв.

Говоримо учням, що перші документи про права людини, які стосувались всіх громадян (а не тільки наприклад дворян чи шляхти) з’явились в XVIII століття - Декларація прав людини та громадянина в 1789 році, і американська Декларація Незалежності в 1791 році. Однак необхідно звернути увагу учнів на той факт, що ці документи не були ідеальні і не можуть розглядатись як ідеальні. Дійсно ці документи вперше не поділяли громадян згідно соціальному походженню, але вміщені в цих документах права не поширювались на все населення. Французька Декларація поширювалась лише на чоловіків. Олімпія де Гогес (Olimpia de Gouges) через два роки після прийняття цього документу проголосила Декларацію прав жінки та громадянки, в якій вимагалось щоб жінки могли брати участь в публічному, політичному житті та управлінні країною. За це її було присуджено до гільотини, оскільки вона хотіла керувати країною, забуваючи про те, що вона жінка.

В свою чергу американська Декларація незалежності, не тільки поширювалась виключно на чоловіків, але ще й тільки на білих. Серед природніх прав Декларація незалежності називала свободу. Разом з тим, ця Декларація нічого не говорила про рівність. Відомо, що під час, коли вона створювалась, в Америці було широко поширене рабство. Коли працювали над Американською Конституцією, один з її засновників, Джордж Медісон (George Madison), визначаючи для виборчої системи кількість проживаючих в Америці, встановив, що раба потрібно вважати як 3/5 людини!

3. Основні особисті права (jig saw) 20 хв.

Методом жеребкування ділимо клас на чотири групи експертів. Кожна група отримує тексти певних статтей Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП). Завданням учнів є прочитати дані тексти правових документів і подумати, що конкретно ми розуміємо під кожним з цих прав (наприклад, що конкретно ми розуміємо під правом на життя). Можемо попросити учнів, щоб кожна з великих груп подумала над тим як доповнити завдання:

"Моє право на ......... означає, що держава повинна ........."

"Моя свобода ........ означає, що державі заборонено......."

Група 1

Стаття 6 МПГПП

1. Право на життя є невід’ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

2. В країнах, які не відмінили смертну кару, смертні вироки можуть виноситись тільки за найтяжчі злочини згідно з законом, який діяв під час здійснення злочину і який не суперечить постановам діючого Пакту та Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього. Це покарання може бути здійснене тільки заради виконання кінцевого вироку, винесеного компетентним судом

3. Коли позбавлення життя складає злочин геноциду, слід мати на увазі, що ніщо в діючій статті не дає державам, які беруть участь в діючому Пакті, права будь-яким шляхом відступати від будь-яких обов’язків, прийнятих згідно з постановою Конвенції про попередження злочину геноциду і покарань за нього.

4. Кожен, хто засуджений до смертної кари, має право просити про помилування або про пом’якшення вироку. Амністія, помилування або заміна смертного вироку можуть бути подаровані в усіх випадках.

5. Смертний вирок не виноситься за злочини, здійснені особами молодше вісімнадцяти років, і не приводиться у виконання у відношенні вагітних жінок.

6. Ніщо в діючій статті не може служити підставою для відстрочки або недопущення відміни смертної кари якою-небудь державою, щобере участь в діючому Пакті

Статья 7 МПГПП. Ніхто не повинен підлягати катуванням або жорстокому нелюдському відношенню, або відношенню чи покаранню, яке принижує його гідність. Зокрема, жодна особа не повинна без її вільної згоди підлягати медичним або науковим експериментам.

Група 2

Стаття 9 МПГПП

1. Кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Ніхто не може підлягати свавільному арешту або утриманню під вартою. Ніхто не повинен бути позбавлений волі інакше як на такій основі і згідно з такою процедурою, які встановлені законом.

2. Кожному заарештованому повідомляються при арешті причини його арешту і в терміновому порядку повідомляється будь-яке пред’явлене йому обвинувачення.

3. Кожна заарештована або затримана по кримінальному обвинуваченню особа в терміновому порядку доставляється до судді або до іншої посадової особи, якій належить по закону право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення. Утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може ставитись в залежність від надання гарантій з’явлення на суд, з’явлення на судовий розгляд в іншій його стадії і, у випадку необхідності, з’явлення для виконання вироку.

4. Кожному, хто позбавлений свободи внаслідок арешту або утримання під вартою, належить право на розгляд його справи в суді, щоб цей суд міг безвідкладно винести постанову відносно законності його затримання і розпорядитись про його звільнення, якщо затримання незаконне.

5. Кожен, хто був жертвою незаконного арешту або утримання під вартою, має право на компенсацію, яка має позовну силу.

Стаття 10 МПГПП

1. Всі особи, позбавлені свободи, мають право на гуманне ставлення і повагу гідності, яка властива людській особистості.

2. a) Звинувачені у випадках, коли відсутні виключні обставини, знаходяться окремо від засуджених і їм надається окремий режим, який відповідає їх статусу неосуджених осіб;

b) звинувачені неповнолітні відокремлюються від повнолітніх і в найкоротший строк доставляються в суд для винесення рішення.

3. Пенітенціарною системою передбачається режим для ув’язнених, важливою метою якого є виправлення і соціальне перевиховання. Неповнолітні правопорушники відокремлюються від повнолітніх і їм надається режим, який відповідає їх віку і правовому статусу.

Група 3

Стаття 14 МПГПП

1. Всі особи рівні перед судами і трибуналами. Кожен має право при розгляді будь-якого кримінального звинувачення, пред’явлені йому, або при визначенні його прав і обов’язків в якому-небудь громадянському процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безпристрасним судом, який створений на підставі закону. Преса і публіка можуть не допускатись на всі судові розгляди або частину його з моральних міркувань, суспільного порядку або державної безпеки в демократичному суспільстві, або коли того вимагають інтереси приватного життя сторін, або - в тій мірі, в якій це, на розсуд суду, суворо необхідно, - за особливих обставин, коли публічність порушувала б інтереси правосуддя; однак будь-яка судова постанова з кримінальної чи громадянської справи повинна бути публічною, за винятком тих випадків, коли інтереси неповнолітніх вимагають іншого, або коли справа стосується матрімоніальних суперечок або піклування над дітьми.

2. Кожен звинувачений в кримінальному злочині має право вважатись невинним, доки провина його не буде доведена згідно із законом.

3. Кожен має право при розгляді будь-якого пред’явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум на наступні гарантії на основі повної рівності:

a) бути в обов’язковому порядку і детально повідомленим на мові, яку він розуміє, про характер та підгрунтя звинувачення, яке йому пред’являється;

b) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним ним самим захисником;

c) бути судимим без невиправданої затримки;

d) бути судимим в його присутності і захищати себе особисто або через посередництво обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому випадку, коли інтереси правосуддя того вимагають, безкоштовно для нього в будь-якому такому випадку, коли у нього немає достатньо засобів для оплати цього захисника;

e) допитувати свідків або мати право на то, щоб ці свідки були допитані, і мати право на виклик і допит його свідків на тих же умовах, які існують для свідків, які свідчать проти нього;

f) користуватись безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, який використовується в суді, або не говорить цією мовою;

g) не бути примушеним до дачі свідчень проти самого себе або до визнання себе винним.

4. У відношенні щодо неповнолітніх процес повинен бути такий, щоб враховувались їх вік та бажання сприяти їх перевихованню.

5. Кожен, хто засуджений за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок були переглянуті вищою судовою інстанцією згідно закону.

6. Якщо будь-яка особа кінцевим рішенням була засуджена за кримінальний злочин і якщо винесений їй вирок був внаслідок скасований або їй було подароване помилування на тій основі, що будь-яка нова або знову виявлена обставина безумовно доказує наявність судової помилки, то ця особа, яка несе покарання в результаті такого рішення, отримує компенсацію згідно закону, якщо не буде доведено, що вказана невідома обставина не була вчасно виявлена виключно або частково з її провини.

7. Ніхто не повинен бути вдруге засуджений або покараний за злочин, за який він вже був остаточно засуджений або виправданий згідно з законом та кримінально-процесуальним правом кожної країни.

Група 4

Стаття 17 МПГПП

1. Ніхто не може підлягати свавільному або незаконому втручанню в його особисте і сімейне життя, свавільним або незаконним замахам на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції або незаконним замахам на його честь та репутацію.

2. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких замахів.

Стаття 18 МПГПП

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу мати або приймати релігію або переконання за своїм вибором і свободу віросповідувати свою релігію і переконання як одноособово, так і спільно з іншими, публічним або приватним порядком, у відправленні культу, виконанні релігійних та ритуальних звичаїв та вчень.

2. Ніхто не повинен підлягати примусу, обмежуючи його свободу мати або приймати релігію або переконання за своїм вибором.

3. Свобода віросповідувати релігію чи переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом та необхідним для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров’я та моралі, рівно як і основних прав і свобод інших осіб.

4. Держави, які беруть участь в діючому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків і у відповідних випадках законних опікунів забезпечувати релігійне і моральне виховання своїх дітей у відповідності до своїх власних переконань.

На наступному етапі викладач може поділити клас на інші чотири групи, користуючись методом “ажурна пила” (детальний опис цього методу знаходиться в матеріалі "З компасом по методам", див. бюл. №30, 2004). В кожній новій групі знаходиться по одному представнику з попередніх "експертних" груп. В цих нових групах кожен з учнів розповідає про те, що вони прочитали в попередніх групах. Після виконання завдання в цих групах, кожен з учнів повертається до початкової великої групи.

4. Обмеження прав людини (міні -лекція) – 3 хв.

Говоримо учням, що тільки два права людини – свобода від рабства і від застосування катувань – є постійними і ні при яких обставинах не можуть обмежуватись. Не існує ніяких винятків, коли можна було б ці права обмежити. Решта прав людини можна обмежити. Для більшості прав людини основою таких обмежень може служити надзвичайна ситуація або суспільна небезпека, яка загрожує життю народу (наприклад війна або стихійне лихо). Про це говориться в статті 4 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Стаття 4 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП)

1. Під час надвичайного положення в державі, за якого життя нації знаходиться під загрозою і про наявність якого офіціально повідомлюється, держави, які беруть участь в діючому Пакті можуть приймати заходи у відступі від своїх обов’язків згідно діючого Пакту тільки в такому ступені, в якому це необхідно гостротою положення, за умови, що такі заходи не є несумісними з їх іншими обов’язками з міжнародного права і не тягнуть за собою дискримінацію виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії або соціального походження.

Інші права можуть обмежуватись в залежності від обставин, які передбачаються міжнародними документами, наприклад право на життя обмежується в тих країнах, де застосовують смертну кару, а свобода зібрань може бути обмежена законом тільки в зв’язку з питаннями національної безпеки і суспільного порядку. В ситуації, де дві антагонічні групи (наприклад жителі міста, які бажають ліквідувати фабрику, так як вона забруднює навколишнє середовище і працівники цієї фабрики, які не бажають втратити місце роботи в зв’язку з ліквідацією фабрики) хотіли б організувати демонстрацію в тому ж місці і в той же час. В деяких випадках буде логічним і обгрунтованим, якщо влада не дасть на це свою згоду, виходячи з питань безпеки і для того, щоб уникнути суперечок ворогуючих сторін.

5. Підведення підсумків заняття (казуси) – 10 хв.

Учні продовжують знаходитись в чотирьох експертних групах, в яких вони працювали з початку заняття. Для того, щоб підвести підсумок заняття, роздаємо учням казуси (по два на кожну велику групу). Викладачу варто звернути увагу на те, щоб казуси, які вони отримають не були з тієї теми, яка була експертною для цієї групи. Завданням учнів є розгляд казусу і встановлюється чи описується даному казусі порушення прав людини.

Казус 1

Михайло "Душитель", громадянин Біларусії був затриманий міліцією в якості підозрюваного в здійсненні жорстокого вбивства двох осіб. Розглядаючи його справу, суд виніс рішення про вину Михайла в здійсненні даного злочину і згідно з Біларуським законодавством засудив його до смертної кари через розстріл. Чи було в даному випадку порушено право на життя?

Стаття 6 МПГПП

1. Право на життя є невід’ємним правом кожної людини. Це право оберігається законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

2. В країнах, які не відмінили смертну кару, смертні вироки можуть виноситись тільки за найтяжчі злочини (...). Це покарання може бути здійснене тільки задля виконання кінцевого вироку, винесеного компетентним судом.

Відповідь: В даному випадку право на життя не було порушено, так як смертна кара, як надзвичайна міра, може застосовуватись в тих країнах, в яких законодавством воно дозволено. Таке покарання повинно бути оголошене судом, що в нашому випадку мало місце.

Казус 2

В деякій державі начальник поліції отримав повідомлення, про те ,що в одному з міст столиці де постійно знаходиться велика кількість людей, терористи підклали бомбу, яка вибухне через дві години. Таким місцем може бути один з базарів, приміщення міської влади або школа. Евакуація людей з усіх цих місць неможлива. Затримано людину, яка знає, де знаходиться бомба, але звісно не хоче про це говорити. Начальник поліції дає наказ, який дозволяє застосувати до нього катування для того, щоб отримати свідчення і таким чином врятувати життя невинних людей. Чи були порушені цим права людини?

Стаття 7 МПГПП

Ніхто не повинен підлягати катуванням або жорстокому нелюдському відношенню, відношенню або покаранню, яке принижує його гідність.

Відповідь: Начальник поліції порушив права людини. Свобода від катувань є як раз тим самим правом, яке не підлягає обмеженню при будь-яких умовах, навіть якщо б це потенціально могло врятувати життя багатьох людей.

Казус 3

Марія і Олександр познайомились під час екскурсії в гори. Через деякий час вони вирішили одружитись, а під час весільної подорожі поїхати в гори, в ті місця, де вони познайомились один з одним. Все було підготовлено. Наречений та наречена оплатили оренду будинку в горах і відпрацювали план походів. За день перед весіллям з телебачення вони дізнались, що в регіоні, куди вони збирались їхати, почався повінь і ця територія адміністрацією регіону оголошена закритою. Марія та Олександр не зможуть провести свій медовий місяць в улюблених горах. Чи порушені права людини?

Стаття 12 МПГПП

1. Кожному, хто законно знаходиться на території будь-якої держави, належить, в межах цієї території, право на вільне переміщення і свобода вибору місця проживання.

3. Згадані вище права не можуть бути об’єктом будь-яких обмежень, крім тих, які передбачені законом, необхідні для охорони державної безпеки, суспільного порядку, здоров’я або моральності населення або прав и свобод інших (...).

Ответ: Права нареченого та нареченої не були порушені. Держава має право обмежувати свободу переміщення в зв’язку з особливими обставинами, а стихійне лихо є однією з таких причин (держава захищає здоров’я і життя людей не дозволяючи їм в’їжджати на небезпечну територію).

Казус 4

Аба Кон по національності чукча. Він все життя прожив на далекій півночі і тому не розмовляє російською, але приїхав до Москви, щоб провідати брата. В один з днів Аба пішов на базар. Під час коли Аба робить покупки, на базарі обікрали одну з продавщиць. За злодієм погнались міліціонери. Так як вони не бачили точно тікаючого злодія, а тільки його червону куртку, в результаті погоні вони затримали п’ять осіб в червоних куртках, підозрюючи кожного з затриманих в тому, що саме він може бути злодієм. Затриманих привезли до відділку міліції для з’ясування обставин справ. Аба Кон був серед цих п’ятьох затриманих. Він зовсім не розумів, що відбувається і чому міліція його затримала. У відділку його проінформували про причину затримки і про його права, але тільки російською. Перекладача не викликали, так як Аба був громадянином Росії і на думку міліціонерів повинен знати російську мову. Чи були порушені права людини в цьому випадку?

Стаття 9 МПГПП

2. Кожному заарештованому повідомляються при арешті причини його арешту і в терміновому порядку повідомляється будь-яке перед’явлене йому обвинувачення.

Відповідь: Права Абара Кона були порушені. Інформування про причини затримки "згідно з рішеннями міжнародних судів" означає, що затримана особа повинна бути проінформована про подібні причини зрозумілі для неї способом. Якщо хто-небудь через незнання мови не може зрозуміти обвинувачень, то не можна говорити, про те, що його "проінформували". Для таких осіб завжди необхідно представити перекладача.

Казус 5

Відому актрису Надію Прекрасну затримали в магазині за крадіжку золотих виробів. Вона була затримана міліцією, а через деякий час по даній справі всі документи з обвинувачувальними висновками були передані до суду. Звісно ж цією справою одразу ж зацікавились преса та телебачення. Юрба журналістів брали участь в судовому засіданні. Суддя з великим задоволенням давав інтерв’ю все новим і новим газетам, радіо та телевізійним компаніям, називаючи Надію Прекрасну "злочинницею" і обіцяючи встановити для неї покарання, яке буде страшним прикладом для тих, хто краде в магазинах. Чи було порушено право на справедливий процес?

Стаття 14 МПГПП

2. Кожен обвинувачений в кримінальному злочині має право вважатись невинним, доки провина його не буде доведена згідно з законом.

Відповідь: В даному випадку був порушений принцип презумпції невинності. Оскільки всі зобов’язані припускати, що обвинувачувана є невинною, доки суд не винесе рішення, то суддя не має права до оголошення вироку називати обвинувачену "злочинницею".

Казус 6

Відомий співак Олег Гортань був застрілений своєю ревнивою жінкою. Цим випадком дуже були зацікавлені журналісти, поклонниці співака, які в день початку процесу в великій кількості з’явились на судове засідання. Люди, присутні в залі суду кричали, плакали і усіляко ображали вбивцю. Суддя Станіслав Справедливий не міг працювати в таких умовах, тому вирішив, що розгляд цієї справи буде проходити в закритому засіданні, а це означає, що на процесі не зможуть бути присутніми громадяни і журналісти. Суддя, бажаючи уникнути шуму і поведінки, непрйнятних в суді, не впустив до залу судових розглядів нікого аж до кінца процесу. Журналістів, які хотіли дізнатись про вирок суду по цій справі, він запросив на пресконференцію наступного дня. Чи були порушені права людини в цьому випадку?

Статья 14 МПГПП

1. (...) Преса і публіка можуть не допускатись на всі судові розгляди або частину його з міркувань моралі, суспільного порядку або державної безпеки в демократичному суспільстві, або коли того вимагають інтереси приватного життя сторін, або - в тій мірі, в якій це, на в якій це, на розсуд суду, суворо необхідно, - за особливих обставин, коли публічність порушувала б інтереси правосуддя; однак будь-яка судова постанова з кримінальної чи громадянської справи повинна бути публічною, за винятком тих випадків, коли інтереси неповнолітніх вимагають іншого, або коли справа стосується матрімоніальних суперечок або піклування над дітьми.

Відповідь: В даному випадку суддя порушив права людини. Порушення прав людини відбулось в зв’язку з не оголошенням вироку суду публічно. Вирок суду майже завжди оголошується публічно. Однак суддя мав право не допускати громадськість і журналістів з усіх наступних засідань з цієї справи.

Казус 7

Соня писала щоденник, в якому описувала свої радощі та невдачі. З щоденником вона майже не розлучалась і робила записи навіть у школі на заняттях з математики. Викладач Анна Сурова побачила, що учениця займається на її заняттях не вирішенням задач, а чимось іншим. Вона забрала щоденник, а пізніше прочитала його в класі вголос, викликаючи цим у однокласників Соні спільну радість. Чи порушила вчителька права людини?

Стаття 17 МПГПП

1. Ніхто не може підлягати свавільному або незаконому втручанню в його особисте і сімейне життя, свавільним або незаконним замахам на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції або незаконним замахам на його честь та репутацію.

2. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких замахів.

Відповідь: Вчителька порушила права людини. Вчитель в школі є представником держави і так як інші представники влади (наприклад міліціонери) мають обов’язок поваги приватного життя громадян. Вчителька могла забрати щоденник на час заняття або попросити заховати його, але в жодному випадку не мала права його читати.

Казус 8

15-ти річний Павло Свободний не вірив в Бога. Його батьки, однак вважали, що кожен повинен ходити до церкви, молитись і знати Біблію. Батьки примусили Павла ходити до недільної школи при церкві, недивлячись на те, що син зовсім цього не хотів. Чи були тут порушення права людини?

Стаття 18 МПГПП

1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу мати або приймати релігію або переконання за своїм вибором (...).

2. Ніхто не повинен підлягати примусу, обмежуючи його свободу мати або приймати релігію або переконання за своїм вибором.

Відповідь: В даному випадку не було обмеження або порушення прав людини. Це правда, що ми маємо право на свободу вибору релігії, але це стосується тільки дорослих. Держава ж поважає право батьків на створення умов , в тому числі, і для релігійного виховання. Павло повинен буде ходити на релігійні заняття до 18-ти річчя, доки знаходиться під опікою батьків.