ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО.

ТЕМА 1: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА

Після цього уроку ви зможете:

- розповідати про необхідність існування правил для збройного конфлікту;

- порівнювати загальні права людини і міжнародне гуманітарне право;

- пояснювати основні правила міжнародного гуманітарного права.

ЩО ТАКЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО?

Міжнародне гуманітарне право (МГП) - це міжнародні норми, встановлені на основі договору чи звичаїв, що накладають обмеження на насильство під час збройного конфлікту:

1) щоб регулювати ведення військових дій - обмежити методи і засоби ведення війни;

2) щоб захищати людей, що не беруть участь чи припинили брати участь у військових діях

Це певний баланс між військовою необхідністю та принципом гуманності.

Основна мета гуманітарного права - захист життя, здоров’я та людської гідності осіб, що не беруть участі у бойових діях. Його завдання - обмежити страждання та руйнування, що є наслідком збройного конфлікту. Іншими словами, МГП може бути визначено як право, спрямоване на захист основних прав людини під час збройного конфлікту. Заборона дискримінації, право на життя, заборона катувань, жорстокого поводження, приниження особистості, заборона рабства - це ті положення, що є спільними для Загальної декларації прав людини та Конвенцій МГП. Але якщо деякі права (такі, як свобода слова, пересування,…) можна інколи обмежити в надзвичайних ситуація, то права людини, закріплені в МГП, що вступає в дію за виключних умов, повинні дотримуватись без будь-яких обмовок.

Давайте поміркуємо…

Хто, на вашу думку повинен приймати правила ведення збройних дій? Яких сторін війни повинні стосуватись ці правила?

Міжнародне гуманітарне право пройшло довгий шлях свого становлення. Ось основні договори МГП:

1868 рік - Санкт-Петербурзька декларація

1899 рік - Гаагські Конвенції

1949 рік - Женевські Конвенції

1954 рік - Конвенції про захист культурних цінностей

1980 рік - Конвенція про застосування конкретних видів звичайної зброї

1993 рік - Конвенція про застосування хімічної зброї

1995 рік - Протокол, що стосується засліплюючої лазерної зброї

1997 рік - Конвенція по протипіхотним мінам

ОБМЕЖЕННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Під час збройних конфліктів часто люди попадають у полон. Уявіть себе на місці полоненого та його охоронців. Які думки можуть бути у цих людей?

Інколи такі ситуації стосуються безпосередньо нас. Наприклад, полонений - ваш брат. Як би ви хотіли, щоб ставились до нього? А можлива й інша ситуація. Можна уявити, що цей полонений вбив вашого друга в бою. Як в такому випадку ви б хотіли, щоб до нього ставились?

Давайте поміркуємо…

Як варто поводитись з полоненими, що захоплені під час збройного конфлікту?

Уявіть, що полонений володіє важливою інформацією. Чи вплине це на поводження з ним?

Що загрожує людській гідності полоненого? Людській гідності охоронця?

Об’єднайтеся у малі групи та придумайте правила, які потрібні, на вашу думку, для захисту військовополонених. Представте результат роботи класу, аргументуючи кожне правило.

Якщо порівняти, як велися війни в стародавні часи, середні віки і в нашій недавній історії, - ми побачимо суттєві відмінності саме в правилах ведення бойових дій. Правила складались з різних причин. Але сьогодні досвід страшних воєн і втрат останніх двох століть показав необхідність покласти в основу правил ведення військових конфліктів принцип гуманності. Інакше людство може і винищити себе за допомогою зброї.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА

1. Бойові дії повинні вестися комбатантами проти військових цілей.

1.1. Забороняється вести бойові дії проти цивільного населення.

1.2. Забороняється нападати на об’єкти цивільного призначення (житлові будинки, лікарні, школи,…)

1.3. Забороняється використовувати цивільне населення для захисту військових об’єктів.

1.4. Комбатантам забороняється маскуватися під цивільне населення.

1.5. Забороняється використовувати голод як метод ведення війни проти цивільного населення.

1.6. Забороняється нападати на об’єкти, що необхідні для виживання цивільного населення (запаси продовольства, с/г райони, будівлі для постачання питної води, тощо)

1.7. Забороняється нападати на дамби, атомні електростанції, якщо такі удари можуть привести до великих втрат серед цивільного населення.

2. Забороняється використовувати зброю, застосування якої має невибірковий характер ( вражає цивільні та військові об’єкти, людей) та спричиняє надмірні страждання цивільному населенню.

2.1. Забороняється застосовувати певні види зброї - хімічну та біологічну зброю, засліплюючу лазерну зброю, зброю, що наносить поранення осколками, що не виявляються рентгенівським промінням, отруйні речовини, протипіхотні міни.

2.2. Забороняється віддавати наказ не залишати нікого живим чи залякувати відповідним чином.

3. Цивільним особам, пораненим комбатантам та військовополоненим повинно бути збережене життя, їм повинен бути наданий захист та гуманне поводження.

3.1. Ніхто не може бути підданий фізичному чи психологічному насильству, тілесному покаранню, жорстокому чи принизливому поводженню.

3.2. Забороняється сексуальне насильство.

3.3. Сторони конфлікту зобов’язані підбирати та надавати необхідну допомогу пораненим та хворим супротивника, що знаходяться в їх владі.

3.4. Забороняється вбивати чи наносити поранення комбатантам супротивника, що здаються в полон чи не здатні вести бойові дії.

3.5. До військовополонених слід ставитись з повагою та поводитись з ними гуманно.

3.6. Забороняється брати заручників.

3.7. Забороняється насильницьке переміщення цивільного населення та проведення "етнічних чисток".

3.8. Люди, що знаходяться під владою супротивника, мають право на зв’язок з родичами, на отримання допомоги та підтримки гуманітарного порядку (продукти харчування, медичну допомогу, інше)

Давайте поміркуємо

Як ви вважаєте, що могло би статися, якби не було кожного з представлених правил МГП?

До наступного уроку

Подумайте над запитаннями:

- Якими є основні принципи МГП?

- Де закріплюються основні вимоги до ведення військових дій?

- Порівняйте МГП та права людини.

- Чому необхідно встановлювати правила для ворогуючих країн?

ТЕМА 2: ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ СВІДКИ СИТУАЦІЙ НАСИЛЬСТВА?

Після цього заняття ви зможете:

- розповідати про приклади свідків, що діяли в ситуаціях насильства для захисту життя та людської гідності;

- пояснювати, який вплив може мати свідок на дії інших.

Давайте поміркуємо

Як ви вважаєте, що означає йти на ризик для того, щоб врятувати життя чи гідність іншої людини? Чому люди так вчиняють?

Свідок - це людина, що присутня, але не залучена до ситуації, коли життя та гідність іншої особи знаходиться в небезпеці. Свідок може прийняти рішення втрутитись безпосередньо чи опосередковано до ситуації, що склалася.

Іноді людина йде на ризик чи робить що-небудь врозріз з правилами заради того, щоб врятувати життя чи гідність іншої людини. Вчинки звичайних людей можуть впливати на події, визначати хід подій та надихати інших людей на співчуття. Люди часто роблять певні дії, незважаючи на можливі ризики та власні втрати. Це - "Вчинки" з великої букви, бо люди мали сміливість зробити їх. Для них був вибір - промовчати, закрити очі, сказати "Ні" на прохання допомоги, або захистити інших, часто невідомих їм людей. Такі дії часто пояснюють релігійними переконаннями, вихованням, властивостями характеру тощо. Але від цього вони не перестають бути Вчинками.

Такі події відбуваються по всьому світу, але про них не завжди повідомляють.

Розповідь про…

Об’єднайтеся в малі групи та дослідіть випадок, що наведений в розповіді. Обговоріть його за питаннями: Де і коли відбулися події? Яким чином життя чи гідність людини були в небезпеці в цій ситуації? Які перешкоди стояли на шляху свідків? Хто були свідки та які дії вони вчинили? Які небезпеки чекали на них? До чого привели дії свідків?

***

24 червня 1859 року австрійська та французька армії зіткнулись недалеко від містечка Сольферіно на півночі Італії. 36 тис. мертвих та поранених залишилося на полі бою. На наступний день серед тисяч поранених випадково опинився молодий швейцарський громадянин Анрі Дюнан. Вжахнувшись того, що він побачив, Дюнан збирає групу місцевих жінок та організує їх в загони по постачанню продовольства та води пораненим, допомагає промивати рани, організовує польовий шпиталь у церкві, збирає простирадла для бинтів, наймає туристів, що опинились там, і ці люди перев’язують рани, носять воду, пишуть прощальні листи вмираючим. Всі вони забули про національність тих, про кого піклувались.

Дюнан згодом пише книжку "Спогади про Сольферіно" в якій пропонував створити національні товариства для догляду за хворими та пораненими незалежно від їх раси, національності чи релігії. Він також запропонував державам укласти угоди, в яких визначалась би робота таких організацій і гарантувалось би краще поводження з пораненими. Потім Анрі Дюнан з чотирма друзями створили Міжнародний комітет допомоги пораненим (яки незабаром був перейменований на Міжнародний комітет Червоного Хреста). Ідеї Дюнана знайшли широкий відгук. У деяких країнах були засновані національні товариства і на дипломатичній конференції в Женеві 1864 року делегати з 16 європейських країн прийняли Конвенцію про поліпшення участі хворих і поранених у діючих арміях.

***

В квітні 1993 року в Південній Африці боротьба проти апартеїду підходила до перемоги без кровопролиття, якого чекали і боялися.

10 квітня один з лідерів, Кріс Хані, був по зрадницьки вбитий. Зловмисники підтвердили, що вони обрали його, оскільки його смерть привела би країну до хаосу.

В цей же день до поліції зателефонувала жінка і назвала номер машини, в якій знаходився вбивця. Так сталося, що ця жінка була білою. Нельсон Мандела, лідер боротьби, звернувся до нації:

- Закликаю всіх зберігати спокій ти вшанувати пам’ять Кріса Хані, згуртовуючись в боротьбі за мир… Сьогодні від всієї душі я звертаюсь до кожного південно-африканця, чорного чи білого. Біла людини, з передсудами та ненавистю, прийшла до нашої країни. Її діяння було настільки жахливим, що вся наша нація знаходиться зараз на грані катастрофи. Інша біла жінка ризикувала життям, щоб ми дізнались про цього вбивцю та передали його правосуддю.

Це вбивство не привело до хаосу та початку расистської війни.

***

В 1942 році в Польщі німецькі окупаційні війська проводили політику знищення євреїв. Стефа, католичка, робітниця фабрики сховала на декілька днів єврейську жінку Ірену на прохання одного з бійців підпільного загону.. Сім’я Стефи зробила схованку в своїй квартирі. Через тиждень виявилось, що йти Ірені нема куди . Через декілька місяців чоловік Стефи вимагав, аби жінка пішла, але Стефа настояла, щоб вона залишилась. Тоді чоловік пішов з дому, що було кінцем її заміжжя. В 1944 році нацисти почали вивозити з Варшави всіх жителів крім матерів з дітьми. Для Ірени евакуація означала смерть. Коли вже всі готові були до евакуації, Стефа віддала Ірені свою дитину. Коли німець побачив її з дитиною, він наказав їй повернутися в квартиру. Стефі також вдалося залишитися з нею.

***

В 1993 році в Боснії-Герцеговині було організовано табори для військовополонених хорватів. До сербського селища, що знаходилося поряд, стали доходити відомості про побої та випадки смерті в таборі. Тоді лідери громади вирішили висловити свій протест. "Ми хотіли проявити свою добру волю. Ми хотіли, щоб з ними поводилися так, як нам би хотілося, щоб противна сторона поводилась з нашими співвітчизниками".

На початку вересня делегація жителів селища прибула до найближчого штабу та вимагала, щоб охоронці, які знущаються над ув’язненими, були звільнені. Вони попросили місцеву владу поставити охоронцями місцевих жителів. "Ми не хочемо, щоб звинувачували наше село. Ми хочемо спасти його репутацію"

З втручанням жителів села, умови утримання ув’язнених стали значно кращими.

До наступного уроку…

Знайдіть розповіді з історії, легенд чи релігії, де описані свідки, що діяли в ім’я захисту людини, що в звичайному житті не потребує захисту. Що спонукало їх до дії? Яким був результат їх вчинків?

ТЕМА 3: ЩО ТАКЕ ГУМАНІТАРНИЙ ВЧИНОК?

Після цього заняття ви зможете:

- визначати поняття гуманітарного вчинку;

- розповідати про вплив суспільного тиску на поведінку людини в ситуації, коли чиєсь життя чи гідність знаходяться в небезпеці;

- розпізнавати гуманітарні вчинки в новинах чи в повсякденному житті.

Говорячи про вчинки людей, що носять гуманітарний характер, ми можемо виділити три основні характеристики:

- захист життя та людської гідності;

- стосується зазвичай того, хто за звичайних обставин не потребує захисту;

- можливе виникнення власного ризику чи втрат.

Давайте поміркуємо...

Наведіть приклади вчинків, що мали б якусь з цих характеристик, - з розповідей, які аналізувались на минулому уроці.

Гуманітарний вчинок часто примушує діяти проти громадського тиску в ім’я захисту жертви. Суспільство своїм тиском може сприяти захисту, а може заважати йому. Наприклад, громадський тиск типу: "не втручайся не в свої справи", чи підтримка громадською думкою колективного покарання - ускладнюють процес спасіння жертви. Можна зобразити громадський тиск у вигляді схеми:

заважає захищати (= ГРОМАДСЬКИЙ ТИСК =) сприяє захисту

Але дії людини, яка зважилась на гуманітарний вчинок, можуть вплинути на бажання інших людей допомогти. Вплинути на надання допомоги може рівень культури, соціальний стан чи релігійні переконання людини. І цей вплив може бути як позитивний, так і негативний. Обставини і почуття - це також той фактор, що впливає на вчинки людей.

Отже, гуманітарний вчинок - це дія, спрямована на захист життя і людської гідності особи, що за звичайних обставин не потребує захисту. Гуманітарний вчинок часто тягне за собою ризик або самопожертву людини, що його здійснює.

Розповідь про…

Ознайомтесь з уривками розповідей, що наведені нижче, та опишіть гуманітарний вчинок, що був зроблений. Де на шкалі громадського тиску ви розташували б те, що відбулося, і чому?

Голоси з війни

1. Коли мого чоловіка вороги забрали і посадили до табору для полонених, чоловік зі сторони ворога приносив йому їжу та одяг. Ніхто не знав про це. Він не міг перешкодити тому, що мого чоловіка забрали, але він допомагав йому, як міг. Я би хотіла зустрітись з цією людиною. - Жінка, чий чоловік пропав без вісті на війні

2. В моєму селі був будинок. В ньому жила сім’я, яка відносилася до ворожої сторони. Мій батько захищав їх будинок і я пишаюсь цим. Люди хотіли вбити їх, примусити покинути село, але мій батько захистив цих людей. - Дочка

3. Я ходив допомагати людині, чий будинок був зруйнований під час бомбардування. Раніше ця людина вбила одного з членів моєї родини. Отже, я допомагав йому, тому що мої моральні принципи зобов’язують мене зробити це. І він не знав про те, що я знаю, що він вбив мого родича. Не дивлячись на все це, я допомагав йому. - Релігійний лідер

4. З нами були люди похилого віку - ув’язнені та цивільні люди ворожої сторони. Ми ставились до них гуманно, адже вони були похилого віку. Ми не могли їх звільнити, але ми добре піклувались про них. Ми не знали, що буде далі. Але з нами вони завжди були захищені і в безпеці. - Солдат

5. Ми захопили в полон багато поранених солдат, що вбивали наших людей, але ми відвезли їх до лікарів, піклувались про них. Релігія не дозволяє нам вбивати полонених чи заподіювати їм шкоду. - Тесляр, солдат у минулому

6.Там були водії гуманітарних конвоїв, які ніколи не знали: чи повернуться вони назад чи ні, ризикуючи своїм життям заради тих, кого вони навіть не знали. - Журналіст

7. Мені було 14 років, і я була в дозорі на одному з контрольних пунктів. Машина зупинилась. Під час перевірки документів виявилось, що один з пасажирів був мусульманином. Я швидко повернула йому документи і наказала водію проїжджати. Я знала, що якби я доповіла, що ця людина мусульманин, то це був би його кінець. Я зробила так, тому що я виховувалась в сім’ї на загальнолюдських цінностях. - Жінка

8. Я побачив п’ятьох наших солдат, що вели 500 мирних жителів з села до тюрми. Я знав, що вони не мали на це права. Я хотів зупинити їх, але наші солдати не дали мені це зробити. Вони навіть приготували рушниці, щоб стріляти в мене. Я пішов до свого командира та доповів йому про це. І він дав мені пістолет, щоб я зупинив їх. Маючи зброю, я зупинив їх. Ці мирні жителі до цього часу живі. - Солдат

9. Мій син взяв у полон декількох людей - спіймав 7 чи 8 з тих, хто загубився. "Я буду бити їх до смерті", -сказав він, тому що він втратив свого батька. Але наступного дня він повернувся і сказав, що дозволяє їм піти. - Мати

Давайте поміркуємо...

Як ви вважаєте, чи існує різниця, коли в небезпеці знаходиться хтось, кого ми не знаємо, чи той/та, хто, можливо, є супротивником?

Який ризик може виникнути у людини, що допомагає супротивнику чиє життя чи гідність знаходяться в небезпеці?

До наступного уроку…

Підготуйте розповідь про гуманітарний вчинок, який ви знаєте по засобах масової інформації та проаналізуйте його з точки зору характеристик гуманітарного вчинку:

- захист життя та людської гідності;

- зазвичай того, хто за звичайних обставин не потребує захисту;

- можливе виникнення власного ризику чи втрат.

ТЕМА 4: ЕТИЧНА ДИЛЕМА

Після цього уроку ви зможете:

- пояснювати, з якими труднощами можуть зустрітися свідки ситуацій, що загрожують гідності людини;

- аналізувати дилему.

Дилема - поняття, що характеризує ситуацію вибору. Основними характеристиками дилеми є те, що необхідно обирати між альтернативними діями (включаючи бездіяльність), та те, що кожне можливе рішення має свої переваги та недоліки. В дилемі "обрання кращого в поганій ситуації" може бути неможливим, тому що будь-яке можливе рішення буде мати наслідками певні проблеми. Крім того, до кінця не зрозуміло, якими будуть наслідки цього рішення.

Давайте поміркуємо…

Наведіть приклад дилеми та запропонуйте варіанти дій, що могли б вирішити дилему. Для кожного варіанту визначить:

- Якими, скоріше за все, будуть наслідки і результат запропонованої вами дії?

- Чи можуть вони викликати інші наслідки?

- Що в цій ситуації ми не можемо передбачити?

- Які люди втягнені в ситуацію? Як на них будуть впливати ваші дії? Як вони поставляться до ваших дій? Як їх думки та ставлення може вплинути на результат?

Розповідь про…

У часи апартеіда в Південній Африці, Венді, біла жінка, намагалась побачити свого чорношкірого друга, який знаходився в тюрмі за свою політичну діяльність. Білі охоронці сказали їй, що білим не дозволяється відвідувати негрів. Вона пішла до коменданта тюрми. Можливо, дізнавшись, що її чоловік - редактор місцевої газети, комендант дозволив їй відвідати друга. Вона повернулась до входу тюрми і стала чекати побачення зі своїм другом. Ось як вона описує те, що сталося:

"Чекаючи біля входу, я помітила чорношкірого ув’язненого, що стояв біля входу. На обличчі в нього була відображена збентеженість та покірність - вираз людини, що готова прийняти будь-який настрій та будь-яку примху білого господаря. Він стояв так, немов би йому наказали так стояти і чекати. І тут з’явився наглядач. Проходячи мимо в’язня він зненацька замахнувся на нього і став кричати. Але в його поведінці не було злості - він це робив просто заради розваги. Негр підняв руки для захисту від ударів. Однією рукою він прикривав живота, іншою - голову, та, заїкаючись, відповідав на питання та глузування. Потім наглядач став повільно рухатись в мою сторону. Він помітив, що я за ним спостерігаю, і, коли він подивився на мене, я зрозуміла, що він не тільки не відчуває ніякого сорому за свою поведінку, а, навпаки, в його очах моя біла шкіра робить мене його спільницею.

Він пройшов повз мене, явно нудьгуючи, і на декілька хвилин зник з поля зору, потім повернувся до чорношкірого в’язня. При його наближенні той зіщулився від страху, руки знов зайняли захисну позицію. Охоронцеві було дуже весело. Присутність глядачів (мене) приносило йому ще більше задоволення."

Давайте поміркуємо…

Як ви вважаєте, що повинна була зробити Венді? Прийміть рішення з точки зору: охоронця, в’язня; в’язня - друга Венді, коменданта тюрми.

До наступного уроку.

Знайдіть в новинах повідомлення, в якому говориться про гуманітарний вчинок. Коротко опишіть подію, що відбулася:

- Чия людська гідність була в небезпеці?

- З якими перешкодами зустрілися люди, що надавали допомогу?

- Хто надавав допомогу? Як вони самі пояснили, чому вони надали допомогу?

(В наступних випусках бюлетеня:

"Обмеження під час збройного конфлікту",

"Закон і право у збройному конфлікті")